Способи покриття бюджетного дефіциту в Україні

1. Кошти від державних  (місцевих) внутрішніх та зовнішніх  запозичень, тобто операцій, пов’язаних  з отриманням державою (місцевим  органом влади) позик на умовах  повернення, платності та строковості для фінансування державного (місцевого) бюджету, наслідком яких є формування державного або місцевого боргу.

2. Кошти від приватизації  державного майна (включаючи інші  надходження, безпосередньо пов’язані  з процесом приватизації) – щодо  державного бюджету; кошти від відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» вiд 4 березня 1992 р. №2163-XII, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. До надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації, належать надходження від покупців за подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо.

3. Повернення бюджетних  коштів з депозитів, надходження  внаслідок продажу/пред’явлення  цінних паперів; 

4. Вільний залишок бюджетних  коштів з дотриманням умов, визначених  Бюджетним кодексом, за яким залишок бюджетних коштів загального фонду використовується для фінансування дефіциту бюджету. Якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету [3].

За даними Законів  України "Про державний бюджет" (таблиця 2.2) основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету протягом 2010- 2012 рр. залишаються кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень [18-20].

 

Таблиця 2.2              Планові показники фінансування державного

                           бюджету України протягом 2010-2012 рр., млрд. грн.

Показники	Роки
	2010 рік	2011 рік	2012 рік
			Факт	Виконання, %
Загальне фінансування, млрд.грн.., у т.ч.:	64,3	23,6	53,5	124,5
загальний фонд	30,7	20,9	53,3	152,7
спеціальний фонд	33,6	2,6	0,2	2,5
Фінансування  за борговими операціями, млрд.грн.	97,6	35	41,7	94,2
Запозичення, млрд.грн., у т.ч.:	124,3	80,7	109,8	97
- внутрішні  запозичення	70	53,4	66,8	96,4
частка, %	56,4	66,2	60,8	99,4
- зовнішні запозичення	54,2	27,3	43	97,9
частка, %	43,6	33,8	39,2	101
Погашення, млрд.грн., у т.ч.:	-26,7	-45,6	-68,1	103,3
- внутрішні  зобов'язання	-19,7	-32,1	-38	100
частка, %	73,8	70,3	55,8	101,1
- зовнішні зобов'язання	-7	-13,5	-30,1	97,4
частка, %	26,2	29,7	44,2	98,6
Надходження від  приватизації державного майна, млрд.грн	1,1	11,5	6,8	97,1
Фінансування  за активними операціями, мдрд.грн.	-34,4	-23	5	-60,2

 

Особливо стрімко  зростає потреба у залученні коштів для фінансування дефіциту бюджету у 2010 році до 64,3 млрд. грн., що є доволі загрозливим моментом у вирішенні питань забезпечення боргової безпеки держави в умовах боротьби з наслідками світової фінансової кризи та загострення проблем з реальним сектором економіки. Однак, вже за даними Інформації про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за 2011 рік загальний фонд державного бюджету за 2011 рік виконано із дефіцитом у сумі 23,6 млрд. грн. проти передбаченого розписом показника фінансування у 30,7 млрд. гривень. Запланована необхідність у фінансуванні державного бюджету за рахунок запозичень була виконана на 91,55%, оскільки було залучено 80,7 млрд. грн., у т.ч. до загального фонду – 71 048,0 млн. грн. (в тому числі випуск ОВДП на капіталізацію ПАТ «Родовід банк» у сумі 4,0 млрд. грн., ПАТ «Державний ощадний банк України» у сумі 0,6 млрд. грн., ПАТ «Укргазбанк» у сумі 4,3 млрд. грн. та поповнення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» у сумі 12,5 млрд. гривень). На внутрішньому ринку було залучено 53,4 млрд. грн., у т.ч. до загального фонду – 48,4 млрд. грн., на зовнішньому ринку – 27,3 млрд. грн., у т.ч. до загального фонду – 22,7 млрд. гривень [13].

Порівняно з 2011 роком фінансування за борговими операціями (перевищення обсягу запозичень над погашенням боргу) збільшилося на 6,7 млрд. грн., або на 19,2 %.

Дещо змінилися напрями витрачання залучених коштів. Так, у попередньому році мала місце ситуація, коли значні обсяги запозичень спрямовувалися на поповнення НАК «Нафтогаз» та капіталізацію банків⁸. У 2012 р. обсяги поповнення статутного фонду НАК «Нафтогаз» за рахунок запозичень до бюджету були незначні, вони зменшилися на 14,4 млрд. грн., або у 1,7 раза, порівняно з 2011 роком, а капіталізація банків не здійснювалася. Водночас суттєво збільшилися обсяги погашення боргу — на 22,5 млрд. грн.

Обсяги запозичень до державного бюджету збільшилися на 36,1 % порівняно з 2011 роком [19].

Із 103,0 млрд. грн. запозичень до загального фонду на внутрішньому ринку було залучено 64,2 млрд. грн., на зовнішньому ринку — 38,8 млрд. грн. Із загального обсягу внутрішніх запозичень ОВДП у сумі 6,0 млрд.грн. та 1,0 млрд. грн. було спрямовано відповідно на поповнення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргідроенерго» [5].

Кошти, що залучаються  до спеціального фонду державного бюджету  від міжнародних організацій  економічного розвитку на фінансування спільних проектів, надійшли у сумі 4,2 млрд. грн., або 81,9% запланованого річного обсягу. Зазначені надходження на 0,4 млрд. грн., або на 8,5 %, нижчі, ніж за 2011 рік.

