Контрольная работа по "Финансам"

 

 

Основні етапи  управління фінансовими ресурсами  підприємства

 

Забезпечення повного і достовірного обліку фінансових ресурсів підприємства і формування необхідної звітності

Планування фінансових ресурсів підприємства в розрізі їх видів

Оптимізація фінансових ресурсів підприємства

Аналіз фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді

Забезпечення ефективного контролю за фінансовими ресурсами підприємства

 

Формування фінансових ресурсів розпочинається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний  фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові  ресурси формуються головним чином  за рахунок власних джерел (власних  коштів): прибутку, амортизаційних відрахувань, позик. Поряд з ними джерелами  фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від  вибуття оборотних коштів та ін. Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утворюваними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку шляхом продажу  цінних паперів певного підприємства.

Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти  в нове виробництво, забезпечувати  у разі необхідності розширення і  технічне переозброєння діючого, фінансувати  наукові дослідження, розробки та їх впровадження і т. ін. Таким чином, для формування фінансових ресурсів підприємство може використовувати наступні джерела (рис.1.4).

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються  в основні та оборотні фонди. У  процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних  фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації.

Оборотні засоби являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства.

 

Рисунок 1.4 - Джерела формування фінансових ресурсів

Надходять у порядку розподілу грошових надходжень

Дивіденди, відсотки на ЦП інших емітентів

Інші види ресурсів

Бюджетні субсидії

Страхові відшкодування

Фінансові ресурси з пайових внесків

Надходження коштів від ЦП

Фінансові ресурси підприємств

Формуються із заснуванням підприємства

Внески засновників у статутний фонд

Мобілізуються на фінансовому ринку

Кредитні інвестиції

Формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів

Надходження

Доходи

Валовий і чистий дохід, прибуток від реалізації

Амортизаційні відрахування

Прибуток від фінансових операцій

Виручка від реалізації майна, що вибуло

Доходи від інвестиційної діяльності

Інші види надходжень

 

 

Оборотні засоби, як і  амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення  оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних  засобів, так і залучених джерел. При цьому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості підприємств власними оборотними засобами може здійснюватися шляхом їх нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. При самостійному встановленні обсягів власних оборотних засобів підприємство виходить зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в оборотні засоби.

Потреба у власних оборотних  засобах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі - це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність  закупівлі виробничих запасів, терміни  реалізації продукції і форми  розрахунків за неї. Зміни цих  показників ведуть до необхідності коригування  власних оборотних засобів. Скорочення обсягів виробництва та інших  показників сприяє зменшенню потреби  у власних оборотних засобах. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників веде до необхідності приросту власних  оборотних засобів. Цей приріст  забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів.

Кредити являють собою  фінансові ресурси, які тимчасово  перебувають у розпорядженні  підприємств. Саме це визначає сферу  їх використання - як правило, на тимчасові  чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер.

Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний - це придбання товарів  чи отримання послуг з відстрочкою  оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням - векселем. Банківський кредит полягає  в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ.

Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості. Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін. Підприємства-позичальники за умови неухильного виконання  вимог до отримання і повернення кредитів не просто заінтересовані в ефективному використанні позичених фінансових ресурсів - вони повинні його забезпечити. Кредитні установи, відповідно, не просто позичають певні кошти - вони, для забезпечення виконання встановлених принципів, спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти.

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва  велике значення мають фонди фінансових резервів. В умовах ринку роль цих  фондів зростає. Фінансові резерви  спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть у разі виникнення величезних втрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватись самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування), державою (резервні фонди).

Грошові кошти можуть з’явитися  шляхом інкасації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості.Вилученню дебіторської заборгованості сприяє факторинг. У бізнесмена нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для проведення фінансових операцій. В такому випадку можна продати борги спеціалізованим закладам - факторинговим фірмам. В результаті подібної операції бізнесмен, який продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до виплати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством  у результаті його господарської  діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення  та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто  тих ресурсів, які постійно перебувають  у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове  законодавство не дозволяє відносити на валові витрати.

