Контрольная работа по "Финансам"

Реструктуризація боргу - це угода про прийняття нового плану погашення боргу. Реструктуризація може проводитися різними способами:

1) пролонгації боргу; 

2) прийняття нової угоди,  що передбачає зміну умов погашення  боргу; 

3) введення тимчасового  мораторію на виплату процентів  або частини основного боргу; 

4) проведення конверсії  боргу. 

Конверсія позик - це обмін  поточних державних позик на нові зобов'язання. При цьому проводиться зміна первісних умов позики: строків погашення, ставок процентів, способів виплати доходів та ін. Конверсія може бути добровільною, обов'язковою і примусовою.

В разі прийняття примусового  варіанту конверсія проводиться  тільки в рамках установленого періоду. Використовуються також такі методи рефінансування, пов'язані з конверсією, як консолідація позик (переведення короткострокових зобов'язань в довгострокові) та уніфікація позик (заміна або об'єднання декількох зобов'язань в одну позику).

При проведені конверсії державні органи управління, як правило, намагаються перенести строки погашення позик на більш віддалені періоди. Це досягається, наприклад, шляхом заміни старих боргових цінних паперів новими.

Такі операції є менш затратними з боку організації їх проведення порівняно з емісією і розміщенням  нових, не пов'язаних позик та вони є більш складними за виконанням. Адже проведення конверсії позик потребує одержання згоди всіх або більшості кредиторів держави.

 За 9 місяців 2013 року обсяг валового зовнішнього боргу України зріс на 2.7 млрд. дол США і на кінець ІІІ кварталу 2013 року становив 137.7 млрд. дол. США. Відносно ВВП обсягборгузрісз76.6% до77.3%. Основним чинником такої динаміки було зростання  обсягів  зовнішніх  зобов ’язань реального сектору економіки , тоді як борг органів грошово – кредитного регулювання та банків продовжив скорочуватися .

Зовнішні зобов’язання секторів загального державного управління та органів грошово – кредитного регулювання (далі – ЗДУ та ОГКР відповідно) за 9 місяців 2013 року зменшилися на 2.3млрд . дол .США – до 29.9 млрд.дол

Відносно ВВП борг державного сектору скоротився з 18.3% до 16.8%.

У поточному році банки продовжили скорочувати свою зовнішню заборгованість . За 9 місяців 2013 року борг банківського сектору зменшився на 0.4 млрд . дол. США і станом на 1 жовтня 2013 року становив 21.2 млрд. дол. США(11.9% від ВВП ).Напочатку року українські банки розмістили єврооблігацій на загальну суму 1.3 млрд . дол. США. Водночас заборгованість банків за довгостроковими кредитами скоротилася на 2.0 млрд. дол. США.

Роль НБУ у обслуговуванні внутрішнього боргу.

Внутрішній державний борг України складається з:

- випущених державних  цінних паперів у вигляді облігацій  внутрішньої державної позики (ОВДП);

- інших зобов’язань у  грошовій формі, гарантованих  Урядом України;

- кредитів, одержаних Урядом  України;

- частини боргових зобов’язань  СРСР, що їх перебрала Україна.

Відповідно до чинного  законодавства України боргові  зобов’язання уряду, що оформлені державними цінними паперами, виступають у вигляді  облігацій і казначейських зобов’язань  України.

Облігації внутрішньої державної  позики випускаються від імені держави і відповідно до рішення Кабінету Міністрів України. Функції НБУ в обслуговуванні внутрішнього державного боргу наведено на рис. 1.

Рис. 1. Функції НБУ в обслуговуванні внутрішнього державного боргу

Процес розміщення державних облігацій пов’язаний з проведенням НБУ закритих аукціонів. Аукціони проводяться у приміщенні НБУ з використанням комп’ютерної системи «ЛІГА».

До складу безпосередніх  учасників аукціонів входять:

- Міністерство фінансів України, яке за дорученням Уряду України здійснює розміщення облігацій, а також виконує обов’язки гаранта своєчасності сплати доходу та погашення облігацій;

- НБУ, який виконує обов’язки генерального агента з обслуговування випусків облігацій та проведення платежів за ними;

- комерційні банки, що виступають покупцями облігацій або на договірних засадах виконують роль фінансових посередників у придбанні цінних паперів фізичними та юридичними особами – резидентами і нерезидентами.

