Основні види валютних операцій

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний університет

Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

Комплексне практичне  індивідуальне завдання з 

«Зовнішньо-економічна діяльність підприємства»

на тему:

 

Основні види валютних операцій

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи МЗЕД - 41

Бураковська І. П.

 

Керівник:

Обаранчук О.Б.

 

 

 

Тернопіль – 2013 

Зміст

1. Валютні операції
1. Еволюція
2. Види валютних операцій
1. Термінові (форвардні) операції з іноземною валютою
2. Валютні операції «СПОТ»
3. Валютні операції «СВОП»
3. Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою
1. Облік операцій з торгівлі (обміну) готівковою валютою
2. Облік операцій з продажу та купівлі безготівкової іноземної валюти
4. Сьогоднішній курс іноземних валют в Україні
5. Регулювання і контроль
2. Валютний арбітраж

Список літератури

 

1. Валютні операції.

1.1. Еволюція.

Історично в міжнародному обігу розрізнялися два основних способиплатежу: трасування і ремітірованіе. При трасування кредиторвиписує  тратту на боржника в його валюті (наприклад, кредитор у Нью-Йоркупред'являє боржника в Лондоні вимогу про сплату боргу  в фунтахстерлінгів) і продає її на своєму валютному ринку з банківського курсупокупця. При трасування кредитор - активна особа: він продає вексельу валюті боржника на своєму валютному ринку. При ремітірованіі боржник --активна особа: він купує валюту кредитора на своєму валютному ринкукурсом продавця. Що застосовувалися в міжнародному обігу до першої світовоївійни і в меншій мірі в міжвоєнний період різноманітні способи платежу,засновані на ремітірованіі і трасування та обслуговували валютніоперації, поступово зжили як самостійний спосіб розрахунків.

Після другої світової війни отримали широкий розвиток різні видивалютних операцій. У період поширення валютних обмежень до кінця 50-х років у промислово розвинених країнах переважали валютні операції знегайною поставкою валют ( "спот") та строкові (форвардні) угоди, причомуостанні часто були об'єктом валютного регулювання. Лібералізаціявалютного законодавства на рубежі 50-х і 60-х років призвела до розвиткуоперацій "своп" замість раніше практикувалася обміну депозитами врізних валютах. Подальший розвиток термінових валютних угод булопов'язано з лібералізацією руху капіталів, що викликали потребу вхеджування (страхування ризиків) додатково до традиційних операційз покриття ризиків з торговельних операцій. Посилити контроль з бокунаглядових органів за станом банківських балансів такожсприяв заміні раніше практикувалися валютних операцій зстрахування ризиків, що відбивали в балансах, терміновими валютними операціями таопераціями "своп", так як вони обліковуються на позабалансових рахунках.

З 70-х років розвиваються ф'ючерсні угоди на ряді бірж, хоча вони неє стандартною операцією міжбанківського ринку, і опціонні валютніугоди - нова форма спекулятивних угод і хеджування від валютнихризиків, особливо коли товарна угода, що створює ризик, можлива, але незабезпечена (наприклад, при участі в торгах). Банки стали здійснювати валютніоперації в поєднанні з операціями по "свопу" процентних ставок. Готівковівалютні операції здійснює більшість банків; термінові операції і "своп "-Угоди - в основному більш великі банки; регулярні опціонні операції --найбільші банки.

 

1.2. Види валютних операцій.

 

1.2.1. Термінові (форвардні) операції з іноземною валютою.

Термінові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні) - це валютніугоди, при яких сторони домовляються про  постачання обумовленої сумиіноземної  валюти через певний строк після укладання угоди стосовнокурсом, зафіксованим в момент її укладання. З цього визначеннявипливають дві особливості термінових валютних операцій.

Існує інтервал у часі між моментом укладення та виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто постачання валюти, визначається як кінець періоду від дати укладання угоди (термін 1 - 2 тижні, 1,2,3,6,12 місяців і до 5 років ) або будь-який інший період у межах терміну.

Курс валют по терміновій валютній операції фіксується в момент укладання угоди, хоча вона виконується  через визначений термін.

Термінові угоди з іноземною валютою здійснюються в наступних цілях:

конверсія (обмін) валюти в  комерційних цілях, завчасна продаж валютних надходжень або купівля  іноземної валюти для майбутніх  платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

страхування портфельних  чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, в якій вони здійснені;

отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Використання термінових угод для покриття валютного ризику приздійсненні комерційних операцій набуло широкого поширення в кінці 60-х початку 70-х років в умовах кризи Бреттонвудської валютної системи іпереходу до плаваючих валютних курсів.

 

1.2.2. Валютні операції «СПОТ».

Ці операції найбільш поширені і складають до 90% обсягувалютних операцій. Їх суть полягає в купівлі-продажу валюти на умовахїї постачання банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладенняугоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання. При цьомувважаються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщонаступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термінпоставки валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день неробочийдля іншої валюти, то термін постачання збільшується ще на 1 день. Дляугод, укладених у четвер, нормальний термін поставки - понеділок, вп'ятницю-вівторок (субота і неділя - неробочі дні).

По угодах "спот" поставка валюти здійснюється на рахунки, зазначенібанками - одержувачами. Дводенний термін переказу валют по укладенійугоді раніше диктувався об'єктивними труднощами здійснити  його в більшкороткий термін.

