Соціологія Еміля Дюркгейна

                       МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ  ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

                             СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

                                                Кафедра філософії та соціології

 

 

 

 

 

                                                                         Реферат

                           На тему”Соціологія Еміля Дюркгейна”

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                        Виконала студентка ІІ курсу

                                                                                                        Групи 1301-1

                                                                                                        Біолого-технологічного факультету 

                                                                                                         Карпенко А.Г

                                                                                                         Перевірив ст.вик-ч

                                                                                                          Кубрак О.В

 

                                                         Суми 2014 рік

                                                         План

Вступ

1. Життя і творчість  Е. Дюркгейма.

2. Концепція соціологізму.

3. Предмет соціології: соціальні факти.

4. Правила соціологічного методу.

5. Нормальне і патологічне.

6. Соціологічне пояснення.

7. Соціальна солідарність і її перевтілення.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 Вступ

Вивченням протосоціологічних знань, становлення і розвитку науки про суспільство займається історія соціології.

Соціологічна думка формувалась у контексті розвитку цивілізацій. Перші погляди на проблеми суспільства, місце в ньому людини виникли не як окремі знання, а в нерозривному зв'язку з міфологією. У давніх міфах, які в різних народів мають свої особливості, втілені первісні уявлення людей про навколишню природу, органічною частиною якої тодішня людина вважала і себе, про суспільство і взаємовідносини в ньому, про світ узагалі. Фантастичні картини часто мають земну природу, фантастичні образи наділені людськими рисами, а явища природи, події суспільного життя тлумачаться в причинно-наслідковому взаємозв'язку.

За первіснообщинного ладу існував соціоантропоморфний світогляд, за яким світ, функціонування суспільства тлумачились на основі властивостей людини та її роду. Все, що оточувало людину -- сонце, зорі, місяць, вогонь, вода, рослини, звірі, каміння, дерева, вітер та інше, -- бачилося живим, таким що має душу. Окремі явища природи розглядалися як божественні дії, як воля окремих богів, від яких, вважалося, залежали життя людини і розвиток подій у суспільстві. Наприклад, за народним повір'ям українців, кожен мав свою Долю, призначену йому Богом. Ця Доля з'являлася в образі нової зірки в Небі по народженні людини, а з її смертю зірка падала з Неба. Соціальні норми ґрунтувалися на етичних, а ті формувалися на основі соціоантропоморфних уявлень.

На початку XIX ст. конкретизується проблематика традиційної соціальної філософії, набувають розвитку емпіричні (засновані на досліді) соціальні дослідження.

Одним із творців соціології як науки, професії та навчального предмета є французький вчений Е. Дюркгейм. Найважливішими проблемами теоретичної соціології, які він розробляв, були природа суспільства, інтегративна основа, «здоровий» і патологічний його стан, методи соціологічного дослідження і статус соціології як науки. У 1896 р. в університеті міста Бордо він очолив першу у Франції кафедру соціології. З 1898 по 1913 р. редагував журнал «Соціологічний щорічник» (вийшло 12 томів). Співробітники журналу, прихильники дюркгеймівських ідей, створили наукову школу, яка отримала назву французької соціологічної школи.

 

1. Життя і творчість  Е. Дюркгейма

Видатний французький соціолог і філософ кінця XIX -- XX ст. Еміль Дюркгейм народився 15 квітня 1858 р. у містечку Епіналь у родині рабина. Після блискучого закінчення місцевого ліцею він їде до Парижа для підготовки до конкурсного екзамену до Вищої Нормальної школи. У 1879 р. Дюркгейм був прийнятий до цього престижного учбового закладу, де традиційно навчалась і виховувалась інтелектуальна еліта Франції.

Навчання у Вищій Нормальній школі справило великий вплив на погляди французького вченого. Серед професури йому особливо подобалися історик Ф. де Куланж та філософ Е. де Бутру. Першому Дюркгейм симпатизував за його захопленість наукою, прагнення ввести в історію строгі наукові методи. Другому -- за ідеї про творчий синтез явищ та про особливу природу кожного з рівнів реальності. Поза увагою молодого Дюркгейма не залишилась також критика Бутру спрощеного редукціонізму, вимога пояснювати феномени, що вивчаються окремими науками, на основі їхніх власних специфічних принципів. Схвально сприйняв майбутній соціолог і установку «спіритуалістичного позитивізму», в межах якого Бутру відстоював рівність науки та релігії, стверджував, що досвід повинен однаково спиратись як на наукові, так і на релігійні джерела.

