Платоспроможність підприємства як об’єкт фінансового менеджменту

   Дані таблиці 4 свідчать, що взуттєва фабрика "Кияни" у 2006 році мала від'ємний диференціал фінансового левериджу (—12,8%), що призвело до від'ємного ефекту фінансового левериджу (—0,02). У зв'язку з цим підприємству недоцільно використовувати позиковий капітал, оскільки чим вищим буде коефіцієнт фінансового левериджу, тим більшим стане негативний ефект фінансового левериджу. При від'ємному значенні диференціала фінансового левериджу взуттєва фабрика "Кияни" втратила значну частину ефекту, що визначається коефіцієнтом рентабельності власного капіталу. У 2006 році рентабельність власного капіталу становила лише 1,3%.

   Наш аналіз рівня рентабельності власного капіталу досліджуваних акціонерних товариств засвідчив пряму залежність між диференціалом фінансового левериджу і рентабельністю власного капіталу. Тобто більше від'ємне значення диференціала фінансового левериджу призводить до більшого зменшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу. При цьому в акціонерному товаристві неефективно використовується власний капітал.

Таблиця 4. Аналіз структури капіталу досліджуваних акціонерних товариств за 2006 рік

 

№№	Показники	Взуттєва фабрика "Київ"	Взуттєва фабрика "Кияни"	ТОВ "Будинок моделей взуття"	ЗАТ "Взуттєва фабрика м. Кременчук"	ВАТ "Взуттєва фабрика м. Коломия"
1	Середня вартість оборотних активів	7498,0	3771,4	2524,8	1568,5	211,3
2	Валюта балансу	28067,0	17509,2	6522,0	3136,6	625,0
3	Власний капітал	20199,0	14587,9	1528,6	1883,7	281,4
4	Позиковий капітал	4760,0	355,6	251,0	-	155,0
5	Прибуток до оподаткування	1512,0	272,6	610,0	310,0	44,0
6	Відсотки за користування кредитом	17,0	20,0	20,0	-	15,0
7	Податок на прибуток	453,6	81,8	183,0	93,0	13,2
8	Чистий прибуток (р.5 - р.7)	1058,4	190,8	427,0	217,0	30,8
9	Рентабельність власного капіталу (р.8 : р.3)%	5,2	1,3	27,9	11,5	10,9
10	Коефіцієнт фінансової незалежності (р.3 : р.2)	0,72	0,83	0,23	0,60	0,45
11	Рентабельність активів (р.5 : р.1) х 100%	20,2	7,2	24,2	19,8	20,8
12	Коефіцієнт фінансового левериджу (р.4 : р.3)	0,24	0,02	0,16	-	0,55
13	Диференціал фінансового левериджу (р.11 - р.6)%	3,2	-12,8	4,2	-	5,8
14	Ефект фінансового левериджу (р.12 х р.13) х (1 - 03)	0,05	-0,02	0,05	-	0,02

 

   Незважаючи на те, що ВАТ "Взуттєва фабрика "Кияни" має найвищий коефіцієнт фінансової незалежності (0,83), рентабельність активів у неї найнижча (7,2%). Водночас взуттєва фабрика "Київ" при коефіцієнті фінансової незалежності 0,72 має рентабельність активів 20,2%. Слід зазначити, що ВАТ "Взуттєва фабрика м. Коломия" досягла високого рівня рентабельності (20,8%) за рахунок ефективного використання позикового капіталу в результаті високого рівня коефіцієнта фінансового левериджу (0,55).

   Отже, використання кредитів комерційного банку має рацію тільки тоді, коли рентабельність активів підприємства перевищує середню відсоткову ставку за користування кредитом банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Напрями залучення додаткових фінансових ресурсів для покращення платоспроможності підприємства.

   Важливу роль відіграє вибір джерел фінансових ресурсів підприємства, який в ринкових умовах значно розширюється.  Однак  підприємства на практиці не всі джерела в змозі використовувати. Зокрема це пов'язано з відсутністю підтримки в: Україні з боку держави вітчизняного підприємництва, малого та середнього бізнесу, неможливістю одержання державних субсидій: невигідністю користування кредитами комерційних банків України з причини високих, іноді навіть нереальних відсотків і орієнтування комерційних банків на короткострокове кредитування ( 3-6 місяців).

   Найбільшим за величиною джерелом формування власних фінансових коштів діючого підприємства виступають доходи від його господарської та іншої діяльності. Переважна більшість підприємств має три основних види доходів: звичайний, капітальний, дивідендний.

Звичайний доход (прибуток) - формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності підприємства.

   Капітальний   доход   -   це   доход   від   перепродажу   (реалізації) підприємством різних активів (нерухомості - землі, майна; фінансових активів - акцій та облігацій тощо) після певного періоду їх використання. Якщо підприємство купує акції іншої фірми, воно звичайно одержує дивіденди. Ці дивіденди називають дивідендним доходом (міжфірмовими дивідендами).

   Важливим джерелом формування і підтримання на необхідному рівні власних фінансових коштів є. амортизаційні відрахування на реновацію (повне відновлення) основних фондів підприємства. Щорічний абсолютний розмір амортизаційних відрахувань залежить від їх норми і балансової вартості основних фондів. Значення цього джерела фінансових коштів підприємства істотно зростає за умови застосування методу прискореної амортизації активів.

   При потребі (через недостатність власних коштів) підприємство може скористатися внутрішнім (короткостроковим і довгостроковим) чи міжнародним кредитом у грошовій або товарній формі з умовою його повернення і сплати певного відсотку (кредитної ставки). Проте останнє вимагає ретельного економічного обґрунтування доцільності (ефективності) залучення такої форми позички[4, c. 36-38].

   Сучасна система господарювання звичайно орієнтована на власні та позичені кошти. Проте в окремих випадках підприємствам можуть бути надані субсидії, тобто фінансова допомога в грошовій або натуральній формі за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів. Розрізняють прямі та непрямі субсидії. Через прямі субсидії держава стимулює нагромадження капіталу, фінансує капітальні вкладення у ті галузі, розвиток яких необхідний для збалансованості національної економіки країни в цілому, але є недостатньо прибутковим для відповідних підприємств. Вони спрямовують перш за все в нові перспективні галузі економіки і малорентабельні виробництва. Непряме субсидування тих чи інших підприємств здійснюється переважно засобами податкової і грошово-кредитної політики (податкових пільг, пільгових кредитів тощо).

   Сукупність фінансових ресурсів підприємства, що має постійно підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та інвестиції (капітальні довгострокові витрати).   Особливості обігу та формування необхідного обсягу вимагають окремого детального розгляду обох видів фінансових ресурсів підприємства.

   На підприємствах мають місце перш за все поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу і товарну стадії).

   Доцільним було б використання такого джерела фінансових ресурсів підприємства, як лізинг, особливо при здійсненні інвестування капіталу. Це джерело фінансових ресурсів мало використовується в Україні, хоча несе в собі значні потенційні можливості.

   Не отримали широкого використання в Україні і можливі різноманітні напрямки використання фінансових ресурсів підприємств. Найважливішими причинами цього є: невигідність інвестування фінансових ресурсів підприємства на сучасному етапі в будь-яке виробництво, за умов недосконалої податкової політики держави, відсутності підтримки державою власних виробників продукції; а як наслідок орієнтуванням більшості українських бізнесменів на посередництво в торгівельних операціях, що в цілому зменшує можливості національної економіки виробляти національний продукт, не кажучи вже про його збільшення.

   Для досягнення стійкої моделі формування і використання фінансових ресурсів підприємств пріоритетність повинна надаватись внутрішнім фінансовим ресурсам. Побудова оптимальної моделі пов'язана із залученням зовнішніх ресурсів шляхом акціонування та кредитування[1, c. 32].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Висновки

   Платоспроможність  підприємства є однією з найважливіших  складових, що визначають фінансовий  стан підприємства, тобто забезпеченість  фінансовими ресурсами для здійснення  ефективної господарської діяльності  та проведення розрахунків за  своїми зобов’язаннями.

