Фінансове планування на підприємстві та контроль за фінансово-господарською діяльністю

На всіх етапах історичного  розвитку та рівнях управління фінансове  планування відзначалось загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать особливі об’ єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основних показників:

об’єктом фінансового  планування завжди є фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій;

сфера його діяльності охоплює  в основному перерозподільчі  процеси, які здійснюються за допомогою  фінансів при утворенні, розподілі  та використанні фондів коштів;

фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягає в обгрунтуванні  фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їхньої ефективності;

фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базуються на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним віддзеркаленням. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, але і визначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з доцільності та кінцевих результатів.

Методологія фінансового  планування базується на таких найважливіших  принципах [43]:

принцип об’єктивної  необхідності використання фінансового планування для початкової стадії управління фінансами підприємства;

принцип ефективності, який відображає якісну сторону даного процесу  та орієнтує його на досягнення позитивних фінансових результатів за окремими операціями від діяльності кожного підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економічного і соціального ефекту;

принцип комплексності  та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством;

принцип науковості, який узагальнює основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запланованих завдань.

Процес фінансового  планування на підприємстві складається  з наступних основних 6 етапів [37]:

1етап - Аналіз фінансової  ситуації.

На першому етапі аналізують фінансові показники діяльності підприємства за попередній період. Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, прибуток. Проведений аналіз дозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства і визначити проблеми, що стоять перед ним.

2 етап – Розробка  загальної фінансової стратегії  підприємства.

На другому етапі  проводять розробку фінансової стратегії та фінансової політики за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, скидають основні прогнозні документи, які стосуються перспективних фінансових планів.

3 етап – Складання  поточних фінансових планів.

На третьому етапі уточнюють і конкретизують основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

4 етап – Коригування,  ув’язування і конкретизація  фінансового плану.

Четвертий етап передбачає ув’язування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, що розробляються підприємством

5 етап – Розробка  оперативних фінансових планів.

На п’ятому етапі  здійснюють оперативне фінансове планування, яке визначає розробку поточної виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства і впливає на кінцеві результати його діяльності в цілому.

6 етап – Аналіз  і контроль виконання фінансових  планів.

Процес фінансового  планування на підприємстві завершується аналізом і контролем виконання фінансових планів. Цей шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, порівняння їх із запланованими показниками, виявлення причин відхилень від запланованих показників, у розробці заходів щодо усунення негативних явищ.

На протязі перерахованих 6 етапів на підприємстві проводиться  розробка фінансових планів за трьома напрямками:

- перспективне фінансове  планування;

- поточне фінансове  планування;

- оперативне фінансове  планування.

Основні характеристики перерахованих напрямків фінансового планування наведені в табл.1.1 [37].

 

Таблиця 1.1

Характеристика підсистем  фінансового планування

Підсистеми фінансового  планування	Форми розроблюваних  планів	Період планування
1. Перспективне (стратегічне планування)	1. Прогноз звіту про  прибутки та збитки 2. Прогноз про рух  коштів 3. Прогноз бухгалтерського  балансу	3-5 років
2. Поточне планування	1. План доходів та  витрат за операційною діяльністю 2. План доходів та  витрат за інвестиційною діяльністю 3. План надходження і витрачання коштів 4. Балансовий план	1 рік
3. Оперативне планування	1. Платіжний календар 2. Касовий план	Декада, місяць, квартал

 

1. Стратегічному фінансовому  плануванню притаманні такі характерні  риси:

- спрямованість у середньострокову та далеко строкову перспективу (на період більше 1 року);

- орієнтація на розв’язання  ключових, визначальних для фінансової  системи підприємства цілей, від  досягнення яких залежить його  виживання;

- органічне ув’язування  накреслених цілей з обсягом  і структурою ресурсів, потрібних для їх досягнення;

- врахування впливу  на планує мий об’єкт численних  зовнішніх факторів, розробка заходів  для успішного розв’язання завдань  планованої фінансової системи;

- адаптивний характер, тобто здатність передбачати  зміни зовнішнього і внутрішнього середовища фінансового планування об’єкта і пристосовувати до них про це його функціонування.

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає  такі основні етапи:

визначення періоду  реалізації стратегіЇ;

аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства;

розробка фінансової політики;

розробка системи заходів  для забезпечення реалізації фінансової стратегії;

оцінка розробленої  фінансової стратегії.

