Моральні основи етикету в ресторанному бізнесі

Міністерство освіти науки молоді та спорту України

Харківський державний університет харчування і торгівлі

 

 

Індивідуальна робота

На тему:

«Моральні основи етикету в ресторанному бізнесі»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка гр. ТХ-22

Моісеєнко Вікторія

 

Харків 2014

План:

 

1. Введення  ………………………………………………………………………...3-4
2. Моральні основи етикету ……………………………………………………….5-9
3. Основні принципи етикету…………………………………………………….. 10-13
4. Висновок…………………………………………………………………………14-15
5. Список використаної літератури………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення  
 
У сучасному суспільстві, коли багато речей залежать від правильної поведінки та вміння розташувати до себе співрозмовника, основи етикету є невід'ємною частиною культури суспільства. Знання основ правил поведінки говорить не тільки про високий інтелектуальний рівень людини, а й про його повагу до партнера і хорошому вихованні. Моральне, людське ставлення до іншого незалежно від його соціального статусу, національних і культурних критеріїв - ось головний показник і свідоцтво істинної вихованості.  
 
Етикет в сучасному його розумінні немислимий поза етики. В етиці показана моральна сторона вчинку, його зміст, в етикеті - естетична спрямованість, форма його прояву. Етичні уявлення людини можуть виражатися, зокрема, в манерах, мові, одязі, стилі спілкування та ін  
 
Етикет - явище історичне. Правила етикету, виражені в конкретних формах поведінки, вказують на єдність двох його сторін: морально-етичної та естетичної. Перша сторона є вираженням моральної норми: попереджувальної турботи, поваги, захисту; друга сторона свідчить про красу і витонченості форм поведінки. Етикет - складова частина культури людини і суспільства. У нього входять вимоги, які набувають характеру більш-менш строго регламентованого церемоніалу і в дотриманні яких особливе значення надається певним нормам поведінки.  
 
З найперших кроків людство, щоб вижити в боротьбі з суворою природою, повинно було об'єднати свої зусилля. Особисті інтереси кожного потрібно було узгодити, а часом і підпорядковувати інтересам племені, тому вже в первісному суспільстві в процесі спільної праці вироблялися певні вимоги, норми поведінки, яких дотримувалися всі члени суспільства. Найдавніші склепіння правил поведінки, що дійшли до нас, створені 5 тис. років тому. У давньокитайській «Книзі історичних переказів» перераховуються п'ять основних позитивних людських якостей: мудрість, людяність, вірність, шанування старших, мужність. Норми поведінки відпрацьовувалися століттями і, зрештою, злилися в одне поняття «етикет» - кодекс поведінки, сукупність норм і обов'язків, яким слідують люди в різних життєвих ситуаціях.  
 
Офіційно поняття «Етикет» увійшло в побут у 17-му столітті, коли на одному з прийомів у палаці Людовика XIV гостям були роздані опису правил поведінки. У перекладі з французької «етикет» означає «напис», «ярлик», «порядок проведення певних церемоній».  
 
Етикет завжди виконував і виконує певні функції, наприклад, поділ за чинами, станам, знатності роду, званнях, майновому становищу. Особливо строго завжди дотримувалися і дотримуються досі правила етикету в країнах Далекого та Близького Сходу. У Росії етикету також приділялося багато уваги. Наприклад, вже в XVI столітті був створений звід правил поведінки для городян - «Домострой», а в епоху Петра I була видана книга для дворян під назвою «Юності чесне зерцало, або Показа до життєвого обходження, зібране від різних авторів», де наказувалося бути ввічливим і чемним.  
 
Звичайно, з часом поняття етикету і його зміст багато в чому змінилися, проте, як і раніше етикет є сукупністю правил поведінки, що регулюють зовнішнє прояви людських взаємин - поводження з оточуючими, форми спілкування, вітання, поведінка в громадських місцях, манери і одяг.  
 
Норми етикету носять погоджувальна характер, вони як би припускають угоду про те, що вважати прийнятим в поведінці людей, а що - не прийнятим.  
 
