Основні види валютних операцій

6. Вартість основних засобів  і нематеріальних активів, малоцінних  і швидкозношуваних предметів,  сировини і матеріалів, устаткування і товарів, фондів спеціального призначення та інших активів і пасивів, не наведених у пункті 5 і використовуваних для ведення господарської діяльності в Україні та за її межами, при складанні бухгалтерської звітності оцінюється у грошовій одиниці України в сумі, обчисленої за діючим курсом Національного банку України на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті, з якою пов'язано зарахування цих активів і пасивів на баланс підприємства.

7. Перерахунок вартості  активів і пасивів, наведених  у пункті 6, після відображення в бухгалтерському обліку у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти не здійснюється.

8. Записи операцій в  регістрах бухгалтерського обліку на рахунках обліку активів і пасивів, вартість яких визначена в іноземній валюті, виробляються підприємством, організацією, установою, що здійснюють господарську діяльність в Україні та за її межами, у грошовій одиниці України.

 Одночасно вказані  записи операцій з активами  та пасивами, наведених у пункті 5 цього Положення, провадяться в тій іноземній валюті, в якій здійснюються платежі.

9. Доходи і витрати  в іноземній валюті, за якими  формується результат від здійснення  фінансово-господарської діяльності за межами України, визначаються в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату здійснення відповідної операції в іноземній валюті або середній величині курсів . Середня величина курсів є результатом ділення твори величин курсів Національного банку України та кількості днів їх дії у звітному періоді на кількість календарних днів у звітному періоді.

1.3.1. Облік Операцій з торгівлі (обміну) готівковою валютою.

Підприємства, які за агентськими угодами з установами банків здійснюють операції з торгівлі (обміну) готівковою валютою, вартість придбаної іноземної валюти в сумі еквівалента, обчисленого в українських карбованцях за курсом Національного банку України на дату здійснення операцій, оприбутковують за дебетом рахунка 50 «Каса» субрахунок 3 «Операційна каса в іноземній валюті» на суму фактично виданої української валюти в обмін на іноземну валюту з віднесенням різниці на рахунок 42 «Торговельна націнка" субрахунок 4 «Валютна маржа».

 Суми валютної маржі  в частині, що припадають на  продану обмінними пунктами іноземну  валюту, щомісячно списуються в  кореспонденції з рахунком 80 «Прибутки  та збитки». Для розподілу валютної маржі визначається її середній відсоток діленням суми залишку валютної маржі на початок місяця та валютної маржі за звітний місяць на суму проданої у звітному місяці іноземної валюти та залишку іноземної валюти на обмінних пунктах на кінець звітного місяця. Множенням суми проданої обмінними пунктами за звітний місяць іноземної валюти на середній відсоток валютної маржі визначається та її сума, що підлягає списанню з рахунку 42.

1.3.2. Облік операцій з продажу та купівлі безготівкової іноземної валюти.

Валютні кошти, перераховані уповноваженому банку для продажу, в сумі, обчисленої за курсом Національного  банку України на дату здійснення операцій, відображаються за дебетом  рахунка 56 «Інші грошові кошти» субрахунок 1 "Грошові кошти в дорозі" і кредитом рахунку 52  < p> «Валютний  рахунок» субрахунку 1 «Валютний рахунок  в країні» і 3 «Транзитний валютний рахунок». Сума одержаної української валюти від продажу безготівкової іноземної валюти відображається за дебетом рахунку 51 «Розрахунковий рахунок» та кредитом рахунку 46 «Реалізація» субрахунок «Реалізація безготівкової іноземної валюти» і одночасно за кредитом рахунка 56 «Інші грошові кошти» субрахунок 1 "Грошові кошти в дорозі »і дебетом рахунку 46« Реалізація ».

В дебет рахунку 46« Реалізація »відноситься також оплата послуг уповноваженого банку за виконання доручення  підприємства на продаж іноземної валюти. Прибуток від продажу іноземної валюти відображається за кредитом рахунку 80 «Прибутки та збитки», а втрати (збитки) - за дебетом рахунка 81 «Використання прибутку» в Кореспонденнціі з рахунком 46 «Реалізація».

Вартість придбаної іноземної  валюти, обчисленої в українській  валюті за курсом Національного банку  України на дату зарахування іноземної  валюти на рахунок підприємства в уповноваженому банку, відображається за дебетом рахунка 52 «Валютний рахунок» субрахунок «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунку 56 «Інші грошові кошти »субрахунок« Грошові кошти в дорозі ». Перевищення еквівалента придбаної іноземної валюти в українській валюті над сумою всіх витрат на її придбання зараховується до складу прибутків, а результат зворотного алгоритму списується в дебет рахунку 81 «Використання прибутку».

1.4. Сьогоднішній курс іноземних валют в Україні.

