Фінанси державних підприємств та організацій

Загальна сума за показником "Чистий прибуток (збиток)" в цілому по Підприємствах у ІІ кварталі  2010 року становила 10,1 млн. грн., що менше планової суми на 1,7млн. грн. Відсоток  виконання дорівнює 85,8%.

Капітальні інвестиції Підприємств у виробництво (у тому числі придбання (виготовлення) основних засобів, придбання (виготовлення) інших необоротних активів) становлять 1,6 млн. гривень.

Коштів на модернізацію, модифікацію (добудову, дообладнання) основних засобів спрямовано 487,7 тис. гривень.

Сплата поточних податків та обов’язкових платежів до державного та місцевих бюджетів у ІІ кварталі 2010 року становить 14,1 млн. гривень, що на 2,1 млн. гривень, або на 13,1 відсотка менше, ніж планувалось.

Відрахування частини чистого прибутку до державного бюджету в звітному кварталі становлять 1,4 млн. гривень (82,2% виконання плану) [25].

 

 

2.2. Аналіз розподілу субвенцій з державного бюджету між державними підприємствами, що надають соціальні послуги дітям та молоді у 2010 році.

 

 

Субвенція – це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави.

Субвенція спрямовується бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам Донецької, Кіровоградської, Рівненської, Черкаської, Чернівецької областей, бюджету м. Севастополя за розподілом згідно з додатком за помісячним розписом асигнувань державного бюджету і виділяється республіканському (АР Крим), Донецькому, Кіровоградському, Рівненському, Черкаському, Чернівецькому обласним, Севастопольському міському центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центри) відповідно до Порядку перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

Перерахування субвенції здійснюється відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів затвердженого Державним казначейством [2].

Субвенція використовується центрами для завершення ремонтних робіт в закладах, що надають соціальні послуги дітям та молоді, створення яких було розпочато в 2007 році (соціальних гуртожитках, соціальних центрах матері та дитини, центрах соціально-психологічної допомоги, центрах реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, центрах для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді).

Таблиця 2.1.

Розподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на завершення ремонтних робіт в державних закладах

Найменування адміністративно-територіальної одиниці	Обсяг субвенції, тис. грн..
Автономна Республіка Крим	3394,6
області:
Донецька	8010
Кіровоградська	450
Рівненська	1080
Черкаська	643,3
Чернівецька	922,5
М. Севастополь	525,3
Усього	15025,7

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Донецька, Кіровоградська, Рівненська, Черкаська, Чернівецька обласні, Севастопольська міська держадміністрації подають Міністерству сім'ї молоді та спорту підготовлені центрами документи про стан готовності приміщень закладів і план-графік ремонтних робіт в розрізі кожного закладу за формою, встановленою Міністерством, для його затвердження.

Обсяг субвенції визначається кожному закладу згідно з проектно-кошторисною документацією з урахуванням вимог державних стандартів, технічних умов, нормативів витрат, діючих цін і тарифів [3].

Центри можуть здійснювати попередню оплату в розмірі 30 відсотків вартості робіт, які згідно з договором передбачається виконати протягом поточного року.

Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок субвенції здійснюється в установленому законодавством порядку.

У договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за рахунок субвенції обов'язково передбачаються умови застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Донецька, Кіровоградська, Рівненська, Черкаська, Чернівецька обласні, Севастопольська міська держадміністрації:

• подають Міністерству сім'ї, молоді та спорту щоквартальну інформацію про виконання плану-графіка ремонтних робіт;
• несуть відповідальність за забезпечення функціонування закладів починаючи з 1 січня 2011 року;
• подають до 1 лютого Міністерству сім'ї молоді та спорту інформацію про вжиті заходи до забезпечення функціонування закладів починаючи з 1 січня 2011 р. для подальшого подання її Кабінетові Міністрів України.

Складення та подання фінансової звітності про використання субвенції, а також контроль за її цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.

Переліки об'єктів та заходів, які фінансуються за рахунок субвенцій, за напрямами, визначаються у двотижневий строк після затвердження цього порядку відповідними місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад і подаються Мінфіну для погодження [4].

До переліку об'єктів та заходів, які фінансуються за рахунок субвенцій, включаються:

1. будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об'єктів інфраструктури комунальної власності;
2. проекти, спрямовані на здійснення екологічних і природоохоронних заходів;
3. заходи, пов'язані з переселенням громадян з аварійних будинків, придбанням житла для відселення мешканців будинків, що розташовані на території Національного дендрологічного парку "Софіївка", яка підлягає реконструкції;
4. інші заходи, спрямовані на соціально-економічний розвиток регіонів (додаток В).

 

 

РОЗДІЛ 3. напрями підвищення ефективності управління фінансами державних підприємств та організацій в Україні

 

 

Сучасна світова фінансова криза показала обмежену ефективність ринкових механізмів регулювання і довела необхідність державного втручання в економіку. Посилення ролі держави в регулюванні економіки вимагає створення гнучкої і економічно обґрунтованої системи, яка б повною мірою відповідала світовому досвіду побудови ефективних ринкових відносин.

Тільки комплексний системний підхід до дослідження механізмів впливу з боку держави на процеси формування і розвитку підприємств дозволить побудувати оптимальну структуру економіки України, визначить інструменти забезпечення її збалансованості, стабільності й конкурентоспроможності в умовах глобалізації й світової економічної кризи [16 – c.100].

