Значення вербального спілкування в становленні іміджу ділової людини

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

 

 

 

Кафедра готельного і ресторанного бізнесу

 

 

Індивідуальна робота

З дисципліни «Іміджева ідеологія у готельно-ресторанному бізнесі»

На тему: «Значення вербального спілкування в

становленні іміджу ділової людини»

 

Виконала:

студентка ІV курсу

факультету менеджменту

групи ГРС-40

Довгаль В.І.

Перевірила:

асистент, здобувач

Федак В.І.

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2014 

 

Зміст

Вступ	3
1 Поняття іміджу і його  роль	5
2 «Вербальне спілкування»	6
3 «Культура мови»	7
3.1 Недоліки мовлення  – небезпека для іміджу	7
3.2 Слухання	11
4. Ділове спілкування  – запорука успіху	13
4.1 Структура ділового спілкування	17
4.2 Рівні ділового спілкування	18
4.3 Вимоги до учасників ділового спілкування	19
Висновок	21
Використана література	22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Професійне володіння мовою було і є важливою складовою частиною успіху багатьох професій. Ораторське мистецтво, починаючи із Стародавньої Греції, вважалося невід'ємною якістю вождів, героїв і лідерів. В античні часи навчання риторики та прийомам ведення діалогу зробилося обов'язковим. З тих пір вербальний вид комунікації є ключовим елементом людського суспільства. Причому артистичне володіння голосом, його тембром, тональністю, вміння розставляти акценти часом стає важливіше самого змісту повідомлення. Крім того, різні відтінки голосу формують у свідомості слухача імідж комунікабельної, успішної людини, що вміє вести діалог.

Результативність вербальної комунікації багато в чому визначається тим, наскільки комунікатор володіє ораторським мистецтвом, а також його особистісними характеристиками. Володіння мовою сьогодні - найважливіша професійна складова людини.

У практиці слід пам’ятати, що якраз змістовна частина повідомлень має найважливіше значення для формування атмосфери довіри, вибудовування позитивного, для організації чи ділової людини зокрема, відношення. Саме тому PR-фахівці приділяють багато часу підготовці статей, прес-релізів, написання промов. Необхідно бачити різницю між текстом і вербальною комунікацією. Текст має своєї власної структурою, що відрізняється від інших.

Вербальне спілкування має вплив не тільки змістовною частиною повідомлення, але і в інших площинах (тембр, гучність, тональність, фізичні особливості і т.д.). Крім голосових особливостей у формуванні вербальної комунікації величезне значення має співвіднесеність позицій слухачів і кликав, дистанція між ними. Психологи виділяють чотири дистанції спілкування, зміна яких веде до зміни норм спілкування, включаючи і норми усного мовлення: - інтимна (15-45 см); - особиста - близька (45-75 см), - особиста - дальня (75-120 см); - соціальна (120-360 см); - публічна (360 см і далі).

Знання таких деталей, безперечно, є важливою складовою успіху у досягненні взаємопорозуміння. Ще важливіше - вибір стратегії вербального впливу комунікатора. Стратегія включає в себе сукупність особистісних якостей комунікатора, його знання основ психології, вміння визначити близькі їй цінності, а також керуватися необхідними правилами вимови, складання правильних речень й ідеальне володіння мовою.

Для того щоб запам'ятатися, необхідна харизма, а на її формування впливають кілька чинників. По-перше, особливість спілкування. Згадаймо хоча б кількох відомих діячів, яких упізнають або за манерою говорити, або за змістом сказаного, навіть якщо в людини специфічна дикція, малий словниковий запас та порушена логічна структура промови. Наприклад, фраза: "Маємо те, що маємо" не несе стійкого змістового навантаження, але в людській свідомості асоціюється з Леонідом Кравчуком. Даний вислів часто використовується як заголовок. Побачивши його, читач може бути певним, що матеріал розповідатиме про діяльність першого президента України або СДПУ. Цитата функціонує незалежно від автора та водночас слугує нагадуванням про нього, ы э яскравим прикладом впливу мовлення на імідж людини.

Таким чином, у цій роботі ми розглянемо саме поняття «вербальне спілкування» і його значення у іміджі ділової людини.

