Оцінка Платоспроможності підприємства

Ще одним  важливим фактором, що визначає платоспроможність підприємства є раціональне управління дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства. Підприємство повинно суворо слідкувати за строками погашення дебіторської заборгованості, не допускати її прострочення застосовуючи до порушників фінансові санкції; визначити для себе найоптимальнішу політику кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Позитивним фактором є скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості. [11]

Підприємство  повинне прагнути до найоптимальнішого  співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, для чого потрібно дотримуватись такого періоду погашення кредиторської заборгованості, щоб максимально скористатись єю і вчасно її сплатити.

Позитивним  фактором, що впливає на підвищення платоспроможності підприємства є зменшення середніх розмірів його матеріальних запасів за рахунок їх найоптимальнішого використання, реалізації зайвих, тощо, якщо це не є перешкодою для нормального ходу діяльності підприємства. Скорочення періодів обороту запасів і грошових коштів підприємства підвищує рівень його платоспроможності.

Одним з найвагоміших факторів, що формують рівень платоспроможності  підприємства на майбутні періоди є  політика фінансування активів підприємства. Вона виявляється в оптимізації  об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу.

Вплив наведених  факторів на загальний рівень платоспроможності  підприємства можна деталізувати через  вплив на коефіцієнт покриття, що є  узагальнюючим показником платоспроможності, який характеризує платіжні можливості підприємства. Він показує якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами.

Нездатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав визначає неплатоспроможність підприємства.

 

 

Причинами неплатоспроможності  підприємства є :

— помилки в  розрахунках планових обсягів виробництва  і реалізації продукції, її собівартості;

— невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

—підвищення собівартості продукції;

—в умовах конкуренції  втрата каналів реалізації і постійних  покупців, замовників;

—неплатоспроможність  самих покупців і замовників з  різних на це причин;

—невиконання  плану прибутку і нестаток власних  джерел фінансування підприємства;

—інфляційні процеси  і податкова політика;

—значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

— низьке обертання  оборотного капіталу. [10]

Неплатоспроможність підприємства можна визначити і  візуально: відсутність грошей на рахунках в банках, наявність прострочених кредитів, позик, тривале порушення  термінів виплати заробітної плати  тощо, наявність простроченої кредиторської заборгованості постачальників тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз та методика розрахунку показників платоспроможності підприємства

Проведення аналізу  платоспроможності базується на використанні системи оціночних  показників, перелік яких залежить від методичного підходу до визначення їх рівня.

Статичний підхід дозволяє визначити етап платоспроможності  підприємства на будь-яку дату на основі інформації бухгалтерської звітності, підприємства, зокрема його балансу. Основними підходами до оцінки рівня статичної платоспроможності є метод групування балансу та метод коефіцієнтів.

Метод групування балансових даних передбачає оцінку стану платоспроможності  підприємства на основі розробки так  званого "балансу ліквідності" підприємства [12]. Ліквідність балансу підприємства визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства по його активах, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення цих зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу підприємства полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності та розміщених у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, по строках їх погашення та розміщеними у порядку зростання строків.

Метод коефіцієнтів базується  на визначенні коефіцієнтів ліквідності  і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими  нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

в) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками фірм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг).

Метод коефіцієнтів простий  у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

1. Оціночні коефіцієнти надають аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об’єктивність аналізу знижується.

2. Інфляція дуже перекручує  дані балансових звітів, що також  негативно впливає на ступінь  об'єктивності аналізу.

3. Підприємство може  використати прийом «прикрашення»  звітності, щоб створити видимість  вищих показників. Наприклад, підприємство  взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти  утримувались декілька днів у  вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно «прикрашені». Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспроможності підприємства.

За умов ринкових відносин, платоспроможність підприємства, тобто здатність розраховуватись по зобов'язаннях, є надзвичайно важливою. Платоспроможність, на мій погляд, найдоцільніше розраховувати на основі внутрішньогосподарських чинників як систему показників (коефіцієнтів) за даними діючої звітності. Вони повинні відбивати три стани фінансових коштів підприємства: стійкість фінансового стану, ефективність використання коштів, поточну платоспроможність (ліквідність).

