Контрольная работа по "Финансовому менеджменту"

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Кафедра ""

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Фінансовий менеджмент"

Варіант 19

 

 

 

 

 

Виконала студентка групи 4М спеціаліст

заочної форми

Олексюк Л.А.

Перевірив(ла):

доц.ек.н,

Соколова Е.О.

 

 

 

 

 

 

КИЇВ - 2014

ЗМІСТ

1.Теоретична частина

1.1. Вартість капіталу, її  визначення, оцінка...........................................3

1.2. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів, їх визначення, використання...........................................................................11

1.3. Оперативне планування  надходжень і грошових коштів  підприємства, їх потоками.........................................................................22

2. Практична частина 

2.1. задача №2................................................................................................25

2.2. Задача №10.......................................................................................26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретична частина 

1.1. Вартість капіталу, її визначення, оцінка.

Під вартістю капіталу розуміється  дохід, який повинні принести інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з точки зору інвестора. Вартість капіталу виражається у вигляді  процентної ставки (або долі одиниці) від суми капіталу, що вкладений  в який-небудь бізнес, яку слід заплатити  інвестору впродовж року за використання його капіталу. Інвестором може бути кредитор, власник (акціонер) підприємства або, власне, підприємство. В останньому випадку  підприємство інвестує власний капітал, який утворився за період, що передував  новим капітальним вкладенням і  відповідно належить власникам підприємства. В будь-якому випадку за використання капіталу необхідно платити та мірою  цього платежу виступає вартість капіталу.

Зазвичай вважають, що вартість капіталу - це альтернативна вартість, інакше кажучи, дохід, який очікують отримати інвестори від альтернативних можливостей  вкладення капіталу при незмінному розмірі ризику. Насправді, якщо компанія схоче отримати засоби, то вона повинна  забезпечити дохід на них як мінімум  рівний величині доходу, яку можуть принести інвесторам альтернативні  можливості вкладення капіталу.

Основна сфера застосування вартості капіталу — оцінка економічної ефективності інвестицій. Ставка дисконту, яка використовується в методах оцінки ефективності інвестицій, тобто за допомогою якої всі грошові  потоки, що з'являються в процесі  інвестиційного проекту приводяться  до теперішнього моменту часу, —  це і є вартість капіталу, який вкладається  в підприємстві. Чому саме вартість капіталу служить ставкою дисконтування? Нагадаємо, що ставка дисконту — це процентна ставка віддачі, яку підприємство пропонує отримати на зароблені в  процесі реалізації проекту гроші. Оскільки проект розгортається в  продовж декількох майбутніх  років, підприємство не має твердої  впевненості в тому, що воно знайде ефективний спосіб вкладення зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші в свій власний бізнес та отримати віддачу, як мінімум рівну  вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства — це мінімальна норма прибутковості при вкладенні  зароблених в ході реалізації проекту  грошей.

На вартість капіталу мають вплив  наступні фактори:

• рівень доходності інших інвестицій;

• рівень ризику даного капітального вкладення;

• джерела фінансування.

Роздивимось кожен з факторів окремо. Оскільки вартість капіталу — це альтернативна  вартість, тобто дохід, який очікує отримати інвестор від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій  і акцій). Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал в  більш ризиковану справу, то їм повинен  бути забезпечений більш високий  рівень доходності. Чим більша величина ризику, що присутня в активах компанії тим більший повинен бути дохід  за ним для того, щоб залучити інвестора. Це золоте правило інвестування.

Слідуючи золотому правилу інвестування вартість зарубіжних капітальних вкладень досить велика - від 20 до 30 процентів. В  той же час вартість подібних капітальних  вкладень в підприємства власних  країн не перевищує 20%.

