Контрольная работа по "Финансам"

Глобальні облігації – це облігації, що одночасно розміщуються як на євроринку, так і на внутрішніх ринках; при цьому вони вільно обертаються між ринками.

Паралельні облігації – це позика, що складається з кількох кредитів, які одночасно розміщуються в різних країнах, причому кожна країна-учасниця залучає один або кілька кредитів у національній валюті. Умови випуску цих облігацій максимально стандартизовані й різняться тільки у виключних випадках (випускаються на пред'явника). Вперше концепцію паралельних облігацій запропонував американський інвестиційний банк "JР Morgan", і це було пов'язано з планами ЄС запровадити в 1999 р. єдину валюту – євро. Механізм паралельних облігацій полягає в тому, що емітент одночасно здійснює кілька емісій єврооблігацій, деномінованих у валютах, які найвірогідніше увійдуть у перший раунд валютного союзу.

5. За способом  первинного розміщення розрізняють цінні папери, що розміщуються за допомогою відкритого продажу, і такі, що розповсюджуються шляхом індивідуального розміщення.

У кожному конкретному  випадку залежно від намірів  держави аукціони для первинного розміщення державних цінних паперів  проводяться за різними правилами (табл. 1.1). Центральний банк або інші фінансово-кредитні інститути є  посередниками (агентами) під час  відкритого продажу державних цінних паперів на аукціоні, що триває від  кількох тижнів до кількох місяців. Умови продажу публікуються заздалегідь.

 

Таблиця 1.1 Правила проведення аукціонів цінних паперів

Ознака	Зміст аукціону
Умова проведення	Без попереднього оголошення загального обсягу емісії. З попереднім оголошенням загального обсягу емісії
Вид емісії	Конкурентна, тобто така, коли покупець, який вніс конкурентну  пропозицію, визначає в заявці прийнятні  для нього умови позики.
	Неконкурентна, коли заявки приймаються з обмеженнями щодо обсягу і задовольняються повністю виходячи з обставин, що виникли  за результатами торгів
Система	Голландська, коли заявки на придбання цінних паперів задовольняються  на умовах, що є результатами конкурентних торгів.
	Американська, коли заявки задовольняються  на умовах покупця

 

У разі індивідуального розміщення облігацій уряд проводить переговори з великими інвесторами про одержання  кредиту під випуск боргових зобов'язань. На переговорах обговорюються також  умови отримання кредиту (строки, обсяг випуску, процентна ставка тощо). Застосовують як приватне, так  і публічне розміщення міжнародних  облігацій (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2 Основні характеристики приватного і публічного розміщення міжнародних облігацій

 

Приватне розміщення	Публічне розміщення
Невелика кількість інвесторів	Велика кількість інвесторів
Синдикат відсутній (уся  емісія розміщується одним банком) або репрезентований невеликою  групою банків	Синдикат репрезентований  великою групою банків
Як правило, не котирується  на фондовій біржі	Майже завжди котирується  на фондовій біржі
Не потребує кредитного рейтингу	Кредитний рейтинг дуже бажаний
Обмежена географія розміщення	Широка географія розміщення
Не потребує широкомасштабної маркетингової кампанії і не супроводжується  широким розголосом	Передбачає широкомасштабну  маркетингову кампанію і супроводжується  широким розголосом
Обмежені обсяги	Великі обсяги
Швидка організація	Тривала організація
Невеликі витрати на організацію	Великі витрати на організацію (маркетинг, лістинг на біржі, отримання  кредитного рейтингу, друкування сертифікатів)
Переважно висока вартість фінансування (висока процентна ставка)	Переважно вартість фінансування (процентна ставка) нижча, ніж за приватного розміщення

 

6. За характером  сплати емісії розрізняють позики з відкладеними, або частковими, і негайними платежами. Емісії з відкладеними, або частковими, платежами – це облігації, при купівлі яких інвестори сплачують тільки певну частину ціни емісії, а решту – через кілька місяців. Це дає змогу емітентам зменшити витрати, оскільки у них з'являється можливість отримати додатковий прибуток при зниженні ставок і/або захистити від девальвації валюту на час між початковими і кінцевими платежами. Популярність цих облігацій залежить від прогнозів руху процентних ставок і валютних курсів. Емісії з негайними платежами – це облігації, всю суму випуску яких емітент одержує одразу.

7. За виплатою  доходу державні позики можуть бути процентні (з фіксованою чи плаваючою ставкою), з нульовим купоном (дисконтні), а також виграшні, процентно-виграшні, безпрограшні, безпроцентні. Під процентною розуміють позику, дохід від якої визначають у певному проценті номіналу кожного цінного папера, сплачують на основі купонів або одноразово при погашенні, без щорічних виплат. При розміщенні дисконтних позик їх купують зі знижкою від номінальної вартості (з дисконтом), а погашають за номіналом. Різниця між ціною купівлі та погашення і є доходом інвестора. Прибуток за виграшними позиками власники цінних паперів одержують при погашенні зобов'язань у формі виграшів, що потрапили в тиражі виграшів. Державні цінні папери, на які не випали виграші, через певний час викуповуються за номіналом. Умовами випуску процентно-виграшних позик передбачається виплата частини доходу за купонами, а іншої – у формі виграшів. Безпрограшні випуски позик гарантують, що протягом терміну дії позики виграш припаде на кожний цінний папір. Безпроцентні позики не передбачають виплату доходу у грошовій формі, вони погашаються у формі надання різноманітних товарів підвищеного попиту.