На курсову ситуацію в  Україні протягом останніх п'яти місяціввпливає низка чинників.

Відлуння світової фінансової кризи, що впливають як на активність фондового ринку, так і на динаміку експортно-імпортних операцій.

Фінансова криза в Україні, що має бюджетний характер (на базі політичних та економічних рішень, які були прийняті в попередні періоди), що сильно впливає на стан фінансового ринку.

Стан ринку державної  позики та ринку корпоративних паперів.

Політичні вибори (весна 1998 року), що формують специфічну поведінку  нерезидентів на ринку державних цінних паперів.

Одним з позитивних факторів є співробітництво з міжнародними економічними інститутами: Світовим банком, Міжнародним валютним фондом (IMF). Якщо говорити в цілому про інтегральних процесах, що впливають накурсоутворення, можна назвати дві з них:

темпи емісії гривні та їх відповідність  ринковим процесам;

пропозиція іноземної  валюти.

 Єдиним інструментом, що знаходяться в руках Національного  банку, з точкизору факторів  курсоутворення, є темпи емісії  національноїгрошової одиниці, тобто контроль за відповідними обсягами грошової базиі грошової маси в обігу.

1.5. Регулювання і контроль.

При проведенні валютних операцій банки несуть різні ризики. Упершу чергу ці ризики пов'язані з можливою наявністю непокритих угод уокремих валютах - довгих або коротких позицій. При термінових угодахвиникає ризик невиконання контракту, наприклад, у зв'язку з банкрутствомконтрагента. Крім того, в залежності від різного часу початку ізавершення розрахунків у окремих валютах з низки валютних операцій банки,зробивши переклад проданої валюти, лише наступного дня дізнаються, чи бувзроблено зустрічний платіж купленої ними валюти. Це має місце внаслідокрізниці в часі, наприклад при продажі банком японських ієн проти валют Західної Європи і США, а також західноєвропейських валют проти долара США.

З метою обмеження ризику не перекладу валюти банки встановлюютьліміти валютних угод з іншими банками, виходячи з розміру їхнього капіталу ірезервів, репутації та інших критеріїв. У міру отримання платежів за ранішеукладених операцій ліміти вивільняються. Ліміти по термінових валютнихопераціях звичайно бувають нижче, ніж по операціях з негайною поставкою,оскільки ризик неплатежу по операції підвищується в залежності від тривалостіперіоду від її укладення до виконання, тобто отримання валюти.

Валютні операції є об'єктом  державного та банківськогоспостереження і контролю. У країнах з частково конвертованою валютою таобмеженнями по фінансовим операціям розмір валютної позиції банківщодо національної валюти є одним з об'єктів валютногоконтролю. У періоди значної валютної нестабільності ці ліміти можутьскорочуватися: також можуть встановлюватися ліміти і для термінових операцій - засумах і за термінами. Однак і при введенні в західно - європейських країнахповної конвертованості валюти нагляд за валютними операціями банківзберігається. Більше того, з 80-х років відзначається посилення цього контролюдля запобігання концентрації у банків валютних ризиків в балансах іпозабалансових статтях. Необхідність цього була продемонстрованаперешкодами та банкрутством в 70-ті роки ряду великих банків через втрати ввалютних операціях. Загальною тенденцією регулювання є дедалі більшаув'язка валютних ризиків з розміром власних коштів банків.

2. Валютний арбітраж.

Арбітраж-це широке поняття. Розрізняються арбітраж з товарами,цінними паперами, валютами. У своєму історичному значенні валютний арбітраж

- Валютна операція, що  поєднує купівлю (продаж) валюти  з наступнимвчиненням контругоді  з метою отримання прибутку  за рахунок різниці в курсахвалют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) або за рахуноккурсових коливань протягом певного періоду (часовий арбітраж).

Основний принцип валютного арбітражу - купити валюту дешевше іпродати її дорожче. Розрізняють простий валютний арбітраж, і складний (із трьомаі більше валютами); на умовах готівки і термінових угод. У міру розвиткугрошово-кредитної і світової валютної системи форми валютного арбітражузмінювалися. При золотому стандарті практикувався валютний арбітраж, заснованийна різниці курсів: векселів, золота, різних кредитних засобів платежу,валют на різних валютних ринках (просторовий). У міжвоєнний періодзолотий арбітраж втратив своє значення у зв'язку зі скасуванням золотогостандарту, а просторовий арбітраж активно використовувався, тому що принедостатньо швидкого і надійного зв'язку між валютними ринками зберегласярізниця в динаміці курсів валют. При просторовому валютному арбітражі (ввідміну від тимчасового) створюється закрита валютна позиція: оскількикупівля і продаж валюти на різних ринках здійснюється одночасно, товалютний ризик не виникає. У сучасних умовах з розвитком електроннихзасобів зв'язку та інформації, розширенням обсягу валютних операцій курсовірозрізнення на окремих валютних ринках стали виникати рідше, і в результатіпросторовий валютний арбітраж поступився місцем в основному тимчасовоговалютному арбітражу.

