Способи покриття бюджетного дефіциту в Україні

Отже, зменшення  і подолання бюджетного дефіциту можливе лише шляхом ліквідації причин, що його зумовлюють.

 

 

1.2 Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту

 

 

Світова фінансова  наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси  у суспільстві. Тому, розглядаючи  соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

Тезу про  позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтримував Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником. Після Другої світової війни кейнсіанські теорії застосовувалися практично всіма промислово розвинутими країнами, у результаті чого бюджетний дефіцит перетворився у вагомий інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових завдань і зайняв важливе місце в теорії економічного зростання і в теорії циклічного регулювання економіки [12].

На основі кейнсіанської  теорії виникли і розвинулися  різноманітні теоретичні концепції, зокрема  дефіцитного фінансування. Окремі теоретики  і практики вважали бюджетну збалансованість  анахронізмом, а боязнь бюджетних  дефіцитів і зростання державного боргу — шкідливим забобоном. Таким чином, дефіцит державного бюджету перетворився на один із реальних способів регулювання економіки. Як свідчить світова практика, неконтрольоване зростання бюджетного дефіциту стало причиною економічних криз [12].

Однак переважна  більшість теоретиків і практиків  світу схиляються до думки, що бюджетний  дефіцит має негативний вплив  на соціально-економічні процеси у  суспільстві. Він є свідченням марнотратства  уряду, чинником макрофінансової нестабільності та підвищення ризику економічної діяльності держави. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів у суспільстві, кризу державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому [3].

У більшості  країн світу, у тому числі в  Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню  фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів.

В умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації  світо-господарських зв'язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несуть потенційний  ризик монетизації і дефолту. Національні уряди вже не можуть належним чином визначати ефективність своїх економічних заходів, оскільки у зв'язку з відкритістю національних економік суспільне відтворення відбувається одночасно як всередині країни, так і за її межами. Якщо додатково збільшувати за рахунок бюджетного дефіциту платоспроможний попит населення, то в умовах відкритої економіки це призведе не до пожвавлення національного виробництва, а до зростання внутрішніх цін і до імпорту товарів, а бюджетне субсидіювання вітчизняних підприємств однаково сприятиме як внутрішньому інвестуванню, так і вивезенню капіталу за кордон [11, 290].

Наявність хронічних  бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про Існування  певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних  дефіцитів така. У першу чергу  бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору. У результаті підвищується обмінний курс національної валюти, що спричиняє зменшення обсягів інвестицій та експорту, збільшення імпорту. Такий стан зумовлює дефіцит зовнішньоторгового балансу, внаслідок чого виникає дефіцит платіжного балансу. Ці негативні наслідки мають поточний характер і виявляються протягом бюджетного року [15].

Однак зменшення  обсягів інших видів діяльності, зумовлене дефіцитами, може мати й більш віддалені негативні побічні ефекти. Наприклад, спад інвестиційної діяльності спричиняє скорочення акціонерного капіталу, виробничих потужностей, обсягів виробництва. Таке скорочення є причиною зниження рівня продуктивності праці й реальної зарплати, що негативно впливає на відсотки, ренту, прибутки за рахунок національного капіталу, які відходять до нерезидентів. Відповідно, продовжує нарощуватися державна заборгованість, внаслідок чого знижується довір'я інвесторів, скорочуються іноземні інвестиції, а нерезиденти вивозять свій капітал за кордон. У результаті формується надмірний державний борг, який створює ризик дефолту.

Дефолт провокує згубні для економіки країни і престижу держави наслідки, зумовлені згортанням інвестицій, збуванням акцій та облігацій нерезидентами, що спричиняє падіння вартості цінних паперів, зростання відсоткових ставок. Відбувається подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробітної плати, зумовлене скороченням інвестицій, внаслідок чого зменшуються споживчі витрати домогосподарств. Далі знижується обмінний курс у зв'язку з падінням попиту на національну валюту, запускаються інфляційні процеси. У випадку кредитування уряду центральним банком посилюється інфляція, у результаті чого настає загальна фінансова криза, масові банкрутства у реальному і фінансовому секторах економіки [3].

