Аналіз складу доходів та неподаткових надходжень до бюджетів в Україні

 

В основі розмежування доходів між ланками бюджетної системи мають бути такі основні принципи:

— територіальний, сутність якого полягає у тому, що на чиїй адміністративній території  знаходиться платник, у той бюджет будуть спрямовуватися як доходи сплачувані ним платежі;

— відомчий, який означає зарахування у відповідний  бюджет надходжень від суб'єктів  відносин за рівнем підпорядкованості;

— значимості, сутність якого полягає у тому, що зарахування доходів здійснюється у той бюджет, якого значення цей платіж і хто його встановив [31, с. 233].

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Склад і місце неподаткових надходжень до бюджетів у доходах держави

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від  податкових, є досить широким. При  цьому існують надходження, які  мають постійний характер і які  з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Формування  неподаткових надходжень бюджету –  це процес ініціації, адміністрування  та акумулювання неподаткових платежів без застосування інструментів фіскального тиску при наявності ідентифікованих вигод платника та достовірній оцінці витрат органів державної влади, бюджетних установ і підприємств державного сектора економіки, понесених на надання певних благ та послуг. Крім того, формування доходів бюджету за допомогою неподаткових надходжень має суттєве значення для фінансової теорії і практики, оскільки його результати можуть дати відповідь на питання стосовно ефективності функціонування а також перспектив розвитку бюджетного механізму в умовах трансформаційних процесів [19, с. 41].

Неподаткові надходження  можна поділити на кілька груп. Зокрема  – це доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні  збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

До доходів  від власності та підприємницької  діяльності належать:

• надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;
• надходження від грошово-речових лотерей;
• дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств;
• рентна плата;
• інші надходження.

До адміністративних зборів і платежів, доходів від  некомерційного та побічного продажу  входять:

• плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;
• плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна;
• плата за утримання дітей у школах-інтернатах;
• державне мито;
• плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації;
• митні збори.

Надходження від штрафів і фінансових санкцій складаються з:

• адміністративних штрафів та санкцій;
• сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;
• надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.

До інших  неподаткових надходжень належать:

• надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти;
• надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної давності;
• власні надходження бюджетних установ;
• надходження коштів від продажу військового майна;
• надходження до страхового фонду безпеки авіації;
• надходження сум різниці в ціні за газ;

відрахування  від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін. [33, с. 655].

Особливе місце  в доходах бюджету посідають  доходи від реалізації майна, що перейшло у власність держави. На відміну  від решти неподаткових платежів і зборів, стягнення яких здійснюється різноманітними організаціями та установами і контролюється фінансовими органами, вказані доходи контролюються податковими інспекціями. До майна, яке згідно з чинним законодавством переходить у власність держави, належать такі його види:

− конфісковане;

− визнане в установленому порядку безхазяйним;

− майно, що перейшло у власність держави за правом спадкоємця;

− скарби, передані державним податковим інспекціям;

− незатребуване від органів зв’язку майно, відправлене посилками, бандеролями, листами й грошовими переказами;

− бездокументні, незатребувані, реалізовані в дорозі вантажі та незатребуваний багаж на залізничному, водному, повітряному та автомобільному транспорті;

− інше майно.

Інші надходження, які формують доходну базу бюджету, мають, як правило, неподатковий характер. Одним з основних видів цих надходжень є просрочені суми кредиторської та депоненської заборгованості. Так, згідно з чинним законодавством України підлягають перерахуванню до бюджету прострочені суми кредиторської заборгованості, щодо яких минув один рік із дня виникнення цієї заборгованості. Днем виникнення кредиторської заборгованості вважається:

− день зарахування суми на розрахунковий рахунок підприємства або оприходування товарно-матеріальних цінностей;

− день проведення останньої операції при розрахунках за допомогою планових платежів;

− день фактичного виконання робіт та послуг щодо сум, одержаних підприємствами в рахунок оплати цих робіт та послуг.

Слід також  звернути увагу на форму власності  тих підприємств, між якими виникла  кредиторська заборгованість: підлягає перерахуванню до бюджету тільки кредиторська заборгованість на користь підприємств державної форми власності, незалежно від того, у підприємства якої форми власності вона виникла. В бюджет перераховується кредиторська заборгованість, яка виникла рік тому в підприємствах усіх форм власності на користь державних підприємств та бюджетних організацій. Щодо всіх інших юридичних осіб кредиторська заборгованість до бюджету не перераховується, а відноситься на прибуток цих підприємств. Суми простроченої кредиторської заборгованості мабуть бути перераховані до бюджету до 10 числа місяця, наступного за тим, у якому вона виникла рік тому.

До інших  неподаткових надходжень також відносять  надбавки до цін на телевізори, радіоприймачі. Платниками є підприємства – виробники цих товарів. Сума надбавки визначається у відсотках до відпускної ціни, яка не включає в себе суму ПДВ і акцизного збору. На суму надбавки збільшується ціна реалізації, тобто ця надбавка сплачується за рахунок покупців і не зачіпає доходів підприємства – виготовлювача. Одержані кошти використовуються для розвитку телебачення та радіомовлення. За порушення цінової політики органи Державного комітету по цінах мають право стягувати з юридичних осіб суму, яка одержана внаслідок перевищення цін. Відповідно до чинного законодавства, а також штраф у двократному розмірі цієї суми. За них з експлуатацією автомототранспорту, зокрема збори стягуються за технічний огляд засобів автомототранспорту, за видачу номерних знаків та технічних паспортів, за прийом іспитів і видачу посвідчень водіїв.