   Платоспроможність відображає нинішній стан справ, і є вираженням спроможності підприємства погашати поточні (негайні) платежі. В умовах ринкової економіки, підтримання платоспроможності на належному рівні є надзвичайно важливим завданням для будь-якого підприємства. Низька платоспроможність підриває можливості здійснення нормального виробничого процесу, позбавляює можливостей залучення додаткових фінансових ресурсів, внаслідок низької довіри кредиторів та інших контрагентів, зумовлює додаткові непродуктивні витрати у вигляді пені та штрафів тощо. З іншого боку, причинами зниження платоспроможності підприємства є низька рентабельність, чи взагалі збиткова діяльність, і нераціональне розпорядження наявними ресурсами.

   Як інформаційна база аналізу фінансових ресурсів підприємства повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри, зовнішні умови його діяльності, які варіантно змінюються, що необхідно враховувати при аналітичних оцінках і прийнятті управлінських рішень.

   Поряд з надійними і перевіреними аналітичними методами дослідження формування і використання фінансових ресурсів можливе впровадження запозичених із практики країн з розвинутою ринковою економікою, зокрема використання спрощеної схеми балансу підприємства, системи показників для аналізу, розрахунку впливу факторів та інше.

   У даній курсовій роботі розглядається важливість аналізу господарської діяльності підприємства, складовою частиною якого є аналіз платоспроможності, основною метою якого є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

    Актуальність  і практична значимість теми  курсової роботи обумовлена низкою  причин. По-перше, у даний час,  в українській економіці добра  половина підприємств є збитковими  за результатами діяльності, деяких  з них слід вже давно оголосити  банкрутами, а отримані кошти  перерозподілити на користь ефективних  виробництв, що безсумнівно б  сприяло оздоровленню вітчизняного  ринку. По-друге, в умовах масової  неплатоспроможності господарюючих  суб'єктів, особливого значення  набувають заходи для запобігання  кризових ситуацій, а також заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності  підприємства і стабілізацію  його фінансового стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               

 

                              Список використаної літератури:

1. Андрущак  Є. Управління фінансовими ресурсами  у процесі реструктуризації підприємств  //Фінанси України. - 2002. - № 7. - C. 30-38

2. Буряк П.  Ю. Формування і надання інформації  про фінансові ресурси підприємства //Фінанси України. - 2006. - № 10 . - С.123-128.

3. Ванькович  Д. Удосконалення системи управління  фінансовими ресурсами промислових  підприємств //Фінанси України. - 2002. - № 7. - C. 44-50

4. Виговська  В. В. Вдосконалення системи  управління фінансовими ресурсами  малих підприємств//Актуальні проблеми  економіки. - 2004. - № 8. - C. 35 - 40.

5. Гуляєва  Н. Фінансові ресурси підприємств  //Фінанси України. - 2003. - № 12. - С.58-62

6. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997р. № 283/ 91 - ВР, ст. 1.

7. Зятковський  І. Бюджет підприємства як інструмент  управління фінансовими ресурсами  //Фінанси України. - 2001. - № 7. - C. 75-79

8. Казакова  В.І. Концептуальні основи управління  фінансовими ресурсами підприємствами //Економіка АПК. - 2004. - № 1. - С.109-113

9. Качмарик  Я. Ефективність формування фінансових  ресурсів підприємст//Фінанси України. - 2000. - № 10. - C. 138-144

10. Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент/Л.О. Коваленко: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://library.if.ua/book/52/3820.html

11. Коробов  М.Я. Фінансово-економічний аналіз  діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - с. 370 - 373.

12. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства (методичні підходи)// Економіка, фінанси, право- 1998, № 9 - с.10 - 15.

13. Марченко  А. Аналіз джерел формування  фінансових ресурсів //Фінанси України. - 2002. - № 9. - C. 102-108

14. Опарін  В. Фінансові ресурси: проблеми  визначення та розміщення //Вісник  Національного банку України. - 2000. - № 5. - C. 10-11.

15. Петленко  Ю. Оптимізація джерел фінансових  ресурсів підприємств //Фінанси  України. - 2000. - № 6. - C. 91-95

16. Пойда-Носик  Н. Фінансові ресурси підприємства //Фінанси України. - 2003. - № 1. - С.96-103

17. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств /О.С.Філімоненков: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://fingal.com.ua/content/view/643/54/1/3/#13247

18. Хотомлянський  О. Л. Теоретичні основи управління  фінансовими ресурсами підприємства //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 2. - C. 145 - 151.