У залежності від мети розрізняється  спекулятивний іконверсійний валютний арбітраж. Спекулятивний арбітраж має  на метіотримати вигоду з різниці валютних курсів у зв'язку з їх коливаннями. Прицьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється засхемою: марка ФРН - долар США; долар - марка. Конверсійний арбітраж,перш за все, має на меті купити найбільш вигідно необхідну валюту.

Фактично це використання конкурентних котирувань різних банків наодному чи різних валютних ринках. Його можливості ширші, оскількирізниця в курсах може бути не такий великий, як при спекулятивномуарбітражі, при якому вона повинна не тільки покрити маржу між курсамипокупця і продавця, але і дати прибуток. У сучасних умовах валютнікурси на різних валютних ринках рідко відхиляються на величину, що дорівнює абощо перевищує різницю між курсами продавця і покупця, що дозволяєпрактикувати лише конверсійний арбітраж у просторі: банк здобуваєнеобхідну валюту на тому валютному ринку, де вона дешевша. Сучасніелектронні засоби інформації (Рейтер-монітор, Телерейд) дозволяютьстежити за всіма змінами котирувань на ведучих валютних ринках.

Накладні витрати по засобах  зв'язку відносно скоротилися і не граютьістотної ролі в умовах підвищеного мінімального обсягу угоди (від 5млн. дол і більше).

З 70-х років в умовах плаваючих валютних курсів найбільшпоширений валютний арбітраж у часі, заснований на розбіжностітермінів купівлі продажу валюти. Потреба в ньому обумовлена тим, щовеликим банкам, які здійснюють операції у різних валютах і на великісуми, що не завжди доцільно чи навіть можливо в одиничному порядкупокрити їх контругоді. Банкам вигідніше, як кажуть банкіри, "робитиринок ", тобто здійснювати валютні операції на базі сучасних котирувань,залучаючи угоди протилежного напрямку і виграючи при цьому на маржіміж курсами продавця і покупця. Дилери і банки прагнуть здійснювативалютні операції, які створюють найбільш сприятливий, з їхньої точкизору, співвідношення покупок і продажів окремих валют. При цьому вонивідповідно змінюють свої котирування, роблячи їх більш привабливими дляможливих клієнтів, а при необхідності самі звертаються до інших банків дляпроведення їх цікавлять операцій, у тому числі для остаточногорегулювання власної валютної позиції.

Таким чином, часовий арбітраж неминуче несе в собіелемент спекуляції, оскільки дилер в залежності від  свого прогнозу проможливу зміну  курсу обирає ту чи іншу політику покриттяздійснюваних операцій в найближчий час, розраховуючи отримати прибуток від їхпроведення. Якщо дилер припускає, що курс долара в скоре підвищиться, аклієнт пропонує йому продати долари, банк може обмежити суму продажуабо негайно покрити її конрсделкой, купивши долари, а при значнійнестабільності ринку або невпевненість в динаміці курсів - відмовитисяпроводити операцію. Якщо клієнт пропонує банку купити долари, він можеукласти угоду на велику суму, розраховуючи згодом покрити її зарахунок контругоді і отримати прибуток як на маржі між курсами продавця іпокупця, так і на вигідному для нього підвищення курсу долара.

Відмінність валютного арбітражу  від звичайної валютної спекуляціїполягає  в тому, що дилер орієнтується на короткостроковий характероперації і  намагається передбачити коливання  курсів у короткий проміжокміж угодами. Іноді протягом дня він неодноразово змінює своютактику. Для цього дилер повинен добре знати ринок і вміти прогнозувати,постійно аналізувати контакти з іншими дилерами, спостерігати за рухомвалютних курсів, процентних ставок, щоб визначити причини і напрямокколивань курсів.

Велике значення для політики дилера має місцезнаходженнявалютного  курсу на даний момент по відношення до так званих критичнимвалютним  точкам чартів (графіків) зміни валютних курсів. Цістатистичні певні критичні валютні точки являють собоюзначення, зміна курсів за межі яких вимагає великого тиску наринок. З одного боку, при подоланні цих критичних значень динамікакурсу знову вступає у відносно спокійну зону коливань міжкритичними точками. Як правило, дилери - арбітражісти виявляють більшуобережність, коли рух курсів наближається до критичної точки, такяк можливо стрибкоподібне значну зміну курсу (на 100 пунктів ібільше). Однак при валютної спекуляції основний інтерес представляє самеподолання критичних точок.