Поняття валюти

При зниженні валютного курсу  країни до її нижчої точки починався  вивіз (експорт) золота. Це пояснюється  тим, що попит на інвалюту перевищував  пропозицію. Нижня золота точка називалася ще експортною. Верхня межа відхилення дорівнювала валютному паритету плюс витрати на перевезення золота. Вона відповідає максимальному курсу валюти і називається верхньою золотою точкою. При підвищенні курсу валюти до верхньої золотої точки починався ввіз (імпорт) золота до країни. У зв`язку золотого цим верхня золота точка називалася ще імпортною. За умов золотого стандарту валютний курс був відносно стійким, оскільки гарантувався вільним обміном банкнот на золото та можливістю вільного вивозу золота золотого однієї країни до іншої. У зв`язку золотого демонетизацією золота порядок визначення валютного курсу докорінно змінився, що викликано несталістю сучасних грошових систем. Нині немає законодавчо фіксованої бази для формування валютних курсів. Основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності національних валют. Купівельна спроможність (сила) валюти виражається як сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю у порівнянні золотого базовим періодом.

В Україні з високими темпами інфляції курс валюти буде знижуватися відносно до валют тих країн, де нижчі темпи інфляції і, безперечно, знецінення валюти тягне за собою подальше зростання внутрішніх цін. Зростання цін знижує курс. Якщо курс падає то ціни зростають. Ця залежність чітко проявляється у довгостроковому періоді.

Однак сам розрахунок валютного  курсу - не найскладніша операція. Важче  створити систему забезпечення твердого (сталого) валютного курсу. Але який би режим валютного курсу та механізм валютного регулювання не були обрані, передусім необхідна збалансованість  державного бюджету, торгового та платіжного балансів при сталості цін.

Як зазначалося, валютного  курсу основі визначення та прогнозування  курсів валют лежать паритети їх купівельних  спроможностей. Проте, ряд чинників може спричиняти значне відхилення валютного  курсу від їх основи:

Перш за все, це зміна попиту і пропозиції валюти на ринку, на яку  позначається стан платіжного балнсу країни. Якщо активне сальдо платіжного балансу зростає, то збільшуються валютні  надходження в країну і пропозиція їх порівняно з попитом. А це призведе до зростання курсу національної валюти. І навпаки, якщо стан платіжного балансу погіршується, тоді зростає  попит на іноземну валюту, що призведе до падіння курсу національної валюти. У своючергу на стан платіжного балансу  впливають такі чинники: зміна структурми виробництва і динаміка ВВП, конкурентоспроможність національної продукції, кон¢юктури внутрішніх і світових цін на ринках партнерів  тощо.

Кон`юктура валютних курсів та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний вплив на валютний курс.

Як засвідчує світова  практика, валютні операції далеко не завжди здійснюються для торговельних та фінансових розрахунків. У багатьох випадках визначальною мотивацією у  суб¢єктів валютного ринку може бути отримання спекулятивного прибутку. На динаміці валютних курсів відчутно позначаються норма процента, яка регулює міграцію та розміщення капіталів. Наприклад, підвищення рівня позичкових процентів стимулює залучення іноземного капіталу і, відповідно іноземної валюти, а зниження - заохочує відплив капіталів за кордон. Але підвищення процентних ставок має, слід пам`ятати, і тіньову сторону: воно здорожує кредит і пригнічує інвестиційну діяльність усередині країни.

Ступінь розвитку ринку цінних пааперів складає здорову конкуренцію  валютному ринку. Фондовий ринок  може безпосередньо залучати іноземну валюту, а також залучати національну  валюту для придбання іноземної  валюти. Нарешті, ступінь довіри до валюти визначається станом економіки та політичною обстановкою у країні. При цьому враховуються не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, а й перспективи їх динаміки. Крім того, валютний курсу надзвичайно чутливий до чинників, що визначають політичну та соціальну ситуацію в країні.

3. Конвертованість національної валюти

Валютний ринок реагує на стан платіжного балансу зміною курсу валюти. Звичайно після офіційного повідомлення про зростаючий дефіцит поточного балансу відбувається падіння курсу національної валюти, оскільки, з одного боку, збільшується пропозиція національної валюти за кордоном і зменшується попит на неї, а з іншого - відбувається збільшення попиту на іноземну валюту в даній країні.

Однак можуть бути ситуації, за яких дефіцит торговельного балансу  і балансу поточних операцій супроводжується  підвищенням курсу національної валюти. Така ситуація у 80-х роках  склалась у США внаслідок переплетення ряду чинників, як внутрішніх, так і  зовнішніх. За умови швидкого зростання  дефіциту поточного балансу курс долара підвищувався, оскільки діяв ряд  чинників, які викликали його зростання. Якими ж були причини зростання  курсу долара?

