Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами

План

Вступ…………………………………………………………………………….2

1. Призначення і сутність  місцевих фінансів………………………………….4

1.1. Принципи, суб'єкти, об'єкти та інструменти управління місцевими фінансами………………………………………………………………………...6

2. Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами….16

3. Значення управління фінансами на місцевому рівні……………………….22

Висновки………………………………………………………………………....25

Список використаних джерел………………………………………………….27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У зв'язку із демократизацією  державного устрою та управління в  Україні значного розвитку набуває  місцеве самоврядування, яке здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і  через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Останнім часом спостерігається  регіоналізація економічних і соціальних процесів. У зв'язку із зазначеними  процесами зростає роль місцевих фінансів як фінансової основи місцевого  самоврядування. Через місцеві фінанси  держава активно проводить соціальну  політику, фінансуючи місцеві заклади  освіти, охорони здоров'я, комунального обслуговування населення, тощо.

Проблеми місцевих фінансів України в наш час стоять дуже гостро, через брак відповідного досвіду  побудови та функціонування системи  місцевих фінансів.

Послаблення центральної  влади і водночас зростання ролі місцевих органів управління в країнах, що розвиваються, та в країнах з  перехідною економікою є характерною  ознакою останнього десятиріччя XX ст.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби і посилення впливу змін, які відбуваються у зовнішньому  середовищі, особливої актуальності набувають проблеми ефективного  управління місцевими фінансами, при  цьому місцеві фінанси стають основним механізмом впливу на розвиток економічних і соціальних процесів у регіоні.

Сучасний етап розвитку муніципального менеджменту визначається розширенням  статусу місцевого самоврядування. Донедавна управління фінансами  місцевого самоврядування зводилося  переважно до "вибивання" фінансування з центру, розподілу бюджету й  контролю за цільовим використанням бюджетних коштів. На сьогодні відбувається трансформація управлінських функцій органів місцевого самоврядування, детермінована дією низки чинників макрорівня та регіонального рівня.

З одного боку, створено правову  основу місцевого самоврядування. Закон  України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 60--70) містить нормативно-правову  базу самофінансування територіальних громад, у тому числі й за рахунок  ефективного управління комунальною  власністю, майновими правами, землею, іншими активами. Тобто органи місцевого  самоврядування стають згідно з нормами  Європейської хартії щодо місцевого  самоврядування повноправними господарями  у межах територіальної громади, хоча реальні важелі влади знаходяться  у районних та обласних державних  адміністрацій.

Наразі вітчизняне законодавство  має включати правові норми, котрі  б забезпечували право обласним, районним і міським радам мати підпорядковані й підзвітні власні адміністрації, як це записано у ст. 3 парагр.2

 Європейської хартії  щодо місцевого самоврядування. У проекті Кодексу законів  про місцеве самоврядування в  Україні (Муніципальний кодекс  України), на жаль, аналогічних норм  не закладено.

Однак доречно зазначити, що навіть нинішня модель самоврядування містить важелі, що дають змогу  значно розширити правове поле фінансово-економічного функціонування територіальних громад.

Так, розробка, обговорення  та прийняття статутів територіальних громад (кіст) на підставі Конституції  України й зазначеного закону дає змогу значно повніше реалізувати  потенціал місцевого самоврядування в управлінні власністю та фінансами, зокрема при розробці місцевих бюджетів.

1. Призначення  і сутність місцевих фінансів

Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для забезпечення ефективності функціонування економіки  України та збалансованого розвитку регіонів, є вдосконалення методів  і механізмів управління фінансовими  ресурсами регіону. У зв'язку з  цим проблема вивчення місцевих фінансів набуває гострої актуальності і  є однією з передумов побудови демократичної держави, що базується  на зміцненні місцевого самоврядування та ефективному його впливі на соціально-економічне та духовне життя регіонів.

Основними принципами управління місцевими фінансами є:

- самостійність;

- державна фінансова підтримка;

- економічність та раціональність;

- відкритість, гласність  та прозорість.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і  через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси своїх територіальних громад. Відповідно до принципу матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів.

Головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого  самоврядування є володіння і  самостійне розпорядження фінансовими  ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи.

При виконанні своїх функцій, місцеві органи самоврядування не можуть обійтися без централізації частини  вартості, створеної в процесі  виробництва валового внутрішнього продукту. Така централізація відбувається за допомогою формування бюджетів, які створюються на різних рівнях місцевого самоврядування. У процесі  формування та використання цільових централізованих фондів грошових коштів місцеві органи самоврядування впливають  на формування та використання децентралізованих  фондів грошових кошів підприємств  різних форм власності, які знаходяться  на їхній адміністративній території. Це відбувається не тільки через установлення місцевих податків і зборів, а й  шляхом добровільного відрахування коштів у ті чи інші цільові фонди, які використовуються на певні заходи, передбачені планом економічного і  соціального розвитку регіону.

Місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання  покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів. Оскільки суттєвими  проявами фінансів як економічної категорії  є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві фінанси взаємопов'язані  із соціально-економічним розвитком  регіону. Через місцеві фінанси  держава активно проводить соціальну  політику, фінансуючи з місцевих бюджетів заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. Крім того, з державного бюджету до республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів передаються кошти  у вигляді дотацій для їх відповідного розподілу між: територіальними  громадами та для виконання спільних проектів.

До складу місцевих фінансів включаються також; кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які  спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення  соціальних інтересів і потреб.

