Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства

 

Порівняльна характеристика критеріїв оцінювання кредитоспроможності позичальника на основі моделей комплексного аналізу наведена в таблиці 1.8.

Таблиця 1.8

Критерії оцінювання кредитоспроможності позичальника на основі моделей комплексного аналізу

Критерії оцінювання	Система оцінок
		CAMPARI		PARTS	PARSER	MEMO RISK	Система "5C"	"4FC"
Репутація позичальника, якість менеджменту, управлінські навички	+		-	+	+	+	+
Досвід	-		-	-	+	-	-
Загальні обставини для бізнесу позичальника, специфіка галузі, динаміка	-		-	-	+	+	+
Забезпечення кредиту, можливість реалізації застави, cпociб страхування кредитного ризику	+		+	+	+	+	+
Контроль	-		-	-	+	-	-
Фінансовий стан позичальника, оцінка бізнесу, адекватність капіталу	-		-	-	+	+	+
Експозиція грошових потоків та кредитних потреб	+		-	-	-	+	-
Можливість погашення кредиту		+	+	+	+	+	-
Обгрунтування суми кредиту		+	+	+	-	+	-
Винагорода за кредитний ризик, процента ставка		-	-	+	+	-	-
Доцільність надання позики		-	-	+	+	-	-
Мета кредиту		+	+	-	-	-	-
Термін кредиту		-	+	-	-	-	-

 

Використання банками  зазначених моделей комплексних  оцінок кредитоспроможності позичальника дозволяє скоротити час аналізу кредитних заявок i бізнес-планів та термін прийняття кредиторами рішення щодо надання кредиту.

Отже, в систему параметрів оцінки кредитоспроможності позичальника входять наступні елементи (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Параметри для проведения оцінки кредитоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності

3 метою подолання недоліків  вcix зазначених моделей i методів у сучасних умовах банківські установи розробляють та використовують власні методики оцінки кредитоспроможності позичальника з урахуванням інтересів банків.

1.3. Методичний  інструментарій визначення кредитоспроможності  підприємств

 

Єдиної системи оцінки кредитоспроможності позичальника не існує, кожен банк розробляє оптимальну для себе методику оцінки кредитоспроможності своїх клієнтів. В Україні вітчизняні банки мають свої індивідуальні методики оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника, в основу яких покладено одну із існуючих моделей.

Оцінку кредитоспроможності  позичальника можна подати у вигляді поетапного дослідження, в ході якого характеризуються: рівень менеджменту підприємства; характер угоди і характеристика зовнішнього середовища, в якому функціонує позичальник; кредитна історія клієнта; конкурентноздатність клієнта, його продукції; фінансовий стан клієнта; забезпеченість угоди (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Етапи дослідження  оцінки кредитоспроможності позичальника за методами рейтингових оцінок

 

Етап	Предмет дослідження	Об'єкт дослідження
Рівень менеджменту підприємства	Рейтингова оцінка показників стану  активів і прибутковості діяльності підприємства	- організаційна структура; - досвід і компетентність керівництва  позичальника; - якість оформлення документації; - додержання законодавства; -участь керівництва в пайовому  капіталі
Характер угоди та характеристика зовнішнього середовища	Регіональні та галузеві фактори	- галузь та характер діяльності  позичальника; - питома вага обсягів виробництва даного підприємства в загальному обсязі ринку; - географія діяльності підприємства; - пропозиція товарів (послуг); - клієнти та постачальники
Оцінка кредитної історії	Попередня кредитна історія	- досвід відносин всіх банків-кредиторів  з даним позичальником; - виключно історія відносин  конкретного банку з даним  позичальником
Конкурентно-здатність клієнта, його продукції	Аналіз маркетингу підприємства	- техніко-економічне обґрунтування;  - бізнес-план
Аналіз фінансового стану позичальника	Аналіз фінансового стану підприємства в динаміці за даними фінансової звітності	- структура активів та пасивів; - грошові потоки позичальника; - фінансова стійкість позичальника; - ефективність діяльності позичальника; - забезпеченість угоди

 

 

Продовження табл. 1.9

Етап	Предмет дослідження	Об'єкт дослідження
Забезпеченість угоди	Прогноз надходження та використання грошових потоків підприємства залежно  від видів діяльності	- надходження від операційної  діяльності; - надходження від фінансової  діяльності; - надходження від інвестиційної діяльності

 

Українські банки розробляють  власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено  методичні рекомендації Національного  банку України щодо оцінки банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

У процесі ідентифікації  позичальника, як правило, визначається характер його діяльності: форма власності, спеціалізація, тривалість функціонування та ринкове становище. Кредитна історія  та ділова репутація позичальника оцінюються на основі формальних і неформальних показників.

Формальні показники  передбачають наявність формул для  їх розрахунку та приймають конкретні числові значення, а, отже, визначаються на основі фінансової звітності. На основі розрахованих показників здійснюється фінансова діагностика потенційного позичальника — комплексна оцінка фінансового стану.

Неформальні показники  можуть бути оцінені тільки експертним шляхом, до яких належать: класифікація персоналу, компетенція керівництва, відносини з банком у минулому, оцінка культури та ділової репутації позичальника.

Таким чином, в основу критеріїв оцінювання кредитоспроможності покладено дві групи характеристик, а саме: кількісні та якісні показники діяльності позичальника (рис. 1.5).

При оцінці кредитоспроможності  позичальника — юридичної особи - вітчизняні банки використовують два методичні підходи, які базуються на:

• оцінці фінансової стійкості клієнта на підставі системи фінансових 
  коефіцієнтів;
• аналізі грошових коштів.

Найбільш розповсюдженим у практиці вітчизняних банків є  використання методу оцінки фінансової стійкості клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, які об'єднуються в чотири групи: коефіцієнти ліквідності (платоспроможності); коефіцієнти фінансової незалежності (ринкової стійкості); коефіцієнти оборотності та коефіцієнти рентабельності.

Рис. 1.5. Критерії оцінювання кредитоспроможності позичальника

Окрім того, до складу показників оцінки фінансової стійкості підприємства-позичальника банківські установи самостійно можуть включати показники, що характеризують різні аспекти діяльності позичальників (табл. 1.10).

Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника вітчизняними банками здійснюється на основі вимог Положення Правління Національного банку України "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" від 06.07.2000 № 279 (зі змінами та доповненнями) і призначена для класифікації наданих кредитів юридичним та фізичним особам за ступенем ризику та визначення розміру резерву для відшкодування можливих втрат за кредитами банку [18].

Дана методика оцінки фінансового стану позичальника має відмінності залежно від того, чи є позичальник юридичною особою, приватним підприємцем чи фізичною особою.

Оцінка фінансового  стану позичальника — юридичної  особи — перед наданням йому кредиту  здійснюється за три попередні звітні періоди (при наданні кредиту  на строк більше року - за три попередні  роки, підприємств із сезонним характером діяльності (сільськогосподарських виробників) — за три попередні роки, а менше року — за три попередні квартали) [12].

Таблиця 1.10

Система показників, що враховуються при оцінці кредитоспроможності  позичальника

 

Автор	Показники, які покладено в основу оцінки кредитоспроможності
С.М. Іллясов [37]	- рівень ділового ризику; - тривалість та розмір простроченої  дебіторської заборгованості за  позиками банку; - стан дебіторської і кредиторської  заборгованості та їх співвідношення; - оцінка менеджменту; - ділова репутація позичальника; - якість продукції тощо
Ю.М. Великий, О.Ю. Проскура[10]	- показники оцінки майнового  стану;  - показники оцінки ліквідності;  - показники оцінки фінансової  стійкості;  - показники оцінки ділової активності (оборотності); - показники оцінки рентабельності; - показники оцінки становища  підприємства на ринку цінних  паперів
Е.В. Неволіна [67]	- загальний аналіз балансу: складання  агрегованого балансу на підставі  форми № 1; агрегованих показників  Звіту про фінансові результати форми № 2; - аналіз структури агрегованих  звітів у динаміці; - розрахунок системи фінансових  коефіцієнтів; - рейтингова оцінка підприємства  на основі отриманих значень  фінансових коефіцієнтів: розрахунок  синтетичного коефіцієнта кредитоспроможності підприємства; віднесення до тієї чи іншої групі кредитоспроможності
І.В. Горюнов [22]	моделі РАRSER та САМРАRІ

 

Інформаційною базою  для здійснення оцінки фінансового  стану позичальника є офіційна звітність (баланс підприємства (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3)), звітні документи про рух грошових коштів на його рахунках та інформація з пакета документів, яку надає позичальник для отримання кредиту.

Відповідно до даного Положення оцінка фінансового стану позичальника здійснюється в три етапи:

1-й етап — обчислення  значення показників, що характеризують  фінансовий стан позичальника;

2-й етап - оцінка розрахованих  на першому етапі показників  та визначення узагальненого  показника;

3-й етап - визначення класу позичальника (А, Б, В, Г, Д) залежно від значення узагальненого показника

До нормативних показників оцінки кредитоспроможності позичальника належать:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної 
  ліквідності);
• фінансовий стан (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
• обсяги реалізації;
• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів у динаміці);
• склад    та    динаміка    дебіторсько-кредиторської   заборгованості 
  (за останній звітний та поточний роки);
• собівартість продукції (в динаміці);
• прибутки та збитки (в динаміці);
• рентабельність (у динаміці);
• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, 
  наявність діючих кредитів).

Нормативні значення та розрахунок основних економічних  показників за методикою Національного банку України наведено в таблиці 1.11 [18].

Якісну оцінку позичальника вітчизняні банки розробляють в  ході аналізу всіх елементів кредитоспроможності  з метою отримання більш повної інформації для прийняття рішення  про можливості та умови видачі кредиту. Глибина аналізу залежить від  наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з конкретним позичальником, від результатів його фінансово-господарської діяльності, розміру та строків надання кредитів.

Оцінка показника набуває  одного із значень залежно від  того, в яких параметрах знаходиться фактичне (розраховане) значення показника (коефіцієнта). Визначення узагальнюючого показника проводиться шляхом складання значень оцінки усіх показників (коефіцієнтів).