У бюджет надходять  також суми, що стягуються у зв’язку  з порушенням правил полювання, риболовства  й охорони рибних запасів вілповідними органами, які здійснюють нагляд за додерженням цих правил. Цілий ряд державних органів та їх посадових осіб мають право накладати адміністративні штрафи на фізичних осіб. Так, органи міліції вправі накладати адміністративні штрафи на осіб, які порушують правила громадського порядку, паспортної системи тощо. Органи всіх видів транспорту накладають штрафи за порушення правил користування відповідними видами транспорту, митні органи – за порушення митних правил та контрабанду, органи державного пожежного нагляду - за порушення правил пожежної безпеки, і т. д. Державні податкові інспекції не беруть безпосередньої участі в стягненні зазначених надходжень, на них покладається лише контроль за правильністю та своєчасністю надходжень цих сум до бюджету [7, с. 208].

 

 

1.3. Зарубіжний  досвід формування неподаткових  надходжень

Розглянемо  детальніше особливості формування в окремих країнах з ринковою економікою доходів бюджету. В США в основу класифікації доходів бюджету покладено джерело сплати, а не функціональну ознаку, в зв’язку з чим неподаткові бюджетні доходи (НБД) не виділено в окрему категорію, а розпорошено між різними групами доходів: (1) джерелами загального доходу: податки, міжбюджетні доходи, поточні платежі, інші загальні доходи; (2) доходами від продажу алкогольних напоїв; (3) доходами від житлово-комунальних послуг (utilities); (4) страховими та довірчими доходами. Відповідно до класифікації доходів федерального бюджету США, до складу неподаткових доходів відносять: (1) міжбюджетні доходи; (2) поточні платежі; (3) інші надходження; (4) доходи від продажу алкогольних напоїв; (5) доходи від надання комунальних послуг. Перші три групи надходжень відносять до доходів загального фонду бюджету [24, с. 56].

Протягом останніх 50-ті років  структура доходів федерального бюджету в США кардинально  змінилася. Якщо в 1960-ті роки частка НБД  в структурі доходів перевищувала 30 % (доходи від продажу алкогольних та тютюнових виробів, збір за забруднення навколишнього середовища, паливні збори), то в 2008 році даний показник був меншим 5 %. Це пояснюється тим, що високі ставки акцизів на алкоголь та тютюн виконали поставлене урядом завдання - зменшити коло відповідних споживачів. Зниження надходжень від збору за паливо обумовлено верхньою межею попиту на паливо на фоні зростання платоспроможного попиту та розширення споживання. Під час криз урядами декількох штатів було підвищено ставки податків та неподаткових платежів. Втім, обмежене зростання бази адміністрування не дозволяє компенсувати дефіцит бюджету під час кризи через недостатню кількість надходжень.

Одним з найбільших прибуткових  видів неподаткових доходів є доходи від лотереї. Так, надходження від проведення лотерей в 2002 році перевищили 42 мільярди доларів США (13 мільярдів чистого прибутку), істотно варіюючи між штатами: найбільше доходів від лотерей було акумульовано в таких штатах Нью-Йорк, Массачусетс, Техас, Каліфорнія, Джорджіа, Флорида, Нью-Джерсі, Мічіган, Іллінойс; найменше доходів від лотерей отримали штати Вермонт, Небраска, Монтана, Айдахо, Міннесота, Нью-Мехіко, Айова, Вісконсін.

Розмір надходжень від  лотерей визначається 3 факторами:

1) розміром штату та  часткою платоспроможного населення,  яке може брати участь в  лотереях;

2) наявністю альтернативних  послуг – казино та гральних  автоматів;

3) позицією штату щодо  використання лотерей для отримання додаткових фінансових ресурсів для потреб бюджету.

Вченими встановлено, що лотерейна  діяльність є обтяжливою для бідного  населення (знижує наявний дохід  при низькому проценті віддачі –  лише до 50 % учасників лотерей можуть що-небудь виграти). В штатах з більшою кількістю населення розмір призового фонду є набагато вищим, що стимулює до участі в лотереях. Казино та гральні автомати в 2002 році (дата останнього спостереження) принесли власникам більше 40 мільярдів доларів прибутку після вирахування податків і залишаються головними конкурентами лотерей. Це пояснюється вищим відсотком виграшів учасників (90-95 %), постійним характером гри (цілодобово, а не періодично, як в лотереях), привабливістю для туристів та мігрантів (моментальний виграш). Найбільші доходи від грального бізнесу отримують бюджети штатів Нью-Джерсі (як столиця ігорного бізнесу), Невада, Міссурі, Міссісіпі, Мічиган, Айова, Індіана, Іллінойс, Коннектикут, Колорадо. В США діє система 5 правил для збалансування бюджету і кожен штат обирає кількість правил для виконання. Крім того, на законодавчому рівні закріплюють ліміт витрат і доходів. Так, у складі джерел загального доходу відображаються адміністративні штрафи, пені та неустойки; доходи від надання послуг державними установами, відрахування частини прибутку державних монополій, оподаткування частини прибутку органів державного сектору від реалізації державного майна; платежі, пов’язані з наданням послуг загальнодержавного характеру, фінансові доходи.

У складі доходів від житлово-комунальних послуг відображають виручку монополій за водопостачання, електроенергетики, постачання газу та транспортних послуг. Серед них – рентна плата за послуги транзиту, дозвіл на видобуток вуглеводнів. Крім того, значну кількість повноважень щодо адміністрування неподаткових доходів віднесено до сфери органів місцевого самоврядування. Підтримується ініціатива окремих штатів щодо розширення дохідної бази. Аналіз практики адміністрування НБД в США засвідчив поступове зміщення фіскальної функції на користь регулюючої.