Фінансові джерела санації підприємств

Зміст

 

Вступ                                                                                                                    2

1 Сутність  фінансової санації підприємств  та порядок її проведення            4

1.1 Економічна  сутність санації підприємств,  класична модель фінансової  

санації                                                                                                               4

1.2 Принципи  управління фінансовою санацією  підприємств, складання та погодження  плану фінансової санації підприємств                                        8

2 Фінансові джерела санації підприємств                                                      13

2.1 Внутрішні  та зовнішні фінансові джерела  санації підприємств             13

Висновки                                                                                                         18

Список літератури                                                                                            20

 

Вступ

 

В даній  розглянемо питання санації підприємства, його оздоровлення та реорганізацію. Метою роботи є розгляд та вивчення економічної сутності санації підприємств; принципів управління фінансовою санацією підприємств; вивчення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансової санації; визначення механізму санації та економіко – правові аспекти; санаційного аудиту та бюджету.

У процесі  становлення ринкових відносин в  Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває  сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання. Існування будь-якої незамкнутої системи передбачає постійний вплив на неї зовнішніх чинників та реагування системи у відповідь на їх дію. Наслідком цього є зміна впливу зовнішніх чинників на систему, яка змушує останню знову коригувати свої дії. Перманентність такого процесу змінює саму систему, переводячи її з одного стану динамічної рівноваги в інший. Здатність своєчасно, адекватно і в повній мірі збалансувати зовнішні об’єктивні чинники внутрішніми важелями системи забезпечує її подальше функціонування, створює саму можливість існування даної системи. Розвиток економічної системи будь-якого суспільства завжди супроводжується нерівномірним розвитком її складових та необхідністю їх збалансування. Результатом таких суспільних процесів є виникнення і чергування періодів піднесення та спаду економіки. В свою чергу, такі коливання, коливання цілої системи, не можуть не впливати на складові цієї системи. Діалектичний зв’язок макро- та мікрорівнів (вся економічна система та окремий суб’єкт господарювання) визначає наявність таких впливів та характеризує їх. Такий підхід дозволяє пояснити характер життєвого циклу підприємства. Життєвий цикл підприємства включає в себе ряд етапів: виникнення, становлення, піднесення (розвиток), вища точка, спад, ліквідація (реорганізація). Тому управління процесом розвитку підприємства зводиться до управління кожним етапом життєвого циклу підприємства. При цьому характерною особливістю такого підходу є те, що управління кожним етапом включає в себе елементи антикризового управління (адже кризові ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства), але безпосередньо реалізація санаційного механізму в повній мірі починається лише на останньому. Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собі потенційну загрозу руйнації самої системи. Криза являє собою ситуативну характеристику будь-якого суб’єкта, яка є наслідком невизначеності в його зовнішньому та внутрішньому оточенні. Цей факт ілюструє діалектичний взаємозв’язок кризи та невизначеності, а в економічній сфері - кризи та економічного ризику діяльності підприємства. Саме рівень економічного ризику діяльності підприємства в значній мірі детермінує появу в майбутньому та глибину фінансової кризи (управління ризиками дає можливість підприємству уникнути кризових явиш або значно послабити їх вплив і наслідки, тобто здійснювати антикризове управління).

Виведення одних вітчизняних підприємств  з фінансової кризи та ефективне  застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом  теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю  кваліфікованих фахівців у сфері  управління санацією.

 

1. Сутність фінансової санації підприємств та порядок її проведення

 

1.1 Економічна сутність санації підприємств, класична модель фінансової санації

 

Найдієвішим засобом запобігання  банкрутству підприємства є фінансова  санація. Термін «санація» перекладається з латинської як оздоровлення, видужання. Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Для повнішого  розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться у  межах фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності, на поворотній або безповоротній основі.

Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням  ритмічності виробництва, скороченням  технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва. Оскільки санація підприємства пов’язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв’язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

Санацію підприємства проводять у трьох  основних випадках:

- до порушення  кредиторами справи про банкрутство,  якщо підприємство звертається  до зовнішньої допомоги у спробі  вийти з кризового стану;

- якщо  підприємство, звернувшись в арбітражний  суд із заявою про банкрутство,  одночасно пропонує умови своєї  санації (характерно для державних  підприємств);

- якщо  рішення про проведення санації  виносить арбітражний суд на  основі одержаних пропозицій  задовольнити вимоги кредиторів  до боржника і виконати його  зобов’язання перед бюджетом.

Санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Санація підприємства за зміни статусу юридичної особи може проходити у таких формах:

- погашення  боргу підприємства за рахунок  коштів бюджету; у такій формі  сануються лише державні підприємства;

- погашення  боргу підприємства за рахунок  цільового кредиту здійснює, як  правило, комерційний банк, що  обслуговує підприємство, після  старанного аудиту його діяльності;

- переадресування  боргу на іншу юридичну особу;  юридичною особою у цьому випадку  може бути будь-яке підприємство, що виявило бажання взяти участь  у санації підприємства-боржника; умови переводу боргу обумовлюються  угодою, однак, для переводу повинна  бути згода кредитора;

- випуск  облігацій (або інших боргових  цінних паперів) під гарантію  санатора; таку форму санації  здійснює комерційний банк, що  обслуговує підприємство у випадку,  коли надання прямого банківського  кредиту неможливо. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собою так звана « класична модель санації », яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб’єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою. Відповідно до класичної моделі санації підприємств, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення причин фінансової кризи.

Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи, на підставі якого визначають зовнішні і внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибину та якість фінансового стану фірми. З урахуванням результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації.

Якщо  виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції  втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію  та ліквідацію підприємства. В іншому разі санація підприємства означатиме відстрочку в часі ліквідації підприємства. У випадку, якщо підприємство має реальну можливість відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення. Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації:

- зі  збереженням існуючого юридичного  статусу підприємства-боржника;

- зі  зміною організаційно-правової форми  та юридичного статусу санованого  підприємства.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів. Примусова ліквідація підприємства - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство). У разі, якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту товарів, виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх. У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Окремим аналітичним блоком у моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. При визначенні цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси та можливості збуту продукції. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів, основні виробничі цільові показники, соціальні цілі. При досягненні консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами відповідальними за прийняття рішення, можна досягнути головної стратегічної мети санації.

У рамках аналізу здійснюється експертна  діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю  санації, робиться висновок про санаційну  спроможність підприємства, доцільність  чи недоцільність санації відповідної  господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію  та ліквідацію суб’єкта господарювання.

 

1.2 Принципи управління фінансовою  санацією підприємств, складання  та погодження плану фінансової  санації підприємств

 

Можна погодитись з думкою відомих економістів, що процес організації фінансової санації  підприємств складається з трьох  основних блоків: розробка санаційної концепції та плану санації; проведення санаційного аудиту; управління санацією.

План  санації розробляють за дорученням керівництва консалтингові чи аудиторські фірми у взаємозв’язку з внутрішніми службами контролінгу.

Санаційний  аудит здійснюється аудиторською компанією на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Для успішного  проведення фінансового оздоровлення підприємства передумовою є організація  ефективного менеджменту, який можна розглядати в двох аспектах:

- інституційний  аспект - до менеджерів санації  можна віднести всіх фізичних  осіб, які уповноважені власниками

підприємства  чи силою закону провести фінансову  санацію, тобто здійснити фактичне управління підприємством на період його оздоровлення. До таких осіб можна  віднести контролюючі органи, консультантів, аудиторів, досвідчених менеджерів, колишніх керівників та ін.

- функціональний  аспект - менеджмент санації - це  система антикризового управління, яка полягає в ефективному  використанні фінансового механізму  з метою запобігання банкрутству  та проведення фінансового оздоровлення  підприємства.

До функціональних сфер менеджменту санації відносять:

- постановка  цілей;

- формулювання  та аналіз проблеми;

- пошук  альтернатив, прогнозування та  оцінювання їх реалізації;

- прийняття  рішення;

- реалізація, тобто проведення конкретних  санаційних заходів;