Аналітична характеристика майнового страхування страхових компаній

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

1.1.Економічна сутність  майнового страхування і його  принципи . 6

1.2.Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг . 14

1.3. Механізми майнового  страхування в Україні

РОЗДІЛ2ХАРАКТЕРИСТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Аналітична характеристика  страхового ринку України 

2.2.Аналітична характеристика  майнового страхування страхових  компаній 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

ВИСНОВОК .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Майнове страхування, як і інші види страхування — це перш за все вид підприємницької  діяльності і неможливий без отримання  прибутку. Це досягається тим, що не за кожним договором наступає обумовлений  випадок і проводиться виплата. У нашій же країні унаслідок подій останніх років з'явилося достатньо багато страхових компаній — це може говорити тільки про те, що страховий бізнес — досить прибуткове заняття. В умовах конкуренції страхові компанії все більш розширюють круг страхових ризиків — подій, при настанні яких страховик виплачує застрахованій особі обумовлену суму. За всіх цих причин значення страхування в сучасному суспільстві постійно зростає.

Страховий ринок повинен  відображати конкретні умови  конкретної країни, а саме рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки недосконалий.

Мета даної роботи — дослідити та узагальнити методологічні принципи, методи побудови та передовий зарубіжний досвід щодо забезпечення ефективного функціонування майнового страхування на сучасному етапі розвитку нашої держави, що може бути корисним для визначення фінансового стану держави в цілому та окремих ії елементів, а також напрямів поліпшення її функціонування.

Предметом дослідження є майнове страхування, роль і місце його на ринку страхових послуг.

Об’єктом дослідження є економічні відносини між конкретними суб’єктами господарювання.

У пропонованій роботі на основі матеріалів, що зібрані по даній  темі, зроблена спроба проаналізувати деякі проблеми страхового ринку України і виділити можливі перспективи його розвитку. Враховуючи, що просте вичленення нинішнього періоду страхування не може дати повного уявлення по даній темі, необхідно розглянути проблеми сьогоднішнього дня в деякому порівнянні з попередніми періодами його розвитку. Для цього в число даних питань включені короткі оглядові матеріали, що стосуються виникнення і розвитку страхування, економічної суті страхування, структури страхового ринку. Також в цій роботі розглянуто, яку роль майнове страхування грає в економіці ринкового типа, особливості і проблеми страхового ринку України і пропозиції по їх удосконаленню.

Робота складається  з вступу, трьох розділів та висновку. Перший розділ розкриває теоретичні основи майнового страхування. У другому розділі відображено механізм майнового страхування в Україні. Третій розділ висвітлює перспективи розвитку майнового страхування.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

1.1.Економічна  сутність майнового страхування  і його принципи

«Страхування — такий  вид необхідної суспільно корисної діяльності, при якій громадяни і  організації наперед страхують  себе від несприятливих наслідків  у сфері їх матеріальних і особистих  нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків до особливого фонду спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, a ця організація при настанні вказаних наслідків виплачує за, рахунок засобів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму» [34, с.4].

Майнове страхування  пов'язане з володінням, використанням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує різні види страхування, які розділяються на дві групи — страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, устаткування, транспорту, вантажів і багажу, урожаю, технічних ризиків, фінансових ризиків й інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів, нерухомості, домашнього майна, майна в господарствах, домашніх тварин і інших видів майна (рис. 1.1).

Згідно Інструкції про  порядок видачі ліцензії на здійснення страхової діяльності на території  України від 15 липня 1996 р. № ЛП-18/78, договір майнового страхування  може бути поміщений відносно страхування:

• засобів водного транспорту;

• засобів повітряного  транспорту;

• засобів наземного  транспорту;

• вантажів і багажу;'

• від вогняних ризиків  і ризиків стихійних явищ;

• кредитів;

• інвестицій;

• фінансових ризиків;

• судових витрат;

• виданих і прийнятих  гарантій;

• майна іншого, чим перераховано.

 

Перелік видів ризиків, від яких може бути застраховано майно (страховий інтерес), теж не можна  вважати вичерпним:

• пожежі;

• повені;

• землетруси;

• урагани;

• зливи;

• градобій;

• затоплення ґрунтовими водами;

• вибухи;

• аварії

• протиправні дії  третіх осіб;

• падіння літальних  апаратів і космічних тіл і  т.д.

