Фінанси підприємств комунальної власності

До елемента витрат „Витрати на оплату праці” належать витрати  на виплату основної і додаткової заробітної плати, з урахуванням  прийнятої підприємством системи  оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат. Витрати на оплату праці плануються відповідно до штатного розкладу з урахуванням норм трудових витрат на проведення кожного виду робіт і нормативів обслуговування тарифних ставок, командировочних витрат, посадових окладів, надбавок і доплат, що передбачені законодавством і зумовлені колективним договором, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників.

Сума основної заробітної плати працівників з погодинною оплатою праці розраховується виходячи з планового обсягу виконання робіт і надання послуг, норм виробітку, а також середньо-годинної (денної) тарифної ставки.

До елемента „Відрахування  на соціальний захист” належать відрахування на різні види обов’язкового державного соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Планування цієї групи  витрат здійснюється також методом  прямого нарахування. Для цього  сума заробітної плати збільшується на відповідний норматив, установлений державою.

До елемента „Амортизація основних фондів і нематеріальних активів” належать витрати на повне відновлення основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних виробничих фондів по встановленим нормам і витратам, пов’язаним зі зносом нематеріальних активів, що входять до суми амортизаційних нарахувань. Ці показники визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їхньої первісної вартості і термінів корисного використання (але не більше 10 років безперервної експлуатації) або нормативного терміну діяльності підприємства. Нематеріальні активи – це вартість інтелектуальної власності.

До елемента „Інші  витрати” належать витрати з перевезення  працівників до місця роботи, набору робочої сили, страхування майна  підприємства, виготовлення і придбання  бланків цінних паперів, оплати відсотків за кредитом, оплати послуг комерційних банків і інші витрати.

Прибуток житлово-комунальних  підприємств звичайно визначається в проекті місцевого бюджету  як різниця між сумою валових  доходів, що містять у собі суму отриманої  дотації від місцевого бюджету, і чистим доходом підприємства. При плануванні прибутку застосовується метод прямого нарахування.

Балансовий прибуток, отриманий підприємствами житлово-комунального господарства, розподіляється відповідно до загальних правил розподілу прибутку, що діють у країні. Насамперед, його частина у формі податку направляється на формування фінансових ресурсів держави. Частина прибутку може бути вилучена місцевими органами самоврядування для перерозподілу між іншими підприємствами комунальної форми власності.

Чистий прибуток підприємств  житлово-комунального господарства, як правило, направляється на розвиток виробництва, задоволення соціальних потреб працівників і матеріальних запасів готової продукції. На відміну  від промислових підприємств, де оборотні кошти складають значну частину у виробничих запасах, у житлово-комунальних підприємствах частка оборотних коштів незначна.

2.4 Оцінка фінансового  стану підприємств комунальної  власності

В умовах функціонування ринкових відносин значно зростає необхідність об’єктивної оцінки фінансового стану підприємств комунальної форми власності. Це пов’язано з тим, що місцеві органи самоврядування зобов’язані прийняти оптимальне рішення з кожного конкретного підприємства комунальної власності, визначити доцільність виділення коштів місцевого бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, а також майнове положення підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкість і ступінь ліквідності.

Щоб комплексно оцінити  фінансове становище підприємства, необхідно простежити динаміку загальних показників, що якомога повніше характеризують фінансовий стан підприємства.

Позитивну сторону фінансової діяльності підприємства можуть характеризувати  такі показники:

• постійна платоспроможність;
• ефективне використання капіталу;
• своєчасне проведення розрахунків;
• наявність стабільних фінансових ресурсів.

Незадовільне фінансове  становище підприємства характеризують:

• неефективне розміщення коштів;
• недолік власних оборотних коштів;
• наявність постійної заборгованості по платежах;
• негативні тенденції у виробництві (простої, прогули і т.д.).

Серед усієї сукупності показників фінансового становища  підприємства особливе значення мають  такі показники, як ліквідність і  платоспроможність підприємства.

Ліквідність підприємства означає його можливість швидко продавати активи, а отримані гроші використовувати для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства визначається цілою системою показників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт обороту матеріальних запасів і ін.), серед них особливо важливими є співвідношення величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Платоспроможність підприємства визначається на підставі звітного балансу. Для цього необхідно порівняти наявність платіжних засобів з терміновими зобов’язаннями, передбаченими платіжним календарем. Для більш глибокого аналізу платоспроможності підприємства використовують цілу систему показників, а саме:

• відношення довгострокової заборгованості до капіталу підприємства;
• відношення коштів, що надійшли, до довгострокової заборго<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439_0020_0028_0432_0435_0431_0029__Char" style=" font-size: 14pt; text-decoration: n