Установи банківської  системи – юридичні особи безпосередньо висту-пають покупцями облігацій, а також на договірних засадах виконують роль фінансових посередників у придбанні цих цінних паперів фізичними та юридичними особами, в тому числі нерезидентами.

Національний банк України  може укладати окремі угоди з торговцями цінними паперами щодо надання їм програмно- технологічних засобів  участі у торгах облігаціями та ведення  депозитарного обліку операцій з  ними. Угода може бути укладена за умови  придбання програмно-технологічних  засобів електронної пошти та подання копії угоди з комерційним  банком про розрахункове обслуговування.

На відміну від комерційних  банків – учасників торгів з первинного розміщення облігацій, Національний банк України на підставі угоди з торговцем  цінними паперами перед початком проведення аукціону може вимагати переказати через обслуговуючий комерційний  банк на окремий субрахунок  Національного  банку України кошти, обсягом  не менше як 2 % від номінальної  вартості облігацій, яка вказується у його заявках на придбання облігацій. За відсутності необхідних коштів заявки торговця цінними паперами не допускаються до участі у торгах. Така попередня  сплата забезпечує достатні гарантії проведення торговцем цінними паперами платежів за облігаціями і, як наслідок, вчасне здійснення розрахунків Національним банком України з Головним управлінням  державного казначейства.

За результатами проведення торгів його учасники через засоби телекомунікаційного зв'язку одержують  повідомлення про обсяги придбання  облігацій та суми платежів за ними. Отримавши таке повідомлення (за умови  придбання облігацій у строки, визначені умовами розміщення), торговець  цінними паперами через обслуговуючий  комерційний банк виплачує необхідні  кошти за відніманням тих, що перед  початком проведення аукціону переказані до ОПЕРУ Національного банку  України.

У разі невчасного переказування  коштів за облігаціями, придбаними на торгах з їх первинного розміщення, на підставі даних ОПЕРУ Національного  банку України до порушників платіжної  дисципліни застосовуються такі штрафні санкції.

На підставі зведеної відомості  розподілу облігацій за учасниками торгів і даних депозитарного  обліку на клірингових засадах формуються дані щодо результатів проведення торгів.

Кліринг проводиться з  урахуванням взаємних грошових зобов'язань  між учасниками торгів за придбані облігації, з одного боку, та Міністерством  фінансів України, з іншого, при сплаті доходу або погашенні облігацій  за умови, що строки проведення платежів збігаються.

Національний банк України  надсилає учасникам аукціонів офіційне повідомлення про результати аукціонів. Це повідомлення містить розрахунок взаємних зобов'язань за аукціонами з розміщення облігацій та дані про  обсяги сплат, що здійснюються за рахунок  державного бюджету.

 

2. Цілі,методи та розвиток механізмів рефінансування банків.Рефінансування банків в умовах кризи та економічного зростання.

 

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки (далі — банки) використали всі можливості для збільшення, або поповнення, своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку чи на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

У нашій країні кредитором останньої інстанції (центральним банком) є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати банки через: кредитні тендери, операції репо (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі й облігації та акції суб’єктів підприємницької діяльності й місцевих органів влади).

Для здійснення ефективної діяльності по залученню та розміщенню грошових коштів банк завжди повинен  мати достатньо високий рівень ліквідності  активів. Постійно підтримувати її на такому рівні банку досить важко. Тому вирішення цієї задачі покладено на Національний банк

Національний банк як кредитор останньої інстанції з метою  підтримки ліквідності комерційних банків на необхідному рівні надає кредити цим банкам, шляхом рефінансування їхніх активних операції. При цьому мова йдеться не просто про «порятунок» певного банку, а про запобігання банківської паніки, яка може призвести до кризи всієї банківської системи в цілому. рефінансування комерційний національний банк.

НБУ з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку  застосовує такі механізми рефінансування банків:

―  операції рефінансування;

―  надання стабілізаційного кредиту;

―  операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.