Основи етикету досить прості: культура мови, яка передбачає не тільки її граматичну й стилістичну правильність, але відсутність вульгарних слів, нецензурних виразів, слів-паразитів й елементарна ввічливість, яка передбачає вміння вітатися, прощатися, говорити "будь ласка", "будьте ласкаві", "будьте люб'язні", "вибачте", дякувати за допомогу, послугу, бажати спокійної ночі, доброго ранку, гарного апетиту, здоров'я та ін Велике значення для спілкування людей має їх зовнішній вигляд, одяг, вміння правильно поводитися в громадських місцях, в різних ситуаціях. Сприятливе враження справляє добре, зі смаком одягнений ввічлива людина, яка знає, як триматися в будь-яких обставин, і завжди поводиться відповідно. Уміння керувати своїми негативними емоціями свідчить про вихованість і хороші манери. Відповідно з етикетом, кращий засіб перемогти в собі і в інших роздратування і невдоволення - це людська усмішка.  
 
Роль етики як науки в справжній, пережитий сучасним російським суспільством період, велика: вона повинна проаналізувати моральний стан суспільства, вказати причини, що викликали цей стан, запропонувати рішення, які допомогли б оновити моральні орієнтири суспільства.  
 
Метою даної роботи є розгляд питання про моральну природі етикету та визначення його основних принципів на підставі аналізу відповідної літератури. Література з питань етики та етикету дуже обширна, оскільки етика займається питаннями моральності, завжди хвилювали людство, а правила етикету затребувані з практичної та пізнавальної точок зору.  

 

 

 

 

 

 

 

Моральні основи етикету

 
Етикет в сучасному розумінні розглядається як «сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішні прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми звертання і вітань, поведінка в громадських місцях, манери і одяг)»1  
Етика, моральну поведінку людини в суспільстві, його моральне навантаження з метою зручності життя серед собі подібних і природи суть основа етикету. Етикет як встановлений порядок поведінки, підказаний людині протягом її проживання на землі, не тільки несе в собі зовнішню атрибутику, але і вселяє поняття духовні, моральні.  
 
Слово «етика» походить від грецького «ethos», слово «мораль» - від латинського «mos». Сенс обох слів - вдачу, звичай. На відміну від простого звичаю або традиції, моральні норми отримують ідейне обгрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, справедливості і т.п. На відміну від права, виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовного впливу (наприклад, схвалення або засудження). Поряд із загальнолюдськими елементами мораль включає історично минущі норми, принципи, ідеали. Основними категоріями етичної свідомості є добро і зло. Ці ключові для моральної свідомості поняття виражають міру повноти, з якою суспільні відносини входять у зміст життєдіяльності кожного з індивідів. Вони характеризують позитивні і негативні моральні цінності.  
 
Завдання раціонального обгрунтування моральних цінностей дуже складна. Найкращі  
високоморальні вчинки часто нез'ясовні з точки зору здорового глузду, суперечать практичній користі. Досвід часто показує розбіжність морального досконалості і життєвого благополуччя, так як моральні цінності пов'язані не тільки з розумом людини, але і з його почуттями, переконаннями, моральної вірою. Саме тому немає такої етичної проблеми, яку можна було б вирішити раз і назавжди.  
 
Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Л.Н. Гумільов вважає, що етика, як відношення сущого до належного, змінюється при зміні фаз етногенезу. У фазі підйому етносу етика полягає в безумовному підпорядкуванні індивіда принципам системи, відповідно правила поведінки (етикет у сучасному розумінні) докладно розглядали реалізацію етичного імперативу «будь тим, ким повинен». Відповідно в фазі стагнації і подальшого занепаду етносу правила поведінки відображали прямо протилежний імператив - «будь тим, ким хочеш». Правила поведінки були неписаними законами, проте відомий письмовий звід правил - Яса Чингісхана, - в якому приблизно три чверті законів спрямовані на покарання людей, які не надали допомоги товаришеві. Наприклад, якщо монгол їде по степу, зустрічає того, хто хоче пити, і не дасть йому напитися - смертна кара; якщо він їде в строю і попереду їде соратник впустив небудь, а монгол не підняв і не віддав - смертна кара .2

 Дотримання правил  поведінки, заснованих на взаємовиручку  і взаємодопомогу, було необхідною  умовою існування монгольського  етносу в той час; це один  з небагатьох випадків у світовій  історії, коли дотримання моральних  норм законодавчо регламентувалося.  
 
Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своїй ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.  
 
Система моральних установок, що визначають характер спілкування у самих різних народів, включає набір універсальних, загальнолюдських цінностей: шанобливе ставлення до старших, батькам, жінкам, гостинність, поняття честі, гідності, скромність, терпимість, доброзичливість та ін Однак ієрархія цінностей, культивованих і традиційно підтримуваних в тому чи іншому суспільстві, як правило, має свої особливості. Принцип гостинності входить в моральний кодекс будь-якого народу, але далеко не у всіх він стоїть на першому місці. Шанування батьків займає одну з верхніх рядків у мусульманській системі моральних цінностей і вельми слабо виражене у європейських народів.  
 
В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу і обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншому місці і за інших обставин.  
 
Етика описує реальні відносини між людьми, прагне створити певний  
ідеал цих відносин, аналізує суще, намічає контури належного. Етикет як би з'єднує внутрішній світ людини з його зовнішнім проявом. Етикет регламентує, що припустимо і прийнятно в даному суспільстві або в даній групі людей, а що ні.  
 
Він пов'язаний з поняттями ввічливості, культури, інтелігентності. В основі етикету лежить повага до людей. Людина, якщо і не любить ближнього, обов'язково повинен поважати, це запорука виживання всіх, щоб не було трагедії і загибелі від тісноти і голоду. У чомусь етика та етикет можуть збігатися, наприклад, говорити правду треба як з точки зору етикету, так і моралі. Але ввічливого поводження вимагає лише етикет, а правда не завжди буває приємною.  
 
Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.  
 
Можна говорити про те, що при навчанні етикету основний упор робиться або на навчання техніці, або на навчання нормам. При цьому спостерігається наступна закономірність: для тих культур, в яких етикет не загубив зв'язок з «корінням», де він тісно пов'язаний з віруваннями, релігією, ритуалами, на перший план виходить навчання нормам. Там, де такі зв'язки втрачені, увага приділяється в основному зовнішній стороні поведінки. Якщо в традиційному суспільстві етикет є безпосередньою реалізацією моральних цінностей, то в культурі сучасного європейського типу він найчастіше представляє набір технічних прийомів з примітивними формулюваннями типу: «Потрібно робити так, бо інакше - непристойно». Для носія традиції ізначален і найбільш значущий навіть не поведінковий текст сам по собі, а ті механізми, які породжують текст і як би залишаються в його глибині: система цінностей, релігійні, моральні, психологічні та інші установки.  
 
Приміром, чоловік захищає жінку від хуліганів. Він б'ється з ними, називає їх  
непристойними словами. З точки зору етикету вживати лайливі слова не годиться, але в даному випадку це не є неетичним. У даному випадку - порушення етикету, але не етики. Чоловік виявив рішучість, мужність, силу, тобто позитивні якості, захистив жінку від хуліганів.  
 
Закони етики розглядають проблему в більш широкому плані і не стосуються таких  
дрібниць, як образи через те, що хтось не сказав «Спасибі» або «Будь ласка" або не  
відправив колезі привітання та ін. 
 
Кожна проблема, пов'язана з етикетом, починаючи від хвастощів і кінчаючи обміну  
подарунками, повинна вирішуватися у світлі етичних норм, що діють в даній організації, в даному суспільстві. Наприклад, не прийнято дарувати годинники ні на Сході, ні на Заході. У Японії число чотири є нещасливим, тому японцям непристойно дарувати набір, що складається з чотирьох предметів, сервіз на чотири персони і т.д. Незнання етикету, незручність, непевність у собі заважають розвитку бесіди в потрібному напрямку, обмежують ініціативу і сковують поведінку людини в будь-якій обстановці.  
 
