Джерела формування фінансових ресурсів і шляхи удосконалення цього процесу

Важливим  показником фінансового стану підприємства також вважається його ліквідність.

Під ліквідністю підприємства розуміють  його здатність швидко продати свої активи та одержати гроші для сплати своїх зобов’язань. Тобто те, як швидко підприємство може погасити свої борги – заборгованості перед  постачальниками, перед банком з  повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними фондами зі сплати податків та платежів, перед робітниками  із виплати заробітної плати та ін., за рахунок коштів отриманих у  результаті продажу своїх активів [11,204].

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання – це ліквідність його балансу. Ліквідність же балансу підприємства – це зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Існують такі показники оцінки ліквідності  підприємства:

• величина власних оборотних коштів;
• коефіцієнт поточної ліквідності;
• коефіцієнт абсолютної ліквідності;
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт поточної заборгованості (додаток Е) [18,348].

Обчислення величини власних оборотних  коштів дає нам інформацію про  розмір власного капіталу, який використовується протягом одного операційного циклу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання  балансу або на іншу конкретну  дату.

При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності менше 0,2, а коефіцієнта поточної ліквідності менше 0,5 підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Проаналізувавши фінансову ситуацію у Кельменецькому СТК ТСОУ ми зробили висновок, що вона є абсолютно стійкою. Це пояснюється тим, що запаси та витрати повністю покриваються за рахунок власних фінансових ресурсів (табл. 2.5). У 2009 році надлишок власних оборотних коштів для покриття запасів становив 25,092 тис. грн., у 2010 році відбулося незначне його зменшення до 24,13 тис. грн. Але вже в 2011 році розмір власних оборотних коштів значно збільшився та перевищував вартість покриття запасів на 56,5 тис. грн.

Слід  також зазначити, що якщо детально розглянути фінансову звітність, то помітно, що запаси становлять незначну частину від усіх активів організації. Така ситуація пояснюється тим, що це є не підприємство, а організація, яка спеціалізується на наданні послуг. І саме тому тут незначна частина фінансових ресурсів вкладена у активи, адже в організацій немає такої потреби вносити фінансові ресурси у активи, як у виробничих підприємств.  Також ми бачимо, що досить важливе значення для організації відіграє її незалежність від позичкових коштів. Тобто діяльність Кельменецького СТК ТСОУ забезпечується завдяки власному фінансуванню, а це характеризує даний спортивно-технічний клуб як прибуткове товариство.

Таблиця 2.5

Динаміка аналізу фінансової стійкості Кельменецького СТК ТСОУ

№ п/п	Показник	2009 рік (тис. грн.)	2010 рік (тис. грн.)	2011 рік (тис. грн.)
1.	Власний капітал	162,055	144,476	169
2.	Необоротні активи	135,955	119,148	111
3.	Власний оборотний капітал (ВОК)	26,1	25,328	58
4.	Запаси	1,008	1,198	1,5
5.	Надлишок (+), нестача (-) ВОК для формування запасів	+25,092	+24,13	+56,5
6.	Довгострокові зобов’язання	-	-	-
7.	Надлишок (+), нестача (-) ВОК і довгострокових зобов’язань для формування запасів	-	-	-
8.	Короткострокові зобов’язання	8,166	12,882	3,2
9.	Надлишок (+), нестача (-) ВОК ,  довгострокових і короткострокових зобов’язань  для формування запасів	+33,258	+37,012	+59,7
10.	Тип фінансової стійкості	Абсолютна стійкість	Абсолютна стійкість	Абсолютна стійкість

 

Якщо проаналізувати зміну коефіцієнта автономії  для нашої організації, то у 2009 році він становив 0,952, а в 2011 – 0,954. Це є дуже позитивним показником, бо знову ж таки підтверджує, що діяльність організація в основному здійснює завдяки власному фінансуванню (додаток Ж).

Коефіцієнт фінансової залежності для Кельменецького СТК ТСОУ є дуже низьким. Наприклад, у 2010 році він дорівнював 0,082 або 8,2%, а вже в 2011 році став ще нижчим на 3,6% та становив 4,6% або 0,046. Досить низькі значення цього показника означають те, що товариство має високий рівень фінансової незалежності та майже не залежить він інших юридичних та фізичних осіб.