За договором майнового  страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: ризик (втрати) загибелі, недостачі або пошкодження  певного майна; ризик збитків в підприємницькій діяльності із-за порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або із-за зміни умов цієї діяльності по незалежних від підприємця обставинах, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів — підприємницький ризик (див. додаток)

Необхідно звернути особливу увагу на те, що можливість страховика приймати на страхування те або інше майно (майновий інтерес) обмежена. Це пов'язано з тим, що страхова компанія не має права укладати договори майнового  страхування по тих видах об'єктів страхування, які не були включені в Інструкцію про ліцензію. У конкретному страховому договорі разом з комбінацією об'єктів страхування і видів ризиків, на випадок настання яких укладається договір, може бути присутня і конкретизація об'єкту страхування, що передбачається правилами по даному виду. Наприклад, договір страхування може бути поміщений страхувальником одночасно відносно двох об'єктів: автотранспортного засобу і вантажу, що перевозиться їм, але тільки на випадок знищення або пошкодження застрахованих видів майна в результаті аварії.

Страхування, при якому  за одним договором прийнято на страхування  декілька різнорідних об'єктів (або  коли в наявності комбінація декількох  однорідних об'єктів однієї галузі страхування), носить назву комбінованого, або комплексного.

Під комбінованим страхуванням можна розуміти об'єднання в одному договорі декількох різних видів  майнового і особистого страхування  від комплексу страхових ризиків. Види комплексного страхування можуть бути самими різними. Прикладом такого виду страхування служить так зване автокомбі, при якому поодинці могли бути застраховані автотранспортний засіб, багаж і водій'. J

Порядок проведення страхування  по кожному конкретному об'єкту в  такому комбінованому страхуванні  повинен, проте, строго відповідати правилам і нормам, що регламентують відповідний вид страхування (майнового або особистого).

Знання принципів страхування  необхідно для всіх учасників  страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування  такі:

ü майновий економічний інтерес;

ü найвищий ступінь довіри сторін;

ü причинно-наслідковий  зв'язок подій;

ü виплата відшкодування  в розмірі реального збитку;

ü використана франшиза;

ü суброгація;

ü диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

ü Переговори щодо укладання  договору страхування.

ü Повідомлення всієї  необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

ü З'ясування причини  настання страхового випадку.

ü Розрахунок і виплата  страхового відшкодування.

Економічний інтерес  майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності  та збереженні життя та здоров'я  при настанні несприятливих подій  або нещасних випадків. Відшкодовуються  лише конкретні збитки конкретної особи. Основні риси економічного інтересу:

ü повинен піддаватися  фінансово-економічній оцінці;

ü повинен виникати на законних підставах;

ü особа, яка, уклавши  договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від  страхування незаконну вигоду.

Принцип найвищої довіри сторін полягає в тому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт — майбутній страхувальник — повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає  збиток, починається розслідування  обставин його виникнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, a збиток не відшкодовано. [14.c.20]

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші — ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних  збитків (страхове відшкодування) — центральний принцип страхування. Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Розрахунок страхового відшкодування (Q) при системі пропорційної відповідальності виконується за формулою 1.1:

Q = T(S/W)

де Т — фактична сума збитку;

S — страхова сума  за договором

W — вартісна оцінка  об'єкта.

Для об'єктів із однаковою  вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза — мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, a її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевищує  розмір франшизи, але відшкодовує  збиток повністю, якщо розмір збитку перевищує  суму франшизи. Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу. Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, — основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії  страхувальників та страхових товариств  виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи.

1.Встановлення законом,  відповідно до якого страховик  зобов'язаний застрахувати встановлені  об'єкти, а страхувальники — вносити  належні страхові платежі. Закон  передбачає: перелік об'єктів обов'язкового  страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференціації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

2.Суцільне охоплення  обов'язковим страхуванням зазначених  у законі об'єктів. Для цього  страхові органи щорічно проводять  по всій країні реєстрацію  застрахованих об'єктів, нарахування  страхових платежів та їх стягнення  у встановлені терміни.