2. Система поточного  фінансового планування дає можливість  підприємству визначити на поточний  період всі джерела фінансування  його розвитку, сформувати структуру  його доходів і витрат, забезпечити  постійну платоспроможність, а  також визначити структуру активів і капіталу фірми на кінець планового періоду.

За результатами поточного  фінансового планування розробляються  три основних документи (форми документів наведені в табл. А.1- А.2 Додатку А):

план руху грошових коштів;

план звіту про фінансові результати;

план бухгалтерського  балансу.

3. Оперативне фінансове  планування включає складання  і використання платіжного календаря,  касового плану і розрахунку  потреби в короткостроковому  кредиті. Для складання платіжного  календаря необхідно мати наступну інформаційну базу:

план реалізації продукції;

кошторис витрат на виробництво;

план капітальних вкладень;

виписки з рахунків підприємства і додатки до них;

договори;

внутрішні накази;

графік виплати зарплати;

рахунки-фактури;

встановлені строки платежів за фінансовими зобов’язаннями.

 

1.2 Методи планування  грошових потоків

 

Найменш вивченою проблемою  фінансового менеджменту є планування грошових потоків [34]. Воно тісно пов’язане  зі стратегічним плануванням фінансово-господарської  діяльності підприємства. Планування грошових потоків полягає у визначенні можливих джерел надходження коштів і напрямків їх витрати. Планування здійснюється в часовому аспекті: на рік(з розбивкою по кварталах), на квартал(з розбивкою по місяцях), на місяць (з розбивкою по декадах, або по тижням).

Методика планування грошових потоків включає такі елементи:

планування грошових надходжень за період;

планування віддотку коштів;

розрахунок чистого  грошового потоку (надлишок +, нестача-);

визначення загальної  потреби в короткостроковому фінансуванні.

Основними фінансовими  документами надходження і витрат коштів є:

касовий бюджет – план надходження і витрат коштів;

платіжний календар –  форма поточного фінансового  плану управління грошовими потоками.

Вхідні грошові потоки підприємств  за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою економікою 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел [32].

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю [32]: купівлею і продажем цінних паперів, вкладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Грошові надходження підприємств  відіграють значну роль у процесі  кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва [28]. Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Прибуток є об’єктивною економічною категорією [28], тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Структура обліку і визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) за видами діяльності підприємства наведені на рис.Б.1, Б.2 Додатку Б [75].

Валовим (або операційним) прибутком  називається різниця між операційним  доходом від основної діяльності та валовими витратами (собівартістю) основної діяльності. Балансовим прибутком називається валовий прибуток + додатковий прибуток(збиток) від фінансової діяльності та експлуатації інвестицій в капітали інших підприємств [75].

Чистим прибутком (прибутком до розподілу на дивіденди та в фонди  підприємства) називається частина балансового прибутку - податок на прибуток – надзвичайні витрати , які сплачуються з чистого прибутку (штрафи, пені та інше) [75].

Розрахунок грошових потоків валового, бухгалтерського та чистого прибутку виконується згідно “Положенню про бухгалтерський облік в Україні” по формі 1801001- “Розрахунок фінансових результатів” [7].

Як видно з алгоритму рис.Б.1, Б.2 Додатку Б – валовий прибуток залежить від :

обсягу та цін реалізації продукції;

сум сплачених непрямих податків (ПДВ  та акцизи);

собівартості виробленої продукції , тобто витрат на її виробництво;

Таким чином, оскільки ціни реалізації регулюються ринком та попитом на продукцію(зовнішні обставини), підвищення валового прибутку суттєво залежить від регулювання підприємством  податкової політики та управління собівартістю виробленої продукції.

Будь-яке підприємство намагається  не тільки продати свій товар по вигідній високій ціні, але і скоротити  свої витрати на виробництво і  реалізацію продукції. Якщо перше джерело  збільшення доходів підприємства багато в чому залежить від зовнішніх умов діяльності підприємства, то друге - практично винятково від самого підприємства, точніше, від ступеня ефективності організації процесу виробництва і наступної реалізації зроблених товарів.

У практичній діяльності підприємства необхідно враховувати середній період для оплати товару покупцем, оскільки це пов’язане із запізнюванням в оплаті і утворенням дебіторської заборгованості в рамках комерційного кредиту, надаваємого підприємством покупцям своєї продукції.