Погашення боргу  здійснено у сумі 68,1 млрд. грн., що у 1,5раза більше показника 2011р.. Виконання річного планового обсягу склало 98,8%, що на 31,0 в. п. більше відповідного показника 2011 року. Погашення внутрішнього боргу становило 38,0 млрд. грн., або 109,5 % річного планового обсягу, зовнішнього боргу - 30,1 млрд. грн., або 96,4 % [20].

 

Рисунок 2.3 –  Структура джерел фінансування державного бюджету за 2010-2012 рр.

 

Структура джерел фінансування державного бюджету у 2012 р. дещо змінилася порівняно з попередніми роками (Рисунок 2.3). У 2012 році в структурі джерел фінансування найбільшу питому вагу займають внутрішні запозичення – 54,7%, що на 3,2% менше ніж у 2011 році. Натомість збільшилась кількість зовнішніх надходжень - 35,6%, що на 6% більше ніж в попередньому році. Збільшення використання зовнішніх джерел фінансування державного бюджету є негативним явищем для економіки країни, оскільки  неефективне використання залучених джерел може призвести до збільшення боргових зобов’язань держави [5].

 Вперше, з 2007 року, для фінансування державного бюджету було використано залишки коштів (зміни обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних паперів), частка яких у структурі фінансування становила 4,1% [22, c.128].

 

Таблиця 2.3          Боргові інструменти фінансування бюджету

                                                       у 2012 році, млн..грн.

Загальний фонд		88 352,7
Внутрішній борг	Всього	55 952,7
		ОВДП (10-річні)	12 000,0
		ОВДП (12 - місячні)	8 424,1
		ОВДП (2 - річні)	8 000,0
		ОВДП (3 - місячні)	1 750,0
		ОВДП (3 - річні)	9 000,0
		ОВДП (5- річні)	5 500,0
		ОВДП (6 - місячні)	4 825,0
		ОВДП (9 - місячні)	6 453,6
Зовнішній борг	Всього	32 400,0
	ОЗДП	28 350,0
	Світовий банк	4 050,0
Спеціальний фонд		10 131,9
Внутрішній  борг	ОВДП (3 - річні) Агрофонд	5 000,0
Зовнішній борг	Всього	5 131,9
		ЄБРР	854,1
		Європейський  інвестиційний банк	731,8
		Німеччина	30,6
		Світовий банк	3 335,4
		Японія	180,0
Разом		98 484,6

 

Боргові зобов’язання Уряду виступають головним чином  у вигляді облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП). ОВДП — це цінні папери, що засвідчують внесення грошових коштів до державного бюджету  і підтверджують зобов’язання уряду відшкодовувати їхнім власникам номінальну вартість цих паперів в обумовлені строки з виплатою доходу, якщо це передбачається умовами випуску [3].

Зростання потреби фінансування бюджету за рахунок запозичень може спровокувати кризу державної заборгованості й порушити хитку макрофінансову стабільність у країні. Боргова криза може виникнути або у 2013 році на фоні зниження попиту інвесторів на боргові зобов’язання держави й неспроможності уряду рефінансувати накопичені борги, або у 2014–му в умовах стрімкого зростання витрат бюджету на погашення й обслуговування державного боргу, що підштовхуватиме державу до дефолту чи реструктуризації боргів, які підлягають погашенню [21].

Відповідно  до прогнозу Державного бюджету України  на 2013 та 2014 роки планування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень повинно здійснюватись так, щоб на кінець бюджетного періоду обсяг державного боргу перебував у межах граничного обсягу, визначеного в Законі про Державний бюджет України, відповідно до ч. 1 ст. 18 Бюджетного кодексу (60% ВВП) [21].

Загалом, на думку  Богдан Т.П., залучення масштабних позик на внутрішньому ринку призводить до звуження джерел позичкових коштів для вітчизняних підприємств, а великі обсяги зовнішніх державних запозичень породжують ризики дестабілізації платіжного балансу і знецінення національної валюти в період здійснення боргових виплат. Обслуговування зростаючого обсягу державного боргу країни виливається у відволікання все більшої частки бюджетних ресурсів на боргові виплати [1, c.289].

Розглянуті  джерела фінансування бюджету (запозичення  та надходження від приватизації) при неефективному управлінні та використанні несуть загрозу фінансовій безпеці держави, мають вичерпний характер та не вирішують глибинних проблем розбалансування бюджету  [19].

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

Способи покриття бюджетного дефіциту

 

 

3.1 Шляхи подолання негативних наслідків бюджетного дефіциту в Україні

 

 

Теоретично  можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

• збільшення дохідної частини бюджету;
• скорочення видаткової частини бюджету;
• здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
• проведення грошової і кредитної емісії..

Перший напрямок — збільшення дохідної частини бюджету  — може бути пов'язаний з проведенням  оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань [9].

Другий напрямок — скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення  до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати  лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи [6, c.597].

Витрати ж, пов'язані  з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити [2, c.14].

На сучасному  етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане з тимчасовим скороченням  витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і  зі скороченням витрат на управління.

Скорочення  видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення  усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій  підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам [8, c.59].

Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався [9].

При виробленні стратегії боротьби з бюджетним  дефіцитом, на мою думку, необхідно  керуватися наступним:

1. Злом для економіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість "лікування" економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;
2. Баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядати як невід'ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічних для кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;
3. Величина бюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищувати гранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.
4. Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державного кредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, що приводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому, неприпустима.
5. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому [14, c.28].