Податкова політика України на сучасному етапі

Побудова ефективної податкової політики для будь-якої країни - це еволюційний процес, що не має готових рецептів і вимагає поряд із загальноприйнятими об’єктивними економічними законами враховувати інституціональні особливості розвитку держави [7, с.78]. Інтереси окремих інституційних суб’єктів, зокрема, держави та суб’єктів господарювання - представників реального сектору економіки - часто не збігаються: одні особи, відстоюючи свої інтереси, можуть заподіяти шкоду іншим. Тому на інституції покладається функціональне навантаження незалежно від сфери її діяльності [7, с.40].

Як відомо, держава, регулюючи податкові правовідносини, визначає коло суб’єктів податкового права: за способом нормативної визначеності; за характером інтересу (приватні і публічні); за ступенем майнової зацікавленості у виникненні податкових відносин.

 З моменту незалежності України  податкова політика є нестабільною - прийнято не одну редакцію закону про оподаткування, декларативним залишився податок на нерухомість, неодноразово змінювались порядок нарахування і сплати багатьох податків, занадто громіздкою, невиправданою в адмініструванні та незручною для платників залишається система та періодичність звітності (в т.ч. автоматизованої).

Податкова політика - це поєднання об’єктивності економічної категорії податків, реального стану системи економічних відносин у державі та суб’єктивності податкової діяльності як сукупності конкретних дій, рішень різних органів, гілок і рівнів державної влади [8, с.7].

За ст.5 Конституції України [9] носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування, однак народне волевиявлення не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст.74 [9]). До повноважень Верховної Ради належить прийняття законів; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; контроль за виконанням держбюджету (ст.85 [9]).

Виключно законами України (ст.92 [9]) визначаються основи національної безпеки; встановлюються система оподаткування, податки і збори, а бюджетна система (ст.95 [9]) будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Президент України, як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, забезпечує національну безпеку, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави і на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України (ст.106 [9]).

Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестицій ної та податкової політики; здійснює заходи щодо національної безпеки України (ст.116 [9]).

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку (ст.119 [9]), а територіальні громади затверджують програми соціально-економічного розвитку; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону (ст.143 [9]).

Міністерство економіки відповідно до Положення [10] є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної. цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, а також міжвідомчої координації з питань економічного та соціального співробітництва України з ЄС та згідно завдань розробляє в межах повноважень пропозиції щодо вдосконалення бюджетного та податкового законодавства і бере участь у розробленні стратегії та механізму реформування податкової системи.

Міністерство фінансів відповідно до Положення [11] є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» [12], суб’єктами обліку платників податків і контролю за їх справлянням є органи державної податкової служби України.

Суб’єкти господарювання в ринкових умовах і конкурентному середовищі активно використовують фінансові інструменти, сміливо формують цінову політику і природно, що це впливає на предмет фінансово-правового регулювання та на форми й методи податкового контролю. В Україні народне волевиявлення не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету, тому цікавою є позиція, яку зазначають

Дж. Алм, Б. Джексон, М. Маккі, що податкова свідомість платників буде вищою, якщо надання суспільних товарів та послуг відбуватиметься на основі голосування, а не нав’язуватиметься [13].

Податкове правове забезпечення, обумовлене регулюючою функцією системи оподаткування, є найбільш мобільним елементом податкового механізму і державного податкового менеджменту, потребує гнучкої і науково обґрунтованої податкової політики, яка була би спроможною оптимально збалансувати інтереси платників податків і держави, використати міжнародний досвід та врахувати стан соціально-економічного розвитку держави. Врахування публічного і приватного інтересу, моральних засад суспільства, недопущення зловживання правами є актуальними питаннями в удосконаленні фінансово-правового регулювання відносин між органами держави, громадянами, платниками податків.

Важливу роль у формуванні податкової політики відіграють об’єднання громадян:

- політичні партії мають головною  метою участь у виробленні  державної політики;

- громадські організації утворюються  для задоволення і захисту  своїх законних соціальних, економічних  та інших спільних інтересів. Окреме місце займають групи  експертів, аналітиків, науковців.

Статутом НАН України передбачена участь наукових установ у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, підготовка оцінок і прогнозів соціально-економічного розвитку держави. Активними дійовими особами податкової політики є законодавці та вищі посадові особи, міжнародні структури й організації, органи юстиції - що визначають політику; окремою групою визначаємо тих, хто впроваджує політику, а також тих, на кого впливає політика (включаючи обговорення на різних форумах, конференціях).

Під податковим регулюванням розуміється цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів і інструментів податкової політики [2, с.63].

 Інструменти податкової політики  здатні змінити ситуацію кризової економіки на краще (використання принципів преференції і пільг, зменшення ставок і спрощення систем обліку (бухгалтерського, фінансового, податкового, реєстраційного, податкових роз’яснень, звітності)) з одночасним забезпеченням гарантованого захисту платника податку від свавілля держави.

 Для забезпечення ефективності  податкової політики, як складової  економічної політики в умовах  реалій сьогодення:

1) доцільно розробити довгострокову  науково обґрунтовану стратегію  розвитку держави;

2) потребує перегляду стратегія реформування податкової системи з урахуванням принципів оподаткування, справедливості, що реалізується через відповідні правові форми;

3) провести модернізацію органів  податкового адміністрування з  метою взаємоузгодженості реєстраційно-облікових дій [14, с.38].

