Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами

10) зводить показники бюджетів, що входять до бюджету області, та подає їх у встановлені терміни до Мінфіну;

11) забезпечує захист фінансових  інтересів держави та здійснює  у межах своєї компетенції  контроль за дотриманням бюджетного  законодавства;

12) складає розпис доходів  і видатків обласного бюджету,  забезпечує його виконання, готує  пропозиції стосовно внесення  змін до розпису у межах  річних бюджетних призначень, здійснює  в установленому порядку взаємні  розрахунки обласного бюджету  з державним бюджетом і районними  бюджетами, бюджетами міст обласного  значення та бюджетами районів  у містах;

13) здійснює в установленому  порядку організацію та управління  виконанням відповідного місцевого  бюджету, координує в межах  своєї компетенції діяльність  учасників бюджетного процесу  з питань виконання бюджету;

14) проводить моніторинг  змін, що вносяться до обласного  бюджету;

15) розглядає баланси і  звіти про виконання місцевих  бюджетів та інші фінансові  звіти, подані територіальними  органами Державного казначейства;

16) інформує керівництво  обласної держадміністрації про  стан виконання обласного бюджету  за кожний звітній період і  подає їй річний та квартальний  звіт про виконання обласного  бюджету;

17) розглядає звернення  та готує пропозиції щодо прийняття  рішення про виділення коштів  з резервного фонду бюджету;

18) проводить разом з  органами державної податкової  служби аналіз стану надходження  доходів до відповідних бюджетів, готує пропозиції про доцільність  запровадження місцевих податків, зборів, а також пільг;

19) проводить на базі  статистичної і фінансової звітності,  прогнозних розрахунків аналіз  економічного і фінансового стану  галузей економіки території,  тенденцій та динаміки розвитку  різних форм власності, готує  пропозиції щодо визначення додаткових  джерел фінансових ресурсів;

20) бере участь у формуванні  та реалізації інвестиційних  програм, подає пропозиції стосовно  удосконалення механізму економічного  стимулювання підприємств для  розвитку економічного потенціалу  відповідної території;

21) вивчає разом з установами  Національного банку питання  грошового обігу в області,  а також бере участь у розробленні  балансів грошових доходів і  витрат населення;

22) перевіряє правильність  складання і затвердження кошторисів  та планів використання коштів  установами й організаціями, що  фінансуються з обласного бюджету;

23) бере участь у розробленні  пропозицій з удосконалення структури  відповідних місцевих держадміністрацій,  готує пропозиції стосовно визначення  чисельності працівників, фонду  оплати їх праці, витрат на  утримання місцевих держадміністрацій  та здійснює контроль за витрачанням  цих коштів;

24) аналізує діяльність  фінансових управлінь (відділів) районних держадміністрацій та  фінансових підрозділів виконавчих  органів рад міст обласного  значення і подає пропозиції  щодо її вдосконалення;

25) розглядає у межах  своєї компетенції звернення  громадян, підприємств, установ і  організацій;

26) забезпечує створення належних виробничих та соціально-побутових умов для працівників управління.

Управління під час  виконання покладених на нього завдань  взаємодіє з іншими структурними підрозділами відповідної місцевої держадміністрації, районними держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також органами Державної податкової служби, органами державної контрольно-ревізійної служби та територіальними органами Державного казначейства.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної держадміністрації  за погодженням із Мінфіном.

Начальник управління має  заступників, які за його поданням призначаються  на посаду і звільняються з посади головою обласної держадміністрації  за погодженням з Мінфіном.

В управлінні для погодженого  вирішення питань, що належать до його компетенції, може утворюватися колегія  у складі начальника управління (голова колегії), заступників начальника управління за посадою, а також інших працівників  управління. До складу колегії можуть входити керівники інших структурних  підрозділів обласної держадміністрації.

Склад колегії затверджується головою обласної держадміністрації  за поданням начальника управління.

Рішення колегії впроваджуються в життя наказами начальника управління. Управління втримується за рахунок  державного бюджету.

Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління в межах виділених асигнувань визначає голова обласної держадміністрації.

Кошторис та штатний розпис управління затверджує голова обласної держадміністрації.