У сучасних умовах функціонування ринку державних запозичень найчастіше використовують дві форми виплати  доходу – сплата процентів і дисконту (для облігацій з нульовим купоном). Відсотковий платіж встановлюється фіксований або з плаваючим доходом. При використанні державних цінних паперів з плаваючим доходом  процентні ставки враховують зміни  кон'юнктури ринку: динаміку облікової  ставки, рівень дохідності державних  цінних паперів та інфляцію.

8. За характером  обігу державні цінні папери поділяють на такі, що вільно продаються і купуються, і такі, власники яких не можуть змінюватися.

9. За методами  розміщення розрізняють добровільні та примусові позики. Нині в Україні кошти залучаються на принципах добровільності, вигідності та гарантованості повернення.

10. За терміном  погашення державні позики бувають коротко-, середньо- та довгостроковими. Законодавство іноземних країн по-різному класифікує строки надання і повернення кредитів. Якщо більшістю визначено короткостроковий термін до одного року, то довгостроковими позиками в Німеччині є цінні папери з періодом 7-30 років, в Англії – понад 15 років, у Франції – 10-30 років, в Україні – понад 5 років.

11. За типом  запозичення державні позики поділяють на некомерційні та комерційні. Перші найчастіше надаються іноземними країнами, міжнародними фінансовими організаціями, які зазвичай позичають на довгостроковий період, на пільгових умовах (відстрочення погашення позики), з порівняно невисокою процентною ставкою за кредитні ресурси. Напрямки та обсяги використання отриманих коштів контролюють кредитори. Умови надання позик можуть включати перелік економічних і політичних вимог до дій країни-позичальника. Комерційні позики (фідуціарні) – це запозичення на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування дефіциту бюджету. Фідуціарна основа передбачає надання іноземними банками позики Україні за рахунок коштів, отриманих від випуску і розміщення серед інвесторів облігацій банку-фідуціарія. Відповідальність за погашення облігацій та сплату відсотків несе держава, що позичає кошти, а не банк-фідуціарій. У вітчизняній практиці фідуціарні позики були номіновані в доларах, дойчмарках та євро, частина зобов'язань вже реструктуризована урядом України.

12. За напрямками  використання розрізняють такі  кредити:

• на фінансування дефіциту бюджету та погашення державного боргу;
• на підтримку національної валюти і фінансування платіжного балансу;
• на фінансування інвестиційних та інституційних проектів, у тому числі під гарантію уряду;
• на фінансування експорту товарів (робіт, послуг).

За напрямками використання позики згруповані в додатку 2. Значною  є питома вага кредитних ресурсів, що надходять із зовнішніх джерел.

13. За характером  погашення заборгованості розрізняють кредити з поверненням одноразово і частинами. Застосовують три варіанти погашення позик: позика погашається рівними частинами протягом кількох років; щоразу наростаючими сумами (застосовується тоді, коли передбачається в перспективі щорічне збільшення доходів держави); сумами, які кожного разу зменшуються (застосовується тоді, коли передбачається, що зменшуватимуться доходи держави чи збільшуватимуться державні видатки).

14. За зобов'язаннями  держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом дострокового погашення і без цього. Право дострокового погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку.

Структура державних запозичень і питання про те, які саме інструменти  слід застосовувати в умовах трансформаційного  періоду, визначається на основі таких  чинників:

• мінімізація вартості обслуговування заборгованості з прийняттям інвесторами таких умов;
• стимулювання розвитку фінансових ринків;
• гнучкість при фінансуванні;
• забезпечення прозорості операцій уряду із заборгованістю.

 

Класифікація  державних позик ділиться:

 

1. За правовим оформленням:

1.1. На підставі угод. Угодами оформляються кредити від інших держав, міжнародних організацій і фінансових інститутів. 
1.2. Цінні папери. З їх допомогою мобілізуються кошти на фінансовому ринку. Види цінних паперів, якими оформляються позики: 
1.2.1. Облігації. Можуть бути знеусобленими — на покриття дефіциту бюджету; цільовими — під конкретні програми. Облігація має такі види оцінки: 
— номінальна — зазначена сума боргу; 
— курсова — ціна, за якою вона продається залежно від дохідності, надійності, ліквідності. 
1.2.2. Казначейські зобов'язання. Казначейськими зобов'язаннями оформляються, як правило, короткострокові позики. Відмінності між облігаціями та казначейськими зобов'язаннями: 
— облігації випускаються з метою поповнення бюджету, цільових державних фондів, на спеціальні цілі; казначейські зобов'язання — лише на поповнення бюджету; 
— за облігаціями фінансовий дохід виплачується у фіксованих відсотках, у вигляді виграшів; за казначейськими зобов'язаннями — у фіксованих відсотках; 
— облігації обертаються вільно або обмежено серед населення і юридичних осіб; казначейські зобов'язання — реалізовуються лише серед населення. 
 
