Джерела формування фінансових ресурсів і шляхи удосконалення цього процесу

       Залежно від форм і видів кредити бувають: банківські, комерційні, лізингові, державні, іпотечні, фінансові, споживчі, товарні, інвестиційні, податкові та ін.

       Важливу роль на сучасному етапі розвитку відіграють облігаційні позики суб’єктів господарювання на ринку капіталів, які розглядають як основне джерело фінансового забезпечення потреби підприємства в інвестиційному капіталі.

Одним із варіантів покриття потреби підприємства в інвестиційному (довгостроковому) капіталі є лізингове  фінансування. Лізинг як господарська операція полягає в отриманні суб’єктом господарювання необоротних активів у довгострокову оренду з можливістю, як правило, викупу об’єкта лізингу по завершенні строку дії договору.

Саме ж інвестування розглядають  як процес накопичення грошових коштів, або створення активів, які приносять  прибуток. У будь-якому випадку, інвестування – це процес примноження власних  фінансових ресурсів.

Важливими детермінантами політики фінансування підприємства за рахунок  позичкового капіталу є управління кредитоспроможністю підприємства як позичальника та використання інструментів забезпечення виконання зобов’язань підприємства [25,147].

Слід звернути увагу на особливості власного та позичкового капіталу (додаток Б).

  Висока питома вага власних джерел позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Підвищення питомої ваги залучених та позичених джерел значно ускладнює фінансову діяльність підприємства, адже потрібно проводити додаткові витрати на виплату дивідендів на акції, відсотків на облігації та за кредити.

Отже, можна зробити висновок, що фінансові ресурси відіграють найважливішу роль у процесі формування і розвитку підприємства. Саме за їх рахунок забезпечується процес виробництва необхідними видами ресурсів. Для того, щоб примножувати фінансові ресурси потрібно ефективно ними управляти, визначити їх оптимальну структуру та напрямки використання. Також слід звертати особливу увагу на склад фінансових ресурсів, тобто на джерела фінансування. А вони, як ми вже розглянули, можуть бути різноманітними: внутрішніми та зовнішніми; власними, залученими та позичковими.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  2

  АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ФОРМУВАННЯ  ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

     2.1.     Аналіз та оцінка динаміки формування фінансових  ресурсів у     

       Кельменецькому спортивно-технічному клубі ТСОУ

 

 

Кельменецький спортивно-технічний клуб ТСОУ є професійно-технічним навчальним закладом, заснований на власності ТСО України і входить до системи освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян України у професійно-технічній освіті, оволодіння робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я та базою оборонно-масової, навчальної і спортивної роботи. Дана організація здійснює навчально-виробничу, навчально-виховну, навчально-методичну, фінансово-господарську та виробничо-комерційну діяльність.

Одним із найважливіших статутних  напрямків діяльності Кельменецького спортивно-технічного клубу ТСОУ є підготовка кадрів робітничих професій та спеціалістів для Збройних Сил України, а конкретніше – водіїв різних категорій. Також тут розвиваються технічні та прикладні види спорту.

Кельменецький спортивно-технічний клуб ТСОУ є юридичною особою, має необхідне майно і самостійний баланс, штампи, печатку і бланки зі своїм найменуванням, користується емблемою, прапором і символікою ТСО України. Клуб створений на майні, що є власністю Товариства сприяння обороні України 6 вересня 2001 року. Матеріально-технічна база автошколи відповідає ліцензійним вимогам, хоч ефективність її використання бажає бути кращою.

Аналіз структури джерел фінансування пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. У цілому інформація про розмір власних, залучених та позичкових коштів подається у другому розділі балансу підприємства.

Ми проаналізуємо структуру  фінансових ресурсів Кельменецького спортивно-технічного клубу ТСОУ, вивчимо їх динаміку, визначимо причини зміни окремих складових та оцінимо дані зміни за конкретні періоди. 