Окрім цих факторів, на вартість капіталу чинить вплив те, які джерела фінансування маються у підприємства. Процентні  платежі за позиковими джерелами  роздивляються як валові витрати (тобто  входять в собівартість) і тому роблять боргові джерела фінансування більш прибутковими для підприємства. Але в той же час використання позикових джерел більш ризиковано для підприємств, так як процентні  платежі й погашення основної частини боргу необхідно здійснювати  в залежності від результатів  реалізації інвестиційного проекту. Намагаючись  знизити ризик, підприємство збільшує долю власних залучених засобів (виконує додаткову емісію акцій). При цьому, стимулюючи інвестора, здійснювати  вкладення у власне майно, воно змушене  обіцяти більш високу віддачу  при прямому вкладенні капіталу у майно, інвестор також розуміє, що вкладення в майно підприємства більш ризикований вид інвестицій в порівнянні з кредитною інвестицією, й тому очікує та потребує більш  високої віддачі.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу здійснюється в такій послідовності:

1. Визначитися з усіма наявними  джерелами капіталу, звичайними  акціями, привілейованими акціями,  облігаціями тощо, звернути увагу  на ті з них, що інколи  називають «безкоштовним капіталом»  такі, як товарний кредит, і виключити  їх з розрахунків.

2. Знайти поточну ринкову (а  не балансову) вартість кожного  джерела капіталу. Розрахувати питому  вагу коштів, отриманих з кожного  джерела у загальній величині  коштів. Це відсоткове відношення  дає коефіцієнт, який повинен  бути використаний стосовно кожного  з джерел капіталу.

3. Розрахувати поточну вартість  для кожного з джерел капіталу, «очищену» від податків.

4. Розрахувати середньозважену  вартість капіталу шляхом множення  вартості для кожного з джерел  капіталу, «очищеної» від податків, на відповідне значення питомої  ваги і подальшим складанням  отриманих результатів.

Цей метод розрахунку вартості капіталу для підприємства широко застосовується на практиці, але варто зробити  деякі уточнення щодо його використання.

1. Припускається, що поточна  структура капіталу є оптимальною  або такою, що незначною мірою  відрізняється від оптимальної,  інакше кажучи, припускається, що  поточна вартість капіталу не  може бути суттєво зменшена  за рахунок зміни існуючої  структури капіталу.

2. Приймається, що будь-який проект, який оцінюється, не є значимим  у тому розумінні, що він  не настільки великий, аби його  фінансування могло б призвести  до реструктуризації фондового  ринку. Якщо ж проект є дуже  великим стосовно існуючого розміру  компанії необхідно приблизно  визначити питому вагу і вартість  кожного з джерел після того, як фінансові ресурси будуть  запозичені і проект почне  реалізовуватись. На практиці  дуже важко зробити це з  необхідним рівнем точності.

3. Мається на увазі, що новий  проект який знаходиться в  процесі оцінки, має той самий  рівень ризику, що й поточні  проекти в портфелі підприємства. Якщо ж проект має відмінний  від інших клас ризику, ця обставина  може вплинути на вартість  одного або всіх існуючих джерел  капіталу. Дуже ризиковий проект  може схилити існуючих постачальників  фінансових ресурсів до думки,  що підприємство вдається до  діяльності у ризикованому середовищі. Це, в свою чергу, призведе до  збільшення ризику в існуючому  значенні вартості капіталу.

Ці обмеження не мають відношення до значної кількості інвестиційних  проектів. Але там, де вони є, може виникнути  необхідність використати альтернативні  методи визначення вартості капіталу.

На перший погляд здається, що розрахунок вартості капіталу, який включається в оцінку проекту, є  відносно простим питанням. Коли відомо, скільки коштів потрібно, особа, яка  має намір їх використати, може проконсультуватися з постачальником коштів щодо визначення, як багато потрібно буде заплатити  за використання цієї суми. Ця відсоткова ставка, можливо з урахуванням  оподаткування, буде вартістю капіталу для певного проекту.

Методика визначення вартості капіталу залежить від джерела його залучення. Основними джерелами  формування капіталу є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених  елементів капіталу. 
Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту 
Оскільки проценти за користування банківською позикою виключаються з бази оподаткування прибутку, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою, ніж ставка банківського проценту на величину податкової економії. 
    Отже, вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту, потрібно розглядати з урахуванням податку на прибуток. Для цього можна скористатися формулою:

ВКк = СП (1-Коп),

де: ВКК - вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту; 
СП — ставка банківського процента за кредит;

Коп — коефіцієнт оподаткування  прибутку.

