Фінансовий контроль

Податковий кодекс – це стратегічний документ, проте в ньому мають бути передбачені ситуації, пов'язані з кризою. У кодексі на період кризи повинна бути відображена еластична поведінка Уряду до суб'єктів господарювання: лібералізація кредитних відносин, право на податкові канікули та ін.

Як відомо в економіці багатьох, в тому числі і провідних держав світу, використовують оптимальну структуру підприємництва: у різні періоди різні підприємницькі структури розвиваються неоднаково. Очевидно, що під час рецесії великий бізнес переживає реструктуризаційні перетворення і, як правило, саме малий бізнес має найбільші шанси на виживання. На жаль, в Проекті останнього варіанту Податкового кодексу це не передбачено. Якщо зважити, що економіку України очікує друга, глибша хвиля кризи, яка може бути наслідком, як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, то стає очевидним необхідність особливого відношення до подальшого розвитку саме малого бізнесу. Державі потрібна нова економічна політика, яка би увібрала все позитивне, що відбулося в Україні і те, що діється в світі [14, с.17].

Особливе місце в Податковому кодексі мають зайняти пільги. Загалом податковий принцип регулювання економіки передбачає однакові умови для всіх платників податків, а отже пільги мають надаватися у виняткових умовах, найперше це для працюючих інвалідів (і їх роботодавців) і для малого бізнесу.

Отже, в Україні для ефективного використання податку, як одного з найактивніших фінансових важелів для управління економікою, необхідно здійснити комплекс заходів: 1) спростити систему відшкодування з ПДВ і одночасно ввести суворі міри контролю за процесом адміністрування цього податку; 2) передбачити диференціацію ставок ПДВ, враховуючи як вид продукції, так і основне коло їх споживачів; 3) розробити схему поступового вирівнювання ставок податку з доходів фізичних осіб і прибутку підприємств. Враховуючи сучасну ситуацію, коли різниця в ставках цих податків становить 10 %, логічним було би в перспективі цю ставку встановити на рівні 20 % як для юридичних, так і для фізичних осіб; 4) згідно світових стандартів оподаткування логічно було би повернення до диференціації ставок як податку з доходів фізичних осіб, так і податку з прибутку підприємств. Цей перехід має бути науково обґрунтованим і здійснюватись тільки тоді, коли економіка держави повністю вийде з рецесії за умов дотримання суворого контролю за цими процесами; 5) логічним було би підвищення акцизів на алкогольні напої, тютюнові вироби та нафтопродукти [14, с.18].

Врахування даних пропозицій і дотримання основних принципів оподаткування дасть змогу податкам виконувати не тільки фіскальну функцію, а і активно впливати на економічні процеси в державі, регулювати розвиток підприємництва, дасть змогу зменшити рівень тінізації економіки, що загалом позитивно відобразиться на підвищенні добробуту населення.

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Моївське сільське споживче товариство - організація громадян, які проживають або працюють в населених пунктах с.Маївка, с.Бабченці, с.Букатинка, с.Вила-Ярузьські, с.Нове Життя, с.Стипне Чернівецького району Вінницької області, та на основі добровільності членства і взаємодопомоги об’єдналися для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Споживче товариство вважається створеним, набуває права юридичної особи, здійснює господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, печатку та штампи з своєю назвою. Місце знаходження споживчого товариства - с. Моївка, Чернівецького району    Вінницької області.

Споживче товариство на добровільних засадах входить до складу Чернівецької районної спілки споживчих товариств, дотримується зобов’язань членів спілки, визначених її статутом та має право вільного виходу з неї.

Споживче товариство делегує спілці, членом якої воно є, частину своїх повноважень та виконання окремих  функцій

Для зміцнення зв’язків споживчого товариства з пайовиками у його складі створюються органи громадського самоврядування і контролю на кооперативних дільницях дільничні кооперативні комітети, комісії кооперативного контролю, які покликані залучати пайовиків до управління громадською та господарською діяльністю споживчого товариства, розвивати його зв’язки з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і установами різних форм власності, здійснювати контроль за роботою підприємств споживчої кооперації, які знаходяться на території дільниць.

Основними цілями і завданнями споживчого товариства є [2, с.11]:

- задоволення потреб  своїх членів в товарах та  послугах, сприяння розвитку їх  трудової і соціальної активності, зростанню добробуту і культурного рівня;

- захист прав та інтересів  членів споживчого товариства  і обслуговуваного населення  як споживачів щодо забезпечення  їх якісними товарами та послугами;

- збереженням власності  в споживчій кооперації, захист  соціальних  економічних та майнових інтересів;

- розвиток мережі торгових  виробничих заготівельних та  інших  підприємства співпраця з органами виконавчої влади і сільськогосподарськими товаровиробниками в створенні інфраструктури аграрного ринку;

- забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності, підвищення продуктивності праці працівників, їх соціальний захист шляхом збереження і створення нових робочих місць, впровадження нових технологій та передового досвіду, розвиток трудового суперництва, підготовка і перепідготовка кадрів;

- дотримання основних  принципів і методів кооперативної діяльності, широке впровадження самоврядування і кооперативної демократії;

- активне залучення  населення у члени споживчого  товариства.