2. За місцем розміщення: 
2.1. Внутрішні — на внутрішньому фінансовому ринку, тобто надаються юридичним особам, фізичним особам, нерезидентам. 
2.2. Зовнішні — надходять ззовні від урядів, юридичних осіб, фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інститутів. 
 
3. За правом емісії: 
3.1. Державні. Випускаються центральними органами управління, і надходження від них спрямовуються до державного бюджету. 
3.2. Місцеві. Випускаються місцевими органами управління, і надходження від них спрямовуються до місцевих бюджетів. 
 
4. За характером використання цінних паперів: 
4.1. Ринкові. Вільно купуються, продаються і перепродуються на ринку цінних паперів. 
4.2. Не ринкові. Власники не можуть продати такі цінні папери, крім того, вони не допускаються на ринок цінних паперів. 
5. За забезпеченістю: 
5.1. Заставні. Забезпечуються державним майном чи конкретними доходами. 
5.2. Беззаставні. Не мають конкретного матеріального забезпечення і їх надійність визначається авторитетом держави. 
 
6. За терміном погашення: 
6.1. Короткострокові (до 1 р.). 
6.2. Середньострокові (1—5 рр.). 
6.3. Довгострокові (більше 5 рр.). 
 
7. За виплатою доходу: 
7.1. Відсоткові. Дохід встановлюється у вигляді позичкового відсотка. Може встановлюватися як тверда фіксована ставка, так і плаваюча (змінюється під впливом попиту і пропозиції на кредитному ринку). 
7.2. Виграшні. Виплата доходу здійснюється на підставі проведених тиражів виграшів. Дохід отримують ті кредитори, чиї облігації виграли. 
7.3. Дисконтні. Державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. 
 
8. За характером погашення: 
8.1. Одноразова виплата. 
8.2. Виплата частинами: 
— позика погашається рівними частинами протягом кількох років; 
— позика погашається щоразу наростаючими сумами; 
— щоразу сума зменшується. 
 
9. За характером зобов'язань: 
9.1. З правом довготермінового погашення. 
9.2. Без права довготермінового погашення. 
 
Передумови випуску державних позик: 
1. Наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти. 
2. Довіра кредиторів до держави. 
3. Зацікавленість кредиторів у наданні позик державі. 
4. Можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід. 
 
Джерела погашення державних позик: 
1. Доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти. 
2. Додаткові надходження від податків. 
3. Заощадження коштів завдяки зменшенню видатків. 
4. Емісія грошей.

 
5. Рефінансований борг — залучені від нових позик кошти.

 

4. Список використаної літератури

 

1.Бердар М.М. Фінанси підприємств [Текст]. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.

2.Бердар М.М. Податкова система як елемент механізму управління фінансовими ресурсами підприємства [Текст] / М.М. Бердар // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №12. – С. 51–56

3.Гончаренко, І.Г. Функціональна модель організації процесу формування каналів розподілу продукції промислового підприємства [Текст]: журнал "Інвестиції: практика та досвід" / І.Г. Гончаренко. - 2007. - № 11. - С.32-35

4.Грищенко Т.В. Роль інфраструктури ринку цінних паперів у формуванні його фінансових ресурсів [Текст] / Т.В. Грищенко, І.С. Івахненко // Економіка та держава. – 2010. – №7. – С. 17–20

5.Дегтяр І.М. Вдосконалення управлінської інформаційної системи – ефективний засіб виявлення тіньових схем формування фінансових ресурсів [Текст] / І, М. Дегтяр // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №5. – С. 30–33

6.Дідівська, Л.І. Тенденції розвитку роздрібних торговельних мереж а їх вплив на конкурентне середовище: Маркетинг і бізнес [Текст]: журнал "Актуальні проблеми економіки" / Л.І. Дідідвська. - 2006. - №8. - С.119-126

7.Конституція України.

8.Макаренко, М.В. Підвищення конкурентоспроможності промислової продукції шляхом застосування ефективної маркетингової концепції збуту [Текст]: журнал "Актуальні проблеми економіки" / М.В. Макаренко. - 2008. - № 1. - С.26-34

9.Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства [Текст]: Навч. посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 580 с.

10.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" [Електронний ресурс]: Положення, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зі змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://portal. rada.gov.ua/ - офіційний сайт.

11.Резоглазова, О. Упраление дебиторской задолженностью [Текст]: журнал "Управленческий учет и бюджетирование" / О. Резоглазова. - 2008. - № 6. - С.44-49

12.Рибалко Н.О. Управління фінансовими ресурсами підприємства: мета, завдання, механізм [Текст] / Н.О. Рибалко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №5. – С. 156–161

13.Рибалко Н.О. Фінансові ресурси – основа діяльності підприємств / Н.О. Рибалко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №3. – С. 27–29

14.Рубініна, А.В. Сутність та особливості формування конкурентних переваг підприємства [Текст]: журнал "Інвестиції: практика та досвід" / А.В. Рубініна. - 2007. - № 8. - С.14-17