Фінансовий контроль

Дивлячись на розраховані значення коефіцієнтів, можна стверджувати те, що активна частина основних засобів знаходиться у доброму стані і поступово по мірі зношення придатність обладнання до виробничого процесу буде зменшуватись, і необхідність заміни активної частини основних засобів буде виростати зі збільшенням строку, в який експлуатуються  активні основні засоби. Пасивна частина основних засобів більше зношена, але придбання у  2011р. об’єктів пасивної частини основних засобів покращило технічний стан цієї частини. В цілому технічний стан всіх основних засобів добрий і покращення господарської діяльності підприємства залежить від ефективності використання основних засобів.

Після проведення аналізу стану та руху основних засобів на підприємстві, можна зробити висновки, що рух основних засобів за період що вивчався відобразився на розмірі товарообороту та значно вплинув на прибутки підприємства у 2010р., а в 2012р. рух основних засобів відбувся в частині непромислових засобів, і показники оновлення і вибуття тому незначні, також цей незначний рух значно не вплинув на розмір товарообороту. Тому технічний стан основних засобів можна назвати добрим, а рух основних засобів потрібен лише для поповнення активної частини основних засобів, для підвищення товарообороту та доходу підприємства.

Таблиця 2.3

Показники руху та стану основних засобів в Моївському сільському споживчому товаристві, 2010-2012рр.

Продовження таблиці 2.3

Після проведення економічного аналізу руху і стану основних засобів, необхідно вивчити також інші фактори, які визначають розмір товарообороту підприємства чи значно впливають на товарооборот.

Отже, виходячи з результатів розрахунку показників ефективності використання основних засобів, керівництво підприємства повинно зробити висновки, щодо ефективності використання на підприємстві фінансового контролю за використанням основних засобів. Показники діяльності підприємства покращились з введенням в експлуатацію нових основних засобів, але недостатню увагу було приділено ефективності використання основних засобів, як активної їх частини, так і пасивної частини. Тому для підвищення ефективності використання основних засобів необхідно підвищувати показники фондоозброєності та фондовіддачі - це більш повне використання потужностей основних засобів, зменшувати кількість годин простою активної частини основних засобів, більш ефективніше використовувати наявний склад пасивної частини основних засобів, поширюючи функціональні можливості обладнання, вивчаючи технічні можливості потужностей.

Проведення аналізу стану, руху та ефективності використання основних засобів Моївського сільського споживчого товариства дозволяє визначити основні недоліки діючої на підприємстві системи фінансового контролю за використанням основних засобів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні напрямків її удосконалення на подальші періоди.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ І ЙОГО РОЛІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Фінансовий контроль - одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень - на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю залежить економічне, і, значною мірою, політичне благополуччя нації.

Безумовно, у період, коли Україна розбудовує ринкові відносини, не можна недооцінювати роль фінансового контролю держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Слід пам'ятати, що фінансовий контроль - це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для такої країни, як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що вкрай актуально останнім часом в Україні. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві [7, с.27].

Для контролю за виконанням законів України, постанов, прийнятих Верховною Радою України, виконанням Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків бюджету, в тому числі видатків з обслуговування внутрішнього й зовнішнього боргу України, витрачанням органами виконавчої влади бюджетних коштів, коштів цільових і позабюджетних фондів, у тому числі і за їх призначенням, виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик і економічної допомоги, передбачених у Державному бюджеті України, інвестиційної діяльності органів виконавчої влади, перевірки законності й ефективності використання фінансових ресурсів Державного бюджету України, здійснення різних експертно-аналітичних оцінок створена і діє протягом десяти років Рахункова палата.

Рахункова палата за цей час засвідчила свою важливу роль у державі. Здійснені її працівниками перевірки, контрольні заходи, експертно-аналітичні оцінки в рамках визначених для неї функцій виявили, що в сучасних умовах політичного й економічного розвитку держави незаконне, нецільове, неефективне використання коштів є масовим явищем, яке породжує велику кількість інших недоліків, руйнує правове поле держави, сприяє зростанню політичного й соціального напруження в суспільстві [7, с.28].

Подолання усіх цих та інших недоліків потребує істотного законодавчого розширення функцій і повноважень Рахункової палати, вдосконалення її організаційної структури, методів роботи, фінансового, кадрового, інформаційного забезпечення, встановлення тісних зв'язків з іншими контрольними організаціями тощо.