Валютні операції з негайною поставкою є самим мобільнимелементом валютної позиції і містять в  собі певний ризик. За допомогоюоперації "спот" банки забезпечують потреби  своїх клієнтів в іноземнійвалюті, перелив капіталів, у тому числі "гарячих" грошей, з однієї валюти віншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

 

1.2.3. Валютні операції «СВОП».

Різновидом валютної операції, що поєднує готівкову операції,є угоди "своп". Подібні угоди відомі з часів середньовіччя,коли італійські банкіри проводили операції з векселями; пізніше вониотримали розвиток у формі репортних і депортних операцій. Репорт-поєднаннядвох взаємно пов'язаних угод: наявного продажу іноземної валюти іпокупки її на термін. Депорт-це поєднання тих самих угод, але в зворотномупорядку: покупка іноземної валюти на умовах "спот" і продаж на строкцієї ж валюти.

Пізніше операції "своп" придбали форму обміну банками депозитами врізних валютах на еквівалентні суми. Недоліком подібної операціїбуло збільшення балансу банку на суму цієї операції, що погіршувало йогокоефіцієнти і створювало додаткові ризики. Валютна операція "своп"розв'язує ці проблеми: облік зобов'язань здійснюється на позабалансовихстаттях, обмін валют здійснюється у формі купівлі-продажу, тобто єдиноїугоди.

"Своп" - це валютна  операція, що поєднує купівлю-продаж  двох валютна умовах негайного  постачання з одночасною контругоді  навизначений строк з тими  ж валютами. При цьому домовляються  про зустрічніплатежах два партнери (банки, корпорації та ін.) По  операціях "своп"готівкова угода здійснюється за курсом "спот", який у контругоді (терміновий) коригується з урахуванням премії чи дисконту в залежності відруху валютного курсу. При цьому клієнт заощаджує на маржі - різниці міжкурсами продавця і покупця за готівковою угодою. Операції "своп" зручнідля банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем),тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов'язаного ззміною її курсу. Операції "своп" використовуються для:

• здійснення комерційних справ: банк продає іноземну валюту на умовах негайного постачання й одночасно купує її на термін.
• придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття конрсделкой) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних авуарів.
• взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.

Сутність операції "своп" між центральними банками полягає внаступному. Федеральний резервний банк Нью-Йорка за домовленістю,наприклад, з Німецьким федеральним банком продає йому доларами США наумовах негайної поставки (записує долари на рахунок цього банку усебе), а Німецький федеральний банк зараховує еквівалент цієї суми в марках ФРН на рахунок банку Нью-Йорка. Таким чином, США отримують кредит, створюютьрезерв в іноземній валюті, використовуючи його для валютної інтервенції абовалютної диверсифікації. Одночасно Федеральний резервний банк Нью-Йоркаукладає форвардну угоду з німецьким Федеральним банком і при настанніїї терміну купує у центрального банку ФРН долари на марки. США активновикористовували операції "своп" з метою підтримки доларів при падінні його курсув 70-х роках.

Операції "своп" відбуваються не тільки з валютами, а й з відсотками.

Сутність цієї операції з  відсотками полягає в тому, що одна стороназобов'язується виплатити іншій  відсотки за ставкою LIBOR, в обмін  на отриманнявідсотків за фіксованою ставкою з метою отримання  прибутку у вигляді різниціміж ними. При цьому сторона, що має середньострокові вкладення пофіксованим відсотком, але короткострокові пасиви або пасиви попереглядається відсотку, страхує свій процентний ризик (процентнупозицію), "купуючи" довгострокову фіксовану ставку, або навпаки.

Документація по операціях "своп" порівняно стандартизована,включає умови їх припинення при неплатежі, техніку обмінузобов'язаннями, а також звичайні пункти кредитної угоди. Вони даютьможливість отримувати необхідну валюту, компенсувати тимчасовий відпливкапіталів з країни, регулювати структуру валютних резервів, у тому числіофіційних.

 

1.3. Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96 р. № 29 затверджено «Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті».

1. Це положення встановлює  для підприємств, установ і організацій, що є за законодавством Україна юридичними особами (крім банків), а також для їх філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс, порядок відображення в бухгалтерському обліку та звітності операцій з майном та зобов'язаннями, вартість яких визначена в іноземній валюті.

2. Бухгалтерський облік іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємствами на рахунку 52 «Валютний рахунок», бюджетними установами на рахунку 116 «Валютний рахунок». До вказаного рахунку відкриваються такі рахунки:

 

«Валютний рахунок в країні»;

«Валютний рахунок за кордоном»;

«Транзитний валютний рахунок».

Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться на субрахунках 2

 «Каса в іноземній  валюті» та 4 «Операційна каса  в іноземній валюті» рахунку  50 «Каса» .

3. При здійсненні операцій з майном і зобов'язаннями (основні засоби та нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина, матеріали, обладнання і товари, готівка в касі, кошти в дорозі, на рахунках в установах банків, грошові й платіжні документи, фінансові вкладення, кошти в розрахунках з юридичними і фізичними особами, кредити банків, інші позики, активи і пасиви), виражених в іноземній валюті, їх вартість для відображення в бухгалтерському обліку підлягає перерахунку у грошову одиницю України за курсом Національного банку України.

4. Перерахунок в грошову  одиницю України для відображення  операцій у бухгалтерському обліку проводиться за курсом Національного банку України на дату здійснення операції в іноземній валюті.

5. Перерахунок готівки,  коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи розрахунки за зобов'язаннями і позики) з юридичними і фізичними особами, а також залишку цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті проводиться на дату здійснення операцій в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності.