Фінанси підприємств комунальної власності

Виконавчі органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації та установи відповідно до законодавства, а також  визначають мету, порядок діяльності та організаційні форми, затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ. Вони регулюють ціни й тарифи на відповідну продукцію та послуги створених ними підприємств, їхні взаємовідносини з бюджетом місцевого самоврядування, встановлюють порядок використання прибутку, контролю за ефективністю використання їхнього майна та ведення фінансово-господарської діяльності, призначають і звільняють керівників таких підприємств, заслуховують звіти про їхню діяльність.

Економічна сутність комунальної власності в Україні така ж, як і муніципальної в закордонних країнах. Назва комунальна власність є синонімом поняття муніципальна власність. Термін комунальна власність походить від поняття комуна (у перекладі з французького commune означає громада, а з латинського – communis – загальний).

У багатьох закордонних  країнах з розвинутими традиціями місцевого самоврядування термін  комунальна власність  уживається як загальноприйнятий з терміном муніципальна власність

Впровадження в Україні  комунальної власності як власності корпоративної, недержавної означає створення таких економічних і фінансових основ місцевого самоврядування, що відповідають усім вимогам ринкової економіки, і є об’єктивним законам її розвитку.

Наслідком впровадження в Україні комунальної власності буде створення якісно нових економічних основ місцевого самоврядування в країні. З цього моменту органи місцевого самоврядування мають власну, юридично оформлену, самостійну фінансово-економічну базу.

2. Фінансове забезпечення підприємств комунальної форми    власності
1. Фінансові ресурси комунальних підприємств

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське господарство, транспорт і  зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші галузі. Частина комунальних закладів не мають самостійних банківських рахунків, а лише субрахунки, наприклад, школи, дитячі садки та ін. Ще частина комунальних установ і закладів мають змішану систему фінансування - як кошторисну, так і госпрозрахункову.

Нині фінанси  підприємств комунальної власності  функціонують на основі законодавства, яке регламентує діяльність усіх господарських структур в економіці  України. Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної власності має свої особливості, їхній прибуток розподіляється в порядку, визначеному відповідними місцевими радами згідно із статутами цих підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, яким належать ці підприємства.

Відповідно до Бюджетного кодексу України 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства. Місцеві ради можуть надавати пільги або повністю звільняти від оподаткування підприємства комунальної форми власності в тій частині, в якій ці податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Комунальні  підприємства в Україні мають  самостійні фінансові баланси, їхні рахунки не об'єднуються з бюджетними рахунками органів місцевого  самоврядування. Більшість установ і закладів, що перебувають у комунальній власності, є самостійними юридичними особами і фінансуються за рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

Фінанси комунальних  підприємств обліковуються в  складі фінансів державного сектора економіки. Місцева фінансова статистика має стати одним із розділів комунальної статистики України .

Перелік груп власних  надходжень бюджетних установ та комунальних підприємств підготовлено і спрямовано на визначення єдиних підходів до використання власних надходжень бюджетних установ з урахуванням статей 29 і 69 Бюджетного кодексу України в частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету, до доходів місцевих бюджетів власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів, та статті 13 цього Кодексу в частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

Власні надходження  бюджетних установ поділяються на дві групи:

• перша  група  -  надходження  від плати за послуги (включаючи плату за надання адміністративних послуг), що надаються бюджетними установами  згідно  із  законодавством;
• друга група  -  інші  джерела  власних  надходжень  бюджетних установ.

            У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

• підгрупа 1  -  плата  за  послуги,  що  надаються  бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;
• підгрупа 2 - надходження  бюджетних  установ  від  додаткової  
  (господарської) діяльності;
• підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;
• підгрупа 4  -  надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

            У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

• підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;
• підгрупа 2  -  кошти,  що  отримують  бюджетні  установи  від підприємств,  організацій,  фізичних  осіб  та від інших бюджетних установ  для  виконання  цільових  заходів, у тому числі заходів з відчуження  для  суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;
• підгрупа 3 - кошти,  що отримують вищі та професійно-технічні навчальні  заклади  від  розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів,  отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження   бюджетних  установ  використовуються  (з  
урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:

• покриття витрат,  пов'язаних  з  організацією   та   наданням послуг,  що  надаються  бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);
• організацію додаткової (господарської)  діяльності  бюджетних  
  установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);
• утримання, облаштування,  ремонт та придбання майна бюджетних  
  установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);
• ремонт, модернізацію чи придбання нових  необоротних  активів  
  та   матеріальних   цінностей,   покриття   витрат,  пов'язаних  з організацією збирання  і  транспортування  відходів  і  брухту  на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);
• господарські потреби   бюджетних  установ,  включаючи  оплату  
  комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);
• організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок  
  надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);
• виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень  
  підгрупи 2 другої групи).

2.2 Планування доходів і витрат місцевих бюджетів для фінансування підприємств комунальної власності

Планування витрат місцевих бюджетів на фінансування підприємств  комунальної форми власності  має свої особливості, тому що починається  з визначення доходів цих підприємств.