Головними напрямами розвитку та вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні, який здійснюється Рахунковою палатою, є:

• оптимізація функцій і повноважень;
• формування системної і довершеної нормативно-правової бази (в тому числі стандартизація державного фінансового контролю);
• приведення методологічних засад у відповідність із сучасними вимогами;
• розвиток і вдосконалення системи процедур фінансового контролю (методичної бази);
• створення науково-дослідницької і навчальної бази, формування системи кадрового забезпечення;
• реформування організаційних структур;
• організація адекватної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;
• матеріально-технічне (включаючи соціально-побутове) і фінансове забезпечення функціонування контрольних органів;
• удосконалення відносин з Верховною Радою України, органами державної влади, органами фінансового контролю інших держав.

З метою вдосконалення нормативно-правової бази державного фінансового контролю, на нашу думку, доцільно:

• розробити й затвердити програму законотворчої діяльності з удосконалення бюджетного законодавства у сфері державного фінансового контролю, визначивши в ній конкретні терміни розробки та прийняття законів, інших законодавчих актів, встановити терміни її реалізації і постійний контроль за виконанням;
• прийняти Закон України "Про державний фінансовий контроль", який би унормував усі найважливіші складові цього дуже важливого для життєдіяльності держави процесу, чітко розмежував органи парламентського та урядового фінансового контролю, визначив коло суб'єктів державного фінансового контролю, ієрархію органів, що його здійснюють, форми їх організації та взаємодії тощо;
• прийняти в новій редакції, з урахуванням накопиченого досвіду роботи Рахункової палати та інших організацій, Закон України "Про Рахункову палату", спрямований на встановлення в Україні дієвого контролю за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, державної власності;
• розробити методику оцінки ефективності контрольно-перевірочної діяльності та забезпечити її використання у практичній роботі [7, с.29].

Під час формування цілісної нормативно-правової бази державного фінансового контролю в Україні слід вирішити такі завдання:

• визначити понятійний апарат державного фінансового контролю;
• розробити методологію державного фінансового контролю (цілі, завдання, принципи тощо) та здійснювати цю діяльність на наукових засадах;
• визначити (сформувати) організаційну структуру всієї системи державного фінансового контролю; органи нормативно-правового регулювання державного фінансового контролю, їх права й обов'язки; суб'єкти права державного фінансового контролю; предмет, відносини регулювання, цілі й завдання системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю; основні джерела права державного фінансового контролю (нормативно-правові акти) й рівні нормативно-правового регулювання; порядок побудови системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, її структуру (частини, розділи, підрозділи тощо, їх розташування в певній послідовності) та зміст;
• розробити порядок систематизації нормативно-правових актів державного фінансового контролю;
• узгодити основні напрями взаємодії правових актів державного фінансового контролю з актами інших підгалузей (сфер) фінансового права, а також з іншими галузями права.

Головним правовим актом, що є своєрідною системо утворювальною ланкою загальної системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, має стати Закон України "Про державний фінансовий контроль".

У Законі України "Про державний фінансовий контроль" всі органи державного фінансового контролю в Україні доцільно законодавче розмежувати на [7, с.29]:

• органи загальної компетенції, які здійснюють контроль щодо достатньо широкого кола об'єктів і питань відповідно до сфер своєї діяльності. Такими органами, зокрема, є: Рахункова палата, ГоловКРУ, контрольні органи, створені при державних адміністраціях, органи державного фінансового контролю, що здійснюють окремі функції фінансового контролю, тощо;
• органи державного фінансового контролю галузевої компетенції (здійснюють контроль у конкретних галузях). Здебільшого це органи державного фінансового контролю у складі міністерств, відомств та інших органів державної влади й управління, що здійснюють державний фінансовий контроль у певних галузях чи видах діяльності (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України тощо);
• органи державного фінансового контролю міжгалузевої компетенції контролюють певні сфери фінансово-господарської діяльності об'єктів контролю незалежно від їх галузевої приналежності (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державний митний комітет України, інші державні комітети й комісії тощо);
• органи державного фінансового контролю спеціальної компетенції здійснюють контроль незалежно від галузевої приналежності об'єктів контролю, але їхній контроль має вузьке спрямування (наприклад, Фонд державного майна України).

З метою вдосконалення й розвитку незалежного фінансового контролю доцільно прийняти в новій редакції Закон України "Про Рахункову палату", чітко визначивши в ньому спрямованість її основної діяльності: Рахункова палата здійснює незалежний системний контроль за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, золотовалютних резервів, державної власності (майнових і немайнових активів і пасивів держави).

З метою забезпечення незалежності Рахункової палати при виконанні покладених на неї функцій потрібно визначати і встановлювати обсяги фінансування для забезпечення діяльності Рахункової палати безпосередньо Верховною Радою України в Державному бюджеті України на підставі бюджетного запиту Рахункової палати.