Управління є юридичною  особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах  Державного казначейства, печатку зі зображенням Державного герба України  і своїм найменуванням.

 

3. Значення управління фінансами на місцевому рівні

В умовах обмеження бюджетного фінансування, дисбалансу бюджетних  пропорцій, деформації відносин та інтересів  у бюджетній вертикалі муніципальному менеджменту доцільно максимально  повно використовувати Існуючі  правові норми щодо управління місцевими  фінансами, перестати бути сторонніми спостерігачами державотворчих процесів й активно ініціювати підготовку законопроектів, спрямованих на розширення прав муніципального управління до меж  європейських стандартів.

Зокрема, актуальними залишаються  питання законодавчого розмежування фінансового забезпечення власних  і делегованих повноважень у  бюджетах територіальних громад; встановлення та дотримання нормативів бюджетної  забезпеченості на одного жителя й  закріплення таких нормативів на період повноважень ради; спрямування  доходів від міських податків і зборів виключно до бюджету розвитку відповідної території; закріплення  за бюджетами територіальних громад у повному обсязі податку на доходи громадян тощо.

У функціональному аспекті  фінансовий менеджмент місцевого самоврядування торкається управління процесами формування, розподілу та використання фінансової основи місцевого самоврядування. Об'єктами фінансового менеджменту місцевих рад щодо наповнюваності дохідної частини  є, з одного боку, підприємства не комунального сектору економіки, що мають державний, корпоративний чи приватний правовий статус і забезпечують левову частку надходжень фінансових ресурсів до місцевих бюджетів, а з другого боку, комунальна власність міста, землі, природні ресурси, рухоме та нерухоме майно, частка в  майні підприємств та інші активи територіальної громади. Інструментами  фінансового менеджменту на цьому  етапі виступають як податкові, так  і неподаткові надходження.

Причому частка джерел другого  типу має стійку тенденцію до зростання  за рахунок надходжень коштів від  відчуження об'єктів права комунальної  власності, оренди міського майна, земель, здійснення власної господарської  діяльності, емісії цінних паперів  і забезпечення внутрішньої конвертованості  на вторинному ринку цінних паперів  тощо.

Управління фінансовими  ресурсами місцевих бюджетів у частині  їх розподілу та перерозподілу має  будуватися на науковій основі, враховувати  реалії ринкового середовища, існуючу  соціальну структуру населення  тощо.

В основі розподільчих процесів на рівні міст і міських поселень має діяти принцип розмежування фінансування соціальних програм і  програм розвитку міст.

При цьому основними принципами розподілу фінансів соціального  спрямування є їхні субсидіарність, цільовий характер, соціально-етична спрямованість, контроль із боку депутатів і жителів  територіальної громади, а визначення пріоритетів фінансування програм  міського розвитку має здійснюватися  на основі волевиявлення жителів, особливо при значних обсягах фінансування великих проектів, обчисленні альтернативної вартості проектів розвитку й проведення громадської експертизи тощо.

Особливої гостроти набуває  проблема фінансового забезпечення реструктуризації економіки курортних  міст, модернізації готельного фонду, реконструкції доріг, реформування комунального господарства, реанімації морського пасажирського та авіаційного  портів із налагодженням відповідного транспортного сполучення, створення  сучасної індустрії розваг і дозвілля.

Фінансовий менеджмент місцевими  бюджетами передбачає організацію  контролю за використанням коштів і  проведення внутрішнього аудиту, встановлення елементарної трудової та фінансової дисципліни організаціями -- платниками податків до міського бюджету й муніципальними установами, подолання у керівників комунальних підприємств і служб споживацької психології, посилення контролю за цільовим використанням коштів із боку місцевої влади.

Територіальні громади міст України нині перебувають у перманентному  пошуку додаткових джерел фінансування, оскільки потреби розвитку міст і  соціальних програм територіальних громад не узгоджуються з можливостями фінансового забезпечення.

