Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”

       для обмеження поширення пожежі влаштовують протипожежні перешкоди: стіни, перегородки, перекриття, двері, ворота, люки, вікна. Усе це повинне бути виконане з неспалених матеріалів;

Необхідно передбачити безпечну евакуацію людей на випадок виникнення пожежі. При пожежі люди повинні залишити приміщення протягом мінімального часу. Відповідно до СНиП 11-2-80 число евакуаційних виходів з будинків, приміщень повинне складати не менш двох.

Для гасіння пожеж у машинному залі ОЦ необхідно застосовувати вуглекислотні і порошкові вогнегасники, що мають високу швидкість гасіння, великим часом дії можливістю гасіння електроустановок, високою ефективністю боротьби з вогнем.

Виходячи з норм пожежної безпеки, для машинного залу ОЦ площею до 100 м2 (для нашого випадку близько 40 м2) вимагаються наступні первинні засоби пожежегасіння:

       один вуглекислотний вогнегасник типу ОУ-5 чи ОУ-8, за допомогою якого можна гасити загоряння різних матеріалів і установок напругою до 1000B;

       один хімічно-пінний (ОХП-10) чи повітряно-пінний вогнегасник (ОВП-5 чи ОВП-10), за допомогою якого можна гасити тверді матеріали і пальні рідини (крім установок під напругою);

Замість вуглекислотного допускається застосування порошкового вогнегасника (наприклад, типу ОК-10).

ВИСНОВКИ

У сучасному економічному світі жодна компанія, жоден інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне становище окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародними угодами чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках. А якщо підприємство займається міжнародною діяльністю, то ця імовірність значно зростає.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері утрудняється і національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, способах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони хочуть збільшити доходи і зменшити ризики, повинні уявляти, як впливають значення обмінних курсів на їхню фінансову діяльність. Тому вивчення законів міжнародних фінансів, зокрема стратегій керування валютними ризиками, є необхідною особливістю навчання сучасному бізнесу.

Інтеграція світової економіки відбувається всеприскорюючимися темпами. Національні границі навіть самих великих країн більше не ізолюють бізнес, не захищають підприємства від іноземної конкуренції, але і не перешкоджають новим можливостям. Фахівці підприємств, що не схотіли або не змогли вивчити закони міжнародних фінансів, мають мало шансів, щоб ефективно конкурувати чи домогтися оптимальних результатів.

Тому що керування валютними ризиками є невід'ємною частиною міжнародних фінансів, то вивчення і знання сутності і принципів його використання є запорукою успішної діяльності підприємства.

Велика частина міжнародних фінансів обертається навколо складностей, з якими учасникам міжнародних валютних ринків приходиться зіштовхуватися при здійсненні угод з різними валютами. Успішна робота в більшості сфер міжнародних фінансів визначається глибоким проникненням у сутність процесів, пов’язаних з обмінним курсом, і причин, що викликають ці зміни.

Економічними факторами, що викликають зміни обмінних курсів є попит та пропозиція. Оскільки обмінні курси є ринковими цінами однієї валюти в одиницях іншої, зміни обмінних курсів пояснюються змінами попиту та пропозиції конкретної валюти на валютному ринку.

Зростання експорту товарів і послуг збільшує попит на валюту країни-експортера, що веде до підвищення вартості її валюти. Зниження експорту приводить до зниження вартості валюти.

Уряди також можуть регулювати вартість своїх валют, купувати і продавати на валютному ринку великі партії іноземної валюти, проводити таку економічну політику, що впливає на зміну попиту та пропозиції валюти їхніх країн, а також укладати міжнародні договори, що мають відношення до обмінних курсів.

Різниця в цінах валюти покупця і продавця, чи спред, складає витрати на обмін валюти. Ціна покупця – це та ціна, що дилер пропонує при покупці валюти; ціна продавця – це ціна, за якої він готовий продати цю валюту. Величина спреда залежить від того, які витрати і ризики несе дилер валютних обмінів.

