Формування амортизаційної політики підприємства на прикладі ВАТ “Червоний металіст”

Розрізняють фізичне  часткове та фізичне повне спрацювання  основних фондів. Часткове спрацювання  можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.  Між окремими видами спрацювання і старіння основних засобів праці та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис.1.1.).

    

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Види фізичного  спрацювання  і техніко-економічного старіння основних засобів та форми  їхнього усунення.

 Процес відтворення основних засобів  має низку характерних ознак, зокрема:

1. основні засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2. у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої  споживчої вартості;
3. за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;
4. основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу.

Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес їхнього  знецінення діючих засобів праці  до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок  удосконалення наявних та створення  нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва.[17.ст.123.]

Техніко-економічне старіння властиве найбільш активній частині основних  засобів, зокрема  знаряддям праці, обчислювальній  техніці, транспортним засобам та ін. Наявність на підприємстві значної кількості знецінених в результаті дії технічного прогресу засобів праці завдає  їм  відчутних економічних збитків.

 Техніко-економічне  старіння буває двох видів:  першого і другого виду. Перший  проявляється у втраті частини вартості засобів праці без відповідного фізичного спрацювання, а завдяки здешевленню їх виготовлення у нових умовах, тобто з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Таким чином, при техніко-економічному старінні першого виду споживча вартість основних засобів не змінюється, а змінюється лише їх вартість за рахунок здешевлення.

Другий вид  характеризується скороченням тривалості їх дії, обумовленої не зниженням  їх продуктивності, а тим, що подальша експлуатація старих засобів праці  в поєднанні з новими призводить до збільшення витрат виробництва.

Безперервний  процес виробництва потребує постійного відтворення  фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів  праці в натурі є поступове  відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація – це процес  поступового перенесення  вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Об'єктом  амортизації є вартість основних фондів (крім землі).Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння.  Ці відрахування включаються до собівартості продукції, реалізуються під час продажу товарів, а потім накопичується у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

 Основні  фонди – це сукупність засобів  праці, які мають свою вартість і функціонують  у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість  виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання.     

 Для встановлення  норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств"  основні фонди підприємства за функціональним призначенням поділяють на такі групи:

 I. Перша група -  будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини.

 II. Друга група – автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти.

  ІІІ. Третя група – будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.

  IV. Четверта група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.[11. ст.95.]

 Балансова  вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів  групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

 

                        Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) — А(а-1),                        (1)

де Б(а) - балансова  вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених  з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної  групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

 Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

 Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

                                  Кі = [I(а-1) - 10]:100 ,                                            (2)

де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Амортизація  нараховується за всіма об'єктами, що перебувають в експлуатації станом на перше число даного місяця. За об'єктами основних фондів, що введені  або вибули з експлуатації в середині даного місяця, нарахування амортизації починається або припиняється з першого числа наступного місяця. Наприклад, якщо об'єкт основних фондів введений в експлуатацію (або вибув)  20 січня поточного року, то нарахування  амортизації починається або припиняється з 1 лютого поточного року.

Суми амортизаційних відрахувань  за податковим методом  визначається за квартал за затвердженими  в законодавчому порядку нормами  амортизації. Так , згідно з  чинним податковим законодавством, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп  основних фондів на початок розрахункового кварталу в таких розмірах:

     Група  1 – 2%

     Група  2 – 10 %

     Група  3 – 6%

     Група  4 – 15%

 Амортизації підлягають витрати на:

   — придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

   —  самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

    — проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

     —  капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

        Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

• придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

     —   вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

     —  вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

     —  придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

     —  утримання основних фондів, що знаходяться на консервації;

     —  створення та/або придбання аудіовізуальних творів.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться  до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

 Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

 

 

1.3. Методи  нарахування амортизаційних відрахувань.

 

Відповідно  до П(С)БО-№7 амортизацію основних засобів  нараховують, застосовуючи такі методи:

1

. Прямолінійний. Для застосування цього необхідно знати первісну вартість даного об'єкта основних фондів, а також строк його служби і ймовірну ліквідаційну вартість  (вартість його реалізації після закінчення строку служби). За ним річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Його  зручно використовувати

д

ля нарахування амортизації на такі об'єкти, як нерухомість.

Недоліком цього  методу вважають саме рівномірність  зносу. Справа в              тому, що багато активів, наприклад  такі, як вантажні автомобілі, втрачають  велику частину своєї вартості вже  в перші роки експлуатації.

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею та результатом добування кореня n-го степеня з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість, де n- кількість років корисного використання об'єкта;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму показників кількості років його корисного використання (1+2+3+...+n).

5. Виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що його підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.  Доцільно  застосовувати у разі, коли обсяги виконаних робіт можуть бути визначені достатньо точно.

У практичній діяльності підприємства особливе місце в процесах відтворення основних засобів належать методам прискореної амортизації. Методи прискореної амортизації основних засобів сприяють прискоренню процесу їхнього оновлення. Якщо порівняти з прямолінійним методом, вони передбачають більші розміри амортизації в перші роки експлуатації основних засобів, ніж в останні, з постійним зменшенням амортизаційних відрахувань протягом строку корисного використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОВЕДЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ВАТ “ЧЕРВОНИЙ МЕТАЛІСТ” 

 

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства