Податкова політика України на сучасному етапі

На сучасному етапі відбувається розробка та становлення принципів податкової політики. Суть їх полягає у наступному:

1) Рівень податкової ставки повинний встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, то для них повинні встановлюватися диференційовані податкові ставки.

2) Оподатковування доходів повинне носити однократний характер. Багаторазове обкладання доходу чи капіталу неприпустимо. Прикладом здійснення цього принципу служить заміна податку з обороту податком на додану вартість, де знову створений чистий продукт обкладається податком всього один раз аж до його реалізації. В результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає по мірі його проходження по виробничому ланцюжку аж до кінцевого продукту, обкладається тільки один раз. У цьому полягає одна з переваг податку на додану вартість.

3) Сплата податків повинна носити  обов'язковий характер. Податкова  система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів і санкцій, суспільна думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата чи несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платнику, чим своєчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

4) Система і процедура сплати  податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для  платників податків і економічними  для установ, що збирають податки. Наприклад, не можна назвати простими  і доступними для розуміння  законодавчі акти по податку на додану вартість і податку на прибуток у тім виді, у якому вони існують сьогодні. Розрахунки по цих видах податків заплутані і незручні як для платників податків, так і для контролюючих органів.

5) Податкова система повинна  бути гнучкою і легко адаптуємою до мінливих суспільно-політичних і економічних потреб. Один з важливих аспектів цього положення - практика надання різних пільг.

6) Податкова система повинна  забезпечувати розумний перерозподіл  створюваного ВВП і бути ефективним  інструментом державного регулювання економічної політики. Податкова політика може вважатися ефективною при наявності двох умов:

- фінансового забезпечення виконання  функцій держави;

- достатнього виконання основних  принципів оподаткування.

В умовах глобального економічного і фінансового спаду ситуація, що склалася в економіці України, розцінюється Верховною Радою України як критична. Без коректування податкової політики неможливо перебороти кризу і перейти до економічного зростання [8].

3. Пріоритети  податкової політики України

Розвиток науки фінансового права і юридичної практики у сфері оподаткування свідчать про наявні проблеми правового регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій політиці держави на сучасному етапі, формування податкової системи, спрямованої на соціально-економічне зростання та цивілізоване державотворення.

Виходячи з реалізації зовнішньоекономічного курсу України на євроінтеграцію, актуальним у податковій політиці залишається визначення напрямків адаптації податкової системи до принципів і вимог європейського законодавства із одночасним забезпеченням гарантіями національної безпеки. З метою здійснення ефективної державної фінансової політики контроль, як сукупність засобів державного регулювання, забезпечує національну безпеку держави і дотримання інтересів громади.

Проблемі теоретичних і практичних аспектів формування раціональної податкової політики та побудови оптимальної податкової системи присвячували свої дослідження вітчизняні й зарубіжні вчені-економісти, практики, науковці у галузі фінансового і адміністративного права. Слід окремо виділити праці Ю. Іванова, В. Федосова, І. Янжула, які торкалися в своїх працях питань податкової політики, а також розглядали проблеми побудови оптимальної податкової системи. Метою моєї роботи є формування нового підходу щодо напрямків сучасної податкової політики України. Наукова новизна полягає в удосконаленні уявлень щодо податкової політики та напрямків розвитку податкової системи. Надмірно громіздке і недосконале податкове законодавство спричиняє конфлікти між учасниками податкового процесу, а тому важливими залишаються питання удосконалення податкового адміністрування. Податкове планування як складова податкового менеджменту потребує відповідного організаційно-правового і методичного забезпечення для управління податковими ризиками. Якість законів, що повинні забезпечувати стабільне функціонування фінансової системи держави та впровадження наукових засад у процес їх прийняття, має фундаментальне значення, істотно впливаючи на світогляд усіх громадян, забезпечення правопорядку, і торкається практично всіх сфер суспільного життя.