Сучасна фінансова криза позначила тенденцію до розширення масштабів підприємницької діяльності держави і посилення її ролі в економіці. Відбулася переоцінка уявлень про масштаби участі держави в підприємницькій діяльності та частки сукупного суспільного продукту, що повинен перебувати в державній власності.

Сьогодні в Україні існують підприємства різних форм власності, у тому числі і державні підприємства, котрі функціонують на основі державної власності.

Державне підприємство – це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства.

Поширеною є думка, що приватні підприємства простіше адаптуються до зовнішніх умов господарювання і тому є більш ефективними, ніж державні. Це судження засноване на численних фактах про низьку прибутковість, високі витрати й. навіть, збитковість державних підприємств. Це слугує підставою для висновків про низьку ефективність державних підприємств. Однак вибір між повним або частковим одержавленням (у формі регулювання) повинен визначатися залежно від цілей і завдань, а також конкретних політичних і економіко-соціальних умов.

Крім того, порівняння державних і приватних підприємств зазвичай буває некоректним тому, що вони: в багатьох випадках, націлені на досягнення різних фінансових і соціально-економічних результатів.

Не можна так само не враховувати обмеження, пов'язані з можливістю розвивати конкурентоспроможне національне виробництво, що могло б повною мірою протистояти зовнішнім міжнародним монополіям. Дана обставина визначила активний розвиток державного сектору підприємництва в багатьох галузях. Саме конкуренція з боку інших країн, погроза втрати контролю держави за економікою є одним з факторів, що формують необхідність існування державного сектору економіки.

За даними Фонду державного майна в Україні нараховується 608 державних підприємств (додаток Б).

Взагалі, кількість державних підприємств в Україні має тенденцію до зменшення (з 1523 у 2004 році до 608 у 2010 році). Це пов'язано передусім з процесом приватизації і необхідністю наповнення дохідної частини Державного бюджету України. На мою думку, держава не повинна ставити за мету різке скорочення кількості державних підприємств, адже їх можна перетворити на потужне джерело фінансування бюджетних витрат не змінюючи власника. Найбільш ефективним об'єктом для реалізації суспільних зобов'язань у цьому випадку можуть стати державні корпоративні інститути підприємництва, що мають фінансову самостійність.

Підприємства державного сектору оцінюються за критеріями мікро- і макроекономічної ефективності. Мікроекономічна ефективність державних підприємств відображає рівень їх рентабельності. Макроекономічна ефективність характеризую ступінь виконання державним сектором певних соціально-економічних функцій (завдань) [17 - с.71].

Аналіз результатів ринкових перетворень в Україні показує, що ефективному використанню державної власності через інститут державного підприємництва перешкоджає ряд невирішених проблем, серед яких:

• відсутність науково обґрунтованих критеріїв оптимізації обсягу і структури державного сектору економіки;
• необхідність удосконалення механізмів державного регулювання і контролю на підприємствах з державною часткою власності;
• відсутність стратегії розвитку підприємств державного сектору економіки;

Під час оцінки господарської діяльності підприємств, що належать державному сектору, варто враховувати ряд обставин:

• виконання ними суспільних (соціальних) зобов'язань;
• монопольне становище їх в окремих сферах економіки;
• необхідність фінансової підтримки з боку держави;
• необхідність використання методів та інструментів управління державними підприємствами.

Ефективному функціонуванню системи фінансів державних підприємств перешкоджають як екзогенні так і ендогенні чинники, зокрема нераціональною залишається структура підприємств державної форми власності, що є наслідком помилок, допущених під час здійснення приватизації економіки; значною мірою гальмують розвиток підприємств і фінансові проблеми, такі як забезпеченість власним оборотним капіталом, обґрунтованість фінансового планування, неефективність фінансового контролю тощо.

Основою для виявлення недоліків і фінансових проблем державних підприємств є постійне проведення фінансового аналізу. Вимогам забезпечення фінансового аналізу має відповідати й інформаційна база - фінансова звітність державних підприємств. Для кардинального поліпшення ситуації необхідно розробити політику збалансованого розвитку як щодо підприємств, котрі діють у ринкових умовах як підприємницькі структури, так і виробництв, які реалізують суспільні інтереси.

Негативним фактором, що впливає на фінансову діяльність державних підприємств є відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної власності. Є повністю державні й казенні підприємства, а також підприємства, у статутному фонді яких є частка держави. Однак, з боку їх власника - держави - керівництво і контроль за діяльністю таких підприємств, утворенням прибутку та його використанням фактично не здійснюється. До 2002 року фінансові плани цих підприємств навіть не вимагались, і не затверджувались Міністерством фінансів України. Державні підприємства не підлягають і аудиту Рахункової палати, за винятком отриманих бюджетних коштів.

На даний момент, значний вплив на фінансову діяльність державних підприємств справляють наслідки світової фінансової кризи, тому, з метою мінімізації її наслідків, затверджено План заходів Фонду державного майна України щодо запобігання можливому негативному впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльність державних підприємств та господарських товариств, в статутному капіталі яких є державний пакет акцій (частка), які відносяться до сфери управління ФДМУ, яким передбачено завдання відповідальним Департаментам та регіональним відділенням:

Основним шляхом зміцнення фінансів підприємств може бути

1. щодо організації невідкладного проведення засідань наглядових рад, на яких розглянути наступні питання стосовно:

• аналізу впливу світової фінансової кризи на фінансово-господарську діяльність підприємств;
• своєчасності та повноти сплати заробітної плати працівникам підприємств, внесків до Пенсійного фонду, інших фондів соціального страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів;
• проблем взаємодії з банківськими установами, постачальниками, споживачами;