Фінансове планування на підприємстві та контроль за фінансово-господарською діяльністю

Використовуючи балансовий метод, можна розрахувати фактичні касові грошові надходження операційної  діяльності підприємства від реалізації продукції з врахуванням змін рівня несплаченої дебіторської заборгованості за формулою [9]:

 

 (1.1)

 

де ВР(1-0) – виручка  від реалізації за звітний період (1-0), оформлена договорами по реалізації продукції;

ДЗ(0) – несплачена дебіторська  заборгованість за попередніми договорами реалізації (до моменту початку звітного періодуt=0);

ГН (1-0) – фактичні грошові  касові надходження на підприємство за звітний період (1-0) за рахунок  передплати, плати за фактом отримання  продукції, поточне погашення сформованої  за період дебіторської заборгованості та попередньої дебіторської заборгованості, поточне погашення векселів за строками;

ДЗ(1) – несплачена дебіторська  заборгованість за договорами реалізації (на моменту кінця звітного періоду t=1);

ВЕКС_О(0) – сума отриманих  непогашених векселів за відпущену продукцію до початку звітного періоду;

ВЕКС_О(1) – сума отриманих  непогашених векселів за відпущену  продукцію на кінець звітного періоду;

Аналогічно, використовуючи балансовий метод, можна розрахувати  фактичні касові грошові витрати  операційної діяльності підприємства за рахунок внутрішньої діяльності з врахуванням змін рівня несплаченої кредиторської заборгованості за формулою [9]:

 

 (1.2)

 

де ВИТР(1-0) – нараховані витрати підприємства за звітний період (1-0), оформлений договорами покупки товарів та послуг, сплати кредитних коштів банкам, сплати податків, оплати по фондам заробітної плати та соціальних фондів;

КЗ(0) – несплачена кредиторська заборгованість за попередніми договорами купівлі та надання послуг (до моменту початку звітного періоду t=0);

ГВИТР (1-0) – фактичні грошові касові витрати підприємства за звітний період (1-0) за рахунок  передоплати, плати зафактом отримання  продукції, поточне погашення сформованої за період кредиторської заборгованості та попередньої кредиторської заборгованості;

КЗ(1) – несплачена кредиторська заборгованість за договорами покупки  товарів та послуг (на моменту кінця  звітного періоду t=1);

ВЕКС_Н(0) – сума виданих  непогашених векселів за отриману продукцію і послуги до початку звітного періоду;

ВЕКС_Н(1) – сума отриманих  непогашених векселів за отриману продукцію  і послуги на кінець звітного періоду;

При фактичному розрахунку в часі платіжного календаря та касового плану по формулам (1.1)- (1.2) виникають «касові розриви», тобто графік надходження грошових коштів ГН(∆t) не відповідає графіку планових грошових витрат ГВИТР(∆t) підприємства за період (∆t). В цьому випадку, фінансовий менеджер підприємства планує запозичення короткострокових банківських кредитів, або корегування строків погашення кредиторської заборгованості за рахунок видачі векселів з відповідним строком погашення, який відповідає термінам надходження грошових потоків від погашення дебіторської заборгованості або отриманих векселів.

 

1.3 Особливості фінансового  планування на торгівельних підприємствах

 

Методи фінансового  планування на підприємстві розподіляються за наступними інструментальними напрямками [10]:

1. Програмно-цільовий  метод, який ґрунтується на виборі реально поставленої мети функціонування підприємства і розробки для нього декількох варіантів взаємопов’язаних економічних і соціальних програм розвитку.

Планування здійснюється по логічній схемі: цілі-шляхи-способи- засоби.

Цей метод припускає різноманіття цілей: науково-технічних, організаційно-економічних, екологічних і ін..

При розробці планів всі  ці цілі перехрещуються, знаходяться  в певних взаємозв’язках і співвідношеннях. Тому необхідно зіставити програми, підготовлені з урахуванням різних цілей.

2. Розрахунково-конструктивний  метод припускає визначення показників  плану на основі розрахунків,  заснованих на тій інформації  що мається про взаємозв’язок  об’єктів, що становлять планову  систему.

Прикладом його вживання є розрахунок технологічних карт в виробництві, коли планові показники визначають виходячи з наявних матеріальних, трудових і інших ресурсів і технологій з урахуванням особливостей підприємства і минулого досвіду.

3. Нормативний метод  припускає розрахунок планових  показників виходячи з існуючих техніко-економічних норм і нормативів.

Норма – це науково  обґрунтована величина економічного показника. При плануванні виробництва найважливіше значення мають норми витрат матеріальних ресурсів, норми витрат праці і  заробітної платні, технологічні норми, визначені технологічними процесами.

