Аналіз ділової активності підприємства

Основним джерелом інформації для аналізу ділової активності підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність - це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність надає інформацію як про фінансовий стан підприємства на конкретну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період .

Досліджуються основні аспекти аналізу ділової  активності підприємств. У взаємозв'язку та взаємозалежності визначаються ті аспекти діяльності підприємств, що характеризують ділову активність. Акцентується увага на основних моментах методики ділової активності. Аналіз діловоїактивності підприємств, разом з оцінкою фінансового стану та результатів діяльності, є важливою складовою фінансового аналізу. Фінансовий стан підприємств оцінюють за допомогою системи коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Про результати діяльності підприємств судять за допомогою аналізу прибутковості та рентабельності.

Аналіз ділової активності підприємства можна подати у вигляді системи чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних досліджень:

• аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємств;
• аналізу використання власного і залученого капіталу;
• аналізу ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;
• аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних  досліджень ділової активності підприємств  дає змогу оцінити, наскільки  ефективно сформована структура  їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовниками, а також з комерційними банками. Як відомо, ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов'язують з їх оборотністю. Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для стабільності фінансового стану підприємств з таких причин:

• швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;
• прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;
• прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до прискорення обороту на інших стадіях.

Під час аналізу дається  оцінка окремих статей оборотних  активів із врахуванням галузевої  специфіки підприємства, виду діяльності та особливостей випуску продукції. Крім того, визначають і аналізують основні показники оборотності оборотних коштів. За результатами аналізу визначають основні причини нераціонального формування оборотних активів і вживають заходи для усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової активності підприємств є оптимальне співвідношення власного і залученого капіталів та ефективність їх використання. Показники ефективності використання капіталу відображають швидкість його руху та віддачу капіталу.

Аналіз власного капіталу підприємства включає оцінку:

• достатності, динаміки та структури власного капіталу;
• причин змін окремих його складових.

З метою факторного аналізу  власного капіталу останній доцільно розраховувати як добуток трьох  величин:

• чистої рентабельності реалізації продукції;
• коефіцієнта оборотності капіталу;
• коефіцієнта фінансової залежності.

Результати аналізу  капіталу мають показати, наскільки  ефективно сформована його структура, який ступінь ризику існує для  інвесторів, чи є підприємство фінансово  стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика аналізу кредитних  відносин підприємства з банками  включає три основні етапи:

І етап – визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборотності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних коштів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використання вищий;

ІІ етап – визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періодів (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

ІІІ етап – обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.

Методика аналізу кредиторської  заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій за прострочення платежів.

Дані фінансової звітності  виступають не лише основою аналізу  та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення - дохід, прибуток. Тому для всебічного аналізу фінансового стану необхідний спільний аналіз "моментних", балансових даних на дату (момент) і "поточних" показників за період часу.

Отже, основними джерелами  інформації слугують показники фінансової звітності:

• Балансу підприємства (форма №1),
• Звіту про фінансові результати (форма №2),
• Звіту про власний капітал (форма №3),
• Звіту про рух грошових коштів (форма №4),

Фінансова звітність  є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємо доповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

 

 

1.3. Методика аналізу  ділової активності підприємства

 

Основними завданнями аналізу  ділової активності є:

- дослідження рентабельності  та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності  використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка  динаміки та стану ліквідності,  платоспроможності та фінансової стабільності підприємства;

- оцінка становища  суб'єкта господарювання на фінансовому  ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності  використання фінансових ресурсів .

Аналіз ділової активності підприємства є необхідним етапом для  розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

У результаті фінансового  аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину ділової активності підприємства.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Основними показниками  оцінки ділової активності підприємства є:

1. Коефіцієнт загальної  оборотності активів (капіталу) (інша  назва - коефіцієнт трансформації) - відображає швидкість обороту (у кількості оборотів за період) сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

Оа = ЧВ / ВАс,     (1.1)

де, ЧВ - чиста виручка  від реалізації продукції;

ВАс - середньорічна вартість активів.

2. Коефіцієнт оборотності  запасів - відображає число оборотів  товарно-матеріальних запасів підприємства  за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні активи й тем стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності запасів визначається за формулою:

Оз = ЧВ / ВЗс,     (1.2)

ВЗс - середньорічна вартість запасів.

Більш точно коефіцієнт оборотності запасів можна оцінити відношенням собівартості реалізованої продукції до середнього за період величині запасів. Цей підхід є більш обґрунтованим, тому що використання виторгу від реалізації, що містить у собі закладену в ціну продукції прибуток, приводить до перекручування показників оборотності .

Оборотність матеріальних оборотних коштів у днях визначається відношенням тривалості аналізованого періоду до коефіцієнта оборотності.

3. Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності по розрахунках). У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається за формулою:

Одз = ЧВ /ДЗс,    (1.3)

ДЗс - середньорічна сума дебіторської заборгованості.

Як правило, чим вище цей показник, тим краще, тому Ідо в підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість звернеться в кошти. Для цього необхідно розділити тривалість аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності по розрахунках.

У ході економічної діагностики  доцільно зіставляти фактичні строки погашення дебіторської заборгованості із тривалістю наданого покупцям періоду відстрочки платежу, що дозволить оцінити ефективність контролю за станом розрахунків з дебіторами й зробити висновки про рівень їхньої кредитоспроможності.

4. Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості - показує  розширення або зниження комерційного кредиту, надаваного підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має вигляд:

Окз = ЧВ / КЗс,     (1.4)

КЗс - середньорічна сума кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості також можна оцінити відношенням собівартості реалізованої продукції до середнього за період сумі кредиторської заборгованості.

Період обороту кредиторської  заборгованості визначається як частка від розподілу тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Ще однією додатковою характеристикою ділової активності господарюючих суб'єктів є тривалість операційного й фінансового циклів.

5. Операційний цикл - період  часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції [19, с.95]. Тривалість операційного циклу розраховується як сума тривалості обороту запасів і періоду інкасації (погашення) дебіторської заборгованості по товарних операціях:

ТОЦ = Тз + Тдз,     (1.5)

Тз - термін обороту запасів;

Тдз  - термін обороту  дебіторської заборгованості.

6. Фінансовий цикл  являє собою період, протягом  якого кошти відвернені з обороту, тобто період між оплатою кредиторської заборгованості й погашенням дебіторської. Тривалість фінансового циклу визначається як різниця між тривалістю операційного циклу й строком оборотності кредиторської заборгованості по товарних операціях:

ТФЦ = Тоц – Ткз,     (1.6)

Тоц - тривалість операційного циклу;

Ткз - термін обороту кредиторської заборгованості.

Логіка цього показника  в наступному: запаси й дебіторська заборгованість викликають потребу в коштах, а кредиторська заборгованість є джерелом покриття поточних фінансових потреб.