Економічна природа й призначення міжнародних фінансів

активного сальдо торговельного  балансу і високої норми персональних

заощаджень, залучили на національний ринок іноземних позичальників

(наприклад корпорації  США) і міжнародні організації  (Міжнародний банк

реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку та ін.).

Лібералізацією єни і  токійського ринку капіталу у 80-ті роки японський

уряд розчинив двері іноземним  банкам і фірмам для торгівлі цінними

паперами. Для задоволення  зростаючого внутрішнього і міжнародного попиту

в 1983 p. на Токійській фондовій біржі стала до ладу комп'ютеризована

система проведення операцій; після 1986 p. до роботи на Токійській

фондовій біржі підключилась велика кількість іноземних фірм; у тому ж

році було створено оффшорні банківські ринки; у 1987 p. розпочалось

укладання угод на строк.

Таким чином, завдяки "економічному диву", величезному фінансовому

запасу, сильній єні та ефективним кредитно-фінансовим установам  Токіо

вийшов у центр міжнародних фінансових операцій як конкурентоспроможний

гравець.

Світовими фінансовими центрами, розташованими в Європі, виступають також

Франкфурт-на-Майні та Цюрих, які виборюють першість у Лондона за

операціями із золотом, а  також Люксембург, на частку якого  припадає

близько 1/4 всіх євровалютних кредитів.

Поява фінансових центрів  на периферії світового господарства (Багамські

острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) обумовлена певною

мірою нижчими податковими й операційними витратами, незначним державним втручанням та ліберальним валютним законодавством.

Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в

основному з нерезидентами  і в іноземній для даної  країни валюті,

одержали назву фінансових центрів "оффшор", вони, як правило, служать

податковим притулком, оскільки операції, здійснювані в них, не

обкладаються податками  і вільні від валютних обмежень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

 

Отже, в умовах ринкових відносин фінанси використовуються  державою  як

ефективний регулятор  усіх сфер  економічного  життя  суспільства.  Практично

всі економічні  інструменти  господарювання  (ціноутворення,  оплата  праці,

кредитування, інвестиційна  діяльність,  бухгалтерський  облік  тощо)  тісно

пов'язані  з  фінансами.  Перебудова   економічної   системи   України,   її

переорієнтація  на  ринкові  закони  ставлять  нові  вимоги  до   підготовки

високопрофесійних  фахівців,   здатних   об'єктивно   оцінювати   економічні

процеси, які відбуваються в суспільстві, розуміти суть і тенденції  розвитку

фінансових відносин та їх особливості у сфері державних  фінансів і  фінансів

господарських  суб'єктів,  розробляти   і   вирішувати   актуальні   питання

розбудови  фінансової  системи  і  забезпечення  фінансової  стабілізації  в

державі.

    Фінанси  слід  розглядати  як  економічну  категорію,   що   відображає

створення,  розподіл  і  використання   фондів   фінансових   ресурсів   для

задоволення потреб господарської  діяльності,  надання  різноманітних  послуг

населенню з боку держави, забезпечення  виконання  державою  її  функцій.  У

кінцевому підсумку  метою  функціонування  фінансів  є  досягнення  високого

рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

    У практичному плані фінанси — це складова економічної системи будь-якої

держави, використання якої дає  змогу  успішно  реалізовувати  кінцеву  мету

економічного  та  соціального  розвитку.  Історичний  досвід  переконує,  що

фінанси  успішно  можна  використовувати  як  у  тоталітарних  системах  для

задоволення вузькокласових,  партійних  чи  особистих  інтересів,  так і в

демократичних  системах  для  досягнення  соціальної  злагоди,  забезпечення

високоефективного виробництва  і підвищення життєвого рівня громадян.

    Перехід до  ринкової економіки  характеризується  різкою  зміною  впливу

фінансів на процес відтворення. Відбувається якісний і  кількісний  переходи

на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави.

    Призначення фінансів  —  забезпечити  необхідні   умови  для  створення,

розподілу та  використання  валового  внутрішнього  продукту  в  країні.  Це

досягається завдяки організації  різноманітних фондів фінансових ресурсів  на

всіх  етапах  діяльності  держави,  підприємницьких   структур   і   кожного

громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні  процеси, різняться методами створення, напрямками використання, інтересами  суб'єктів економічної діяльності,  методами  виробничої  й  суспільної  інтеграції  та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.

    Можна дійти висновку, що  в  сучасних  умовах,  використовуючи

фінанси, держава виконує  соціальну  функцію  суспільного  добробуту.  Фонди

фінансових  ресурсів,  що  створюються  державою  й   використовуються   для

задоволення соціальних потреб, відіграють  вирішальну  роль  для  досягнення

зазначеної мети.

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Василик О.Д.  Теорія фінансів. — 2000.
2. Юрій С.І. Федосов В.М. Фінанси. — 2008.
3. Савлук М.І. Гроші та кредит. — 2001.
4. Конспект лекцій «Міжнародний ринок грошей і капіталів»
5. http://ourtexasbook.com/book_468_glava_65_2._F%D1%96nansova_global%D1%96za%D1%81%D1%96ja.html Фінансова глобалізація.
6. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини —2008