Таким чином, чим більший  розмір коефіцієнта оподаткування  прибутку, тим менша вартість фінансування за рахунок кредиту після сплати податків. 
Вартість капіталу, залученого за рахунок облігацій 
Залежно від того, коли випущені облігації, їх вартість визначається диференційовано для цінних паперів нового випуску та випущених раніше. 
Визначити вартість капіталу за рахунок облігацій нового випуску можна за формулою

                    

У випадку, коли облігації  розміщуються з дисконтом (знижкою  з ціни), береться не номінал облігації, а ціна її реального розміщення за вирахуванням знижки. Якщо дозволяється проценти за облігаціями відносити  на прибуток до оподаткування, потрібно враховувати розмір податкової економії, як і у випадку із залученням банківських  кредитів. 
Вартість капіталу, залученого за рахунок раніше випущених облігацій, визначається формулою:

Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску акцій 
Ціна капіталу з цього джерела залежить не тільки від строку випуску цінних паперів (новий або раніше здійснений випуск), але і від їх типу (прості або привілейовані акції). Оскільки за привілейованими акціями виплачується фіксований дивіденд, вартість капіталу, залученого за рахунок їх емісії, можна визначити за формулою

До недоліків цієї моделі слід віднести значну чутливість до зміни  темпу приросту дивідендів та недоврахування фактору ризику. Крім того, ця формула  може застосовуватися лише для тих  акціонерних товариств, які виплачують дивіденди у грошовій формі. 
За моделлю CARM вартість капіталу, залученого за рахунок простих акцій, визначається за формулою:

                   

де ВКЛ — вартість капіталу, залученого за рахунок випуску простих  акцій з урахуванням фактору  ризику; 
А — рівень доходу за без ризиковими інвестиціями; 
R — рівень доходу в середньому на інвестиційному ринку; 
Р, — бетта-коефіцієнт і-ї акції (характеризує рівень ризику порівняно з середньоринковими показниками).

Вартість капіталу, залученого за рахунок нерозподіленого прибутку 
Нерозподілений прибуток можна розглядати як відкладений до виплати прибуток, що свідомо направляється власниками на поповнення резервних фондів або розширення виробництва. Найчастіше вартість капіталу, сформованого за рахунок нерозподіленого прибутку, прирівнюється до вартості звичайних акцій без поправки на емісійні витрати.  
Рідше ціна капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку приймається на рівні рентабельності власного капіталу. 
Загальна вартість залученого підприємством капіталу визначається як середньозважена вартість фінансових ресурсів з окремих джерел:

де СЗВ — середньозважена  вартість капіталу; 
BKt — вартість капіталу, залученого за рахунок і-го джерела, %; 4t — частка і-го джерела у загальній сумі постійного капіталу. 
     Середньозважена вартість капіталу характеризує середній рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприємства за наявної структури джерел коштів, вимог інвесторів і кредиторів та прийнятої дивідендної політики. Середньозважена вартість капіталу порівнюється з внутрішньою нормою прибутковості інвестиційного проекту. Для того щоб реалізація проекту була доцільною, середньозважена вартість капіталу не повинна перевищувати його внутрішню норму прибутковості. 
     Середньозважена вартість капіталу використовується для оцінки ціни вже задіяного підприємством капіталу. У випадку, коли необхідно обґрунтувати доцільність майбутнього нарощення капіталу, може визначатися гранична вартість капіталу за формулою середньозваженої .     При цьому замість фактичного значення вартості капіталу з t-го джерела береться нова прогнозна ціна його залучення, а частка і-го джерела береться відповідно до цільової (бажаної для підприємства) структури. 
     Середньозважена вартість капіталу є одночасно мінімальною нормою прибутку, яку очікують інвестори від вкладення капіталу. Для визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестиційного об'єкта ставку дисконту, як правило, встановлюють на рівні середньозваженої ціни капіталу. Основними елементами формування середньозваженої вартості капіталу є безризикова частина норми прибутку на інвестиційний капітал, премія за ризик та інфляційна премія.