Фінансові російської думки на початку ХХ ст

 

Роль А. Сміта у формуванні фінансової науки у тому, що дав  фінансової науці тверду політико-економічну основу, але дав незбираного викладу  фінансової науки витратило не дав  керівних принципів для фінансового  господарства, а дав їхні сусіди лише дляналогов.Он надав величезну послугу фінансової науці й не так оригінальністю думки, скільки чудово ясною формулюванням і систематизацією засад науки, у тому числі деякі, як, наприклад, виділені їмподатние принципи, зберегли своє значення до нашого часу» [>1,c.76]

 

Найбільш обдарований  учень А. Сміта Д.Рікардо у своїй творі «Почала політичної економію газу й податкового оподаткування» (1817) створив нову у багатьох відносинах теорію податків, вартісну в безпосередній зв'язок з його теорією ренти заробітної плати. Відповідно до цієї теорією все податки сплачуються зрештою із прибутку капіталіста і тільки деякі - з поземельноїрентьг, всякий податок, падаючий на народну масу, будепереложен на підприємців, і тому головним джерелом державних доходів є прибуток капіталіста. Ця теорія як отримала стала вельми поширеною у фінансовому науці, а й знайшла використання у діючих законодавствах.

 

Заслуги Д. Рікардо полягають у тому, що більше про податки,указивающее на вплив фінансового господарства на промислова розбудова різних класів народу, мали безперечно великий вплив

 

Інтенсивне зростання  державного фінансового господарства з'явився однією з стимулюючих чинників для фінансової науки. У XIX в., особливо з іншою його половини, їхньому розвиток великий вплив надають ідеї соціалізму (До.Родбертус, сфері фінансової науки значною мірою викликанопеременою з політичної ладі Росії і близько залученням виборних представників населення до фінансово-економічним будівництва.

 

 

У 20-ті роки XX в. фінансова  наука продовжувала розвивати традиції російській та європейської фінансових шкіл. Новим поколінням дослідників - І.М.Кулишер (1919), Я.Таргулов (1919), А.Меньков (1924), М. Н. Соболєв (1925), Д.П.Боголепов (1929), А.І.Буковецкий (1929) - підготовлені й написані сучасні курси із питань фінансової науці.

 

Виділимо декілька напрямків. Перше відбиває проблеми, мало досліджені у Росії, а й у Заході. Це насамперед роботи: А.А.Тривуса «Податки як знаряддя економічної політики» (1925),П.П. Гензеля «Впливналргов на господарство» (1928),Б.В.Дитмана «Перекладення податків. Податки якценообразующий чинник» (1930). У працях другого напрями дається з порівняльного аналізу проблем оподаткування СРСР (Росії) і в країнах Заходу, необхідний перетворення податкової системи: Г.І. Болдирєв «Прибутковий податку Заході й у Росії» (1924), К.Ф. Шмельов «Податкове тягар у СРСР і закордонних державах» (1928),Г.Г. Соловей «Державні бюджети» (1928),П.В.Микеладзе, У. Суворий «Важкість оподаткування сільського господарства і міського населення у Радянському Союзі» (1926), О.Л.Вайнштейн «Оподаткування та обов'язкові платежі селянства у довоєнний і революційне час» (1924) [>11,c.148]

 

Сюди слід вважати і  роботи, проблематика яких стосується питань оподаткування в країнах Заходу. Це - роботаП.В.Микеладзе «Важкість оподаткування у міністерствах закордонних державах» (1928). Особливо слід відзначити першу і єдину колективну монографічну роботу російських авторів: А.І.Буковецкий,П.П. Гензель, І.М.Кулишер, В.М.Твердохлебов «Податки у міністерствах закордонних державах» (1926).

 

Третій напрям відбиває фінансову  політику періоду НЕПу й побудувати нові імена державотворців та фінансових письменників. Це тритомна робота Г.Я.Сокольникова «Фінансову політику Революції» і М.Г. Вронського «Фінансову політику».

 

У оцінці ролі російської фінансової науки XIX - початку XX ст. використовувати  думка учених, що її створювали.

 

Четверта особливість  російської фінансової науки - в історичному  підході до дослідження проблем. В.А. Лебедєв першим систематизував історію фінансової літератури та науки. Він виділив три періоду розвитку, зазначив вплив різних шкіл політекономії в розвитку вчення про фінансах.

 

 Тільки з систематизацією  фінансових знань В.А. Лебедєв  бачив можливості поява перших визначень предмета фінансової науки. Ця заслуга належить німецькимкамералистам Ф.Юсти і І.Зонненфельсу. Ю.Юсти визначав фінансову науку як науку щодо правил найбільш доцільного збирання і витрати коштів, необхідні покриття державних потреб. І.Зонненфельс обмежував предмет науку й визначав її як «збори трьох правил, з яких держававигоднейшим чином отримує свої доходи». І.Зонненфельс виключив питання витрати фінансових коштів, оскільки він «належить до повноважень всієї державної адміністрації, і політики». До. Pay під фінансової наукою розумів вчення фінансове господарстві загалом його, зокрема й витрати, але не головною і основною частиною змісту фінансової науки До. Pay вважав «відділи, трактують про доходи». Л.Штейн визначав фінансову науку як науку про державні доходи, науку про фінансахгосударства[9,c.91]

 

В.А. Лебедєв зазначив розвиток поглядів А. Вагнера щодо фінансової науки. Якщо у першому визначенні А. Вагнер розглядав фінансову науку як науку фінансове господарстві держави, то подальшому він писав, що «фінансова наука є наука про фінансових господарствах, тобто. про господарстві, що ведеться державою чи самоврядними організмами на придбання та споживання речовинних предметів, потрібних їм до виконання їх функції примусових господарств».

