Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами

- створення позабюджетних  цільових фондів;

- випуск місцевих позик,  лотерей та цінних паперів  (крім грошей), отримання позики  з інших бюджетів на покриття  тимчасових касових розривів  з їх погашенням до кінця  бюджетного року, а також отримання  кредитів у банківських установах;

- створення комерційних  банків та інших фінансово-кредитних  установ, бути гарантами кредитів  підприємств комунальної власності,  розмішувати кошти в банках, отримувати відсотки від їх доходів і зараховувати їх до дохідної частини відповідного місцевого бюджету.

Розбудова фінансової системи  України внесла суттєві новації  в управління фінансовими ресурсами  територіальних громад та їхніх об'єднань. Цьому сприяла демократизація суспільних відносин, формування громадського суспільства, що стимулювало внесення змін до системи  управління на місцях. Делегування  владних повноважень територіальним органам влади у здійснені  господарського, соціального, культурного  будівництва супроводжувалося закріпленням за ними необхідних фінансових ресурсів.

Перед фінансовою наукою і  практикою постає надзвичайно важливе  завдання - розробити і впровадити якісно нові підходи до управління бюджетними фінансовими ресурсами  на рівні адміністративно-територіальних одиниць. У вирішенні цього завдання можна виділити два аспекти. По-перше, обґрунтування методологічних засад  управління бюджетними фінансовими  ресурсами регіонів. По-друге, розробку конкретних механізмів реалізації поставлених  завдань у практиці управління.

На рівні адміністративно-територіальних утворень управлінням фінансовими  ресурсами місцевих бюджетів відають  місцеві органи влади. Згідно із Законом  України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети  затверджують відповідні ради територій, а забезпечують їхнє виконання місцеві  державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови. У ролі координаторів усієї діяльності, пов'язаною з розробкою і виконанням місцевих бюджетів, виступають місцеві  фінансові органи.

Можна стверджувати, що в  Україні зароджуються принципово нові підходи до управління бюджетними фінансовими  ресурсами територій, що виявляються в інтеграції діяльності місцевих фінансових органів із територіальними органами Державного казначейства.

Об'єднання їхніх зусиль дає змогу комплексно охопити  як стадії планування, формування місцевих бюджетів, так і стадії обліку грошових надходжень до бюджету та їхнє використання за встановленими напрямами. Дієвою стає координація фінансових потоків, маневрування ними з метою підвищення ефективності використання.

До основних принципів  упровадження такої спільної діяльності, які визначають одночасно і методологічні  засади управління бюджетними коштами  на рівні адміністративно-територіальних утворень, належать:

1) єдність механізму планування, наповнення, витрачання та контролю  за цільовим використанням коштів  місцевих бюджетів;

2) єдність системи інформаційного  обміну між учасниками бюджетного  процесу;

3) гарантування конституційних  прав місцевих органів влади  в управлінні коштами місцевих  бюджетів;

4) координація і концентрація  фінансових потоків на пріоритетних  напрямах розвитку регіону;

5) формалізація, прозорість  механізму розподілу бюджетних  трансфертів;

6) оперативність управління  і маневрування бюджетними коштами  на всіх стадіях їх руху;

7) запровадження єдиних  формалізованих процедур управління  бюджетними коштами.

По-новому визначено підходи  до розмежування доходів місцевих бюджетів. За бюджетами місцевого самоврядування закріплюються на постійній основі податки і збори, що формують "кошики" доходів, один із яких ураховується при  визначені міжбюджетних трансфертів, а другий призначений для фінансування власних повноважень місцевих органів  влади. Отже, законодавством закріплено перелік доходів місцевих бюджетів, що створює умови для перспективного планування доходів територій.

Важливу роль відіграє введення механізму формування і використання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Це створює підґрунтя для розбудови  місцевої соціальної і виробничої інфраструктури.