 Організація, яку ми розглядаємо, мобілізує фінансові ресурси в основному за рахунок власних джерел фінансування. У своїй діяльності клуб не використовує довгострокове та короткострокове кредитування. Це пов’язано із тим, що у Кельменецькому СТК ТСОУ вистачає власних фінансових ресурсів для забезпечення своєї діяльності. Також слід звернути увагу на те, що фінансування відбувається і за рахунок поточних зобов’язань, які є досить незначними. Джерела фінансування даної організації ми визначаємо за балансом (рис.2.1).

 

 

Рис. 2.1. Джерела фінансових ресурсів Кельменецького СТК ТСОУ

Загальний розмір фінансових ресурсів, що перебував у розпорядженні в Кельменецькому СТК ТСОУ в 2009 році становив 170,221 тис. грн., але у 2010 році дана сума була зменшена на 12,863 тис. грн. і становила 157,358 тис. грн. У 2011році відбулися позитивні зміни у діяльності організації, що привело до збільшення суми фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні клубу, в порівнянні із 2010 роком на 19,842 тис. грн. А це означає, що вже на кінець 2011 року розмір фінансових ресурсів даної організації становив 177,2 тис. грн. (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Динаміка розподілу загального розміру фінансових ресурсів за 2009-2011 роки

Слід  звернути увагу на те, що значна частина фінансових ресурсів формується за рахунок власного капіталу. Основу внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів Кельменецького СТК ТСОУ складає інший додатковий капітал, який відображає вартість активів безоплатно одержаних організацією від юридичних та фізичних осіб. Протягом останніх трьох років його розмір не змінюється і становить 60,097 тис. грн. (додаток В). Дані кошти в основному вкладені в основні засоби та оборотні активи.

Та  значно більше значення належить формуванню фінансових ресурсів за рахунок коштів, отриманих у результаті здійснення організацією комерційної діяльності, тобто це мобілізація ресурсів завдяки отриманню прибутків у процесі надання послуг (здійснення клубом основної та іншої звичайної діяльності). Після розподілу коштів за необхідними напрямами, у підприємства залишається нерозподілений прибуток, який воно реінвестує в основну діяльність.

Однак, за останні роки відбулося зменшення нерозподіленого прибутку (рис. 2.3).

           Рис. 2.3. Динаміка розподілу нерозподіленого прибутку

В 2009 році розмір нерозподіленого прибутку  був 101,958 тис. грн., а вже у 2010 році він зменшився на 17,579 тис. грн. і  становив 84,379 тис. грн.. Та найбільш негативним явищем є його зменшення у 2011 році на 59,379 тис. грн. Таке різке скорочення прибутку у 2011 році відбулося через те, що вперше було зроблено відрахування до резервного капіталу у розмірі 84,4 тис. грн. Також зменшення розміру нерозподіленого прибутку пов’язане із зменшенням загального розміру доходів, які отримуються у результаті операційної, іншої операційної та фінансової діяльності організації.

  Негативним моментом в діяльності підприємства є те, що в 2011 році було заборговано виплати персоналу в розмірі 5 тис. грн.

Також слід звернути увагу на зміни  поточних зобов’язань за різними  розрахунками (додаток В).

Позитивним явищем є зменшення заборгованості за розрахунками із бюджетом у 2011 році на 73,4% у порівнянні із 2010 роком. Це означає, що на кінець 2011 року заборгованість до бюджету становила тільки 900 гривень.

Хорошим показником для діяльності даної організації є те, що в 2011 році не було заборгованості по розрахунках із позабюджетними платежами, яка, для прикладу, в 2009 році становила 4,784 тис. грн., а в 2010 – на 1,744 тис. грн. більше, ніж  у 2009 році.

Як ми бачимо, майже повністю діяльність Кельменецького СТК ТСОУ фінансується за рахунок власних коштів. Це є позитивною характеристикою для даної організації, адже, власний капітал є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він – основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості і стабільності.

Розподіл власних фінансових ресурсів здійснюється залежно від джерел їх формування: чистий прибуток спрямовується  на сплату податків, поповнення резервного капіталу, споживання, соціальний та виробничий розвиток підприємства; амортизаційні  відрахування спрямовуються на відновлення  основних засобів та нематеріальних активів; інші внески юридичних та фізичних осіб та кошти, залучені у вигляді  додаткового капіталу використовуються на забезпечення господарського розвитку підприємства.