Під нормативами розуміють  регламентовані величини для розрахунку економічних показників. Такими нормативами  є: величина податкових платежів, величина амортизаційних відрахувань. В більшості  випадків нормативами регламентуються органи державної влади.

4. Балансовий метод  припускає розрахунок планових  показників на основі зіставлення  прибуткової і витратної частини  якого-небудь ресурсу.

В загальному вигляді  плановий баланс виражається рівністю між сумою, що включає величину ресурсу на початок планового періоду і його приходом протягом цього періоду, і сумою , що включає витрати ресурсу за цей же час і його залишок на кінець періоду:

Початковий залишок+прихід=Витрата+Кінцевий залишок.

Маючи інформацію про  будь-які 3-і складові балансу, можна обчислити будь-яку.

Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби у фінансових засобах ґрунтується на прогнозі надходження засобів і витрат по основних статтях балансу на визначену  дату в перспективі.

Моделювання. Сутність цього методу полягає в створенні такого аналога  планового процесу, в якому відображені  всі найважливіші, з погляду дослідження, властивості даного процесу і  опущені його другорядні риси.

Звичайно такі моделі є формалізованим описом досліджуваного економічного об’єкту у вигляді математичної залежності і відносин.

Методи економіко-математичного  моделювання дозволяють кількісно  виразити взаємозв'язок між фінансовими  показниками й основними факторами, які їх визначають.

6. Методи економічного аналізу

Метод економічного аналізу використовується для визначення основних закономірностей, тенденцій у русі натуральних  і вартісних показників, внутрішніх резервів підприємства.

7. Метод грошових потоків

Метод грошових потоків є універсальним  при складанні фінансових планів і служить інструментом для прогнозування розмірів і термінів надходження необхідних фінансових ресурсів. Теорія прогнозу грошових потоків ґрунтується на чеканні надходження засобів на визначену дату і бюджетуванні усіх доходів і витрат. Цей метод дає набагато більше корисної інформації, ніж метод балансового кошторису.

8. Метод багатоваріантності розрахунків

Метод багатоваріантності розрахунків  складається в розробці альтернативних варіантів планових розрахунків, для  того щоб вибрати з них оптимальний, при цьому критерії вибору можуть бути різними. Наприклад, в одному варіанті може бути врахований триваючий спад виробництва, інфляція національної валюти, а в іншому - ріст процентних ставок і, як наслідок, уповільнення темпів росту світової економіки і зниження цін на продукцію.

Особливостями формування та оцінки основних показників довго- та середньострокових  фінансових планів є :

- дисконтована економічна ефективність  фінансових інвестицій в бізнес- план;

- динаміка показників фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та рентабельності роботи підприємства на всіх етапах реалізації перспективного бізнес-плану.

Оцінка дисконтованої економічної  ефективності фінансових інвестицій основана на різноцінності грошових потоків коштів в часі, що пояснюється такими причинами [37]:

зниження купівельної спроможності й загальне підвищення цін;

отримання процентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);

ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобов’язання).

Так чи інакше відбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі це необхідно враховувати методом порівнювання різночасових грошей, так званим дисконтуванням [39].

Майбутня цінність Бс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:

 

 (1.3)

 

де С – сьогоднішня  сума грошей, що інвестуються;

d – постійна норма  дисконту, що дорівнює прийнятій  для інвестора нормі прибутку  на капітал;

t – тривалість розрахункового  періоду (в роках);

Сьогоднішня цінність Сб майбутніх грошей визначається таким  чином:

 

 (1.4 )

Перерахунок поточних і майбутніх  сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.

Критерії, що використовуються в аналізі  інвестиційної діяльності, можна  підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий  параметр: 1) засновані на дисконтованих  оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться критерії:

чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

модифікована внутрішня норма  прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

дисконтований строк окупності  інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться  критерії:

строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);

коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

а) Метод розрахунку чистого приведеного  ефекту(ЧДД)

Цей метод заснований на зіставленні  величини вихідної інвестиції (IC) із загальною  сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2, …, Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД –чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [26]:

 (1.5)

 (1.6)

 

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:

якщо NPV<0, то у випадку прийняття  проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;

якщо NPV=0, то у випадку прийняття  проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

якщо NPV<0, то у випадку прийняття  проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.

Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь – у випадку  реалізації проекту добробут власників  компанії не зміниться, але в той  же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в  масштабах.

При прогнозуванні доходів по роках  необхідно по можливості враховувати  усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним  проектом.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

 (1.7)

 

де j – прогнозований  середній рівень інфляції.

При розрахунку NPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то формула (1.7) не застосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.