Податкова політика України на сучасному етапі

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

6. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному  розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

Класифікація податків. Традиційно класифікацію податків проводиться за наступними ознаками:

1. Залежно від рівня державних структур.
2. Залежно від форми оподаткування.
3. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.
4. Залежно від способу оподаткування.
5. Залежно від способу зміни податкових ставок.
6. Залежно від платника.
7. Залежно від джерела сплати.

Залежно від рівня державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві. Місцеві податки й збори – це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від форми оподаткування податки бувають прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю). Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Залежно від способу оподаткування податки бувають:

- розкладні, тобто  встановлюється загальна сума  потреби держави в доходах, яка  розподіляється між територіальними  одиницями і на нижчому рівні  між платниками податків;

- окладні, такі  податки, що спочатку встановлюється  ставки податку, а потім розмір  податку для кожного платника  і загальна сума податку формується  як сума  окремих платежів.

Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з  юридичних осіб (податок з прибутку  підприємств, ПДВ, акцизний збір);

- податки з  фізичних осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний  збір);

- змішані податки (податки з власників транспортних засобів, плата за землю).

Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).

 Отже, можна  сказати, що податки відіграють  важливу роль у функціонуванні  держави, тому що вони є одним  із найважливіших видів державних  доходів, що їх одержує держава  на підставі своїх владних повноважень.  Розглянуті  елементи системи оподаткування лежать  в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Податкова політика та система на сучасному етапі

 

Податкова система України в економічному контексті визначається як урегульована нормами права сукупність податків, що здіймаються на території України, а також форм і методів їхньої побудови.

Податкова система може розглядатися з 2-х сторін:

· податок, як матеріальний платіж державі;

· відносини по встановленню, зміні, скасуванню податку, забезпеченню його сплати, організації контролю і відповідальності за порушення в області податкового законодавства.

Податкова система – сукупність податків, зборів, платежів законно стягнутих у державі, принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни чи скасування, дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства [12].

Принципи податкової системи:

· цілісність;

· єдина мета;

· межа податкового тиску;

· раціональне сполучення прямих і непрямих податків;

· розподіл податків по рівнях компетенції органів державної влади. Система оподаткування України складається з:

1) податків і зборів;

2) обов'язкових відрахувань і  платежів;

Законом України “Про систему оподаткування” визначається перелік загальнодержавних та місцевих податків.

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ:

1. Податок на додану вартість.

2. Акцизний збір.

3. Податок на прибуток.

4. Податок на доходи фізичних  осіб.

5. Митний збір.

6. Податок на нерухоме майно.

7. Плата за землю.

8. Рентні платежі.

9. Податок із власників транспортних  засобів.

10. Податок на промисел.

11. Збір за геологорозвідувальні роботи.

12. Збір за спеціальне використання  природних ресурсів.

13. Збір за забруднення навколишнього  середовища.

14. Відрахування у фонд здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення.

15. Відрахування на обов'язкове  соціальне страхування.

16. Відрахування на обов'язкове  державне пенсійне страхування.

17. Відрахування у Державний інноваційний фонд.

18. Плата за торговий патент  і деякі види підприємницької  діяльності.

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ:

1. Податок з реклами. Об'єктом  є вартість послуг за встановлення  і дозвіл на проведення реклами. Податок сплачується з усіх  видів оголошень і повідомлень, що передають інформацію в комерційних цілях за допомогою засобів масової інформації та технічних засобів. Граничний розмір не повинний бути більш 0,1% вартості послуг і 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Сплачується під час оплати послуг за встановлення чи розміщення реклами.

2. Комунальний податок. Стягується  з юридичних осіб. Граничний розмір  – 10% річного фонду оплати праці. Обчислюється виходячи з мінімального  розміру заробітної плати.

3. Готельний збір. Платники –  особи, що проживають у готелі. Граничний розмір не повинний перевищувати 20% добової вартості житла, що знімається, без додаткових послуг.

4. Збір за паркування автомобіля. Платники – юридичні особи  і громадяни. Сплачується за 1 годину  паркування в спеціально відведених  місцях. Граничний розмір не повинний бути більше 3% мінімальної заробітної плати.

5. Ринковий збір. Стягується за  кожний день торгівлі. Його граничний  розмір не повинний перевищувати 20% мінімальної заробітної плати  для громадян і 3-х мінімумів  для юридичних осіб. Стягується працівниками ринку до початку реалізації продукції.

6. Збір за видачу ордера на  квартиру. Граничний розмір - 30 мінімальних  зарплат. Сплачується через установу  банку до одержання ордера.