З огляду на ринкові перетворення і розвиток демократії переосмислюються кожним індивідом можливості і потреби, по-новому вирішуються питання захисту прав і свобод громадян, відходить у минуле стереотип очікування від розподілу благ за адміністративно-командного управління, але одночасно виникають проблеми як в організаційно-правовому здійсненні діяльності суб’єктами господарювання різних форм власності так і в застосуванні адекватної відповідальності за неправомірну поведінку.

Актуальним залишається пошук рівноваги між тягарем і вигодами оподаткування, між примусом і свідомим вибором оплати державної діяльності як позитивної необхідності, а тому поведінка платника прямо залежатиме від рівня соціального добробуту суспільства і можливостей реалізації потреб індивіда.

Потрібно врахувати, що належно, своєчасно забезпечити конституційні права і свободи громадян держава спроможна при відповідальній владі, сумлінному виконанні кожним податкового обов’язку і науково обґрунтованій фінансовій і податковій політиці.

В умовах розвинених ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Сучасна проблема податкової системи полягає у відсутності в Україні достатнього науково-практичного досвіду в стратегічному управлінні податковою політикою, і держава має йти шляхом експериментального пошуку кращих варіантів податкової системи, роблячи багато помилок [2,с.50]. Одним із недоліків податкової політики держави є її короткострокове орієнтування, тому необхідність спрямування податкової політики в стратегічному курсі набуває особливої актуальності.

 З метою виділення стратегічного  аспекту (довгострокової перспективи  розвитку) податкової політики спочатку потрібно висвітлити дискреційну фіскальну політику, тобто свідоме регулювання рівня податків і державних видатків. Фіскальна політика може бути стимулюючою та стримуючою залежно від того, якого напрямку розвитку об’єкта впливу прагне досягти держава: боротьбу з інфляцією чи подолання економічної кризи, Наслідки реалізації стимулюючої та стримуючої фіскальної політики мають як позитивні, так і негативні значення в економіці [2, с.51].

За сучасних умов постійної зміни факторів податкової політики потрібне чітке стратегічне бачення подальшого розвитку податкової системи держави з метою створення найбільш сприятливих умов господарювання для досягнення економічного розвитку країни [2, с.59].

Податкова політика, як наголошує Ю.Б. Іванов, має два аспекти: формування державного бюджету і власне стягнення податків згідно зі всіма елементами податкової системи. Щодо першого аспекту - держава не може встановлювати максимальний рівень оподаткування через можливість появи соціальної напруги.

У зв’язку з цим для покриття частини витрат використовуються позики як відкладені на майбутнє податки [2, с.20].

Проблема побудови оптимальної податкової системи полягає у забезпеченні балансу потреб і можливостей держави і громадян, публічними і приватними інтересами. Визначення податкової системи у працях російських фінансистів розглядається як комбінація податків, побудована відповідно до наукових принципів оподаткування для фінансування державних витрат (І. Янжул); взаємопов’язана сукупність податків, що склалася в певній державі під впливом всіх соціально-політичних, економічних і фінансових чинників (М. Соболєв).

У підручнику В. Федосова податкова система розглядається як «сукупність встановлених у країні податків», які «повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити у суперечність із системою в цілому та іншими її елементами» [3, с.7].

В. Пушкарьова розглядає податкову систему як сукупність податків, що справляються в державі, форми і методи побудови їх, методи обрахування податків і податковий контроль [4, с.151]. В. Вишневський характеризує податкову систему не лише як сукупність податкових законів, але й як інститут, що включає специфічний соціальний прошарок фінансових спеціалістів; правила і традиції бухгалтерського обліку; створені державою фіскальні та фінансові установи; формальні і неформальні процедури, пов’язані з обрахуванням, сплатою і розподілом визначених законодавством обов’язкових платежів     [5, с.9].

Вітчизняні економісти О.В. Олійник, І.В. Філон визначають податкову систему як сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. У більш широкому розумінні податкова система включає правові основи оподаткування, виконавчо-контролюючі органи, порядок розроблення та законодавчого закріплення формальних правил оподаткування, неформальні правила оподаткування [6, с.25].

Протягом кількох століть (від чотирьох принципів оподаткування, узагальнених А. Смітом, до дев’яти принципів, запропонованих А. Вагнером, і п’яти принципів, сформульованих Дж. Е. Стігліцом) вони доповнювалися, обґрунтовувалися, набували більш яскравих і точних формулювань. Зокрема, сформульовані А. Смітом принципи етичного та організаційно-технічного характеру були згодом доповнені принципами фіскальної достатності (А. Вагнер), економічної ефективності (Р. Мардсен, Дж.Е. Стігліц), політичної відповідальності (Дж.Е. Стігліц). Значення деяких принципів оподаткування з часом змінювалося, насамперед, принципу справедливості. Не залишалася сталою і субординація їх. Зокрема, А. Вагнер, враховуючи важливість державних функцій і необхідність фінансового забезпечення їх виконання, на перше місце поставив фіскальні принципи достатності та еластичності обкладання, тоді як більшість його попередників і сучасників першочерговим вважали принцип справедливості оподаткування.

В. Твердохлєбов відстоював думку, згідно з якою вищим принципом обкладання є розвиток продуктивних сил.

Натомість Дж.Е. Стігліц першорядним визнав принцип економічної ефективності, згідно з яким податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів. Ця позиція вченого цілком відповідає основним ідеям неолібералізму, з його вимогою обмеженого державного втручання в механізм ринкового саморегулювання [3, с.56].

На початку XX ст. жваво обговорювались концепції податкової системи, побудовані відповідно до принципу розвитку продуктивних сил. Згідно з концепцією професора Андрее - основу податкової системи мають становити два податки: на нормальний (середній) дохід від капіталу і на використання капіталу, диференційований залежно від мети його використання. Майновий податок, на думку Андрее, не варто включати до податкової системи. Акцизи можуть застосовуватися переважно як засіб обкладання дрібних доходів і забезпечення диференційованого обкладання предметів першої потреби та предметів розкоші. В інтересах народного господарства має бути збережено також захисне мито. Податок на спадщину має утримуватися тоді, коли заподіяна ним шкода (послаблення стимулів до заощаджень) буде меншою, ніж користь від запровадження (заохочення до енергійної праці). Об’єктом обкладання має бути і дійсний дохід від праці, особливо задіяний у виробництві нематеріальних цінностей, що сприятиме надвиробництву їх. Така податкова система має спонукати до перетворення непродуктивного капіталу в продуктивний, а також забезпечення пропорційності в його розподілі між галузями виробництва [3, с.61].

О.В. Олійник, І.В. Філон основними принципами податкової політики як діяльності держави у сфері встановлення і стягнення податків вважають: фіскальну і економічну ефективність (достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність податкової системи, рівномірний розподіл податків між адміністративно-територіальними одиницями) та соціальну справедливість (платниками податків повинні виступати всі члени суспільства, які отримують доходи) [6, с.32].

Історія розвитку податкових систем засвідчила еволюційний пошук застосування різних принципів для побудови оптимальних моделей і впровадження режимів оподаткування (загальний і спрощений режим; єдиний податок і численні податки та збори).

Дослідження проблем правового регулювання особливостей владних повноважень публічних органів, методів і засобів справляння податків, організації і значення податкового контролю та ролі органів державної влади у цьому процесі є важливими для сучасної науки адміністративного і фінансового права.

Фінансова наука передбачає встановлення таких правил, які дозволятимуть забезпечити достатньо матеріальних ресурсів необхідних для виконання функцій держави і задоволення суспільних інтересів. Проблема розробки і удосконалення податкової політики відображена як в роботах відомих вітчизняних і зарубіжних вчених так і в актах правового регулювання податкової системи [2, с.21].