Оцінка ефективності фондового портфеля

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровська державна фінансова академія

Центр заочного навчання

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

З дисципліни: «Управління корпоративними фінансами»

На тему: «Оцінка ефективності фондового портфеля»

 

 

 

Виконав:

студент групи ФП-10-2з

Овчинников Максим Васильович

 

 

Дніпропетровськ-2014

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Формування інвестиційного портфеля підприємства

1.1. Цілі формування інвестиційного портфеля……………………………..4

1.2. Типи інвестиційних портфелів…………………………………………...5

2. Оцінка ефективності  фондового портфелю корпорації  та управління ним

     2.1. Управління фондовим портфелем корпорації…………………………..7

     2.2.  Оцінка ризиків фондових портфелів……………………………………9

     2.3. Оцінка прибутковості фондового портфеля…………………………...10 3. Проблеми оцінки ефективності фондового портфелю……………………..13

Висновок………………………………………………………………………….18

Список використаної літератури………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

Вступ

Кризова ситуація, що склалася на даний час в Україні, фактично паралізувала інвестиційний процес як на мікро- та і на макрорівні. Не зважаючи на те, що інвестиції являють собою одну з найважливіших економічних категорій розширеного виробництва, яка грає виключну роль в реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій на макрорівні, адекватним ринковим формам господарювання, спостерігається абсолютне скорочення обсягів капіталовкладень.

Сукупність інвестиційних інструментів, тобто фондовий портфель, може складатися з реальних та фінансових інвестицій. Вміле використання фондового портфелю дозволить реалізувати ті чи інші цілі, які ставить перед собою керівництво корпорації. У більшості вітчизняних корпораціях, що працюють на фондовому ринку, на цей момент ще не склалися традиції ведення основного бізнесу - управління ресурсами компанії. Цей вид діяльності не був затребуваний при інвестиційні можливості в період становлення ринку, коли швидкість обігу грошей була надзвичайно висока. Проте в даний період - період стабілізації після буму і спекуляцій, оцінка та управління ресурсами корпорації виходить на перший план.

При здійсненні оцінки ефективності фондового портфелю виникають певні проблеми пов’язані із активізація інвестиційних процесів, підвищення ефективності їх використання, оцінка довгострокової перспективи інвестицій. Найважливішим напрямом у вирішенні цих проблем є управління інвестиційним портфелем компанії на ринку цінних паперів.

У світовій практиці накопичено значний теоретичний потенціал у галузі оцінки фондового портфеля на фінансових ринках. Це праці Г. Марковітца, фундаментальні праці Дж. Мерфі з технічного аналізу ринків, праці С. Росса, У. Шарпа, Дж.Тобін, Дж.Сороса, розроблені на їх основі моделі ринку САРМ та APT.

 

 

 

 

 

 

3

 

1. Формування інвестиційного  портфеля підприємства

1. Цілі формування інвестиційного портфеля

В умовах розвитку фінансового ринку України, розвитку ринкових відносин у всіх сферах життя принципи формування напрямків інвестування для учасників цих процесів набувають особливої актуальності. Кожен суб'єкт господарювання формує свій портфель вкладень, який називатимемо інвестиційним портфелем підприємства. Інвестиційний портфель — це вибір різного виду та розміру інвестицій, що перебувають у розпорядженні інвестора.

Інвестиційний портфель — цілеспрямовано сформована сукупність об'єктів реального, інтелектуального та фінансового інвестування, призначена для реалізації інвестиційної політики підприємства в майбутньому періоді (у більш вузькому, але найбільш часто вживаному значенні — сукупність фондових інструментів, сформованих інвестором).

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків інвестиційної діяльності підприємства шляхом підбору найбільш дохідних і безпечних об'єктів інвестування. З обліком сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:

а) забезпечення високих темпів росту капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;

б) забезпечення високого рівня доходу в поточному періоді;

в) забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;

г) забезпечення достатньої ліквідності інвестиційного портфеля.

Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля значною мірою є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів росту капіталу в довгостроковій перспективі деякою мірою досягається за рахунок зниження рівня поточної прибутковості інвестиційного портфеля (і навпаки). Темпи росту капіталу й рівень поточної прибутковості інвестиційного портфеля перебувають у прямій залежності від рівня інвестиційних ризиків. Забезпечення достатньої ліквідності може перешкоджати включенню в портфель інвестиційних проектів, що забезпечують високий приріст капіталу в довгостроковому періоді. З огляду на альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля кожен інвестор сам визначає їхні пріоритети.

4

 

 

2. Типи інвестиційних портфелів

Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового інвестування підприємства, що, у свою чергу, визначає конкретний тип формованого інвестиційного портфеля.

За цілями формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля: портфель доходу Й портфель росту.

Портфель доходу являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді поза залежністю від темпів приросту капіталу, що інвестується, у довгостроковій перспективі. Іншими словами, цей портфель орієнтований на високу поточну віддачу інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити одержання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.

Портфель росту являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту капіталу, що інвестується, в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів росту ринкової вартості підприємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового інвестування), тому що норма прибутку при довгостроковому фінансовому інвестуванні завжди вища, ніж при короткостроковому, формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити собі лише досить стійкі, у фінансовому відношенні, підприємства.

Стосовно інвестиційних ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля: агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель. Така типізація портфелів заснована на диференціації рівня інвестиційного ризику (а, відповідно, й рівня інвестиційного прибутку), на який згоден іти конкретний інвестор у процесі фінансового інвестування.

Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутнього йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одержати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути загублений повністю або значною мірою.

 

5

Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за яким загальний рівень

портфельного ризику наближений до середньо-ринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем й норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.

Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, формований найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику з яких перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування.

Виходячи із цих основних типів інвестиційних портфелів, формуються різні їхні варіанти, які використовуються при реалізації політики фінансового інвестування підприємства.

Такими основними варіантами типів інвестиційних портфелів е:

1) агресивний портфель  доходу;

2) агресивний портфель  росту;

3) помірний портфель доходу;

4) помірний портфель росту;

5) консервативний портфель  доходу; в) консервативний портфель  росту.

Діапазон типів інвестиційних портфелів може бути розширений ще більшою мірою за рахунок їхніх варіантів, що мають проміжне значення цілей фінансового інвестування.

 

 

 

 

 

 

 

6

 

2. Оцінка ефективності  фондового портфелю корпорації  та управління ним

2.1. Управління фондовим портфелем корпорації

Ефективне управління інвестиційним портфелем сприяє акумулюванню капіталу у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, виступає дієвим інструментом процесів приватизації в країнах з трансформаційною економікою. Здійснюючи портфельні інвестиції, корпорації керуються відповідними принципами в залежності від виду портфеля, мети інвестування, рівня ризику та ліквідності. У дослідженнях вчених відсутня єдина точка зору стосовно категорійного апарату управління інвестиційним портфелем, обґрунтування факторів і критеріїв формування, аналізу, моніторингу інвестиційного портфеля. Узагальнюючі всі точки зору, можна визначити інвестиційний портфель як сукупність об'єктів фінансового та/або реального інвестування, що забезпечує інвестору гарантований стабільний прибуток певний період часу та мінімізує ризики.

Система управління інвестиційним портфелем є складовою загальної системи управління корпорації. На управління інвестиційним портфелем впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні чинники. На макрорівні держава може здійснювати опосередкований та прямий вплив на діяльність інвесторів. Прямий вплив держави на інвестиційний процес передбачає: комплекс законодавчих актів  з проблем ринку цінних паперів; постанови і розпорядження виконавчих органів з цих проблем. До системи важелів опосередкованого впливу належать: податкова політика держави; процеси роздержавлення й приватизації; вихід держави на ринки позикових капіталів; контроль за грошовою масою; зовнішньоекономічна політика держави. На рівні підприємства інвестиційний процес полягає у прийнятті інвестором рішення щодо цінних паперів, в які здійснюються інвестиції, обсягів і термінів інвестування. Ця процедура включає основні етапи управління інвестиційним портфелем: вибір інвестиційної політики; аналіз ринку цінних паперів; перегляд портфеля цінних паперів; оцінка ефективності портфеля цінних паперів.

Фондовий ринок  забезпечує перетік фінансових ресурсів вітчизняних та іноземних інвесторів та їх спрямування  до реального сектора економіки за допомогою випуску цінних паперів та їх наступного обігу на вторинному ринку. Протягом останніх років спостерігалось стрімке зростання фондового ринку України, але з другої половини 2008 року тенденція кардинально змінилася. Це пов'язано головним чином із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні. Перспективу подальшого

7

розвитку портфельного інвестування можна вбачати в розвитку українського ринку  корпоративних облігацій, при цьому слід очікувати збільшення не лише обсягів випуску облігацій, а й диверсифікацію емітентів облігацій. Це дасть можливість збільшити кількість інвесторів, забезпечить конкурентне середовище серед учасників фондового ринку і стимулюватиме інвесторів та емітентів виважено підходити до процесу купівлі-продажу облігацій. Вдосконалення нормативної та законодавчої бази функціонування фондового ринку, в першу чергу, дасть поштовх розвитку сприятливого інвестиційного клімату та економічному зростанню економіки в цілому. Слід розробити пріоритетну Програму виходу фондового ринку з кризи, з конкретними шляхами і строками, поряд з програмами для інших стратегічних галузей. Без впровадження таких програм в дію Україна не дочекається потрібних їй інвестицій. Починати слід з системного аналізу законодавчої і нормативної бази фондового ринку, уточнення всіх причинно-наслідкових зв'язків на ньому. Без рішучих дій по становленню українського фондового ринку інвестиційний клімат самостійно покращувати не буде. І законодавець, і державні органи зобов'язані під час вимушеної рецесії економіки провести всі необхідні заходи і прийняти рішення по фондовому ринку.

Заходи підвищення ефективності управління інвестиційним портфелем. Ці засоби можна об'єднати  за трьома основними напрямками. Перший напрям полягає в подальшому удосконаленні фондових індексів, що використовуються при аналізі ринку цінних паперів.  Пропонується збільшити кількість критеріїв добору емітентів до фондових індексів, зокрема, визначати ринок, на якому працює компанія, розмір статутного капіталу, активність укладення угод, ринкову капіталізацію, укладені угоди на позабіржовому ринку, розмір компанії, доступ іноземних інвесторів до купівлі акцій компанії. Другий напрям підвищення ефективності це розробка комплексу заходів, що дозволяють корпорації вчасно та з мінімальними втратами продати фондові активи та (або) вийти з інвестиційних проектів. Третій напрям полягає в конкретизації етапів управління інвестиційним портфелем.  Слід особливо звернути увагу на етап управління портфелем та етап оцінки ефективності портфеля, оскільки більшість інвесторів сформувавши портфель цінних паперів, ним не управляють, тобто не переглядають ефективність портфеля, не визначають вплив інвестиційних, економічних, політичних та соціальних факторів, не порівнюють запланованих показників з фактичними для виявлення неефективних цінних паперів. Реалізація запропонованих заходів дозволить підвищити економічну доцільність та ефективність здійснення інвестиційної діяльності.