7. Курортний збір. Платники –  громадяни, що прибувають у курортну зону. Граничний розмір -10% мінімальної заробітної плати.

8. Збір за участь у бігах  на іподромі.

9. Збір за виграш на бігах.

10. Збір з осіб, що беруть участь  у грі на тоталізаторі.

11. Збір за право використання  місцевої символіки. Граничний розмір не повинний бути більше 0,1% вартості виробленої продукції (виконаних робіт, зроблених послуг) з використанням символіки.

12. Збір за право проведення  кіно- і телезйомок.

13. Збір за проведення аукціонів, конкурсного розпродажу, лотерей. Граничний розмір – 0,1% вартості заявлених товарів. Стягується за 3 дні до початку проведення заходу.

14. Збір за видачу дозволу  на розміщення об'єктів торгівлі  і сфери послуг. Граничний розмір  – 20 мінімальних заробітних плат  для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених місцях, і 2 мінімуми в день - за одноразову торгівлю.

15. Збір із власників собак.

16. Збір за проїзд по території  прикордонних областей автотранспорту, що виїжджає за кордон. Ці податки  і збори включають у ціну  товарів чи відносять на собівартість, і сплачують незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності [6].

Однією зі складових податкової системи є наявність у неї органів управління оподаткуванням. Виділяють 2 рівні регулювання податкових потоків:

1) верхній – складає основу надходжень до центрального бюджету.

2) нижній - формує надходження до  місцевих бюджетів.

Співвідношення між ними встановлюється згідно із чинним законодавством. Виділяється 3 політико-урядових фактори, що визначають податкову систему:

1) сформовані в країні пропорції  в розподілі функцій між центральними  і місцевими органами державної  влади.

2) частка податків серед джерел  доходу бюджету.

3) ступінь контролю держави за  органами місцевої влади.

Податкова політика України в сучасних умовах повинна відповідати наступним вимогам:

1. Підсилювати активізацію діяльності  підприємств.

2. Забезпечувати надходженнями  грошових ресурсів державний  бюджет України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування» виділяють ряд принципів побудови податкової системи:

· стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності;

· обов'язковість;

· рівнозначність і пропорційність;

· недопущення податкової дискримінації;

· соціальна справедливість;

· стабільність;

· економічна обґрунтованість;

· рівномірність сплати;

· компетенція;

· єдиний підхід;

· доступність.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки вона відповідає соціально-економічним умовам, що складаються в державі, тобто метою реформування податкової системи повинне стати створення податкової системи, що виконує вимоги перехідного періоду [3].

З погляду значимості податкової системи, а також послідовної оцінки реформи можна виділити 3 рівні опису податкової системи:

1) концептуальний - свідчить, що ґрунтуючись на відносинах власності податкові відносини покликані найбільш розумно формувати фінансові відносини між державою і платником податків і на базі цього створити цілісну систему податків;

2) стратегічний – повинний виходити з концепції реформування податкової системи і визначити доцільність внесення тих чи інших тактичних змін в існуючу податкову систему для одержання ефекту;

3) тактичний - зводиться до оцінки  тих мір і рішень, за допомогою  яких здійснюється управління  податковою діяльністю в конкретний момент часу.

Для того, щоб оцінити податкову систему на даному етапі необхідно виходити з 4-х взаємозалежних і відносно суперечливих аспектів:

1) Фінансовий. Податкова система  України за набором податків  відповідає світовим стандартам, однак механізм сплати і обчислення податків для конкретних суб'єктів господарювання не враховує особливостей України. Тому у фінансовому аспекті податкова система України не є ефективною.

2) В економічному аспекті оцінка  податкової системи повинна базуватися на основних проблемах податків, що зводяться до їх вилучення, з однієї сторони, і покриття більшої частини витрат державного бюджету, з іншої. Виходячи з цього, в економічному аспекті податкова система України також неефективна.

3) У соціальному аспекті податкова система повинна забезпечити рівний підхід до всіх прошарків населення й окремих господарських одиниць.

4) В організаційному аспекті  податкова система повинна бути  чітко розділеною на загальнодержавну і місцеву [18].

Комплекс правових дій органів влади і управління в сфері встановлення і стягування податків складають податкову політику держави. Основи податкової політики України, як незалежної держави, були закладені постановами Верховної Ради України від 23.12.1995р. «Про основні положення податкової політики і податкової реформи в Україні» і від 04.12.1996р. «Про основні положення податкової політики в Україні», якими був визначений перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), а також основні принципи побудови системи оподаткування. Надалі вони знайшли своє відображення і розвиток у Законі України «Про систему оподатковування», прийнятому у 18.02.1997р.