Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”

IMM – International Monetary Market (at the CME) – Міжнародний валютний ринок (на Чикагській комерційній біржі).

FINEX – Financial Instrument Exchange (at the New York Cotton Exchange) – Біржа фінансових інструментів (фінансовий підрозділ Нью-Йоркської бавовняної біржі).

Phil SE – Philadelphia Stock Exchange – Филадельфійська фондова біржа.

MCE – Mid America Commodity Exchange – Центральна американська товарна біржа.

LIFFE – London International Financial Futures Exchange – Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів – ЛИФФЕ.

На Чикагській комерційній біржі торгівля валютними ф’ючерсами здійснюється тільки за американські долари за 8 валютами зі стандартизованими сумами:

- фунт стерлінгів (62500 ф.ст.);

- австралійський долар (100000 австрал. дол.);

- канадський долар (100000 канад. дол.);

- німецька марка (125000 нім.мар.);

- французький франк (250000 франц. фр.);

- йена (12500000 йен);

- швейцарський франк (125000 швейц. фр.);

- ЄВРО (125000 євро).

На LIFFE контракти укладаються на: англійський фунт стерлінгів (25000 ф. ст.); німецьку марку (125000 нім. м.); японську йену (12500000 йен) і швейцарський франк (125000 швейц. фр.) за курсом долара США, а також на долари США ($ 50000) за німецькі марки. Як бачимо, набір валют на біржах досить таки обмежений, а стандартизована сума одного контракту, за винятком долара й англійського фунта стерлінгів, однакова. У разі потреби здійснення валютної операції на велику суму купують (чи продають) кілька стандартизованих контрактів.

Валютні ф'ючерсні контракти на кожній біржі мають свою стандартну специфікацію, у якій визначається сума одного контракту, параметри зміни ціни, місяці виконання контракту, дата постачання, котирувальні символи і т.д. наприклад, ф'ючерсні контракти на швейцарські франки на Чикагській товарній біржі мають таку специфікацію:

Сума одного контракту (лот)              125000 швейцарських франків

Крок ціни                                                        0,0001 дол. США (1 пункт);

                                                                                    12,5 дол. на контракт

Денний ліміт коливання ціни              Ліміт відкриття з 7.20 до 7.35 ранку

Місяці контракту                                          Січень, березень, квітень, червень, липень,

                                                                                    вересень, жовтень, грудень і місяць спот»

Останній операційний день              Другий робочий день перед третьою середою у місяці постачання

Дата першої поставки                            Третя середа в місяці поставки

Операційні години                                          7.20 – 14.00

Котирувальний символ                            SF

Організація здійснення ф'ючерсного контракту базується на виборі для виконання брокерських функцій певного члена фондової біржі, тільки через якого може бути виконаний контракт. Слід зазначити, що за своїми можливостями та фінансовими умовами брокери біржі суттєво відрізняються один від одного. Клієнт, що бажає продати або купити валютний ф’ючерс, звертається зі своїм замовленням до брокера і після узгодження умов отримує усне підтвердження згоди на здійснення контракту, що потім фіксується документально із зазначенням дати реєстрації заявки. Після прийняття й підтвердження усного замовлення воно передається до кабіни фірми-брокера в залі біржі. Детальні умови цього замовлення-наказу фіксуються на стандартному бланку заявки, копія якого передається дилеру в біржову яму, де й відбувається виконання угоди. Після виконання замовлення клієнта всі деталі угоди дилер записує на стандартному бланку і відправляє його в кабіну своєї фірми, де заповнюється біржовий розрахунковий бланк, що потім передається члену біржі для ознайомлення клієнта з умовами укладеної угоди.

Стандартні терміни виконання ф'ючерсних контрактів на Чикагській біржі і на LIFFE – березень, червень, вересень і грудень. Останнім терміном торгівлі є два робочі дні перед третьою середою контрактного місяця. Тривалість ф'ючерсного контракту, відповідно, також стандартизована: 3, 6, 9 або 12 місяців, але серед усіх контрактів переважають тримісячні. На відміну від форвардних контрактів ф'ючерсні контракти, як правило, завершуються не фізичною передачею купленої чи проданої валюти, а ліквідацією довгої позиції до настання строку передачі валюти. Відповідно до статистики усього лише 2% ф'ючерсних контрактів завершуються реальним постачанням валюти.

Відмінною рисою ф'ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, так і прибутку. Тобто одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша – відмовляється від непередбаченого (спекулятивного) прибутку, що дозволяє взаємно зменшити ризик утрат від можливої зміни валютного курсу у несприятливому для обох сторін напрямку. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф'ючерсного контракту бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснює додаткове страхування укладеного контракту.[6]

Як уже відзначалося, при хеджуванні валютних ризиків клієнти віддають перевагу форвардним контрактам. Але, як свідчить аналіз наведених у таблиці 3.2 порівняльних даних, ф'ючерсні контракти також мають певні переваги, особливо – високу ліквідність і гнучкість ф'ючерсних контрактів у часі завдяки тому, що клієнт може закрити свою позицію будь-коли, до моменту виконання контракту.

Таблиця 3.2 Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних контрактів

Визначення ціни валютного ф’ючерса.

Ціною купівлі валютного ф’ючерса є взаємно узгоджений між покупцем і продавцем курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, що ввійшла в стандартний перелік валют даної біржі.