Звернемо особливу увагу на те, що це товариство зовсім не використовує довгострокові та короткострокові позичкові кошти банківських та інших фінансових установ. Це має позитивні наслідки для діяльності підприємства на випадок його ліквідації. Адже, принципова розбіжність між джерелами власного та позичкового капіталу полягає саме в тому, що у разі ліквідації підприємства, його власники мають право лише на ту частину майна, яка залишається після розрахунків із третіми особами. Ще однією загрозою залучення позичкового капіталу є зростання ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені відсотки за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність авансованого капіталу.

Отже, у Кельменецькому СТК ТСОУ фінансування відбувається в основному за рахунок власних джерел фінансування. Дана організація зовсім не використовує довгострокові та короткострокові кредити банків, а тільки частково залучає кошти, які відносять до поточних зобов’язань.

 

2.2.     Аналіз  та оцінка ефективності використання  фінансових

               ресурсів у Кельменецькому спортивно-технічному клубі ТСОУ

 

 

Для аналізу та оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємств використовують різні показники, які характеризують забезпеченість виробничо-господарського процесу необхідними джерелами коштів, фінансовими ресурсами; можливість швидко розрахуватися за своїми зобов’язаннями та продати свої активи.

Найбільш поширеними показниками, які визначають фінансовий стан підприємства та ефективність використання фінансових ресурсів на ньому є показники ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

Фінансова стійкість – це стан активів (пасивів) підприємства, яке  гарантує йому постійну платоспроможність. Або, фінансова стійкість підприємства – це такий його стан, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів [24,226].

Залежно від можливості покриття різних витрат розрізняють такі типи фінансової стійкості:

• абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають усі запаси і витрати;
• нормальна стійкість фінансового стану, коли сума запасів і витрат покривається за рахунок власних оборотних коштів та довгострокових зобов’язань;
• нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються власними оборотними коштами, довгостроковими та короткостроковими позиковими джерелами;
• кризовий фінансовий стан – це коли запаси і витрати не покриваються усіма видами можливих джерел їх погашення.

Основними показниками, що характеризують фінансову стійкість  підприємства, його незалежність від позичкових коштів, є: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт відношення позикових і власних коштів, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт структури залученого капіталу. Кожен із даних показників має свій порядок розрахунку (додаток Г).

Коефіцієнт автономії  показує долю власних коштів у  загальній сумі всіх коштів підприємства, які використовуються ним для  здійснення виробничо-комерційної  діяльності. Оптимальним є значення цього коефіцієнта >0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Він характеризує частку позичкових коштів на підприємстві. Оптимальним  вважається його значення <0,5.

Коефіцієнт фінансової стабільності показує, скільки позичкових коштів підприємство використовує на одну гривню вкладених в активи власних  коштів. Нормальним вважається стан, коли цей показник є більшим, ніж 1.

Коефіцієнт левериджу  показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Його оптимальне значення не повинно перевищувати 1.

Коефіцієнт довгострокового  залучення капіталу показує, скільки  довгострокових позичкових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами.

Для визначення показника  концентрації власного капіталу визначається коефіцієнт інвестування. Оптимальним  є його значення більше 1.

Також, слід звернути особливу увагу  на такий показник, як коефіцієнт маневреності власного капіталу. Оптимальним значенням  є його рівність 0,2-0,5.

Від складу та кількості фінансових ресурсів залежить і платоспроможність підприємств, установ, організацій.

 Платоспроможність – це здатність підприємства своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що забезпечуються рентабельною роботою, тобто перевищенням грошових надходжень над їх видатками, а також дає можливість сплачувати борги і накопичувати власний капітал [7,265].

Існує багато показників оцінки платоспроможності  підприємства, кожен із яких має  свої особливості обчислення (додаток  Д).

  Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року. Слід звернути увагу на те, що часто платоспроможність помилково ототожнюється лише з наявністю грошових коштів на рахунках в установах банків і в касі підприємства. А це свідчить тільки про поточну можливість підприємства розрахуватись за своїми зобов’язаннями.