Фінансове планування на підприємстві та контроль за фінансово-господарською діяльністю

Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності  оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники ліквідності  характеризують здатність фірми  виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної  ліквідності (Кл.заг.) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів (Апот) до поточних зобов’язань (Зпот):

 

 , (1.16)

 

де :   - поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

 - поточні зобов'язання балансу ( Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься  з одиницею і показує, скільки  грошових одиниць поточних активів  припадає на одну грошову одиницю  поточних зобов’язань.

При Кл.заг.<2 вважається, що платоспроможність  підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [31].

Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм.) – це відношення активів  високої ліквідності (Алікв) до поточних зобов’язань:

 

 , (1.17)

 

де : Алікв - активи високої ліквідності = поточні активи – запаси;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл. абс.) характеризується відношенням  грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Цп) до поточних зобов’язань:

 

 , (1.18 )

 

де : Г,Цп – грошові засоби та короткострокові  цінні папери ;

Значення цього коефіцієнта  є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 [31].

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей  – показує наскількі термінові  надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:

 

 , (1.19)

 

де : Здеб – короткострокова  дебіторська заборгованість;

Зкред – короткострокова  кредиторська заборгованість;

Значення цього коефіцієнту  є сприятливими , якщо він перевищує 1,25 [31].

Однією з найважливіших  характеристик фінансового стану  підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і  його використання.

В табл. 1.7 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [6], [7]:

Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості (коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [29]:

власні оборотні кошти (НВОК);

власні оборотні кошти  і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);

власні оборотні кошти, довго- та короткострокові кредити  і позики

(НВОК + Дп + ДФЗ).

 

Відповідно до забезпеченості запасів  згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості :

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення  запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК

2. Нормальна стійкість – для  забезпечення запасів крім власних  оборотних коштів залучаються  довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

 

З < НВОК+Дп

 

3. Нестійкий фінансовий  стан – для забезпечення запасів  крім влас-них оборотних коштів  та довгострокових кредитів і  позик залучаються коротко-строкові  кредити та позики; платоспроможність  порушена, але є можливість її  відновити:

 

З < НВОК + Дп + ДФЗ

 

4. Кризовий фінансовий  стан – для забезпечення запасів  не вистачає “нормальних” джерел  фінансування; підприємству загрожує  банкрутство:

 

З > НВОК + Дп + ДФЗ

 

Забезпеченість запасів  джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Таблиця 1.5

Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості [29]

Показник

Умов. позн.

Формула для розрахунку

Джерела інформації з  форм фінзвітності

 

ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

 

1	Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий  капітал)	Рк	Оборотні активи –  короткострокові зобов ' язання	Форма 1(260+270-620-630)
2	Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	Кзвк	Власні обігові кошти / оборотні кошти	Форма 1(380+430-080) /Форма1 (260+270)
3	Маневреність робочого капіталу	Мрк	Запаси / Робочий капітал	Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270-620-630)
4	Маневреність власних обігових коштів	Мвок	Грошові Кошти / Власні обігові кошти	Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430-080)
5	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	Кзап	Власні обігові кошти / Запаси	Форма 1(380+430-080) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
6	Коефіцієнт покриття запасів	Кпз	"Нормальні" джерела  покриття запасів / Запаси	Форма 1(380+430 +480-080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
7	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Кавт	Власний капітал / Валюта Пасивів балансу	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640)
8	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Км	Власні обігові кошти / Власний капітал	Форма 1(380+430+630-080) /Форма1 (380+430+630)
9	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Кпк	Позиковий капітал/Валюта пасивів	Форма 1(480+620) /Форма1 (640)
10	Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)	Кфс	Власні кошти / позикові кошти	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620)
12	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кфст	Власний капітал + довгострокові  зобов ' язання / Валюта пасивів	Форма 1(380+430+480+630) /Форма1 (640)

 

1.4 Напрямки контролю  та моніторингу фінансово-господарської діяльності

 

Фінансовий контроль як економічний процес включає такі елементи [8]:

суб’єкт контролю ;

об’єкт контролю ;

предмет контролю ;

принципи контролю ;

методи контролю ;

техніку контролю ;

власне сам процес контролю ;

прийняття рішень за результатами контролю .

Фінансовий контроль на підприємстві здійснюється з використанням інструментів оперативного фінансового планування.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою  контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов’язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів  та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської  діяльності, забезпечуючи стабільну  платоспроможність підприємства через  оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень — оперативний фінансовий план (див. табл. В.1 Додатку В).

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово  вільні кошти, а коли воно має додаткову  потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (див. табл. В.2 Додатку В).

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити  оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає  змогу виявити недостатність  коштів, з’ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній  фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований  повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов’язань  перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами  строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб’єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у  складі залучених коштів займає суттєве  місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі  господарських зв’язків з іншими господарськими суб’єктами в межах  нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб’єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.