Обмін валют регулюється трьома основними типами контрактів. Спотові є негайним обміном валют. Контракти форвардного обміну – це обмін обговореної кількості валюти в якийсь час у майбутньому. Валютні ф'ючерсні контракти – це стандартизовані, що мають гарантію здійснення, форвардні контракти, якими торгують на МВР. Для підприємств кожний з типів контрактів має свої переваги і недоліки в залежності від типів і умов здійснюваних угод.

Тому що банки є однією з головних «фігур» у здійсненні зовнішньоторговельних операцій підприємством, то розгляд їхньої діяльності на валютних ринках є також актуальним питанням. За останні два десятиліття банківська справа воістину стала багатонаціональним бізнесом. Банки, що обмежують свою діяльність єдиним, національним ринком, виявляють, що знаходяться в невигідному конкурентному положенні. Цей феномен особливо очевидний на ринках євровалют, на яких банки здійснюють операції у валютах, відмінних від валюти країни, у якій розміщається той чи інший банк. Банки створили безліч найрізноманітніших корпоративних структур, що дозволяють їм вести ділові операції з перетинанням національних границь.

Спроби національних регулювальних органів контролювати чи обмежувати ринок міжнародних банківських послуг не вдаються. Ці невдачі пояснюються легкістю, з якою міжнародні банки можуть перенести свої операції з однієї країни в іншу.

Таким чином, можна зробити висновок, що дана робота є актуальною в умовах сьогоднішньої всезростаючої міжнародної діяльності підприємств на валютних ринках. Вивчення даної теми дозволить підприємствам уникнути чи запобігти, а в крайньому випадку мінімізувати збитки, що виникають від операцій з іноземною валютою. Так само, що не менш важливо, ця робота може ознайомити з діяльністю банківських установ, до послуг яких у будь-якому випадку доводиться прибігати підприємствам при здійсненні діяльності ЗЕД. І саме головне, вона може допомогти зробити правильний вибір в ухваленні рішення стосовно методу страхування валютних ризиків.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. Ред. Д-р економ. Наук, професор В.В.Круглов. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 432 с.

2. Ющенко В.А., Управління валютними ризиками: Навчальний посібник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 444 с.

3. Рэдхэд К. Управление финансовыми рисками. Пер. с англ. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 288 с.

4. Де Ковни Ш. Стратегии хеджирования. – Пер. с англ. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 208 с.

5. Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой. – Харьков: Гриф, 1997. – 176 с.

6. Долан Э.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – Л.: Профико, 1991. – 448 с.

7. Міщенко В.І. Валютне регулювання. – Суми: Слобожанщина, 1995. – 52 с.

8. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения. – М.: ЮНИТИ, 1995. – 208 с.

9. Носкова И.Я. Финансовые и валютные операции. – М.: ЮНИТИ, 1996. – 175с.

10. Общая теория денег и кредита. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 304 с.

11. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения. – М.: Прогрес, Универс, 1994. – 496 с.

12. Роуз Питерс С. Банковский менеджмент. – М.: Дело ЛТД, 1995. – 768 с.

13. Ющенко В.А. Курсоутворення в Україні та уроки інших з перехідною економікою // Вісник Національного банку України. – 1997. -і №7. – С. 3—9.

14. Альтшулер А.Б. Международное валютное право. – М., 1984.

15. Хэррис, Дж. Мэнвил Международные финансы / Перевод с англ. – М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1996. – 296 с.

16. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы / Под ред. Л.Е.Стровского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996.

17. Шмитгофф К. Експорт: право и практика международной торговли. – М.: Юридическая литература, 1993. – 378 с.

18. Гольцберг М.А. Международная торговля. – М.: Бином, 1994. – 306 с.

19. Розенберг Д. «Бізнес. Маркетинг.» Термінологічний словник. - 1997. -469с.

20. Хоскинг А. Курс підприємництва: Пер. с англ. - М.: «Міжнародні відносини», 1993. - 352с.

21. «Енциклопедичний словник бізнесмена»: Менеджмент, маркетинг, інформатика. /під заг. Ред. М.І. мадаванова.-К.: Техніка, 1993.-856с.

ДОДАТОК  А

Вибір стратегії менеджменту валютного ризику