Таким чином, розглядаючи  причинно-наслідкову діалектику бюджетних  дефіцитів, можна побачити, що вони у цілому спричиняють десятки  негативних соціально-економічних і фінансових ефектів, кінцевими і найгіршими з яких є фінансова та економічна кризи.

У цілому, оцінюючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, можна зробити висновок, що дефіцитне фінансування економіки  та інших сфер державної діяльності може бути вигідним, раціональним і виправданим за умови, коли темпи приросту ВВП будуть випереджувати приріст обсягів бюджетів, бюджетних дефіцитів і видатків на обслуговування державного боргу. Позитивними наслідками можна вважати також отриманий ефект від зміцнення економіки за рахунок дефіцитного фінансування, створення реального фундаменту та ефективної фінансової системи, вигідних майбутнім поколінням. За інших умов соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту будуть негативні [23, c.549].

 

РОЗДІЛ ІІ

Аналіз  динаміки дефіциту (профіциту) бюджету

 

 

2.1 Аналіз динаміки дефіциту бюджету України за 2010-2012 рр.

 

 

Cьoгoднi в бiльшостi країн світу дефiцит бюджету складає від 2 до 15 відсoткiв валового нацiонального продукту при середньосвiтовiй його величинi 4,5 відсотка. Спостерiгається тенденцiя до стабiлiзaцiї бюджетного дефiциту в середньосвiтовому вимiрi в розмiрi 3-5 вiдcoткiв. Слiд зауважити, що розмip бюджетного дефiцитy, який перевищує 3 відсотки валового нацiонального продукту, призводить до зниження iнвестицiйної активностi, розвитку iнфляцiї. Такий дефiцит є гальмом економiчного зростання держави [18].

Однак у науковiй  лiтературi зустрiчаються твердження, що дефiцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економiчного  життя. З цим можна погодитися тiльки частково, тому що не сам дефiцит може сприяти економiчнiй активностi, а методи його використання. Економіка України потребує значних фiнансових pecypciв для проведення реформ у багатьох сферах. Обмеження фiнансування дефiциту бюджетy за умов недостатностi iнвестицiйних pecypciв зменшує обсяги видаткiв, що спрямовуються на розвиток економiки та розв'язання соцiальних проблем, тому необxiднa активна полiтика щодо збiльшення фiнансування державного бюджету.

За даними Державної казначейської служби України профіцит в Україні спостерігався лише у 2000 (1 млрд. грн.) й у 2002 (1,6 млрд. грн. ) роках.

В 2000 році вперше за роки незалежності була перевиконана прибуткова частина державного бюджету  на 5%, а консолідованого - на 14,5%. Профіцит держбюджету склав 1 млрд. грн. Це відбулося завдяки неухильному виконанню бездефіцитного бюджету, а також рішучій відмові від взаємозаліків та інших сурогатних методів розрахунків, які у 2000 році склали тільки 2% (тоді як у 1999 сягали 40%).

Перехід на розрахунки виключно грошовими коштами збільшив надходження в реальну економіку, завдяки чому були понижені майже удвічі середні процентні ставки по кредитних ресурсах, привернутих у виробництво. 
Загалом у 2000 році були створені благоприємні умови для подальшого розвитку національної економіки. Зовнішній борг скоротився на 1,5 млрд. грн. 
У 2002 році дещо інша ситуація. Тут основною причиною профіциту держбюджету України стало те, що у категорію доходів потрапили приватизаційні надходження у розмірі 5,8 млрд. грн. Але методика визначення дефіциту держбюджету була змінена з 2003 і приватизаційні надходження тепер виключені з прибуткових статей бюджету і переведені в розряд джерел фінансування дефіциту бюджету [5].