Дискусійною серед учених і проблемною серед практиків  залишається тема джерел поповнення місцевих бюджетів. Беручи ініціативу в законотворенні місцевої дії, за відсутності  Закону України "Про місцеві податки  та збори", місцеві влади нарощують  матеріальну базу місцевого самоврядування, розширюють коло джерел надходжень в  бюджети за рахунок місцевих податків, зборів, які не входять до переліку визначених законодавством, але встановлення яких на місцевому рівні не забороняється  Конституцією України.

Серед інноваційних форм муніципального менеджменту останнім часом набуло поширення управління малою приватизацією  й доходами від приватизації; управління земельними ресурсами, майном (нерухомістю, довгобудами тощо), що перебуває  у комунальній власності; ведення  власної господарської (комерційної, виробничої) діяльності; використання потенціалу концесійної форми управління майном і правами власності територіальних громад; делегування місцевій владі  повноважень на управління пакетами акцій держави у статутних  фондах акціонерних товариств, які  розташовані в межах територіальної громади.

 

 

Висновки

В умовах формування в економіці  ринкових засад, зростання ролі регіональної та міської економіки у виробництві  ВВП, загострення конкуренції між  регіонами та містами управління фінансами на рівні місцевих бюджетів особливо спрямовано на ефективніші, адресні  розподіл і використання існуючих бюджетних  коштів.

Певний досвід ефективного  використання грошових засобів демонструють муніципалітети не лише столиці й  великих міст України. Відомо, що в 1999 році згідно з рішенням уряду 1,5% податку  з прибутку суб'єктів господарювання спрямовувалися на спеціальний бюджетний  рахунок для фінансування житлового  будівництва під забезпечення житлом військовослужбовців, учасників бойових  дій, а також членів сімей військовослужбовців, що загинули при виконанні службових  обов'язків.

При розв'язанні глобальних проблем міст, які мають важливе  національне чи регіональне значення, на нашу думку, має ширше використовуватися  співпраця органів місцевого  самоврядування із Національним агентством України з управління державними корпоративними правами та передача окремих державних об'єктів в  управління місцевих і регіональних влад.

Адже подібна практика передачі Національним агентством України  з управління державними корпоративними правами повноважень використовувалася  як експеримент облдержадміністраціями Дніпропетровської та Запорізької  областей.

Зокрема, наслідком подібного  управління могло б стати зменшення  промислового тиску на екосистему міст Маріуполя, Запоріжжя, міських поселень Донбасу та Придніпров'я, забезпечення функціонування об'єктів соціальної сфери, що передаються під юрисдикцію місцевого самоврядування.

Спроба законодавчого  розв'язання проблеми матеріального  та фінансового забезпечення місцевого  самоврядування в проекті Муніципального кодексу, на нашу думку, не може замінити відсутності закону про комунальну власність, принципи та форми управління нею з метою підвищення ступеня  самодостатності тієї чи іншої територіальної громади. Якісний їх аналіз, зокрема  питань управління об'єктами права  комунальної власності з подальшим  поясненням, свідчить про відсутність  цілісного функціонального чи системного підходу щодо управління об'єктами комунальної власності.

Отже, управління міськими фінансами  передбачає сьогодні не лише планування й контроль надходжень до бюджету, раціональний розподіл і використання бюджетних  коштів, а й активний пошук різних форм залучення приватного капіталу для розвитку регіонів і територіальних громад, урізноманітнення форм ефективного  використання об'єктів комунальної  власності, що сприятиме розвитку фінансової бази самоврядних територіальних громад в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

територіальний фінансовий місцевий самоврядування україна

1. Біленчук П.Д., Кравченко  В.В., Підмогильний М.В. Місцеве  самоврядування в Україні (муніципальне  право): Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 304 с.

2. Блейклі Е.Дж. Планування  місцевого економічного розвитку. Теорія і практика. Вид. 2-ге / Пер.  з англійської А. Кам'янець. - Львів:  Літопис, 2002. - 416 с

3. Бураківський І.В., Зайчикова  В.В. Фінансова політика органів  місцевого самоврядування: Навч. посібник. - К.: Нора-принт, 2003. - С 56-82.

4. Буряк П.Ю. Міжбюджетні  відносини та перспективи формування  місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001. -№ 6. - С 14-24.