Оцінка ефективності фондового портфеля

Завдання в постановці Марковіца, що має абревіатуру MVO (means-variance analysis) вирішена півстоліття тому. У Мережі можна знайти кілька десятків безкоштовних калькуляторів подібного роду, заснованих, наприклад, на алгоритмі квадратичної оптимізації за Куну-Таккера.

Але років через тридцять після виходу статті Марковіца пролунали голоси проти методу MVO. Істота перший заперечень було математичним. Спеціальні статистичні дослідження показали, що розподіл поточної прибутковості активів не є нормальним, тобто не характеризується тільки перший початковим і другим центральним моментами. Отже, оптимізація портфеля лише з двох моментів розподілу прибутковості є некоректною. Застосовуючи некласичні розподілу дохідності, аналітики вирішили відмовитися від методу Марковіца на користь імітаційного моделювання портфеля методами Монте-Карло, відновлюючи результуюче розподіл прибутковості портфеля на основі безлічі вхідних сценаріїв ринку.

Інше міркування виходило від групи Шарпа-Лінтнер (у подальшому також нобелівських лауреатів). Справедливо стверджувалося, що безглуздо розглядати завдання MVO для портфелів з реальними активами, тому що прибутковість і ризик цих активів прогнозувати неможливо. Було також відмічено, що інвестори на регіональних організованих ринках почали рухатися стадами (термін Дж.Сороса), і це стадна рух у фарватері «бичачої» або «ведмежу» тенденції породило ефект синхронної волатильності (близька до повної кореляція активів). Відповідно, виявилося можливим не проводити вимірювання кореляції, а порівнювати два сильно корельовані тенденції: активу і ринку (бета-модель). До того ж спеціальні дослідження показали, що

16

помилка у вимірюванні дохідності та ризику активів вносить до рішення задачі MVO на порядок велику погрішність, ніж помилка у вимірюванні параметрів кореляційної матриці.

Третє заперечення проти MVO полягала у неприйнятті концепції симетричного ризику. Несиметричність раціональної функції інвестиційної корисності виражає ту суть, що інвестор набагато інтенсивніше переживає програші, ніж виграші. Тому симетрична міра ризику (прикладом якої є відхилення від середнього) є незадовільним модельним описом. Варто було б пов'язувати ризик виключно з фактом втрат. Відштовхуючись від цієї установки, вчені запропонували цілий спектр методів оцінки портфельного ризику, до яких відносяться методи класів MAD, Value-at-Risk та інші.

Здавалося б, відхід від методу Марковіца мав би поліпшити якість управління фондовими активами. Однак події останніх трьох років показують, що ніякі спеціальні зусилля з удосконалення методик фондового менеджменту не приводять до успіху, якщо в їх основі лежать ненаукові уявлення про природу ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17

Висновки

Підводячи підсумки вищесказаному, слід зазначити, що на сьогодні зустрічається дуже мало корпорацій, які інвестують вільні грошові кошти в цінні папери, формуючи при цьому ефективний фондовий портфель.

При проведенні інвестиційних операцій, для зменшення ризику, необхідно формувати інвестиційний портфель цінних паперів, в який повинно входити від 8 до 20 видів цінних паперів. Саме при такій диверсифікації значно знижується ризик втрат вкладень (чи доходів від вкладень), при збільшенні кількості видів цінних паперів в інвестиційному портфелі ризик знижується, але вже не чуттєво. Перед формуванням фондового портфелю необхідно визначитись, який саме тип портфелю формувати: спрямований на зростання, спрямований на доход чи консервативний портфель.

При оцінці цінних паперів, які включаються до фондового портфелю, необхідно застосовувати методи фінансового аналізу, які дають вірогідну картину тенденцій розвитку інвестиційного проекту, а також визначають вірогідні доходи та ризики. Формування фондового портфелю корпорації повинно відбуватися з метою формування комбінації цінних паперів з оптимальним співвідношенням «доход-ризик». Корпорація, що інвестує капітал в цінні папери, повинна вибрати серед альтернативних портфелів той, який при рівному значенні ризиковості має найбільший дохід, або при рівній межі доходності, має найменшу ризиковість.

В зв’язку з малим рівнем розвитку фондового ринку в Україні, загальною світовою і національною економічною кризою, частими змінами законодавства, інвестор, сформувавши портфель цінних паперів, повинен постійно здійснювати його моніторинг в умовах постійних зовнішніх змін.

При подальшому розвитку фондовому ринку в Україні, пошириться використання портфельного інвестування цінних паперів, що дозволить оптимізувати загальновизнані методи і моделі оцінки та управління до умов нашої національної економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

18

Список використаної літератури

1. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навчальний посібник / Мойсеєнко І. П. – К.: Знання., 2006. – 490 с.
2. Смалюк Г.Ф. Методи формування та реалізації інвестиційного портфеля //  Наука й економіка. - 2007. - №2. - С.18-24
3. Топсахалова Ф.М.-Г. Методичні вказівки, «Інвестиції» Видавництво "Академія Природознавства",2008 рік
4. Уманців Ю., Ємець В. Міжнародне портфельне інвестування в контексті фінансової глобалізації // Вісник Національного банку України. - 2008. - Вип. 9. - С. 26-35. 
5. Черничинець С.П. Вдосконалення управління портфелем цінних паперів через конкретизацію функціонального наповнення управлінських етапів // Регіональні перспективи.  - 2004. - № 3-5. - С. 205-206.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19