Як правило, доходи підприємств  комунальної форми власності значно менші за витрати, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в розмірі, необхідному для збалансування їхніх доходів і витрат. При цьому окремо планується дотація з урахуванням не тільки функціонального призначення підприємств, а й напрямку надання дотації.

Так, житлово-експлуатаційним  конторам надається бюджетна дотація  на покриття збитків від експлуатації житла й інших комунальних  підприємств, перевищення оплаченого ПДВ над отриманим і на покриття різниці в тарифах на тепло, що подається відомчим котельням, а також дотація на капітальний ремонт.

Транспортним підприємствам  бюджетна дотація планується на покриття експлуатаційних витрат, на капітальний  ремонт житла, на придбання матеріалу для ремонту і на капітально-ремонтні роботи в інших групах комунального господарства.

Тобто дотації з місцевих бюджетів комунальним підприємствам  плануються в залежності від їхнього  функціонального призначення. Крім того, у дотації комунальним підприємствам може передбачатися прибуток, розмір якого залежить від стану місцевого бюджету, звідки планується дістати прибуток.

Фінансове планування в  комунальних підприємствах починається  з грошових надходжень, при цьому  їхній склад і структура залежать від функціонального призначення підприємства.

Орендна плата за нежилі приміщення обчислюється по тарифах  у залежності від типу будівлі, цілей  використання приміщення і його місцезнаходження. Доходи від здавання в оренду нежилих  приміщень складаються з орендної плати по встановлених тарифах, плати за опалення, плати за комунальні послуги по встановлених ставках і тарифах, а також виплати витрат на управління, експлуатацію і поточний ремонт житлового фонду, пропорційно до зайнятої площі.

Важливо відзначити, що структура доходів житлового господарства має значні коливання, пов’язані зі структурою жилої й орендної площі і її місцезнаходження.

По-іншому плануються доходи транспортних підприємств комунальної  форми власності. В основу планування покладені обсяги перевезень пасажирів, при цьому вони поділяються на перевезення пасажирів, що оплачують свій проїзд, і пасажирів, що користуються пільгами.

Крім цього, плануються доходи від інших видів діяльності. Доходи від платних перевезень визначаються шляхом множення кількості пасажирів, що планується перевезти, на ціну одного перевезення (тариф). Сумарні витрати на перевезення пасажирів, які мають пільги, здійснюються за рахунок бюджетних дотацій і визначаються шляхом множення кількості безкоштовних перевезень на діючий тариф. Доходи від інших видів діяльності плануються, виходячи з досягнутого в попередній період рівня з урахуванням змін, що будуть у плановому періоді. До інших видів доходів відносяться доходи, отримані від здачі в оренду власних приміщень, доходи від розміщення реклами на зупинках і на суспільному транспорті.

2.3 Витрати і прибуток  підприємств комунального господарства

Структура витрат на житлове  господарство в різних регіонах країни не однакова, навіть у різних районах  того самого міста вона може бути різною, тому що на неї впливають: місцезнаходження району, його територія, існування місць суспільного користування, поверховість будинків, компактність їхнього розміщення, технічна оснащеність будинків.

Трохи інші витрати мають  транспортні підприємства. Крім однакових статей витрат, що властиві підприємствам житлового господарства (таких як заробітна плата, нарахування на заробітну плату, господарські витрати) мають місце специфічні статті витрат, що належать тільки автотранспортним підприємствам. Наприклад, автотранспортні підприємства в складі витрат мають витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, витрати на придбання електроенергії. Відзначимо, що структура витрат на транспортних підприємствах різного призначення не однакова.

Витрати на виконання робіт і послуг у вартісному виразі формують собівартість. Цей показник – один з головних економічних показників господарської діяльності підприємств житлово-комунального господарства.

Планування собівартості може здійснюватися нормативним методом, коли розмір витрат по кожній її складовій визначається на підставі встановлених законодавством України, а також прийнятих на підприємствах норм використання сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, розцінок з оплати праці, нормативів витрат на управління й обслуговування виробництва й інші норми.

За окремими елементами витрат, за якими неможливе їх об’єктивне нормування, планування здійснюється на підставі фактичних витрат за минулі роки, кошторисів цих витрат або  інших фактів. Наявність цих норм і нормативів на підприємстві стає об’єктивною умовою його функціонування.

Витрати, що включаються  до складу собівартості робіт і послуг, на підприємствах комунального господарства групуються по таких елементах:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні потреби;
• амортизація основних фондів і нематеріальних активів;
• інші витрати.

До елемента „Матеріальні витрати” відносяться витрати:

• пов’язані з підготовкою й освоєнням нових видів робіт і послуг;
• на розробку і використання природної місцевої сировини і матеріалів;
• на удосконалення технологій і організацію виробництва;
• на обслуговування виробничого процесу, що містять у собі витрати на матеріали, паливо, електроенергію;
• на перевезення матеріалів і сировини;
• на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування основних фондів, забезпечення робітників спец. одягом, взуттям, обмундируванням. У зв’язку з тим, що матеріальні витрати на виробництво підприємств житлово-комунального господарства складають незначну частину, їхнє планування здійснюються методом прямого нарахування.