Основною причиною подорожчання долара було відносне підвищення відсоткових  ставок, викликане дефіцитом федерального бюджету. Згадаймо, що курс валюти залежить від відсоткових ставок. Якщо в  країні підвищуються реальні відсоткові ставки, тобто номінальні відсоткові ставки за вирахуванням темпів інфляції, порівняно з іншими країнами, то створюються сприятливі умови для  іноземних інвестицій і як наслідок збільшується попит на національну  валюту цієї країни, призначену для  капіталовкладень, що призводить до зростання  її вартості. І навпаки, відносно низькі відсоткові ставки викликають зниження попиту на національну валюту і тенденцію  до падіння її курсу. Позики держави  для фінансування дефіциту свого  бюджету збільшували попит на гроші, що сприяло зростанню відсоткових  ставок. Водночас з метою приборкання  інфляції проводився курс на зменшення  грошей в обігу, що, природно, призводило до зниження пропозиції грошей і збільшення відсоткових ставок.

Внаслідок підвищення реальних відсоткових ставок США стали  привабливими для інвестиційної  діяльності іноземців. Попит на долари, призначені для капітальних вкладень, збільшився, сприяючи зростанню його вартості. Відносно низький рівень інфляції підтримував високий попит  іноземних інвесторів на долари, тому що нижча інфляція означає вищу реальну  норму прибутку на інвестиції. Подорожчання валюти скорочує експорт і збільшує імпорт, тобто є основою дефіциту торговельного балансу.

Зростання курсу долара означало, що валюта інших країн обходилась американцям дешевше, а долари коштували  дорожче для іноземців. Внаслідок  цього іноземні товари стали для  американців дешевшими і це збільшило  імпорт, а американські товари для  іноземців подорожчали, і це призвело до падіння експорту. Крім того, в  цей період діяв такий чинник, як відносно вище зростання американської  економіки, а, отже, і національного  доходу. А експорт і імпорт країни прямо залежать від відносного рівня  національного доходу. Оскільки ж  темпи зростання національного  доходу країн - торговельних партнерів  США значно відставали, то імпорт США  прискорено розвивався, а імпорт (експорт  США) інших країн збільшувався повільно. І нарешті, дефіцит торговельного  балансу США збільшувався через  різке скорочення американського експорту в найменш розвинуті країни.

Це відбувалося з двох причин. Перша: "криза заборгованості" змусила найменш розвинуті країни скорочувати свій імпорт. Друга: багато з найменш розвинутих країн девальвували (тобто державними декретами знизили  валютний курс) свої валюти. З падінням інтернаціональної вартості валюти умови торгівлі для країни погіршуються. Для фінансування певного рівня  імпорту потрібно експортувати більший  обсяг товарів і послуг. Тим  самим девальвація обмежувала імпорт найменш розвинутих країн і стимулювала  їхній експорт.

Стосовно шляхів скорочення зовнішньоторговельного дефіциту, то відзначимо лише ті заходи, котрі пов'язані  з валютними відносинами1. Це - скорочення бюджетного дефіциту і політика дешевих  грошей. І в тому, і в іншому випадку зниження відсоткових ставок послабшає міжнародний попит  на долари, що призводить до зниження валютного  курсу долара . Таким, в принципі, є механізм взаємодії платіжного балансу, валютного курсу і відсоткових  ставок у промислово розвинутих країнах (ПРК).

Дещо інакше складається  ця взаємодія в найменш розвинутих країнах. Передусім, тут інші причини  дефіциту платіжного балансу, ніж у  промислово розвинутих країнах. Неоднакові вони і всередині цієї групи країн. Різні матеріальні та соціально-культурні  передумови і можливості вирішення  проблем, що викликають дефіцит платіжного балансу. До того ж для більшості  найменш розвинутих країн проблеми дефіциту важко вирішуються через "порочне коло бідності". Ми говоритимемо лише про деякі загальні риси.

Причини дефіциту платіжного балансу, а також низька інтернаціональна вартість валюти найменш розвинутих країн глибші. Вони пов'язані, насамперед, з низькою продуктивністю праці, загальною слабкістю економічної  структури цих країн, з наявністю  серйозних диспропорцій у виробництві. Зараз йдеться про "кризу заборгованості", нездатність ряду країн здійснити  платежі за наданими їм позиками. Кон'юнктура  світового ринку для зовнішньої торгівлі найменш розвинутих країн  вкрай несприятлива. З одного боку, експорт цих країн, що складається  головним чином із сировини і сільськогосподарської  продукції, підлягає впливу коливань цін, котрі характерні для ринків цієї продукції з притаманним їм високим  рівнем конкуренції. Більше того, ціни на ці товари мають в довгостроковій перспективі тенденцію до зниження. З іншого боку, найменш розвинутим країнам доводиться завозити продукцію, що виготовляється гігантськими корпораціями розвинутих країн, які мають усі  умови для встановлення високих  цін на свої товари. Несприятлива зовнішньоекономічна  кон'юнктура не дає можливості збільшити  експорт, а скорочення імпорту як засобу балансування з соціальних причин вкрай утруднене, оскільки призводить до зниження життєвого рівня населення, створює вибухонебезпечну ситуацію в цих країнах. Дефіцит посилюється  і тим, що сам імпорт дорожчає через  зростання курсу долара.

У більшості країн третього світу дефіцитний і баланс статей, пов'язаних з рухом капіталу. З  одного боку, коли вибухнула боргова  криза, різко скоротився приплив  приватних капіталів в економіку  найменш розвинутих країн. З іншого -вищі реальні відсоткові ставки (особливо в США), більший вибір об'єктів  для інвестування в ПРК викликали  постійний відплив капіталу з  найменш розвинутих країн, тобто  переведення вкладів та інвестицій у промислово розвинуті країни. Разом  з тим зростання відсоткових  ставок у США та в інших розвинутих країнах збільшило суму виплат за наданими позиками.

Економічно відсталі країни за характером причин дефіциту платіжного балансу, низькою інтернаціональною  вартістю своєї валюти в цілому схожі. Тому можливі шляхи виходу зі стану  зовнішньої заборгованості і зміцнення  національної валюти в основному  однакові. Це, насамперед, структурна перебудова народного господарства, спрямована на активізацію економічного зростання. Вирішення цього завдання потребує припинення відпливу капіталу з країни і залучення іноземних інвестицій. Розвиток власного виробництва необхідних товарів і залучення іноземного капіталу для створення підприємств, що виготовляють продукцію, яка замінює необхідний імпорт, дозволяють збалансувати платіжний баланс без падіння рівня життя населення країни. Але для цього треба зняти такі перешкоди на шляху інвестицій, як відсутність єдиного соціально-економічного простору; високі темпи інфляції; довільна, громіздка, несправедлива податкова система, яка стримує стимули до роботи та інвестування; значне поширення корупції і хабарництва; відсталий менеджмент; відсутність адекватної інфраструктури; відстала матеріальна база освіти і охорони здоров'я. Істотною перешкодою на шляху інвестицій є низький рівень доходу на душу населення, за якого практично немає ні можливості, ні стимулів відкладати заощадження. Низькі доходи означають низький попит, що не стимулює інвестицій.

В Україні проблеми, пов'язані  з дефіцитом платіжного балансу  і курсом гривні, багато в чому такі самі, як і в групі економічно відсталих країн. Відплив капіталу з України, відсутність відповідних  умов для того, щоб іноземні інвестори  активно вкладали капітал в економіку  України, недостатність резервів іноземної  валюти, яка спонукає вмикати друкарський  верстат і призводить, з одного боку, до зростаючої інфляції і знецінення грошей, а з іншого - вкрай утруднює вирішення завдання зміцнення національмої валюти і скорочення зовнішнього  боргу без залучення коштів міжнародних  фінансових організацій і позик  від урядів розвинутих країн. Однак  умови і форми сприяння ліквідації дефіциту платіжного балансу, стримування  інфляції і падіння курсу національної валюти, яку застосовує МВФ до країн  з ринковою економікою, не можуть дати очікуваного ефекту без істотного  їх коригування відповідно до конкретних умова України. Справа в тому, що реалізація таких умов надання кредиту, як лібералізація цін імпорту, може сприяти вирішенню згаданих вище проблем лише в країнах з більш-менш сучасною ринковою економічною структурою та інфраструктурою. В Україні ж  поки що немає справжнього ринкового  середовища. Досі ще не досягнуто критичної  маси роздержавлення власності, яка  необхідна для того, щоб ринок  функціонував по-справжньому. Оскільки ні у виробництві, ні в торгівлі не існує конкурентного середовища, в якому б ціни саморегулювались, лібералізація цін в умовах падіння  виробництва призводить до підвищення цін, різкого зниження життєвого  рівня населення, який здатний викликати  соціальне напруження в країні. Лібералізація  імпорту при відповідній структурі  виробництва, низькому технологічному рівні, слабкій конкурентоспроможності вітчизняних товарів без певних протекціоністських заходів поглиблює  кризу заборгованості, призводить до падіння курсу національної валюти, а в перспективі - до виникнення об'єктивної ситуації економічного "колоніалізму". Ось як про це пише французький  економіст М. Пебро: "В галузі торгівлі безумовне подолання перешкод для  товарообміну може приректи промисловість  Центральної Європи на залежність від  великих концернів Заходу. В більшості  галузей ці концерни мають фінансову  міць і перевагу в галузі адаптації  до ринків, котрі можуть виявитися  смертельними для можливих конкурентів - вихідців з комуністичного світу - яким би не був їхній технологічний  рівень. В той же час потужна, хай  навіть тимчасова, конкуренція товарів, які виготовляються в Східній  Європі, могла б викликати сильні безпорядки на ринках деяких товарів  на Заході з важкими наслідками для  зайнятості. Адже ціни цих товарів  складаються на основі витрат виробництва, без зіставлення зі стандартами  традиційних ринків. Нещодавні дослідження  показують, що ціна продажу деяких промислових  товарів країн Східної Європи нижча від вартості використаної сировини, розрахованої на основі міжнародних  цін. Таким чином, для того щоб  уникнути серйозного безладдя з тієї чи іншої сторони, лібералізація  торгівлі між Сходом і Заходом  повинна бути організована так само, як була організована лібералізація  торгівлі між США, Японією і Західною Європою в повоєнний період", тобто за сценарієм "плану Маршалла" [58, с. 4].