Отже, оцінку платоспроможності підприємства можна здійснити використовуючи систему таких показників [6].(Див.Табл.2.1 у додатках):

1. Величина власних  оборотних коштів (функціонуючий  капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менше одного року). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. При інших рівних умовах ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. 

ВОК=ОА-КП

(Ф1.р.380 +р.430 – р.80)                                               (1.1)

2. Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (грошової  платоспроможності) (Кал) розраховується  як відношення грошових коштів  та короткострокових фінансових  вкладень до поточних зобов’язань :

Ка.л.= (ГК+КФВ) / ПЗ або Ф1.(р.220+р.230+р.240) / Ф1.р.620             (1.2)

Показує, яка  частина короткострокових зобов'язань  підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності. Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неплатоспроможності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства.

3. Маневреність  функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. При інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах. [12]

Км.к.= ГК/ВК або  Км.к.=(р.260-р.620) / (р.380)                                    (1.3)

 4. Коефіцієнт загального покриття (потенційної платоспроможості) (Кзп). Дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

Кзп=ОА/ПЗ або Ф1.р.260 / р.620                                              (1.4)

Показує ступінь  покриття поточних пасивів поточними  активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів.

Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства. [7]

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Показує можливість підприємства сплатити поточні зобов’язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. За своїм змістом є аналогічним коефіцієнту поточної ліквідності, але розраховується як відношення різниці поточних активів та виробничих запасів до поточних зобов’язань (норматив >0,5-1):

Кш.л = (ПА-ВЗ)/ПЗ або

Ф1.(р.260-р.100-р.110-р.120- р.130-р.140) / Ф1.р.620               (1.5)

6. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості (норматив 0,1). Розраховується як відношення власних оборотних коштів(сума підсумку за розділом 1 пасиву балансу мінус сума підсумку за розділом 1 активу балансу) до оборотних активів:

 Кз= ВОК/ ОА  або Ф1.(р.380+р.430-р.80) / Ф1.р.260                              (1.6)

Показує ступінь  покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами. Підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів.

7. Частка власних оборотних коштів в покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

Частина ВОК  в покритті запасів = ВОК / Запаси та Витрати,    або

Ф1.(р.380 +р.430-р.80)*100 / Ф1.( р.100+р.110+р.120+ р.130+р.140)   (1.7)

8. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю; то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким. Напрямок позитивних змін –збільшення.

Кп.з.="Нормальні"джерела  покриття запасів / Запаси,  або

Ф1.р.380+р.430+р.480-р.080+р.500+р.520+р.530+р.540)/ Ф1.∑(р.100+р.140)   (1.8)

9. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки. Показує співвідношення найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Даний показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чином використовує свої фонди. 

Ккрит.оц=(ГК +Ринк.ЦП+ДЗ)/Пот.Пасиви, або

Ф1.(р.220+р.230+р.250+р.160+р.170+р.210) / Ф1. р.620                    (1.9)

10. Показник інкасації дебіторської заборгованості свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість. Середній період обороту дебіторської заборгованості  розраховується як відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до одноденного товарообороту за собівартістю:

Пер.інк.дз=ДЗ/Продаж у кредит: Кількість днів у періоді,  або

(Ф1.( р.160+170+210)поч.зв.року + .( р.160+170+210)кін.зв.р.))/2          (1.10)

Ф.2.(р.10/360)             

Показує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення. Позитивним фактом слід вважати скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості. Зростання цього показника може бути визнано доцільним тільки в умовах росту товарообороту та підвищення якості дебіторської заборгованості.

11. Тривалість кредиторської заборгованості. Фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді Ії навіть називають "Зворотним показником кредиторської заборгованості".