До новацій у формуванні видатків місцевих бюджетів можна віднести:

- законодавчо встановлені  принципи розмежування видатків  та їхній деталізований перелік,  закріплений за кожним видом  місцевих бюджетів, що забезпечило  єдиний підхід до планування  видатків у межах усієї бюджетної  системи України;

- передачу місцевим бюджетам  видатків за програмами соціального  захисту населення за рахунок  цільових субвенцій із державного  бюджету.

Місцеві органи влади можуть проводити автономну фінансову  політику, використовуючи кошти двох умовних кошиків доходів на здійснення видатків, керуючись визначеними  пріоритетами та соціально-економічною  доцільністю.

Слід зауважити, що всі  зазначені нововведення потребують, у свою чергу, достовірної й оперативної  інформації щодо надходжень та розподілу  податків, обов'язкових платежів і  зборів між: бюджетами різних рівнів, а також мають бути підкріплені  систематичним контролем за цільовим використанням коштів у межах, затверджених бюджетом. Це завдання другого напряму діяльності. Реалізується воно шляхом переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами і видатками.

Сучасний етап розвитку муніципального менеджменту визначається розширенням  статусу місцевого самоврядування. Донедавна управління фінансами  місцевого самоврядування зводилося  переважно до "вибивання" фінансування з центру, розподілу бюджету і  контролю за цільовим використанням  бюджетних коштів. Нині відбувається трансформація управлінських функцій  органів місцевого самоврядування, детермінована дією низки чинників макрорівня та регіонального рівня.

Управління фінансовими  ресурсами місцевих бюджетів у частині  їх розподілу та перерозподілу має  відбуватися на науковій основі, враховувати  реалії ринкового середовища, існуючу  соціальну структуру населення  тощо. В основі розподільчих процесів на рівні міст і міських поселень має діяти принцип розмежування фінансування соціальних програм і  програм розвитку міста. При цьому  основними принципами розподілу  фінансів соціального спрямування  є субсидіарність, цільовий характер, соціально-етична спрямованість, контроль з боку депутатів та мешканців  територіальної громади, а визначення пріоритетів фінансування програм  міського розвитку має здійснюватися  на основі виявлення жителів, особливо при значних обсягах фінансування великих проектів, обчисленні альтернативної вартості проектів розвитку і проведення громадської експертизи тощо.Особливої  гостроти набуває проблема фінансового  забезпечення реструктуризації економіки  курортних міст, модернізації готельного фонду, реконструкції доріг, реформування комунального господарства, реанімації морського пасажирського та авіаційного  портів, створення сучасної індустрії  розваг і дозвілля.

Фінансовий менеджмент місцевих бюджетів передбачає організацію контролю за використанням коштів і проведення внутрішнього аудиту, встановлення елементарної трудової та фінансової дисципліни організаціями-платниками податків до міського бюджету й муніципальними установами, подолання у керівників комунальних підприємств і служб споживацької психології, посилення контролю за цільовим використанням коштів з боку місцевої влади.

Територіальні громади міст України перебувають у перманентному  пошуку додаткових джерел фінансування, оскільки потреби розвитку міст і  соціальних програм територіальних громад не узгоджуються з можливостями фінансового забезпечення.Отже, управління місцевими фінансами передбачає сьогодні не лише планування й контроль надходжень до бюджету, раціональний розподіл і використання бюджетних коштів, а й активний пошук різних форм залучення приватного капіталу для  розвитку регіонів і територіальних громад, урізноманітнення форм ефективного  використання об'єктів комунальної  власності, що сприятиме розвитку фінансової бази самоврядних територіальних громад в Україні.Управління державними видатками  надто складний процес, який сприяє забезпеченню прийняття своєчасних і дієвих рішень щодо використання бюджетних коштів. Такий процес передбачає:

- визначення політики, мети  і необхідних ресурсів для  їх досягнення;

- розподіл ресурсів, необхідних  для досягнення поставленої мети;

- забезпечення економного  та ефективного виконання конкретних  завдань.

Традиційно управління державними видатками розглядалося як система  контролю за правильністю витрачання бюджетних коштів. З роками вплив  на зміст управління видатками справили економічні труднощі, завдання в цьому  напрямі розширювалися і ускладнювалися. Таке управління розпочинається з етапу складання бюджету і закінчується складанням звітності про використання бюджетних коштів.

2. Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами

Місцеві фінансові органи включають Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління та відділи обласних і районних державних  адміністрацій, а також фінансові  управління (відділи) виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) рад .

Управління місцевими  фінансовими органами здійснюється за принципом подвійного підпорядкування.

Його суть полягає в  тому, що фінансовий орган підпорядковується "за вертикаллю" фіноргану, що стоїть вище, і "за горизонталлю" голові державної адміністрації (міському голові). Так, наприклад, начальник облфінуправління одночасно підпорядковується Міністру фінансів і голові облдержадміністрації, завідувач райфінвідділу - начальнику обласного фінансового управління і голові районної державної адміністрації.

Місцеві фінансові органи у своїй діяльності керуються  Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів  України, наказами Мінфіну, розпорядженнями  голови відповідної місцевої держадміністрації, актами відповідного органу місцевого  самоврядування, прийнятими у межах  його компетенції.

Основними завданнями головного  фінансового управління обласної держадміністрації" є:

- забезпечення реалізації  державної бюджетної політики  на відповідній території;

- складання розрахунків  до проекту місцевого бюджету  і подання на розгляд відповідної  місцевої держадміністрації;

- підготовка пропозицій  щодо фінансового забезпечення  заходів соціально-економічного  розвитку на відповідних територіях;

- розроблення пропозицій  з удосконалення методів фінансового  і бюджетного планування та  фінансування витрат;

- здійснення контролю  за дотриманням підприємствами, установами і організаціями законодавства  стосовно використання ними бюджетних  коштів та коштів цільових  фондів, утворених відповідною радою;

- здійснення загальної  організації та управління виконанням  місцевого бюджету на відповідній  території, координація діяльності  учасників бюджетного процесу  з питань виконання бюджету.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє і доводить  до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів;

2) визначає порядок та  терміни розроблення бюджетних  запитів головними розпорядниками  бюджетних коштів;

3) проводить на будь-якому  етапі складання і розгляд  проекту місцевого бюджету аналіз  бюджетного запиту, поданого головним  розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості  та ефективності використання  бюджетних коштів;

4) приймає рішення стосовно  включення бюджетного запиту  до пропозиції проекту місцевого  бюджету перед поданням його  на розгляд відповідної місцевої  держадміністрації;

5) бере участь у розробленні  балансу фінансових ресурсів  області, аналізує соціально-економічні  показники розвитку області та  враховує їх під час складання  проекту обласного бюджету;

6) організовує роботу, пов'язану  зі складанням проекту обласного  бюджету, за дорученням керівництва  відповідної місцевої держадміністрації  визначає порядок і терміни  подання структурними підрозділами  обласної держадміністрації, районними  держадміністраціями, виконавчими  органами міських (міст обласного  значення) рад матеріалів для  підготовки проектів обласного  бюджету і прогнозних розрахунків  коштів, що передаються для відповідного  розподілу між; бюджетами районів,  міст обласного значення і  бюджетами районів у містах  або для виконання спільних  проектів; складає проект обласного  бюджету; готує пропозиції щодо  коштів, які передаються для розподілу  між: відповідними місцевими бюджетами  або для виконання спільних  проектів та подає їх на  розгляд керівництву обласної, Київської  та Севастопольської міської  держадміністрації;

7) забезпечує протягом  бюджетного періоду відповідність  розпису місцевого бюджету встановленим  бюджетним призначенням;

8) здійснює у процесі  виконання місцевого бюджету  за доходами прогнозування та  проводить аналіз доходів відповідного  місцевого бюджету;

9) організовує виконання  обласного бюджету, а також  разом з органами державної  податкової служби, територіальними  органами Державного казначейства, іншими структурними підрозділами  місцевої держадміністрації забезпечує  надходження доходів до обласного  бюджету та вживає заходів  щодо ефективного витрачання  бюджетних коштів;