Місцеві фінанси, що функціонують в Україні на сучасному етапі  її розвитку, потребують певного удосконалення, яке неможливе без формування поняття самих місцевих фінансів. Слід відмітити, що тлумачення терміна "місцеві фінанси" змінювалось багато разів з моменту їх появи відповідно до етапу історичного та економічного розвитку. Сьогодні існує багато тлумачень терміна "місцеві фінанси", але, на нашу думку, найбільш повно відображає сутність місцевих фінансів тлумачення, в основу якого покладено саме їх безпосереднє призначення.

Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням  централізованих і децентралізованих  фондів коштів та використанням їх на забезпечення соціальних потреб і  соціально-економічного розвитку територій. Іншими словами, місцеві фінанси - це сукупність грошових коштів, які формуються й використовуються для вирішення  питань місцевого значення.

Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до об'єктивних законів діалектики та законів розвитку суспільства, що неминуче впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок. Крім того, важливими передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток демократичних  засад будівництва держави та розвиток ринкових відносин.

Тобто місцеві фінанси  є об'єктивною формою економічних  відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі  розвитку яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення  потреб регіонів країни. При цьому  місцеві фінанси є важливою складовою  фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту держави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов'язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери.

Характерною рисою місцевих фінансів є те, що в процесі розподілу  та перерозподілу грошових коштів бере участь значна кількість суб'єктів  розподілу, причому кожен з них  прагне задовольнити свої власні потреби  в якомога більшій мірі, навіть за рахунок зменшення коштів іншого суб'єкта, тому ці відносини носять суперечливий характер.

Можна визначити такі функції  місцевих фінансів:

- регулювання економічного  та соціального розвитку держави  шляхом розподілу та перерозподілу  ВВП;

- мобілізація та забезпечення  фінансовими ресурсами місцевих  органів влади для виконання  покладених на них державою  завдань;

- забезпечення надання  громадських послуг.

У загальному вигляді систему  місцевих фінансів можна представити  як систему складових: видатки, доходи, способи формування доходів, місцеві  фінансові інститути, суб'єкти, об'єкти, взаємовідносини між суб'єктами.

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Принципи, суб'єкти, об'єкти та інструменти управління місцевими фінансами

Управління місцевими  фінансами - це формування, використання та розпорядження коштами місцевих бюджетів, а також фінансами комунальних  підприємств.

Управління фінансами  ґрунтується на знанні економічних  законів розвитку суспільства, закономірностей  розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між: державою і суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями.

Фінанси підприємств комунальної  форми власності є складовою  частиною місцевих фінансів, але їм притаманні специфічні ознаки, які  випливають з особливостей форм власності  і господарювання. Так, майно підприємств  комунальної форми власності  перебуває у власності місцевих органів самоврядування, тому для  фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти  місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу  між: цими підприємствами.

Важливо зазначити, що підприємства та заклади соціально-культурної сфери  комунальної форми власності  функціонують як у сфері матеріального  виробництва, так і в невиробничій сфері, тому організаційно їх можна  розділити на три групи: ті, які  повністю перебувають на бюджетному фінансуванні; підприємства, що частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів; і підприємства, які функціонують на принципі самоокупності.

У питаннях регулювання доходів  і видатків бюджетів місцевого самоврядування зберігається його підпорядкованість  по вертикалі регіональним органам  влади. А останніх, у свою чергу, центральній  владі. Такий принцип організації  бюджетної системи продовжує  зберігатися.

Основні інструменти регулювання - нормативи відрахувань до місцевих бюджетів різних рівнів від регульованих доходів; бюджетні дотації та субсидії з Державного бюджету, міжбюджетні  взаєморозрахунки.

В управлінні місцевими фінансами  важливо відокремлювати об'єкти і  суб'єкти управління.

Об'єктом виступають фінансові  відносини, у тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням  фондів грошових коштів (місцеві фінанси).

Суб'єктами управління виступають територіальна громада та органи місцевого самоврядування.

Виконавчі органи місцевих рад вищого рівня здійснюють нагляд за виконанням бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня, виходячи з вимог дотримання чинного  законодавства, рішень органів виконавчої влади рад та їх виконавчих органів  вищого рівня, прийнятих у межах  їх компетенції.

Сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють управління місцевими  фінансами, утворює фінансовий апарат.

До повноважень органів  місцевого самоврядування належать:

- самостійна розробка, затвердження  та виконання відповідних місцевих  бюджетів;

- визначення із своїх  бюджетів обсягів фінансування  заходів соціально-культурного розвитку  в межах планових бюджетних  доходів;

- визначення напрямів  використання коштів на власні  цільові програми, зовнішньоекономічну  діяльність, охорону навколишнього  середовища, на утримання органів  державної влади та самоврядування, соціальний захист населення  тощо;

- збільшення в межах  наявних коштів видатків на  утримання житлово-комунального  господарства, установ та закладів  освіти, охорони здоров'я і соціального  забезпечення, науки і культури, фізичної культури і спорту, охорону  навколишнього середовища та  на інші цілі;

- визначення в межах  додатково вишуканих протягом  року коштів на додаткові пільги  та допомогу громадянам, які потребують  соціального захисту;

- визначення розмірів  дотацій та субвенцій бюджетам  нижчого територіального рівня  та їх цільове спрямування;

- об'єднання на договірних  засадах коштів своїх бюджетів  з коштами інших бюджетів, а  також суб'єктів господарювання, об'єднань громадян для фінансування  будівництва, ремонту й утримання  об'єктів виробничого та невиробничого  призначення згідно з чинним  законодавством;

- запровадження відповідно  до законодавства місцевих податків  та зборів, а також: обов'язкових  платежів;

- право встановлення додаткових  пільг щодо оподаткування у  межах сум, що надходять до  їх бюджетів;