Розглянемо  динаміку доходів, видатків державного бюджету, стан бюджетного дефіциту та граничного обсягу державного кредиту України за останні 3 роки - з 2010 по 2012 роки.  

 

Таблиця 2.1            Темпи росту доходів, видатків державного бюджету

                                     та бюджетного дефіциту України, млрд..грн.

Показники	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення, грн..		Відносне відхилення, %
				2011-2010	2012-2011	2011/ 2010	2012/ 2011
Разом доходів	314,4	398,3	445,5	131,1	47,2	41,7	13,85
у тому числі: - загальний фонд	268,7	334,7	369,7	83,9	47,2	26,69	11,85
- спеціальний  фонд	45,7	63,6	75,8	66	35	24,56	10,46
Разом видатків	377,8	416,6	492,5	17,9	12,2	39,17	16,18
у тому числі: - загальний фонд	299,4	347,4	417,6	38,8	75,9	10,27	18,22
- спеціальний  фонд	83,72	69,99	74,9	48	70,2	16,03	20,21
Дефіцит бюджету	64,3	23,6	53,4	-13,73	4,91	-16,40	7,02

 

Аналізуючи  дані таблиці 1 можна зробити висновок, що доходи та видатки державного бюджету України за період 2010-2012рр. мають тенденцію до зростання. Так у 2011р. порівняно з 2010р. доходи зросли на 41,7%, видатки зросли на 39,17%, а  дані за 2012 р. показують, що темпи росту доходів та видатків державного бюджету дуже подібні один до одного, а саме, доходи збільшились на 13,85%, а видатки на 16,18%.

Зазначимо, що у 2009-2010рр. випереджувальними темпами  зростали видатки державного бюджету, у 2011р., навпаки, швидше збільшувались  доходи. Однак, у 2012р. показники росту  доходів та видатків майже зрівнялись. Якщо розглянути динаміку абсолютних значень доходів та видатків державного бюджету, то ми побачимо, що протягом 2010-2012рр. видатки завжди перевищували доходи (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Динаміка доходів та видатків державного бюджету  України за період 2010-2012рр, млрд.грн.

 

Таким чином, стійке перевищення обсягу видатків над  обсягом доходів провокує явище  стійкого бюджетного дефіциту. Проаналізуємо  його стан та тенденції.

Темпи росту дефіциту не мають єдиної тенденції: значне збільшення у 2009-2010рр., помітне зменшення у 2011р, та знову збільшення обсягів у 2012р. Зменшення темпів росту у 2010р. зумовлено тим, що саме у цей період темпи росту доходів були більшими ніж видатків. Отже, 2011р. у цьому контексті можна вважати періодом позитивних змін у бюджетній системі країни (Рисунок 2.2).

 

Рисунок 2.2 - Динаміка дефіциту бюджету за 2010-2012 рр.

 

Однак, на жаль, ця тенденція не мала свого продовження  у 2012р. – видатки значно збільшились, доходи зросли не так швидко й бюджетний дефіцит збільшився на 7,02%.

Державний бюджет виконано з дефіцитом, що становить 53,5 млрд. грн., або на 37,9% більше граничного розміру, визначеного Законом про  Державний бюджет України на 2012 рік. Таке перевищення сталось у результаті використання для фінансування бюджету залишків коштів у значних обсягах, що, як правило, не планується, тільки в окремих випадках стосовно залишків спеціального фонду. Дефіцит значно зріс порівняно з попереднім роком - у 2,3 рази, або майже на 30,0 млрд. грн., і став після показника 2010 року одним із найвищих значень за останні п'ять років.

Збільшення  дефіциту порівняно з попереднім роком відбулося, насамперед через  те, що вперше з 2007 року на його фінансування спрямовано залишки коштів. У той  час як у 2009—2011 роки відбувалось накопичення або збереження залишків [18].

2.2 Джерела фінансування бюджетного дефіциту держави

 

 

Відповідно  до ст. 15 Бюджетного кодексу джерелами фінансування бюджету є: