Оцінка Платоспроможності підприємства

Тривалість КЗ= (КЗп.п +КЗк.п)/2) / Закупівлі:Кількість днів у періоді, або

(Ф.1.Гр.3(р.520 +р.530 +р.540 +р.550 +р.560 +р.570 +р.580)+Ф1.Гр.4((р.520 +р.530 +р.540 +р.550 +р.560 +р.570 +р.580)) /2) / (Ф2.р.035/360)       (1.11)

Показує середній період, протягом якого підприємство сплачує короткострокові зобов'язання. Підприємство повинне дотримуватись такого періоду погашення кредиторської заборгованості, щоб максимально скористатись наданою позикою і вчасно її сплатити.

12. Співвідношення довгострокових зобов'язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування свідчить про місце довгострокових пасивів у загальній структурі капіталу фірми. Цей показник може бути дуже низький, і аналітик зробить висновок, що стан фінансів фірми надійний. Але якщо фірма при цьому значною мірою фінансується за рахунок короткострокових зобов’язань, такий висновок буде помилковим. Отже, необхідно пильно стежити за коефіцієнтом поточної заборгованості.

Довг.пасиви / (Зобов’язання перед акціонерами + Довг.Пасиви)

Ф1. р.480/(380+430+480)                                                      (1.12)

13. Співвідношення грошових коштів та заборгованості кредиторам використовується при оцінці платоспроможності підприємства.

Вхідні грошові потоки / Заборгованість кредиторам

(Ф2.р.400/Ф1р.530)                                                        (1.13)

14. Відношення надходжень готівки до довгострокової заборгованості - показник допомагає оцінити достатність коштів у підприємства, щоб задовольнити не тільки його поточні, але й довгострокові потреби.

Надходження готівки/ Довг. Зобов’язання

Ф2.р.400/Ф1р.480                                                       (1.14) 

15. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів - тенденція зміни відносного показника відображує прибутковість підприємства за певний період часу. 

Нерозподілений Прибуток / Уся сума активів

Ф.1. р.350/(р.80 +р.260)                                                        (1.15)

До показника динамічної платоспроможності можна віднести Коефіцієнт відновлювання (втрати) платоспроможності (Квпл), який характеризує найближчу перспективу зміни рівня платоспроможності підприємства (відновлення чи втрату) [6]

 де   — фактичний коефіцієнт поточної ліквідності відповідно на початок і кінець періоду;   — нормативний рівень коефіцієнта поточної ліквідності;   — тривалість звітного періоду, міс.; 6(3) — період відновлення (втрати) платоспроможності, міс.; за період відновлення платоспроможності прийнято 6 міс., період втрати — 3 міс.

Отже, алгоритм розрахунку коефіцієнта Кв.в. являє собою конструкцію, в чисельнику якої прогнозне значення коефіцієнта поточної ліквідності, розраховано на перспективу, а в знаменнику — його нормативний рівень. Показник відображує наявність реальної можливості у підприємства відновлювати або втрачати платоспроможність протягом певного періоду. Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності прийме значення більш 1, це свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт виявиться менше 1-0, то в підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність .

Показники цієї групи дозволяють описати та проаналізувати спроможність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. В основу розробки цих показників закладене зіставлення поточних активів чи оборотних коштів з короткостроковою дебіторською чи кредиторською заборгованістю. 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Оцінка показників та шляхи підвищення платоспроможності підприємства. На прикладі ВАТ «Київський Ювелірний Завод»

Аналізуючи показники платоспроможності ВАТ "Київського ювелiрного заводу" можна стверджувати, що діяльність даного підприємства не є фінансово стабільною. [1,3]. За даними таблиці 3.1 розглянемо більш детально показники, які характеризують фінансовий стан за 2010-2012рр. підприємства, що досліджується.

За даними фінансової звітності – балансу (Додатки А) та звіту про фінансові результати (Додаток Б) - за 2010 - 2012 рр. проаналізуємо статичну платоспроможність ВАТ "Київського ювелiрного заводу" на початок і кінець періоду. [2]

Коефіцієнт  загального покриття (потенційна платоспроможність)  у 2010 році був вищий 1 – це свідчить про те, що поточні пасиви підприємства повністю покривались його поточними активами, тобто у випадку необхідності ВАТ «КЮЗ» могло розрахуватися за своїми зобов’язаннями після реалізації своїх оборотних активів.У 2011 році ситуація дещо погіршилася,показник був нижче норми, тобто фінансовий стан вважався нестійким. Однак, зростання цього показника у 2012 році вище 2, що свідчить про неефективне управління грошовими коштами, та може негативно позначитись на доходності підприємства.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності (коефіцієнт “критичної оцінки”) показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності в 2010 році склало 0,222 , в 2011 році - 0,1239, в 2012 році - 0,8056. Показник швидкої ліквідності не відповідав нормативу, що свідчило про серйозні фінансові проблеми. Але в 2012 р. фінансове становище ВАТ «КЮЗ» змінилося у бік покращення (збільшилось на 0,68),тим самим досягнувши до рекомендованого значення.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  на рівні 0,0355 на 2010р. та 0,0331 на 2011 р.- це зовнішня ознака неплатоспроможності ВАТ «КЮЗ», оскільки нормативне значення цього показника 0,2-0,35. Це означає, що підприємство негайно може сплатити лише 3,5% короткострокових зобов’язань на початок періоду, і лише 3,3%- на кінець 2011 року. Однак у 2012  помітна тенденція до його збільшення до рівня 0,423, що вважається позитивним,тобто яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно.

Коефіцієнт забезпеченості поточної діяльності власними оборотними  коштами збільшився на 0,4 за досліджуваний період:був на рівні -0,2464 у 2010 та 0,1856 у 2012,що свідчить про фінансове оздоровлення підприємства та покращення його платоспроможності, та можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

Значні коливання коефіцієнта маневреності власного капіталу спостерігалися з 2010 по 2012 рік. Якщо порогове значення рівне нулю, а збільшення даного коефіцієнта – позитивна тенденція, то в даному випадку лише з 2011 року показник набув від'ємного значення  -0,2073 та стрімко зріс у 2012 до 1,0817. З цього можна зробити висновок, що частка власних обігових коштів у власному капіталі на разі досить значна і відповідає потребам динамічного розвитку. .

 Коефіцієнт покриття  запасів показує, що на одиницю  коштів, що вкладені в запаси  припадає у сукупності на 2012 рік  1,2685 власних коштів, довго- та короткострокових зобов’язань. Цей показник збільшився на 0,887 у порівнянні з 2011 роком. Це говорить що поточний фінансовий стан вважається достатньо стійким.

Показник інкасації  дебіторської заборгованості говорить що у 2010 році 79 днів збут товарів у кредит залишався несплаченим, але вже у 2011 році цей період зменшився на 40,2 і складав 39 днів,що є позитивною тенденцією. Та незначне збільшення спостерігаємо у 2012 році на 9,2 з періодом у 48,4 що може бути викликано ростом товарообороту та підвищенням якості дебіторської заборгованості.

Тривалість кредиторської  заборгованості постійно збільшувалась  з роками. Так, у 2010 цей період був 55,3, а вже у 2012 збільшився до 207 днів, що свідчить про довгий період сплати короткострокових зобов’язань але з максимальною користю від наданої позики.

У розпорядженні  підприємства ВАТ «КЮЗ» в 2011 році були зовсім відсутні довгострокові залучення. Це свідчить про відсутність великих обсягів коштів, що в майбутньому вилучатимуться з обігу підприємства для покриття довгострокових зобов’язань. Але в 2012 році ситуація змінилася, даний показник збільшився на +0,4. Збільшення показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство дедалі більше залежатиме від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт  співвідношення вхідних грошових потоків  та заборгованості зменшився на 12.5 у 2011 році порівняно з 2010 за рахунок  високого показника вхідних грошових потоків та низькій кредиторській  заборгованості, що сприяло зниженню якості ліквідності підприємства. Але вже в 2012 цей показник збільшився на 0,2 що свідчить про підвищення ліквідності підприємства.

Відношення надходжень готівки  до довгострокової заборгованості показує,що у 2011 році у підприємства ВАТ «КЮЗ» не було достатньо коштів щоб задовольнити свої поточні потреби, а тим більш довгострокові потреби. Проте у 2012 цей показник змінився у кращу сторону, та у нього є хоч і невеликі але можливості задовольняти свої довгострокові потреби.

Відношення  прибутку до всієї суми активів має  в підприємства тенденцію до зростання( на 0,063 у порівнянні з 2011 роком), що свідчить про збільшення (хоч і невелике) його прибутковості.

Отже, з нашого аналізу можна зробити загальний  висновок, що рівень потенційної платоспроможності  ВАТ «КЮЗ» свідчить про те, що у підприємства з’явилась  достатня кількість грошових коштів лише у 2012 році, та можливість сплатити негайно свої короткострокові зобов’язання і перетворювати  активи у ліквідні кошти. Також, що частка власних обігових коштів у власному капіталі на разі досить значна і відповідає потребам динамічного розвитку. За 2012 рік спостерігаємо ріст товарообороту та підвищення якості дебіторської заборгованості. При цьому слід враховувати, що підприємство має невисокий рівень залежності від кредиторів. Окрім покриття своїх поточних потреб у підприємства є можливість покривати свої довгострокові потреби. Отже, для того щоб поточний фінансовий стан ВАТ «КЮЗ» залишався таким стійким, як в останній рік, необхідно удосконалювати  та дотримуватись певних заходів підвищення платоспроможності задля його ефективної діяльності.

Заходи щодо підвищення платоспроможності підприємства.

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності  й підтримуванню ефективної господарської  діяльності виділяють, зокрема, такі:

• зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

• інвентаризація активів  підприємства;

• оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства;

• продаж незавершеного  будівництва;

• обгрунтування необхідної чисельності персоналу;

• продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;

• реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

• запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

• удосконалення організації  праці;

• проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування. [14]

Якщо підприємство отримує  прибуток і є при цьому неплатоспроможним, треба проаналізувати використання прибутку.

Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності  підприємства потрібно проводити пошук  внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості  діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного  використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсосберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організації дійєвого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Велику допомогу у  виявленні резервів поліпшення платоспроможності  підприємства може надати маркетинговий  аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва і реалізації продукції підприємства. [4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В умовах ринкової економіки, підтримання платоспроможності  на належному рівні є надзвичайно важливим завданням для будь-якого підприємства. Низька ліквідність та платоспроможність підривають можливості здійснення нормального виробничого процесу, позбавляють можливостей залучення додаткових фінансових ресурсів внаслідок низької довіри кредиторів та інших контрагентів, зумовлюють додаткові непродуктивні витрати у вигляді пені та штрафів.

Оцінити стан платоспроможності  підприємства, можна шляхом використання вітчизняної і зарубіжної методик. Однак досвід оцінки фінансового  стану показує, що вітчизняні підприємства широко використовують стандартний підхід при аналізі ліквідності балансу і коефіцієнтний метод при оцінки поточної платоспроможності і можливості відновлення або втрати платоспроможності. А закордонні методики, не знайшли практичного застосування у практиці фінансового аналізу в результаті невідповідності ведення бухгалтерського обліку та недостатності спеціальних досліджень на галузевому рівні.