Способи покриття бюджетного дефіциту в Україні

 

ЗМІСТ

Вступ		5
Розділ 1	Теоретичні  аспекти бюджетної політики дефіциту та профіциту ДЕРЖАВИ	7
1.1	Поняття, види та причини бюджетного дефіциту та профіциту держави	7
1.2	Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту	11
Розділ 2	Аналіз  динаміки дефіциту (профіциту) бюджету	16
2.1	Аналіз динаміки дефіциту бюджету України за 2010-2012 рр.	16
2.2	Джерела фінансування бюджетного дефіциту держави	20
Розділ 3	Способи покриття бюджетного дефіциту в Україні	26
3.1	Шляхи подолання  негативних наслідків бюджетного дефіциту в Україні	26
3.2	Пошук ефективних джерел фінансування бюджетного дефіциту в Україні	30
Висновки		33
Список  використаних джерел		35

 

 

 

ВСТУП

 

Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансові  ресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшується. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджету зокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери .

Попередній досвід проведення ринкових реформ в Україні свідчить, що перебороти кризові явища тільки політичними методами неможливо. Потрібні чіткі економічні важелі стабілізації економіки, до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика.

Бюджетний дефіцит  характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість  розвинутих країн не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці, його впливу на та джерел його фінансування.

Основною метою  дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної  природи і сутності дефіциту бюджету  та його удосконалене управління. Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

• визначити сутність бюджетного дефіциту та профіциту, причини виникнення та види;
• ознайомитись з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;
• дослідити вплив дефіциту бюджету на економіку;
• проаналізувати динаміку дефіциту (профіциту) Державного бюджету України;
• охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;
• визначити можливості скорочення дефіциту державного бюджету.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є державна політика профіциту та дефіциту.

Предметом дослідження  є методи оптимізації бюджетного дефіциту України.

Для досягнення поставленої мети було використано  як законодавчу базу, так і наукові  та літературні джерела. Серед літературних джерел, звернення до яких робилося найчастіше можна відзначити праці: В.М. Опарін,  І.В. Петренко, М.І.  Карлін, Н.В.Зражевська, О.Д. Василик, К.В.  Павлюк, А.Є. Ганіч, В.П. Кудряшов та інші.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань  використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація,  спостереження.

 

 

РОЗДІЛ І

Теоретичні  аспекти бюджетної політики дефіциту та профіциту ДЕРЖАВИ

 

 

1.1 Поняття, види та причини бюджетного дефіциту та профіциту держави

 

 

Оскільки бюджет є системою всеохоплюваних перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної та фізичної особи  й суспільства загалом.

Стан бюджету як фінансового  плану відображає не тільки фінансовий стан держави, але й характеризує фінансову ситуацію країни взагалі тому й цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру. Для нього властиві три показники:

— рівновага доходів  і видатків;

— перевищення доходів  над видатками;

— перевищення видатків над доходами [3].

Урівноваженість доходів  і видатків є найбільш природним  і доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи - видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого — вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. У зв'язку з цим відхилення від такої врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави, тому є недоцільним [6, c.570].

Профіцит державного бюджету - перевищення суми доходів та отриманих офіційних трансфертів, що визначаються відповідно до встановлених принципами формування фінансів органів влади та класифікації доходів і витрат над витратами і чистим кредитуванням [7, c.182].

Перевищення видатків над  доходами, тобто бюджетний дефіцит  — найскладніше явище. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості  бюджету, оскільки це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету слід оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи загалом. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Інші суб'єкти фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи можуть оцінювати це явище по-різному [11, c.320].

Такий концептуальний підхід до поняття профіциту і дефіциту дозволяє визначити, якою мірою сектор державного управління покриває свої витрати і видаються в цілях проведення державної політики кредити за рахунок доходів, офіційних трансфертів та сум одержуваних від погашення раніше виданих їм позик без збільшення своїх боргових зобов'язань і без зменшення обсягу ліквідних коштів . Виходячи з цього принципу, профіцит дорівнює доходам і офіційним трансфертами мінус витрати на товари, послуги, трансферти і мінус чисте кредитування; а дефіцит - витрат на товари, послуги та трансферти плюс чисте кредитування мінус доходи і мінус офіційні трансферти. Дефіцит покривається за рахунок фінансування, величина якого дорівнює дефіциту, але має протилежній знак [15].

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві  визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті  має місце і за достатнього забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні; це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об'єктивними або суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб'єктів.

Залежно від виду бюджетний  дефіцит розглядається за формою вияву, причинами виникнення і напрямом дефіцитного фінансування.

1. За формою вияву  вирізняють:

• плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України.
• фактичний — це реальне перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.
• прихований дефіцит — занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор. Також цей дефіцит може бути наслідком "жорсткого" курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави [6, c.573].

2. За причинами виникнення виокремлюють:

• свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.
• вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.
• циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (зменшення національного доходу й обсягу виробництва) унаслідок кон'юнктурних коливань.
• структурний дефіцит є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні [7, c.184].

3. За характером впливу на економіку вирізняють:

• стійкий дефіцит бюджету - є у довгостроковому періоді;
• тимчасовий - зумовлений касовими розривами у процесі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати [23, c.760].

Під час виконання  бюджету в окремих ланках бюджетної системи може утворитися тимчасовий касовий розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини). Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і надходження коштів до дохідної частини, а також при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану з надходження доходів або з перефінансуванням за окремими видами видатків.

Для покриття касових  розривів у бюджетах формується спеціальний фонд — оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет, але не більше 1 % від загального фонду бюджету. Якщо коштів оборотної касової готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від бюджету вищого за рівнем [15].

4. За напрямами дефіцитного  фінансування дефіцит може бути:

• пасивний — спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби;
• активний — фінансування бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти [11, c.257].

Дефіцит державного бюджету  — явище неоднозначне. Представники кейнсіанської школи стверджують, що поміркований бюджетний дефіцит  — це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних видатків.

Дефіцит бюджету  виникає у зв'язку із багатьма не тільки об'єктивними, але й суб'єктивними  причинами. Проблема бюджетного дефіциту стосується не тільки обмеженості можливостей  держави мобілізувати необхідні  доходи, а й оптимізації витрат держави.

Основними причинами  виникнення бюджетного дефіциту є:

• зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;
• збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;
• падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;
• циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;
• неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;
• неправильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;
• слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;
• збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);
• зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;
• у короткостроковій перспективі — зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат) [4, c.785].