Основою виникнення збитків або одержання прибутків є різниця між поточним і узгодженим за ф'ючерсною угодою валютними курсами. Ця різниця називається базисом.

Наприклад, якщо червневий контракт на французький франк має ту ж ціну, що і його спот-курс, то кажуть, що базис дорівнює нулю. Фактично зміна базису відображає зміну співвідношення відсоткових ставок двох валют, що є предметом контракту, протягом періоду до дня виконання контракту. Зміну валютних курсів характеризують пунктами. Так, якщо курс USD/DEM становив $ 0,6500 за німецьку марку, а потім підвищився до $ 0,6661, то кажуть, що курс зріс на 161 пункт. Така зміна курсу долара до німецької марки в розрахунку на один стандартний контракт (DM 125000) буде означати, що покупець отримає доход, а продавець понесе збитки в сумі $ 762,5. Базис рівноваги розраховується по формулі:

Бр = Кс (Сд – Св) / 100 * D / 365,

де Бр – базис рівноваги;

                  Кс – спот-курс валют;

                  Сд – євродоларова відсоткова ставка за депозитами;

                Св – евроставка за депозитами для валюти, що обмінюється на долари США;

              D – тривалість (у днях) періоду між укладенням і здійсненням контракту. (Для німецьких марок, французьких франків, йен і швейцарських франків тривалість розрахункового року складає 360 днів, а для фунтів стерлінгів, бельгійських франків, австралійського і канадського долара – 365.)

Організація біржових торгів валютними ф’ючерсами.

Біржова торгівля валютними ф'ючерсними контрактами відбувається постійно (за винятком двох робочих днів перед датою виконання контракту), і тому ринкова ціна може щодня коливатися в залежності від попиту та пропозиції на такі контракти. Орієнтиром зміни валютних курсів для учасників ф'ючерсного валютного ринку є очікувані обмінні курси для форвардних контрактів із приблизно такими ж термінами розрахунків. Як і на інші види валютних контрактів, інформація про ціни на валютні ф’ючерси регулярно публікується в періодичних фінансових виданнях, наприклад у «The Wall Street Journal».

Специфікою валютного ф'ючерсного ринку є те, що клієнти біржі не обов'язково повинні тримати укладені контракти до завершення терміну ф'ючерсного контракту. Вони можуть продати їх значно раніш, забезпечивши при цьому досить надійне страхування валютного ризику.

Японський експортер 10 червня відвантажив товар покупцю зі США й очікує надходження грошей у доларах США через чотири місяці. Варіантами поведінки експортера може бути купівля або 6-місячного, або ж 4-місячного ф’ючерса на йени. Оскільки ф'ючерсні контракти протягом року мають тільки 4 терміни виконання (березень, червень, вересень і грудень), то практично збіг дати виконання ф'ючерсного контракту з датою одержання експортером платежу малоймовірно. Припустімо, що японський експортер придбав грудневий ф’ючерс на йени. Якщо 10 листопада підвищення курсу йени до долара буде відповідати підвищенню ціни на грудневий ф’ючерс, то страхування валютного ризику можна вважати вдалим. Експортер, очікуючи сприятливу кон'юнктуру, 10 листопада може продати свій грудневий контракт за ціною вище, ніж продав би його в червні. У цьому випадку він зможе дістати додатковий прибуток, що цілком компенсує його збитки у випадку несприятливих змін валютного курсу. Продаючи грудневий контракт у листопаду, експортер закриває довгу позицію по ф’ючерсу на йени.

Обов'язковою умовою укладення валютних ф'ючерсних контрактів є виплата гарантійних внесків, що здійснюються обома учасниками контракту шляхом вкладення певної суми коштів на депозит у розрахунковій палаті. Ці кошти називаються початковою маржею і повертаються власнику контракту у випадку виконання контракту чи закриття позиції. Можливе внесення початкової маржі не у вигляді  грошових коштів, а цінними паперами та іншими фінансовими активами чи ж банківськими гарантіями. Наприклад, на LIFFE для доларових контрактів початкова маржа становить $ 1000, а для контрактів на курс німецької марки – DM 2500 за один контракт. Ця сума вноситься на спеціальний рахунок, що щодня дебетується на суму варіаційної маржі й інших фінансових результатів, пов'язаних з укладеним контрактом.

Якщо ціни на ф'ючерсні контракти змінюються несприятливо для власника контракту і це призводить до збитків, то розрахункова палата буде вимагати внести на депозитний рахунок додаткову суму, що називають варіаційною маржею. У випадку, коли власник контракту не може або не хоче виплатити варіаційну маржу, розрахункова палата має право закрити його позицію, а збитки, що виникли, будуть погашені за рахунок початкової маржі, що встановлюється в такий спосіб, що цілком перекриває можливі збитки. Якщо цінові зміни ф'ючерсних контрактів дають можливість власнику контракту одержати прибуток, то він зараховується на його маржинальний рахунок і в будь-який час може бути знятий з цього рахунка. Протягом терміну дії контракту його власник, окрім перерахованих платежів, не вносить і не перераховує ніяких сум.

Специфікою ф'ючерсного ринку є можливість його поєднання з додатковим хеджуванням валютних ризиків за допомогою опціонів. Опціони на ф’ючерси мають багато спільного з валютними опціонами, хоча разом з тим мають і деякі відмінності, зокрема: