Поняття валюти

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1. Поняття валюти 4

2. Валютний курс і курсова політика 8

2.1. Функції валютного курсу 8

2.2. Види валютних курсів 9

3. Конвертованість національної валюти 14

ВИСНОВКИ 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26

 

 

ВСТУП

 

Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з валютою і валютно-фінансовою системою. Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни. Україна має платіжний засіб (грошову одиницю) – українську гривню, яка є валютою. В Україні є грошові знаки чужоземних держав, найпоширенішими з яких є американський долар. Ці знаки – теж валюта. Існують і інші види валюти. Режим функціонування всіх видів валюти в країні є також потужним фактором її подальшого соціально-економічного розвитку. Ось чому питання валюти є завжди в полі зору провідних економістів-фінансистів держави.

 

1. Поняття валюти

 

Валюта – це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу.

   Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:

• національна валюта – платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);
• іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;
• колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

 Залежно від режиму  використання:

• конвертована валюта (повно або частково);
• неконвертована.

 Залежно від сфери  і мети використання:

• валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту;
• валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;
• валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

  Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

 Міжнародна резервна  валюта — це валюта, що використовується  для покриття дефіциту платіжного  балансу надання позик, кредиту,  фінансування допомоги тощо. Її  головною функцією є створення  валютних державних резервів.

   Валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.

 Учасники валютних  відносин:

• держави;
• міжнародні організації;
• юридичні особи;
• фізичні особи.

 Валютні курси та  конвертованість валют. Механізм  забезпечення конвертованості валюти.

 Валютний курс —  це співвідношення між грошовими  одиницями двох країн, що використовуються  для обміну валют при здійсненні  валютних та інших економічних  операцій вартісна категорія,  що притаманна товарному виробництву  і виражає виробничі відносини  між товаровиробниками і світовим  ринком.

 Чинники від яких  залежить валютний курс:

• попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному конкретному випадку;
• стан платіжного балансу держави;
• рівень інфляції;
• різниця процентних ставок у різних країнах;
• ступінь довіри до валют на світових платіжних ринках;
• міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її зовнішньополітичного курсу, міжнародний авторитет.

 Види валютних курсів:

• офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;
• ринковий (гнучкий) валютний курс — курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;
• змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашені зовнішнього боргу тощо.

 Залежно від механізму  формування і функціонування  розрізняють такі валютні курси:

• коливні — курси, що змінюються залежно від попиту чи пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;
• плаваючі — це режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, швейцарського та французького франта тощо).

 В основі курсів  лежить співвідношення купівельних  спроможностей.

 Купівельна спроможність  валюти — це сума товарів  і послуг, які можна придбати  за певну грошову одиницю.

   Функції валютного курсу:

• порівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн;
• виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин;
• порівняння вартостей (цін) національного та світового ринку;
• перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

 Конвертованість може  бути:

• повна або часткова;
• зовнішня або внутрішня;
• за поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів.

 Повна конвертованість  валюти — це можливість вільного  обміну на іноземну валюту  для всіх категорій власників  у будь-якій формі та в усіх  операціях без обмежень

 

2. Валютний курс і курсова політика

 

Необхідність валютного  курсу визначається тим, що національні  гроші за межами внутрішнього ринку  не можуть виступати законним платіжним  засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). правильне визначення валютного  курсу має вирішальне значення для  забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах екномічних суб¢єктів  різних країн. Через концепцію курсу  національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу  країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.

Валютний курс ¾ це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу; або ціна грошової одиниці  однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс відображає взаємодію середовищ національної та світової економіки. Він використовується при купівлі та продажу валюти у зв¢язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженні в країну або вивозі за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.

1.   Функції валютного курсу

 

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

По-перше, за його допомогою  долається економічна обмеженість  національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб  інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних  показників окремих країн, умов і  результатів виробничого відтворення  ¾ продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими цінами та інтернаціональною  вартістю. Валютний курс ¾ це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв`язків.

2.   Види валютних курсів

 

В економічній теорії розглядається  два основних види валютних курсів: фіксований та плаваючий. Крім цих двох існує кілька варіантів, які залежно  від конкретно обраних параметрів їх реалізації, можуть розглядатися як модифікація фіксованого або  плаваючого курсу. Йдеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, що в українській мові отримало назву “валютний коридор”. Крім цього, є так звана модель перемінно-фіксованого (повзучого з прив¢язкою до фіксованого) курсу (англійською ¾ crawling ред).

Після другої світової війни відповідно до Бреттон-вудської угоди було введено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси відігравали вирішальну роль до 1976 року, коли вони визначались на основі золотого паритету чи на договірній основі. Внаслідок краху Бреттон-вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети були скасовані та встановлений режим плаваючих курсів валют. Однак, вільно “плавають” тільки провідні валюти ¾ долар США, марка ФРН, французький франк, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та інші. Вони самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держави можуть за взаємною угодою визначати межі їх плавання. Більшість країн установили керований плаваючий курс за яким нині існує кілька варіантів фіксації курсу: прив`язка його до кошика валют; прив`язка до однієї провідної валюти; поступова девальвація курсу в межах валютного коридору.

Схема 20.1. Моделі валютних курсів

Види валютних курсів	Метод фіксації курсу
1. Фіксовані курси.	система, що припускає наявність  офіційних валютних паритетів.
1.1.Запровадження фіксованого  курсу за класичною схемою	офіційні курси, що базуються  на золотому паритеті (можливі за умов золотого стандарту).
1.2. Договірні фіксовані  курси.	курси, що базуються на договірній основі
1.3. Установлення коригованого  фіксованого курсу (adjustable ред).	фіксація курсів по відношенню до стійких валют чи міжнародних  валют на рівні, що фактично склався  на валютному ринку. Фіксація, що передбачає регулярний перегляд або межі можливих відхилень.
1.4. Премінно-фіксований	курс, який змінюється за деякою визначеною наперед схемою, наприклад, з урахуванням очікуваної зміни  індексу інфляції. Потребує втручання  держави.
2. Плаваючі курси.	система, при якій у валют  немає офіційних паритетів.
2.1. Проголошення вільно  плаваючого курсу	курси, які самостійно формуються на ринку під впливом попиту і  пропозиції
2.2. Установлення керованого  плаваючого курсу (managed float).	курси валют, які прив`язані  безпосередньо чи через “валютні корзини” до провідних валют. Вони коректуються валютними інтервенціями  центральних банків з метою уникнути тимчасових різких коливань.

 

Валютний курс є одним  із ключових параметрів міжнародних  валютних відносин. Величина валютного  курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему  макро та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції  у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного  курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

За умов золотого стандарту  рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням  їх золотого вмісту. Валютний курс міг  відхилятися від золотого паритету тільки на вартість перевозу золота золотого однієї країни в іншу. Межі відхилення валютного курсу від валютного  паритету називалися золотими точками. Нижня межа відхилення дорівнювала валютному паритету мінус витрати на перевезення золота. Вона відповідала мінімальному курсу валюти і називалася нижньою золотою точкою.