У студентські роки Дюркгейма приваблюють також ідеї Ш. Ренувьє та І. Канта. Під впливом першого у нього складаються переконання, що мораль посідає центральне місце в філософському мисленні, що існує потреба в науці про мораль і що філософія повинна слугувати керівництвом до соціальної дії й може допомогти моральній єдності. Кант привертав увагу Дюркгейма передовсім своєю теорією морального обов'язку. Одначе апріоризм, ігнорування соціального аспекта моралі, формальний характер кантівського категоричного імперативу спонукали вченого звернутися до соціологічного обгрунтування моралі.

Підтримку такому обгрунтуванню моральних правил він знаходить в соціології О. Конта. На той час, отримавши філософську освіту у Вищій Нормальній школі, Дюркгейм викладає в деяких провінційних ліцеях (1882 -- 1887) і виявляє значний інтерес до соціально-політичних аспектів суспільного життя.

Перший дебют вченого у науковій літературі відбувся 1885 р., коли він як співробітник журналу «Філософський огляд» почав систематично готувати огляди соціологічних публікацій. В цей час Дюркгейм під впливом ідей біологізму прагне використати поняття й постулати біології для ілюстрації та обгрунтування деяких соціологічних принципів. Співпраця у філософському журналі, очолюваному відомим психологом Т. Рібо, принесла французькому вченому велику користь, зокрема вагомо збагатила його уявлення про тодішній стан соціології та психології. Від Рібо він переймає ідею про важливість неусвідомлених аспектів людської діяльності, а також те, що вивчення патологічного багато в чому пояснює природу нормального.

1885 -- 1886 рр. Дюркгейм бере  академічну відпустку для продовження  навчання спочатку в Парижі, потім -- у Німеччині (переважно в Берліні та Лейпцігу). У Німеччині він вивчає зміст програм з філософії у німецьких університетах, а також стан соціальних наук та етики. В Лейпцігському університеті Дюркгейм знайомиться з роботою першої в світі експериментальної психологічної лабораторії, організованої В. Вундтом, Теорія, методи та експерименти останнього докладно висвітлені в науковому звіті Дюркгейма. Він захоплюється постановкою наукових досліджень, що проводяться Вундтом, вважає, що чіткість дослідницької роботи сприяє розвиткові наукової точності, відучує від туманних узагальнень та метафізичних спекуляцій. У звіті про поїздку до Німеччини він формулює низку принципів свого розуміння соціології. Вчений вважає соціологію позитивною наукою про моральні факти, котра спільно з науками про економічні, юридичні, релігійні та інші суспільні явища повинна складати систему соціальних наук.

В іншому його звіті про поїздку закордон, присвяченому станові етики, він звертає увагу на тенденцію створення соціальної науки про моральні факти, яка бере свій початок в працях економістів і юристів -- представників так званої історичної школи права. В цілому до такої тенденції Дюркгейм ставиться позитивно. Він схвалює трактовку моральних фактів як особливих емпіричних даних, погоджується з розумінням морального обов'язку як соціального за своєю природою, вітає намагання створити етику як окрему позитивну науку.

Після публікації звітів про наукове життя в Німеччині у журналі «Філософський огляд» Дюркгейм здобуває репутацію серйозного вченого. У віці 29 років він був визнаний багато обіцяючою фігурою в галузі соціальних наук і соціальної філософії Франції. 1887 р. вченого призначають професором педагогіки і соціології на філологічному факультеті в університеті Бордо. Тут він читає -- спеціально для нього організований -- перший у французьких університетах курс соціології.

Роки життя в Бордо були для французького соціолога періодом найбільш інтенсивної і продуктивної наукової діяльності. 1893 р. він захищає докторську дисертацію на тему «Про розподіл суспільної праці» разом з дисертацією латиною «Вклад Монтеск'є в становлення суспільної науки». Через два роки виходять його «Правила соціологічного методу» (1895). Ше через два він публікує свою третю велику роботу «Самогубство» 0897).

1896 р. Дюркгейм стає професором  соціальних наук .(перша посада такого зразка у Франції) і протягом шести років займає цю посаду. 1898 р. він заснував і почав видавати журнал «Соціологічний щорічник», котрий об'єднав групу молодих талановитих учених -- учнів та послідовників. Завоювавши свого часу широке визнання серед європейської громадськості, журнал великок мірою сприяв тому, щоб найрізноманітніші соціогуманітарні науки -- від історії та економіки до лінгвістики

-- стали вивчати багато  проблем у дусі концепції соціологізму (соціологічного реалізму).