Одним з ключових елементів  грошово-кредитної політики є рефінансування комерційних банків. Сутність цього  інструменту полягає в тому, що кредитно-банківські інститути, які  відчувають тимчасові фінансові  труднощі, мають можливість звернутися до центрального банку за одержанням позичок. Кредити рефінансування дають їм змогу зменшити запаси власних ліквідних коштів у результаті використання запозичень у центрального банку. У цьому значенні кредити рефінансування є складовою механізму захисних заходів, джерелом тимчасових ресурсів, необхідних для поповнення резервів. Однак доступ до цих кредитів не вільний, а розглядається як привілей. Можливість отримання кредитів рефінансування залежить від ряду факторів, і насамперед, від стану грошово-кредитної сфери країни, фінансового стану позичальника .

Ставки рефінансування залежать від прогнозованого рівня інфляції та міжбанківського ринку кредитів і встановлюються центральним банком. Збільшення ставки за кредитами рефінансування призводить до зменшення обсягів кредитів, взятих комерційними банками у центрального банку. Така ситуація на міжбанківському ринку характерна для періодів високої інфляції і є відбиттям рестрикційної грошово-кредитної політики. Зменьшення такої ставки, як інструмент експансивної політики центрального банку, має зворотну дію – отримання кредитів стає для банків вигіднішим .

Об'єктом рефінансування є банківські інститути. Кредити  рефінансування надаються тільки стійким банкам, які зазнають тимчасових фінансових труднощів. У випадках, коли діяльність потенційного позичальника викликає сумнів у центрального банку, кредити надаються тільки після одержання висновку аудиторської фірми про фінансовий стан даного банку. Таким чином, критеріями, що обмежують право банківських установ на звернення до центрального банку за кредитами рефінансування, як правило, є не тільки форма їхньої організації, а й рівень платоспроможності .

Кредити рефінансування розрізняються  залежно від:

1.Форми забезпечення:

а) облікові кредити;

б) ломбардні кредити.

2.Термінів використання:

а) короткострокові, що надаються  на 1 або кілька днів (кредит ”овернайт”);

б) середньострокові - до 1 року (ломбардне кредитування);

в) довгострокові - терміном погашення більше одного року (стабілізаційні кредити).

3.Методів надання:

а) прямі кредити;

б) кредити, реалізовані центральними банками через аукціони.

4. Цільового характеру:

а) корегуючі кредити;

б) сезонні кредити.

5.В залежності від спрямування  на сектори фінансового ринку:

а) рефінансування через  операції на відкритому ринку цінних па перів (операції РЕПО, іпотечне рефінансування);

б) рефінансування через  операції на міжбанківському ринку (наприклад, ломбардне рефінансування).

Таким чином, регулюючи процес кредитування комерційних банків, центральний  банк впливає на рівень їх ліквідності, а отже, і на загальну масу грошей в обігу.

Виходячи з критерію терміновості кредити рефінансування центрального банку поділяють на короткострокові (строком на 1 або кілька днів) і середньострокові (на 3—4 місяці). Найбільшу частку в сукупних кредитах рефінансування становлять короткострокові кредити, найчастіше одноденні, які центральні банки надають лише в тому випадку, коли комерційні банки не можуть знайти кредити на міжбанківському ринку, тим самим змушуючи їх пристосовуватися до економічних і фінансових обставин, не вдаючись постійно до регулярних кредитів центрального банку. Такого роду короткострокові кредити одержали назву коригуючих. Вони є найбільш розповсюдженими і масовими в періоди нестачі кредитних ресурсів і надаються з метою коригування фінансового стану банку, погіршення якого було зумовлено непередбаченим зменшенням депозитів, або виникненням тимчасових труднощів при одержанні кредитів зі звичайних джерел. Коригуючі кредити не можуть бути використані в спекулятивних цілях, тобто для здійснення спекулятивних операцій або фінансування сумнівних інвестицій. Наприклад, у США їх заборонено направляти на фінансування позик на федеральному фондовому ринку, придбання цінних паперів і погашення заборгованості приватним кредиторам.

Короткострокові коригуючі  кредити надаються під гарантію цінних паперів (переважно державних). В Італії, де вони одержали назву "кредити на обумовлений строк", коригуючі кредити надаються на період від 1 до 22 днів при максимальному терміні 32 дні. Погашення даного виду кредитів може здійснюватися частково або повністю після закінчення строку їхньої дії. В Італії цей вид кредитів є найбільш розповсюдженим і використовується тільки для покриття непередбачених потреб комерційних банків у ліквідних коштах.