Усвідомлюючи, які вигоди це може принести в майбутньому, японські фірми щорічно  
навчають свій персонал хорошим манерам, правилам і формам спілкування, проводять консультації з цих питань для своїх службовців. Вони витрачають на навчання етикету сотні мільйонів доларів. Вони справедливо вважають, що краще сьогодні витратити гроші на ці цілі, ніж завтра втратити потенційних клієнтів, ринки збуту своєї продукції. Через невміння своїх співробітників правильно одягатися, коректно вести себе один з одним, з клієнтами, з керівниками, невміння грамотно скласти лист, ввічливо і тактовно спілкуватися по телефону, правильно підібрати і розставити персонал, часом, валяться кар'єри. Важко сказати, скільки грошей втрачається щорічно, скільки наноситься травм через неправильне поводження або невихованості.  
 

І етика та етикет показують людині, як він повинен себе вести. Етика та етикет  
простують поруч один з одним. Важливо зрозуміти, що для успіху слід правильно орієнтуватися в питаннях етики і хорошого тону, засвоїти специфіку правильної поведінки в певних ситуаціях. Тоді можна буде вирішувати проблеми, пов'язані з професійною підготовкою. Моральні якості особистості: совість, обов'язок, честь, гідність, благородство мають базовий характер, моральні ж вимоги до спілкування - ввічливість, тактовність, точність, скромність та ін відносяться до етикету.  
 
Етикет - складова частина зовнішньої культури людини і суспільства. Вважається, що хоча етикет в кінцевому рахунку висловлює зміст тих чи інших принципів моральності, в традиційному суспільстві він, як правило, стає ритуалом, має чисто зовнішню, часто відірвану від свого морального змісту форму, строго канонізований характер. Він виражається в складній системі детально розроблених правил чемності, чітко класифікує правила обходження відповідно до пріоритетів, прийнятими в даному соціумі. Однак нам представляється очевидним, що етикетні ритуал пов'язаний з моральними нормами і виховує як вчиняють його, так і спостерігають, навіть якщо вони не є носіями даного менталітету. Тобто етикет не тільки має моральну основу, але є і зворотний зв'язок - дотримання етикетних норм сприяє вихованню моральності. Недарма нині традиційні цінності - повага до гостя, до старших, до сім'ї, до матері і пр. - зберігаються (як це не сумно для європейців!) В високорітуалізірованних соціумах або етноси, таких, як кавказькі народи, мусульмани чи іудеї. Як члену фольклорної експедиції в 1991 році автору цієї роботи довелося побувати в декількох сім'ях російських старовірів, що живуть в середній течії Єнісею. Побутовий уклад і норми поведінки в цих сім'ях разюче відрізняються від звичних нам. Повага до старших зведено в культ - за 2 - 3 години інтерв'ю ніхто з синів (дорослих чоловіків 40 - 60 років) жодного разу не втрутився в мову батька, що не перебив, що не спробував заповнити паузу, поки основний оповідач збирався з думками, як тільки глава сім'ї піднімався з місця, вставали всі присутні. Ставлення до нас (стороннім) привітне, без зайвої емоційності, манери приємні, спокійні, мова ясна, з повною відсутністю грубих слів (для сибірської села явище небувале!); Найвищу повагу до праці, до навколишньої природи. Можна припустити, що діти, які виросли в таких сім'ях, засвоїли традиційні моральні цінності через суворі правила поведінки в числі інших виховних прийомів. У той час як ми, не мали перед очима таких прикладів поведінки, легко перебиваємо старших, підвищуємо голос на батьків, не вважаємо за потрібне ретельно підбирати слова в розмові і пр.  
 
Всім відомо без перебільшення чарівну дію усмішки на оточуючих. Однак усмішка потрібна не тільки іншим, а й нам самим - вона підвищує настрій і працездатність. Доведено, що можна поліпшити настрій, зобразивши на обличчі веселість, радість, оскільки мімічні м'язи найтіснішим чином пов'язані з багатьма структурами мозку. Штучно посміхаючись, ми включаємо ті механізми, які забезпечують нам природну посмішку. Сучасні дослідження мозку людини говорять про те, що при кожному м'язовому напрузі в мозку утворюються нові зв'язки, тобто з'являється нова інформація. Можна припустити, що багато ритуали етикету при постійному їх виконанні надають якийсь вплив на мислення. У всякому разі, якщо дитина, скажімо, 200 раз за звичаєм встане при появі старшого, то на 201 - й думка про повагу до старшинству прийде до нього в голову з більшою ймовірністю, ніж до однолітка, що не проробляла аналогічний ритуал.  
 
