Бюджетний дефіцит та методи його фінансування

одержувачів бюджетних коштів, що призводить до підвищення купівельної здатності населення та,як наслідок, розширення національного виробничого зросту виробництва і зросту податкових надходжень;

3) бюджетний дефіцит не можливо оцінювати рівнозначно – не правильно вважати його негативним явищем так само, як і стверджувати, що він зовсім нешкідливий. Тобто, дефіцит бюджету може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, бюджетний дефіцит може призвести до росту розмірів державного кредиту та державного боргу, а з іншої – при правильним та ефективним використанням коштів – забезпечити оживлення економіки країни [7, с. 201].

Слід відзначити, що бюджетний дефіцит не означає не збалансування бюджету,оскільки не збалансування бюджету та дефіцит – це різні речі. Для покриття бюджетного дефіциту передбачають відповідні джерела його фінансування та він становиться збалансованим. Не збалансування бюджету означає відсутність відповідних джерел фінансування видатків, що є неприпустимим, оскільки, стає не зрозумілим що потрібно фінансувати, а що ні.

Існує 2 основних підходи до визначення бюджетного дефіциту:

─ дефіцит визначається як перевищення видатків над доходами;

─ дефіцит визначається як підсумок операцій держави з фінансовими активами та зобов’язаннями.

До 2003 року включно дефіцит бюджету визначався як різниця між доходами та витратами. Починаючи з 2003 року величина дефіциту бюджету в Україні розраховується як різниця між доходами та видатками(з урахуванням сальдо операцій кредитування) [8].

Основні відмінності у визначення величини дефіциту стосуються відмінностей у відображення окремих операцій, зокрема:

• кредитування з бюджету;
• надходження від приватизації;
• пенсіонні відрахування та виплати пенсій;
• відображення фінансових деривативів.

Тобто, при визначення величини дефіциту потрібно не брати в урахування окремі операції, які прописані у бюджеті.

На підставі цього існують 2 головних методи відображення операцій в бухгалтерському обліку: при надходженні чи сплаті коштів (касовий метод) та під час безпосереднього здійснення операцій незалежно від того, опосередковані вони рухом коштів або ні(метод нарахувань). Переважно більша кількість  імпортних та експортних операцій використовують саме касовий метод.

Велике значення для адекватної та обґрунтованої оцінки величини бюджетного дефіциту є розрахування його відносних показників [9]. Найбільш поширені серед них представлені у таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1

Відносні показники бюджетного дефіциту

 

Номер	Назва показника	Формула
1	2	3
1	відношення бюджетного дефіциту до величини його валового внутрішнього продукту, %
2	відношення бюджетного дефіциту до величини доходів бюджету, %
3	відношення бюджетного дефіциту до величини витрат бюджету, %;
4	визначення величини дефіциту без урахування у складі доходів надходжень у вигляді трансфертів (доцільний для розрахування виключно  окремих бюджетів – державного або місцевого та не доцільний для зведеного бюджету)
5	визначення величини дефіциту, розрахованого без урахування у складі витрат бюджету платежу, пов’язаних з обслуговування державного боргу
Закінчення таблиці 1.1.
1	2	3
6	визначення величини дефіциту, розрахованого без урахування у складі доходів бюджету надходжень разового характеру

 

Визначення дефіциту як підсумку операцій держави з фінансовими активами та зобов’язаннями широко використовується у розвинених країнах, зокрема в Європейському Союзі. Маастрихтська угода, підписана 7 лютого 1992 року в місті Маастрихт(Нідерланди) між учасниками Європейського суспільства, одним із умов для учасників союзу визначив значення дефіциту державного бюджету на рівні 3% від валового внутрішнього продукту.

Бюджетний дефіцит в Україні розраховується окремо для Державного бюджету, місцевих бюджетів та Зведеного бюджету. Головними причинами, які спотворюють реальний стан бюджетного дефіциту в Україні є:

а) кредиторська заборгованість бюджетних установ;

б) заборгованість бюджету з  відшкодування  податків на додану вартість;

в) урахування у складі доходів бюджету джерела його фінансування;

г) наявність переплачування по обов’язковим платежам в бюджет.

Таким чином, питання щодо точної оцінки стану бюджетного дефіциту залишається й досі відкритим та потребує значних досліджень з боку держави.

 

1.2. Види та вплив бюджетного дефіциту

 

Бюджетний дефіцит має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків. Сучасна фінансова наука передбачає наступну класифікацію видів бюджетного дефіциту та представлено у таблиці 1.2.

 

 

Таблиця 1.2

Класифікація видів бюджетного дефіциту

 

Номер	Назва виду бюджетного дефіциту	Підвиди бюджетного дефіциту
1	2	3
1	По рівню в бюджетній системі	Дефіцит державного бюджету
		Дефіцит державного (федерального) бюджету
		Дефіцит бюджету членів федерацій
		Дефіцит місцевого бюджету
2	По складовим фонду бюджету	Дефіцит загального фонду
		Дефіцит спеціального фонду
3	По формі виявленню	Відкритий дефіцит
		Прихований дефіцит
4	По причинам виникнення	Вимушений дефіцит
		Свідомий дефіцит
5	По спрямуванню коштів	Активний дефіцит
		Пасивний дефіцит
6	В залежності від терміну дії	Стійкий дефіцит
		Тимчасовий дефіцит

 

Розглянемо кожний з видів бюджетного дефіциту більш детально.