Забезпечити високий рівень гарантованості захисту прав громадян і платників податків у суспільстві можна шляхом реалізації усіх напрямків податкової політики, зменшення конституційного конфлікту й удосконалення законодавства, підвищення податкової культури, справедливого розгляду та вирішення спорів в адміністративно-процесуальному і судовому порядку.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, підводячи підсумки всього вищезазначеного, аналізуючи Податкову Систему та Податкову Політику в Україні на сучасному етапі, можна зробити декілька висновків:

1. Щодо податкової системи в усіх її проявах:

- податкова система України за набором податків відповідає світовим стандартам, однак механізм сплати і обчислення податків для конкретних суб'єктів господарювання не враховує особливостей України. Тому у фінансовому аспекті податкова система України не є ефективною.

- в економічному аспекті оцінка податкової системи повинна базуватися на основних проблемах податків, що зводяться до їх вилучення, з однієї сторони, і покриття більшої частини витрат державного бюджету, з іншої. Виходячи з цього, в економічному аспекті податкова система України також неефективна.

- у соціальному аспекті податкова система повинна забезпечити рівний підхід до всіх прошарків населення й окремих господарських одиниць.

- в організаційному аспекті податкова система також не є ефективною, вона повинна бути чітко розділеною на загальнодержавну і місцеву.

2. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки вона відповідає соціально-економічним умовам, що складаються в державі, тобто метою реформування податкової системи повинне стати створення податкової системи, що виконує вимоги перехідного періоду;

3. А щодо податкової політики, то в умовах глобального економічного і фінансового спаду ситуація, що склалася в економіці України, розцінюється Верховною Радою України як критична. Без коректування податкової політики неможливо перебороти кризу і перейти до економічного зростання;

Спробуємо надати рекомендації щодо покращення податкової політики в період кризи.

4. Актуальним у податковій політиці залишається визначення напрямків адаптації податкової системи до принципів і вимог європейського законодавства із одночасним забезпеченням гарантіями національної безпеки. З метою здійснення ефективної державної фінансової політики контроль, як сукупність засобів державного регулювання, забезпечує національну безпеку держави і дотримання інтересів громади;

5. Для забезпечення ефективності податкової політики, як складової економічної політики в умовах реалій сьогодення:

1) доцільно розробити довгострокову  науково обґрунтовану стратегію  розвитку держави;

2) потребує перегляду стратегія  реформування податкової системи  з урахуванням принципів оподаткування, справедливості, що реалізується  через відповідні правові форми;

3) провести модернізацію органів  податкового адміністрування з  метою взаємоузгодженості реєстраційно-облікових  дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Єзеров А. Конституційний конфлікт  як феномен та процес в Україні : монографія / А. Єзеров. – Одеса : Юридична література, 2008. - 240с.

2. Проблеми розвитку податкової  політики та оподаткування : монографія / за заг. ред. проф. Ю. Б. Іванова. - X. : ВД «ІНЖЕК», 2007. – 448 с.

3. Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення / А. М. Соколовська. – К. : Знання-Прес,2004. – 454 с. (Вища освіта XXI століття).

4. Пушкарева В. М. История финансовой  мысли и политики налогов : учеб. пособие / В. М. Пушкарева. - М. : ИНФРА-М,1996. – 191 с.

5. Вишневский В. П. Методологические основы совершенствования налогообложения предприятий: дис. … доктора экон. наук : 08.06.01 / Вишневский Валентин Павлович. - Донецк, 1998. – 410 с.

6. Олійник О. В. Податкова система : навчальний посібник / О. В. Олійник, І. В. Філон. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 456 с.

7. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи : монографія / [П. В. Мельник, Л. Л. Тарантул, З. С. Варналій  та ін.] ; за ред. З. С. Варналія. - К. : Знання України, 2008. – 675 с.

8. Мельник П. В. Напрями вдосконалення  податкової політики в контексті  прийняття Податкового кодексу України / П. В. Мельник // Податкова політика України та механізми її реалізації в податковому кодексі : матеріали наук-практ. конф. – Ірпінь : Академія ДПС України , 2005. - С. 3-10.

9. Конституція України. - К. : Український  центр правничих студій, 2006. – 125 с.

10. Постанова Кабінету Міністрів  України «Про затвердження Положення  про Міністерство економіки України» : від 27.05.2007 р., № 777 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 39. - Ст. 1563.

11. Постанова Кабінету Міністрів  України «Про затвердження Положення  про Міністерство фінансів України» : від 27.12.2006 р., № 1837 // Офіційний вісник  України. - 2007. - № 1. - Ст. 26.

12. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» : від 04.12.1990 р., № 509 // ВВР УРСР. - 1991. - № 6. - С. 37.

13. Alm J., Jackson B. R., McKee M. Institutional Uncertainty and Taxpayer Compliance // American Economic Review. - 1992. - № 82. - Р. 1018-1026.

14. Бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку України: У 6-ти т. - Т. 1: Пріоритети бюджетної політики та економічне зростання в Україні / [М. Я. Азаров, Ф. Р. Ярошенко, В. М. Геєць та ін.]. - К. : НДФІ, 2004. - 640 с.

15. Тарасов И.Т., Исаев А.А. Финансы и налоги. – М.: Статут, 2004, с.559 560.

16. Мельник П.В. та ін. Податкова система України: Практикум. – Ірпінь: “Академія ДПС України”, 2001

17. Опарін В.М. Фінанси. – К., КНЕУ, 1999

18. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” 22 травня 2003 року № 889-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). -2003. -N 37., ст.308.