 

Зміни у змісті і структурі фінансової теорії та фінансового права відбилися у сприйнятті сучасних підручниках нічого й навчальних посібниках: «Фінанси» під ред.Л.А.Дробозиной (2000), П.І.Вахрин, О.С.Нешитой «Фінанси» (2000),Г.М. Колпакова «Фінанси, грошове звернення української й кредит» (2000),A.M. Бабич, Л. Н. Павлова «Державні і муніципальні фінанси» (2000), «Бюджетна система Росії» під ред.Г.Б.Поляка (2001), «Фінанси, грошове звернення української й кредит» під ред.Г.Б. Поляка (2001),Т.Ф. Юткіна «Податки і оподаткування» (2001), «Податки» під ред.Д.Г.Черника (2002), В. Г.Пансков «Податки і оподаткування Російській Федерації» (2002),Д.Г. Черник, О.П.Починок, В.П. Морозов «Основи податкової системи» (2000)

 

 Укладання

 

Фінансова наука вивчає фінансове  господарство, тобто. сукупність відносин, які виникають з урахуванням  добування коштів: вона вивчає ті способи, з яких добуваються потрібні кошти  й як це відбивається інших сторони  життя, чому одну епоху переважають  одні способи, а іншу -інші Для фінансової науки важливо виявити як способи добування державою необхідних коштів, а й вивчити, щоб ці способи впливають різні аспекти життя. Фінансова наука повинна досліджувати причини переходу від самих форм державного господарства решти. І головну роль цьому вивченні грають економісти, займаються фінансовими питаннями.

 

Отже, у визначенні предмета фінансової науку й внеску до неї  економістам відведена вирішальнароль.Экономисти, кожен свого часу, виклали свої теоретичні погляди, сформовані з урахуванням великого знайомства з російськими та європейськими працями. Так, формування фінансової науки як самостійної галузі наукових знань став можливим завдяки міждисциплінарного характеру наукових досліджень про.

 

Чи обгрунтовані теоретичні джерела фінансової науки: політична  економія, фінансове право, політичні  теорії.

 

Дослідження закономірностей становлення фінансової науки переконало, що її розвиток органічно узгоджується з дослідженнями фінансової історії, історії фінансового господарства держави як і довгостроковому, і короткостроковому періоді. Фінансова наука, аналізуючи ці процеси, отримує конкретний матеріал і розробити фінансових установ, необхідних бюджетній і податковій практиці.

 

Так, головна мета роботи – показати вплив економістів та його внесок у розвиток фінансової науки виконано. Поставлені завдання (відбити західних і росіян економістів у межах розвитку фінансів) вирішені.

 

Список літератури

 

1.АгаповаИ.И.История економічних  навчань : Курс лекцій/под.ред.Агапова І.І. -М.:Юристъ, 2001.-285 з..

 

2.БартеневС.А.История економічних  навчань: Підручник для вузів  поекон. спец./под.ред.Бартенева С.А. -М.:Юристъ, 2002.-455 з.

 

3.Белозеров С.А.,Горбушина  С.Г., Іванов В.В. [та інших.] Фінанси:  Підручник / під ред. Ковальова В.В. – 2-ге вид., перераб. ідоп. – М.: Проспект, 2004. – 636 з.

 

4. ГусейновР.А.История економічних  навчань: Тексти лекцій/ під ред. ГусейноваР.А., Горбачова Ю.В.,Рябцева В.М. -Новосибірськ, 1998.-152 з.

 

5. ЛевітаР.Я.История економічних  навчань: Навчальний посібник/ підред.ЛевитаР.Я. -М.:Catallaxy, 1997.-190 з.

 

6. ГрачовВ.А.История економічних  навчань: Навчальний посібник / підред.Грачева В.А. -Кіров:АСА, 2000.-158 з.

 

7. СурінА.И.История економіки та економічних навчань: Навчальний посібник/ під ред. Суріна А.І. -М.: Фінанси і статистика, 2001.-199 з.

 

8. Курс економіки: Підручник  / під ред.РайзбергаБ.А.,Благодатина А.А.,Грядовая О.В. та інших. -М.:Инфра-М, 2001.-716 з.

 

9. ПушкарьоваВ.М.История  фінансової думки та політики  податків: Навчальний посібник. -М.:ИНФРА-М, 1998.-189 з.

 

>10.Финанси: Навчальний  посібник / під ред. Ковальової А.М.,Баранниковой Н.П. -М.: Фінанси і статистика, 2002.-334 з.

 

11.Фиторов М. Н. Особливості  становлення економічної думки  у Росії. -М.:Инфра-М, 2005.-272 з.

 

12.ЯдгаровЯ.С. Історія  економічних навчань: Підручник./ під ред.ЯдгароваЯ.С. -М.:Инфра-М, 2002.-320 з.