 

 

 

 

 

 

1 Поняття  іміджу і його роль

Імідж - зовнішнє віддзеркалення людського зображення, наочно-виразний “зріз” його особових характеристик. В цьому зв'язку такі його атрибути, як моделі поведінки, одяг, зачіска мають величезне значення в його твердженні.

Щоб бути привабливою особою, зовнішньої виразності недостатньо. Вона - бажаний компонент іміджу, але не вирішальний, як це здається.

Імідж - збірне поняття. Це вигляд, тобто та форма життя виявлення людини, завдяки якій “на люди” виставляються сильнодіючі особово-ділові характеристики. Серед них пріоритетними слід визнати вихованість, ерудицію(яку людина виказує у першу чергу за допомогою мовлення), професіоналізм. Ось ті три кити, на яких надійно тримається імідж конкретної особи.

Якщо людина зацікавлена в підготовці до суспільного життя, то вона повинна вирішити, що хочете змінити в собі, перш ніж опинитися в центрі уваги. Небажано, щоб імідж ставав предметом обговорення, щоб публіка вирішувала, які зміни слід виробити, замість того, щоб приймати такою, особистістю, яка вона є.

 

 

 

 

 

 

 

 

2 «Вербальне спілкування»

Вербальне або мовленнєве спілкування - це засіб, пов'язаний з використанням мови. Іншими словами, мовленнєве спілкування - це комунікативний акт. За допомогою мовлення передаються інформація, думки, почуття.

Латинське слово verbum ("слово") в іміджелогії поєднується з багатьма поняттями: вербальний імідж, вербальний продукт, вербальне спілкування, вербальна інформація тощо. Вербальний імідж – це думка, що формується про людину на основі її мовної продукції. Отже, лексичний запас, вимова, інтонація, грамотність та логічна будова фраз та структурних частин промови, змістова наповненість, говір людини – це складники іміджу. Особливої актуальності дослідження вербального іміджу набуває, коли йдеться про громадських діячів та пошук методів керування їхнім суспільним образом.

 

3 «Культура  мови»

Культура мови є одним з головних показників культури людини загалом, широти та глибини її знань та думок. Свої особливості мають як письмова, так і усна мова. Остання відрізняється більш короткими реченнями, має емоційну забарвленість. Слово відбиває внутрішню культуру людини, є її характеристикою. Пауло Коельо у книзі "П'ята гора" пише: "З усіх видів смертоносної зброї, які здатна придумати людина, найстрашніше, найсильніше - слово. Кинджали та списи залишають сліди крові, стріли видні на відстані. Отруту можна знайти завчасно й уникнути смерті. Слово ж знищує непомітно". Тому слід завжди думати насамперед про те, щоб сказане слово не образило іншу людину, не принизило її гідності. До того ж важливо дбати про те, щоб не допускати неправильного вживання слів, помилок в їх говорінні, неправильної побудови речень. Марк Твен колись сказав, що відмінність між правильним і майже правильно сказаним словом, як між блискавкою та світлячком.

 

3.1 Недоліки мовлення  – небезпека для іміжду

Є недоліки мовлення, які заважають встановленню контакту між людьми: коли слова звучать нечітко, начебто у роті "каша"; коли людина весь час покашлює або зловживає словами-паразитами. Неправильно поставлений наголос, використання жаргонізмів, плутання слів, близьких за звучанням, але різних за значенням та ін. можуть стати причиною того, що партнер по спілкуванню не розумітиме вас і не захоче більше мати з вами справу. Чистота мови не тільки є ознакою освіченості людини, але вона є однією з комунікативних якостей мови. Для того щоб бути успішним у своїй діяльності, менеджеру слід постійно контролювати себе, щоб позбавлятися тих чи інших вад у мовленні. Відомий американський менеджер Лі Якокка писав, що від культури мови нерідко залежить успіх бізнесу. Нерідко буває, що через необачно сказане слово претендент не отримує бажаного місця роботи, а перспективний працівник - підвищення по службі. Є багато прикладів того, що відомі політики, розуміючи значення культури мови, спеціально вчилися грамотно говорити. Мова менеджера завжди повинна відповідати ситуації, культурному та професійному рівню своїх співрозмовників. Недоцільно вживати, наприклад, професіоналізми, якщо вони не будуть зрозумілими для іншого. Ускладнюють мову канцеляризми та штампи, а повторення тих самих слів робить мову нудною. Водночас, якщо вживати прислів'я, приказки, афоризми, жарти (звичайно, доречно), то це викликає інтерес і бажання спілкуватися в подальшому.