1902 р. Дюркгейм був запрошений  позаштатним співпрацівником до  Сорбони на кафедру педагогіки. 1906 р. він уже стає професором  і керівником цієї кафедри. 1913 р. кафедра спеціальним декретом  була перейменована у «Кафедру  соціології Сорбони».

Викладацьку діяльність Дюркгейм поєднує з науковим опрацюванням соціологічних проблем моралі, виховання та освіти. Результатом цієї роботи стала ктакг: публікацій з названих проблем, що вийшли, потім, вже по смерті соціолога.

Війна завдала йому жорстокого удару. Наприкінці 1915 р. Дюркгейм отримує звістку про смерть свого єдиного сина Андре, який помер від ран у військовому шпиталі на Салонікському фронті. Син був його гордістю і надією. В ньому він вбачав продовжувача своїх справ у науці. Смерть сина потрясла вченого, його працездатність різко падає, він захворює. У листопаді 1917 р. французький соціолог, так і не одужавши від жорстокого життєвого потрясіння, помер у віці 59 років.

2. Концепція соціологізму

В історії соціологічної думки Е. Дюркгейм відомий як видатний представник так званого соціологізму -- специфічної соціологічної концепції. Відмітною особливістю даної концепції є її орієнтація на визнання соціальної реальності як дійсності особливого роду та відкиданні психологічного редукціонізму, тобто пояснення соціальних явищ на засадах психологізму.

Зародки соціологізму можна простежити вже у працях О. Конта, Г. Спенсера, Л. Гумпловича та інших мислителів. Проте тільки у Дюркгейма вона стає чітко вираженою. В цілому вона була продуктом поширеного наприкінці XIX ст. прагнення до позначення своєрідності предмету соціології та звільнення її як науки від крайнощів позитивістського натуралізму. Останній намагався пояснити соціальні явища винятково на основі законів, відкритих природничими науками. На противагу цьому серед суспільствознавців того часу стала визрівати інша точка зору. Вона полягала в тому, що соціологія як самостійна наука не повинна шукати пояснення соціальним явищам поза власним предметом, їхні причини мають відшукуватися у самій соціальній реальності, серед інших соціальних явищ, а тому дана наука може обходитися без підтримки інших дисциплін і навіть у певних випадках (філософія, психологія) сама сприяти їхньому розвиткові.

Соціологізм Дюркгейма є комплексом досить строгих положень. Одне з них стосується прагнення чітко розмежувати явища індивідуального і колективного життя. При цьому припускається, що із знання про індивідуальне життя не можна вивести жодного достовірного знання про колективне життя. Останнє репрезентує дійсність і як таке становить власний предмет соціології. Саме це робить соціологію самостійною наукою.

Водночас соціологія претендує на роль основної соціальної науки. Принаймні у межах соціологізму проглядає тенденція, відповідно до якої усі інші наукові дисципліни, які займаються тими чи тими аспектами соціальної дійсності, підлеглі соціології. Це обґрунтовується тим, що соціальні явища міцно пов'язані між собою, їх не можна зрозуміти ізольовано одне від одного, це є лише різні виявлення однієї й тієї самої дійсності -- соціальної, що, хоча, й вивчається всілякими науками, однак як ціле складає предмет тільки соціології. Тим самим соціологія проголошувалась наукою, що має ключ до усіх соціальних явищ.

Серед інших рис соціологізму треба вказати на його спрямованість. Соціологізм концентрує увагу на сталих і повторюваних зв'язках поміж соціальними явищами, досліджує різноманітні соціальні типи, послуговуючись головним чином порівнювальним методом.

3. Предмет соціології: соціальні факти

Висвітлення природи предмета соціології складає, за Дюркгеймом, фундаментальну проблему, від вирішення якої залежить її статус як самостійної науки. Основні ідеї з цієї проблеми французький соціолог виклав 1895 р. у роботі «Правила соціологічного методу». Вихідним моментом стало прагнення вичленити як предмет соціології таку реальність, якою не займається жодна з інших наук. При цьому припускалось, що ця реальність має особливі, тільки їй притаманні властивості. Згідно з Дюркгеймом, такими є соціальні факти, які у сукупності складають соціальну реальність в цілому.