 Для виконання цілей  і завдань споживчим товариством здійснюються такі види діяльності:

- роздрібна і оптова  торгівля продовольчими і непродовольчими товарами сільськогосподарською продукцією, сировиною, ліками і медпрепаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням, транспортними засобами, торгівля нерухомістю;

- громадське харчування;

- закупівля у населення  і товаровиробників усіх форм  власності сільськогосподарської  продукції, сировини, дикорослих плодів, ягід, грибів, лікарсько-технічної сировини, чорного і кольорового металобрухту, інших видів вторинної сировини, виробів підсобних підприємств і промислів;

- виробництво продовольчих  і непродовольчих товарів, сільськогосподарської  продукції, будівельних матеріалів,  тари тощо;

- відгодівля великої  рогатої худоби, свиней, овець, птиці, кролів, вирощування зернових культур, овочів, фруктів, кормів,  квітів, насіння тощо;

- надання послуг сільськогосподарським  товаровиробникам щодо забезпечення  їх засобами малої механізації, мінеральними добривами, отрутохімікатами, насінням з обробітку землі;

- здача в операційну  оренду об’єктів  нерухомості, транспортних засобів, обладнання, устаткування, іншого майна;

- організація транспортного  господарства і надання послуг;

- організація та проведення  аукціонів, ярмарків, виставок-продажу;

- інші види діяльності  не заборонені чинним законодавством України.

Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів у яких правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності споживчого товариства.

Споживчому товариству належить на праві власності як юридичній особі  майно, яке необхідне для здійснення статутних завдань.

Об’єктами права власності споживчого товариства є майнові комплекси, будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина і матеріали, грошові кошти, цінні папери та інше майно виробничого, споживчого, соціального, культурного призначення, продукти інтелектуальної і творчої праці.

Об’єкти права власності споживчого товариства можуть перебувати у спільному володінні товариства та спілки споживчих товариств, підприємств, організацій або установ інших форм власності, а також фізичних осіб (членів споживчих товариств та інших громадян); їх частка у власності визначається взаємними угодами (договорами).

Майно споживчого товариства утворюється за рахунок внесків його членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, а також іншої діяльності та надходжень, не заборонених чинним законодавством України.

Споживче товариство володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та реалізує права власника через свої органи управління й загальні засоби  (збори уповноважених  пайовиків, правління відповідно до їх компетенції, визначеної Статутом).

Загальні збори членів споживчого товариства (збори уповноважених) можуть передавати право володіння, користування та розпорядження власністю правлінню споживчого товариства, за виключенням права продажу основних засобів, їх безоплатної передачі юридичним і фізичним особам, надання в оренду, заставу або позику, обміну і  безкоштовного користування.

Власність споживчого товариства є недоторканою, перебуває під захистом держави і охороняється законами нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчого товариства на цілі не пов’язані з його статутною діяльністю.

Споживче товариство як юридична особа має повну господарську самостійність: розробляє програми (плани) свого економічного і соціального розвитку, розглядає і затверджує їх на загальних зборах (зборах уповноважених) пайовиків.

Споживче товариство в економічній діяльності:

- відкриває в будь-якій  установі банку поточні  та  інші  рахунки, включаючи валютні, розпоряджається коштами, що є  на цих рахунках;

- списання коштів з  рахунків споживчого товариства  та його підприємств може проводитися  тільки з їх згоди або за рішенням судових органів;

- одержує в установах  банків, у підприємствах і організаціях  кредити та позички з повною  відповідальністю за дотримання  кредитних договорів і розрахункової  дисципліни;

- установлює, відповідно  до законодавчих актів України, міжнародні зв’язки з організаціями зарубіжних країн, створює з ними спільні підприємства та здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

- користується кредитами  банків України, зарубіжних банків, комерційним кредитом в іноземній  валюті та погашає їх за рахунок валютних коштів, одержаних від реалізації продукції, що імпортується, або інших власних коштів;

- зараховує валютну  виручку на валютний банківський  рахунок і самостійно її використовує;

- приймає від своїх  індивідуальних і колективних  членів, від членів інших споживчих товариств і працівників системи споживчої кооперації України, а також від інших юридичних і фізичних осіб додаткові пайові внески на формування фінансових ресурсів споживчого товариства та його підприємств з наданням їм права одержання гарантованих відсотків на них;

- створює (реорганізовує, ліквідовує) для здійснення своїх  статутних завдань підприємства, організації фінансово-розрахункові  центри страхові товариства, кредитні  спілки та інші підприємства, діяльність яких не суперечить законам України;

- придбаває майно державних  підприємств та підприємств, заснованих  на інших Формах власності, а  також інше майно та майнові  права;

- одержує в установленому  чинним законодавством порядку  земельні ділянки;

- вступає як засновник  або учасник до господарських товариств, кооперативних, інших підприємств, асоціацій, об’єднань для розв’язання господарських і соціальних завдань.

Споживче товариство в соціальній діяльності:

- сприяє забезпеченню  зайнятості населення шляхом  створення додаткових робочих місць, розширення мережі підприємств, застосування гнучкого режиму праці, професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників, перед усім тих, які є його членами;

- гарантує своїм працівникам  оплату праці відповідно до професії, кваліфікації та особистого трудового внеску інші умовила також соціально-економічні гарантії, передбаченні чинним законодавством України;

- забезпечує для працівників  безпечні умови праці та несе  в установленому законодавством  порядку відповідальність за шкоду, заподіяну їхньому здоров’ю та працездатності;

- для охорони здоров’я  і профілактики захворювань своїх  працівників може створювати або використовувати наявні у споживчій кооперації лікувально-профілактичні, санаторне-курортні й оздоровчі заклади.

Споживче товариство покриває за рахунок доходів від господарсько-фінансової діяльності та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Доходи (чистий прибуток) споживчого товариства після розрахунків з бюджетом можуть спрямовуватись на:

- виробничий розвиток;

- дивіденди членів споживчих  товариств на їх обов'язковий  пайовий та інші внески і  закріплену за ними частку  майна споживчого товариства