Останнім часом у зв'язку з розширенням зв'язків України з іншими державами, з'явився потяг до вивчення іноземних мов. Однак при всьому позитивному це призвело також і до не завжди виправданого вживання слів іншомовного походження замість використання українських слів. В Україні з'явилися навіть назви українських підприємств та організацій англійською мовою. У центрі міст можна побачити вивіски, об'яви, зроблені іноземними мовами. Звичайно, проникнення слів іншомовного походження в українську мову з поширенням міжнародних зв'язків триватиме, але треба вчити, любити і зберігати рідну мову як засіб спілкування й існування народу.

Люди різних культур часто користуються у спілкуванні тими самими поняттями, але вкладають у них різний зміст. Наприклад, слово "контракт" легко перекладається з однієї мови на іншу. Але для менеджера з Германії, Великої Британії, скандинавських країн - це документ, якого слід суворо дотримуватися. Японець дивиться на нього лише як на попередню домовленість, яку можна змінити. Менеджер - півде-ноамериканець взагалі вважає, що договір - це ідеал, якого досягти важко, а укладається він лише для того, щоб запобігти суперечці. Для японця слово "хай" - це проста передача інформації про те, що він вас уважно слухає (а не згода з вами). Для арабів "ні" може означати туманно висловлену згоду, а пряме "так" - відмову або просту ввічливість. Вивчаючи іноземні мови, менеджеру слід звертати особливу увагу на такий другий підтекст, що мають слова в інших ділових культурах.

Культура мови - поняття не тільки лінгвістичне й психологічне, а й етичне, і це найкраще виявляється у мовленнєвому етикеті. Це складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе. Мовленнєвий етикет формувався не одним поколінням людей, і в ньому, як у дзеркалі, відображається менталітет народу. Він є неодмінною складовою професіоналізму менеджерів і всіх тих, кому доводиться вирішувати через спілкування свої ділові проблеми. Люди, як правило, негативно реагують на порушення вироблених суспільством правил етикету, у тому числі й мовленнєвого.

У багатому мовному арсеналі українського народу виробилася і закріпилася, наприклад, ціла система словесних вітань: "доброго ранку", "доброго здоров'я", "добридень", "доброго вечора у вашій хаті", "бувайте здорові" тощо. Є короткі, але напрочуд теплі слова "дякую", "будь ласка", "дуже приємно" та ін. Вживання таких слів (та ще й з доброзичливою, щирою посмішкою) допомагає встановити перший контакт зі співроз* мовником, настроїти себе та його на продовження стосунків. Дотримання подібних правил є необхідним інструментом для підтримання нормальних службових відносин і трудової дисципліни в організації та встановлення доброзичливих взаємин з клієнтами та партнерами по бізнесу.

Найбільш поширеною помилкою у людей, що ще не мають досвіду ділового спілкування, є прагнення говорити самим якомога більше. Але досвідчені менеджери виходять з того, що треба давати можливість іншому говорити, і він сам скаже про те, що його хвилює. Культура слухання має не менше значення, ніж культура говоріння. Невміння слухати нерідко є основною причиною неефективного спілкування, непорозумінь і навіть конфліктів. Наприклад, до одного офісу зателефонував його керівник і передав секретарці, що він знаходиться в банку з важливого питання і, мабуть, запізниться. Оскільки він призначив на 17-ту годину нараду, то слід знайти заступника і передати йому, щоб той сам провів її. Але секретарка відразу не знайшла заступника і, йдучи на перерву, попросила передати цю інформацію завідувача канцелярії. Та кудись поспішала і доручила це зробити своєму інспекторові. Врешті-решт інформація дійшла до заступника, але він зрозумів її таким чином: керівника немає і невідомо, коли він буде. Ось у такому перекрученому вигляді дійшла інформація до виконавця тому, що одні люди погано слухають інших. Дослідження вчених свідчать, що високою культурою слухання володіють лише деякі із тих людей, що спілкуються.

Кажуть, що природа дала людині два вуха й один язик, тим самим визначивши, що треба більше слухати, аніж говорити. Слухати - це означає адекватно сприймати повідомлення, аналізувати стан співрозмовника та причини, чому він так каже.