Фінанси підприємств комунальної власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^{Контрольна робота}

з ^{дисципліни "Державні фінанси"}

^{на  тему:"} Фінанси  підприємств комунальної власності^"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Поняття про комунальну власність. Об'єкти комунальної власності……..5
2. Фінансове забезпечення підприємств комунальної форми власності……10
1. Фінансові ресурси комунальних підприємств………………………10
2. Планування доходів і витрат місцевих бюджетів для фінансування підприємств комунальної власності………..…………………………………13
3. Витрати і прибуток підприємств комунального господарства…….15
4. Оцінка фінансового стану підприємств комунальної власності…...18
3. Проблеми фінансового забезпечення підприємств комунальної форми власності та напрями удосконалення їх фінансування…………………………..20
4. Аналіз фінансового стану підприємств комунальної власності                   м. Чернігова…………………………………………………………………………26

Висновки……………………………………………………………….……….27

Список використаних джерел……………………………………………..…..28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Державні фінанси —  це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

За своєю  економічною сутністю державні фінанси  — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

З допомогою  державних фінансів держава розподіляє і перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є головним об’єктом фінансових відносин. Суб’єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого — населення і підприємницькі структури.

Функціонування  державних фінансів невіддільне  від держави. Їх необхідність зумовлена  тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропонування, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об’єктивні причини. До цих потреб належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього середовища, оборона, правопорядок, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров’я тощо. Виходячи з цього держава будує свою фінансову політику, визначаючи рівень втручання у господарську діяльність виробничих структур і соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового внутрішнього продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

У сучасних умовах посилюється роль і значення управління фінансовими ресурсами, що перебувають у розпорядженні держави. Управління державними фінансами — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління.

Понад 70 % фінансових ресурсів держави становлять кошти бюджету, тому бюджетний менеджмент є центральною ланкою управління державними фінансами. Бюджетний менеджмент спрямований на управління бюджетними ресурсами в процесі їх руху на всіх етапах бюджетного процесу.

Менеджмент  державних фінансів має об’єкт і  суб’єкт управління. Об’єктом управління є процес створення й використання державних фондів і фондів підприємницьких структур державної форми власності, суб’єктом управління — фінансові органи держави. Організаційну й методичну роботу з управління державними фінансами в Україні здійснює Міністерство фінансів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття про комунальну власність. Об'єкти комунальної власності

Поняття комунальна власність  у законодавстві України виникло  в грудні 1990 року при прийнятті  Закону Української РСР „Про місцеві  Ради народних депутатів і місцеве самоврядування”. Законодавством було визначено, що комунальна власність є основою місцевого самоврядування, управління комунальною власністю здійснюється від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідними місцевими районними радами народних депутатів і уповноваженими ними іншими органами місцевого самоврядування. До комунальної власності було віднесене майно, що було передано безкоштовно колишнім СРСР і Українською РСР, іншими суб’єктами, а також майно, придбане місцевими радами народних депутатів за рахунок коштів, що їм належали.

Нова Конституція України  визначила нові правові принципи функціонування комунальної власності  і її економічної природи. Відповідно до Конституції комунальна власність  упроваджується як форма власності, якої до цього часу не було в Україні. Комунальна власність є власністю відповідної територіальної громади. Сама територіальна громада розглядається як спільнота громадян України – жителів міста, села і селища або добровільного об’єднання жителів декількох сіл, що утворять окреме поселення, наділене правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Отже, суб’єктом права комунальної власності по Конституції є територіальна громада, а від її імені – господарюючий орган місцевого самоврядування, що обирається жителями міста, села, селища або об’єднання сел.

Реальність  місцевого самоврядування визначається насамперед матеріальними і фінансовими  ресурсами, якими розпоряджається  територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносить  рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.

Комунальна власність  є самостійною і рівноправною формою власності нарівні з такими видами власності як державна, приватна й ін. За своєю економічною природою комунальна власність є колективною формою власності, тому що відбиває відносини колективного володіння жителями міст, сіл, селищ і об’єднань сіл коштами, об’єктами і майном цієї власності, а також відношення згаданих категорій населення до даних коштів, об’єктів і майна як до власних. Територіальна громада, маючи статус територіального колективу громадян України, є колективним власником коштів, об’єктів і майна комунальної власності.

Об'єктами права комунальної власності  є:

• майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів;
• кошти місцевих бюджетів;
• державний житловий фонд;
• об'єкти житлово-комунального господарства;
• майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;
• майно комунальних підприємств;
• місцеві енергетичні системи;
• транспорт;
• системи зв'язку та інформації;
• інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території.

Передача майна  здійснювалася міністерствами та відомствами  України, органами, уповноваженими управляти  державним майном. Встановлювалася  процедура передачі майна до комунальної  власності по вертикалі місцевих рад та їхніх виконкомів. Розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах Києві та Севастополі здійснювали облвиконкоми, Київський та Севастопольський міськвиконкоми. Розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування і власністю районів у містах, містах районного підпорядкування, сіл і селищ здійснювали відповідно міські та районні виконавчі комітети .

Передача майна  здійснювалась безоплатно. У процесі  формування комунальної власності визначено право обласної комунальної власності, право районної комунальної власності, право міської комунальної власності, право районної в місті комунальної власності, право сільської та селищної комунальної власності .

Перелік об'єктів  права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Рухоме і  нерухоме майно, інші об'єкти права  комунальної власності громадського користування, які мають важливе  значення для життєзабезпечення  села, селища, міста, задоволення потреб територіальної громади та для збереження історико-культурних об'єктів визначаються територіальною громадою як об'єкти виключного права комунальної власності .

До об'єктів  виключного права комунальної власності, зокрема, можуть бути віднесені:

• землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
• річки, водойми та їх береги;
• кладовища;
• пам'ятки історії та архітектури;
• природні ландшафти та заповідники;
• інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Об'єкти виключного права комунальної власності  не можуть бути відчужені в будь-який спосіб, а їх перелік встановлюється статутом територіальної громади.

Територіальні громади можуть мати спільну власність - об'єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів, які за рішенням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об'єднуються на договірних засадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

У встановленому  законом порядку виконавчі органи місцевого самоврядування

• створюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, установи та заклади, визначають цілі їх діяльності та організаційні форми,
• затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ.
• вони регулюють ціни та тарифи на продукцію та послуги створених підприємств, взаємовідносини цих підприємств із відповідним бюджетом,
• встановлюють порядок використання прибутку,
• контролю за ефективністю використання належного підприємствам майна,
• веденням фінансово-господарської діяльності,
• призначають та звільняють керівників таких підприємств,
• заслуховують звіти про їх діяльність,
• делегують своїх представників до спостережних рад господарських товариств, частка капіталу яких належить органам місцевого самоврядування.

Відповідно  до статті 13 Конституції України право комунальної власності територіальної захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені в територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом .

Управління  майном комунальної власності здійснюють виконавчі органи місцевого самоврядування, а також інші уповноважені юридичні та фізичні особи. Виконавчі органи місцевого самоврядування, відповідно до закону, можуть здійснювати з об'єктами комунальної власності всі майнові операції, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутних фондів підприємств (господарських товариств), продавати і купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах та договорах умови використання і фінансування об'єктів комунальної власності, що приватизуються та передаються в користування й оренду.