Серед громадян так званих демократичних країн, до яких себе відносить і Росія, ритуальність втрачає своє значення, на перший план виходить толерантність як ознака вільного суспільства, часто на шкоду іншим правилам поведінки, насамперед скромності. Ми вважаємо, що в суспільстві, де дитина виховується, зокрема, на повазі до старших, до батьків, що реалізується в чому через ритуали, йому навряд чи прийде в голову подавати до суду на свою матір за те, що вона не дозволяє завести домашню тварину (про цей випадок повідомляли електронні ЗМІ).  
 
Отже, вихованість, порядність, етикетної конкретного індивіда в конкретних обставинах знаходяться в нерозривної культурної взаємозалежності із загальною культурою та моральними нормами. Моральні ж норми зрозумілими та незмінними, як правило, в релігійному суспільстві. Безсумнівно, що людина, всерйоз замислюється про мораль і етику, рано чи пізно приходить до релігії, знаходячи в ній непорушні істини. Такий шлях характерний для найбільших учених і мислителів усього світу і, особливо, Росії: «Основна, найбільш глибока риса характеру російського народу є його релігійність, саме тому російська людина має особливо чуйним розрізненням добра і зла»3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні принципи етикету

 
До числа основних принципів слід віднести в першу чергу так зване золоте правило моральності: «Роби по відношенню до інших так, як ти хотів би, щоб вони поступали по відношенню до тебе». Найважливішими принципами етикету є також пріоритет старшого і пріоритет жінки.  
 
У сучасному етикеті виділяють чотири основні принципи:  
 
1. Принцип гуманізму і людяності, який втілюється у вимогах бути ввічливим, тактовним, коректним, чемним, люб'язним, скромним і точним. Моральне, людське ставлення до іншого незалежно від його соціального статусу, національних і культурних критеріїв - ось головний показник і свідоцтво істинної вихованості. Загальні принципи культури поведінки конкретизуються в цих вимогах етикету. Бути ввічливим - значить бути доброзичливим, привітним. У реалізації цього принципу важливу роль відіграє мовний етикет, який регламентує словесні формули вітання, знайомства, привітання, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, ради, пропозиції, розради, співчуття, співчуття, компліменту, схвалення; до мовного етикету відносять також манеру розмовляти (у тому числі і по телефону) і мистецтво вести бесіду. Наявність готових стереотипів поведінки взагалі і мовної поведінки зокрема позбавляє людину від необхідності конструювати щоразу заново схеми спілкування. З іншого боку, сама різноманітність поведінкових тактик забезпечується тим, наскільки великий вибір стереотипів, тобто які можливості надає людині система етикету. У поведінкових стереотипах в узагальненому вигляді присутній соціальний досвід. З їх допомогою і через їх посередництво людина конкретизує і типізують не тільки ситуацію спілкування загалом, а й комунікативні ролі партнерів, в тому числі і свою власну роль.  
 
При неприязне особисте ставлення етикет вимагає бути як мінімум коректним, уміти тримати себе в рамках пристойності в будь-яких ситуаціях. У відомої голлівудської комедії «Французький поцілунок» є показова в цьому плані сцена в паризькому готелі. Прибула в Париж американка наполегливо, грубо і дуже голосно, привертаючи загальну увагу, намагається отримати у адміністратора конфіденційну інформацію, після серії важливих відмов починає бити кулаком по стійці, сильно заважаючи оточуючим. Адміністратор, посміхаючись, вимовляє: «Дякую Вам, мадам, за цей чарівний урок наших культурних відмінностей».  
 
Важливі міміка і жести, особливо посмішка. У Японії, наприклад, з недавніх пір для працівників метрополітену необхідно пройти тест на спеціальному апараті, визначальному ступінь щирості посмішки у відсотках. Багато народів мають свої специфічні жести привітання, прощання, згоди, заперечення, подиву, причому ці жести можуть мати різне забарвлення: нейтральну, ритуально-урочисту, фамільярно-вульгарну. Ставлення до співрозмовника і теми бесіди виражається також за допомогою міміки, посмішки, напрямку погляду.