В нашому випадку є дуже високим коефіцієнт фінансової стабільності: у 2009 році він становив 19,845, але у 2010 році він значно став нижчим – тільки 11,215. Та в 2011 році знову зріс і дорівнював уже 20,609. Перевищення власних коштів над позичковими вказує на те, що підприємство має дуже стійкий фінансовий стан (додаток Ж).

Щодо коефіцієнта  левериджу, то у 2009 році цей показник був найменшим – 0,051, а в 2010 найбільшим – 0,089. Але в 2011 році він знову зменшився на 3,8% та становив 0,049. Це є нормальним показником, адже він не перевищує 1, що є оптимально допустимим значенням для даного коефіцієнта.

Коефіцієнт інвестування в 2009 році становив 1,192, що є трохи нижчим за норму. Однак вже у 2010 році даний коефіцієнт перевищив оптимальне значення і дорівнював 1,213, а в 2011 – 1,523. Ці зміни означають зміцнення та підвищення стабільності фінансового стану.

Звернемо особливу увагу  на коефіцієнт маневреності для даного підприємства, який  у 2009 та 2010 роках був нижчим, ніж його оптимальне значення та становив 0,161 та 0,175 відповідно. В 2011 році коефіцієнт маневреності зріс до 0,343.

Акцентуємо увагу ще й на тому, що для організації, яку ми розглядаємо, є характерними дуже високі показники коефіцієнта забезпеченості: в 2009 році – 25,893; в 2010 році – 21,142; а в 2011 році – 38,667. Такі високі показники свідчать про те, що основною діяльністю підприємства є не виробництво, а надання послуг, виконання різних робіт (додаток Ж).

Якщо розглядати показники платоспроможності, то вони були задовільними за останні роки для Кельменецького СТК ТСОУ (додаток З). Наприклад, дуже позитивним є те, що частка власних оборотних коштів у покритті запасів у 2009 році становила 25,893 від усієї вартості оборотних коштів, а вже у 2011 році цей показник змінився до 38,667. Те, що така низька кількість коштів припадає на запаси пояснюється галузевою приналежністю даної організації.

Також  тим, що запаси становлять незначну частину у активах даного товариства, пояснюються дуже високі показники коефіцієнта оборотності запасів, який в 2009 році дорівнював 605,739, а в 2010 та 2011 роках зменшився до 451,394 та 322,933 відповідно. 

Привертає увагу зменшення  коефіцієнта співвідношення нерозподіленого  прибутку до усієї суми активів. Так  у 2009 році цей коефіцієнт становив 59,9% або 0,599, а в 2010 році він зменшився на 59,9% та відповідно дорівнював 0,536 або 53,6%. У 2011 році в зв’язку із значним зменшенням нерозподіленого прибутку даний коефіцієнт був тільки 0,138, тобто нерозподілений прибуток займає тільки 13,8% від усієї вартості активів. 

Зауважимо, що коефіцієнт поточної заборгованості у 2009-2011 роках  дорівнював 1. А це пояснюється тим, що усі зобов’язання організації  є поточними (короткостроковими).

Наступними ми проаналізуємо  показники ліквідності та зазначимо, що у 2009 році в обороті перебувало 26,1 тис. грн., в 2010 році – 25,328тис. грн. А от вже в 2011 році оборотний капітал було збільшено до 58 тис. грн. (додаток К).

Зауважимо, що для нашої організації коефіцієнт абсолютної ліквідності є дуже високим і перевищує оптимальне значення протягом трьох останніх років, тобто це означає, що товариство є високоліквідним.

Всі інші показники  ліквідності  також перевищують мінімально допустимі  норми. Це пояснюється тим, що в цієї організації дуже малі розміри позичкових ресурсів, а це сприяє своєчасному  виконанню грошових зобов’язань, передусім  сплаті боргів (додаток К).