По рівням в бюджетній системі: дефіцит державного бюджету та дефіцит місцевого бюджету( характерно для унітарних держав); дефіцит державного(федерального)бюджету, дефіцит бюджету членів федерацій та дефіцит місцевого бюджету (характерно для федеративних країн).

По складовим фонду бюджету розрізняють дефіцит загального та спеціального фонду. Бюджетний кодекс України визначає як загальний порядок утвердження бюджету з дефіцитом (профіцитом) так й особливості утвердження дефіциту(профіциту) по фондам [10].

По формі виявлення розрізняють відкритий та прихований бюджетний дефіцит.

Відкритий дефіцит – це офіційно визнаний у відповідному документі стан бюджету(наприклад, «Закон України про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет»).

Прихований дефіцит – це офіційно не визнаний у відповідному документі стан бюджету(наприклад, «Закон України про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет»). Оскільки цей вид дефіциту офіційно не визнається, його наявність можливо виявити ґрунтовного аналізу відповідного бюджету. Він виникає як результат:

–   перевищення доходів бюджету, у тому числі в результаті включення в їхній склад невизначеної суми надходжень;

• включення в доходи бюджету джерела його фінансування.

Перевищення планових показників доходів бюджету може бути пов’язане з недостатньою  обґрунтованістю існуючих методів планування доходів, постійними змінами законодавства, яке регулює порядок стягання бюджетних платежів, існування великої кількості пільг, вплив яких не завжди можливо рівнозначно оцінити, наявність найпростіших помилок, які існували в процесі бюджетного планування й таке інше.

Прихований дефіцит надзвичайно негативне явище, яке впливає та тягне за собою низку важкостей з виконанням державними або місцевими органами влади покладених на них зобов’язань внаслідок фіктивності певної частини доходів,  потреба в корегуванні об’єму запланованих витрат або потребує перегляду граничних показників дефіциту та пошук нових джерел фінансування дефіциту [11, c. 174].

По причинам виникнення розрізняють вимушений та свідомий дефіцит бюджету.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком обмеженості фінансових ресурсів держави в умовах економічної та фінансової кризи. У ситуації, коли надходження коштів в бюджет при умові згортанні діяльності базових галузей та уповільнення або навіть припинення існування підприємств, держава не може суттєво зменшити об’єм існуючих соціальних гарантій,

програм підтримки окремих галузей на які починають зазіхати усе більша частина фізичних та юридичних осіб.

Більш того, для збереження власних стратегічних об’єктів, недопускання посилення соціального напруження в країні держава може уживати відповідні заходи підтримки. Саме ці обставини змушують приймати бюджет з дефіцитом.

Свідомий бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної фінансової політики держави, яка свідомо обмежує існуючий рівень оподаткування та об’єми позик, затверджує бюджет з дефіцитом в очікуванні, що надані послаблення в частині оподаткування обернуться ожвавленням економіки, зростом доходів господарюючих суб’єктів та їхніх власників, найманих працівників, а як результат цього – самої держави.

Тобто, якщо вимушений дефіцит має місце в умов незадовільного стану економіки країни, то вимушений – переважно спостерігається у країнах з задовільною економічною ситуацією.

По спрямуванню коштів розрізняють активний та пасивний дефіцит.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестиційно–інноваційний розвиток економіки. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується витрачанням на поточні потреби: надання соціальних трансфертів, виплата заробітної плати, сплата комунальних послуг та енергоносіїв й таке інше.

В залежності від терміну дії розрізняють стійкий дефіцит бюджету, який має місце в довгостроковому періоді та тимчасовий дефіцит, який виникає періодично та є наслідком касових розривів при виконанні бюджету або непередбачуваних подій та обставин [12].

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Як було зазначено раніше, бюджетний дефіцит може мати й позитивні риси для економіки. Умови виправдання та заохочення бюджетного дефіциту представлені у таблиці 1.3.

 

 

Таблиця 1.3

Умови виправдання та заохочення бюджетного дефіциту

 

Назва	Умови виправдання та заохочення	Приклад
1	2	3
1	Існування дефіциту в межах об’єму бюджетних інвестувань	«Золоте правило державних фінансів»
2	Використання дефіциту як джерела боротьби з надвиробництвом шляхом забезпечення відповідно високого рівня платоспроможного попиту  та досягнення повної зайнятості	Концепція Кейнса
3	Використання дефіциту як засобу вирівнювання циклічного розвитку економіки	В період спаду об’єм бюджетного фінансування зростає та виникає дефіцит, в період зросту об’єм бюджетний фінансувань зменшується й виникає бюджетний профіцит
4	Виникнення дефіциту як другорядного наслідку в умовах реалізації основних завдань державної політики	Підтримка цінової стабільності та забезпечення повної зайнятості населення