Таким чином, ми можемо виділити такі основні джерела формування фінансових ресурсів:

• статутний капітал, що формується під час створення підприємства та спрямовується на формування основних та оборотних засобів;
• кредитні ресурси, що являють собою форму зовнішнього фінансування підприємства. Кредитні ресурси на сьогоднішній день в умовах фінансової кризи є занадто дорогим задоволенням для підприємства, тому останнє поставлене в умови необхідності максимальної мобілізації внутрішніх джерел залучення фінансових ресурсів;
• дебіторська заборгованість є грошовими коштами за придбану покупцями продукцію, отримані послуги. В той же час, великий розмір дебіторської заборгованості є негативним явищем для підприємства, оскільки вона є ні чим іншим як грошовими коштами, що мають бути, але відсутні у розпорядженні підприємства. Таким чином, можливість їх використання у підприємства обмежена;
• фінансові резерви, розмір та періодичність сплати до яких визначається самим підприємством, а в деяких випадках й передбачено законодавством. Фінансові резерви слугують своєрідним страховим буфером підприємства на випадок непередбачених витрат та збитків;
• нерозподілений прибуток - результат фінансової діяльності підприємства, що може бути спрямований на розширення виробництва, інвестований у основні фонди або розподілений між засновниками.

Професійне управління фінансами  підприємств вимагає глибокого  аналізу фінансових ресурсів, що дасть  змогу найточніше оцінити забезпеченість, інтенсивність та ефективність їх використання. Показники прибутковості (рентабельності) дають змогу оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, що визначається співвідношенням чистого  прибутку, визначуваного різними  способами, з сумою активів, використаних для отримання цього прибутку. Показники прибутковості формуються залежно від фокусу дослідження  ефективності. Виходячи з їх мети аналізу, формуються компоненти показника: обсяг  прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і розмір активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.

Вартість  функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначають за наступною формулою.

 

(1.1)

 

де ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%

ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі розподілу за звітний період;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.

Відповідно  вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається по формулі 1.2.

 

ВКфп = ВКфз х ПВт (1.2)

 

де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;

ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%;

Пвт - запланований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

Вартість  додатково залученого капіталу за рахунок  емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

 

(1.3)

 

де ВКпра - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпра - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;

Кпра - сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - рівень емісійних витрат підприємства.

Вартість  залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій  здійснюється за наступною формулою:

 

(1.4)

 

де ВКпа - вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %.

Ка - кількість акцій, що додатково емітуються.

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді.

ПВт - запланований темп приросту виплат дивідендів, виражений десятковим дробом.

Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій.

У процесі залучення цього  виду власного капіталу варто мати на увазі, що по вартості він є найбільш дорогим, тому що витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподатковуваного прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал у  випадку банкрутства захищений  у найменшому ступені.

Вартість  банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати по його обслуговуванню.

 

ПКбк = Вбк х (1-Спп) (1.5)

 

де ПКбк - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %.

Вбк - ставка відсотка за банківський кредит, %.

Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення  таких його пропозицій на фінансовому  ринку, що цю вартість мінімізують як по ставці відсотка за кредит, так і  по інших умовах його залучення. З  цією метою використовується спеціальний  показник - “грант-елемент”, що дозволяє порівняти вартість залучення кредиту  на умовах окремих банків із середніми  умовами на фінансовому ринку. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою 1.6.

 

(1.6)

 

де ГЕ - грант-елемент, %;

і - одиниця платіжного періоду;

t - кількість одиниць платіжного періоду протягом загального терміна надання кредиту;

В - сума виплат відсотка й основного боргу в і-ом періоді по конкретному кредиту;

КРб - сума банківського кредиту, що залучається;

СВкр - середня ставка відсотка за кредит, що склалася на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом.

Оскільки грант-елемент  порівнює відхилення вартості залучення  конкретного кредиту від середньоринкової, його значення можуть бути як позитивними так і негативними. За допомогою цього показника можна визначити ефективність умов залучення кредиту відповідно до пропозицій окремих банків.

Вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за наступною  формулою:

 

(1.7)

 

де ПКткк - вартість товарного кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу, %; ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні платежу готівкою за продукцію,%; ПВ - період надання відстрочки платежу за продукцію, у днях.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний  капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефект  фінансового важелю.