Отже, можна зробити висновок, що фінансові ресурси Кельменецького СТК ТСОУ формуються в основному за рахунок власних джерел фінансування, а точніше – в основному завдяки отриманню прибутків у результаті здійснення певної  діяльності. Також при аналізі більш точніших показників ефективності використання наявних фінансових ресурсів, можна констатувати, що даний спортивно-технічний клуб характеризується фінансовою стабільністю. Слід звернути увагу й на те, що при аналізі показників платоспроможності та ліквідності, ми з’ясували, що дана організація може виконувати свої зобов’язання перед іншими суб’єктами, а незначні затримки в розрахунках відбуваються через те, що час здійснення платежів та надходження фінансових ресурсів не співпадають. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ОПТИМІЗАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ НИМИ

 

 

 

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, процес формування фінансових ресурсів повинен здійснюватися відповідно до його фінансової політики. Політика формування даних ресурсів являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виявленні і задоволенні потреб в окремих видах фінансових ресурсів і оптимізації їхнього складу. 

Успішна діяльність підприємства неможлива без раціонального  управління фінансовими ресурсами, для досягнення якого необхідні: виживання фірми в умовах конкурентної боротьби; запобігання банкрутству  і значним фінансовим негараздам; лідерство в боротьбі з конкурентами; максимізація ринкової вартості фірми; прийнятні темпи росту економічного потенціалу фірми; ріст обсягів виробництва  та реалізації; максимізація прибутку; мінімізація витрат; забезпечення рентабельної діяльності [8,79].

Тобто вирішення проблем використання фінансових ресурсів на підприємстві потребує зваженої та раціональної політики керівництва щодо формування та розподілу даних ресурсів [21,156].

З метою підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами  на підприємствах також необхідно:

1. повнота та своєчасність покриття потреби підприємства в капіталі для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
2. підтримання нормального рівня платоспроможності й ліквідності;
3. оптимізація інвестиційних грошових потоків з урахуванням того, що вихідний інвестиційний потік зменшує вартість підприємства, а його генерування зорієнтоване на компенсуюче збільшення вхідних та/або зменшення вихідних грошових потоків у різних періодах;
4. узгодження політики управління грошовими потоками з потребами операційної діяльності підприємства, зокрема в частині управління робочим (операційним) капіталом та управління прибутком;
5. організація фінансових грошових потоків із метою оптимізації структури капіталу та зменшення середньозваженої вартості капіталу;
6. підтримання балансу між формуванням резерву ліквідності та альтернативними можливостями використання грошових ресурсів підприємства;
7. скорочення витрат підприємства, пов’язаних з організацією управління грошовими потоками.
8. забезпечення ефективності використання такого обмеженого ресурсу підприємства, яким є грошові кошти в його розпорядженні [22,150].

Крім того, що одним  із найважливіших критеріїв діяльності підприємства є оцінка ефективності використання фінансових ресурсів (грошових фондів), також дуже важливим є розкриття причин і каналів переходу оборотних коштів у фонд основних коштів. Слід звернути увагу й на формування пропозицій, щодо підвищення питомої ваги оборотного капіталу. До таких заходів підвищення питомої ваги капіталу потрібно віднести:

• спрямування частки чистого прибутку безпосередньо на приріст статутного фонду і підвищення нормативу власних оборотних коштів;
• продаж (реалізація) об’єктів основних засобів і використання одержаних коштів на поповнення фонду власних оборотних коштів;
• застосування заходів щодо розвитку партнерських відносин з банками і збільшення на цій основі обсягів короткотермінових кредитів у своєму господарському обороті;
• розширення практики розрахунку з покупцями за відвантажену (відпущену) продукцію на умовах попередньої оплати.

Також зазначимо, що ефективне управління структурою капіталу підприємства дає змогу:

1. забезпечити підприємство потрібним обсягом фінансових ресурсів для стратегічного розвитку;
2. знизити рівень витрат фінансування, пов’язаних із використанням різних джерел фінансування і необхідністю здійснення плати власникам фінансових ресурсів за їх використання;
3. забезпечити зростання фінансової рентабельності підприємства;
4. забезпечити фінансову рівновагу суб’єкта господарювання і створити передумову формування його фінансової безпеки [20,106].