Корпоративна етика

Сучасне управління персоналом жадає від керівника нових якостей. Він одночасно повинен бути далекоглядним стратегом, авторитетним лідером, соціальним партнером, сміливим новатором, духовним наставником [16, с. 27-28]. Поведінка керівника й стиль керування в значній мірі визначають мотивацію й досягнення його підлеглих. На основі діяльності керівника підлеглі роблять висновки про те, які досягнення винагороджуються, а які - ні, і що випливає з кожного способу діяльності. Очевидно, що саме ціннісні уявлення самого керівника в основному визначають етичні норми й організаційну культуру підприємства.

Для того, щоб домогтися максимальної віддачі від працівників у процесі праці, сучасний керівник повинен бути в їхніх очах  авторитетним лідером. Посада формально створює для керівника необхідні передумови бути лідером колективу, але автоматично таким його не робить. Можна бути першою особою в організації, але не бути фактичним лідером, тому що він не затверджується наказом, а психологічно визнається навколишніми як єдиний, хто здатний забезпечити задоволення їхніх потреб і показати вихід зі здавалося б безвихідних ситуацій. Характер дій лідера принципово інший, ніж у звичайного менеджера-адміністратора. Він не управляє, не командує, а веде за собою інших, при цьому вони виступають стосовно нього не підлеглими, а послідовниками [7, с. 147-148].

2.2. Спеціальні заходи, що сприяють формуванню етичної основи трудових відносин

У закордонній управлінській практиці вироблений ряд спеціальних заходів і методів, спрямованих на формування здорової етичної основи трудових відносин [10, с. 13]:

                  корпоративні кодекси, що представляють собою зведення принципів і правил ділової поведінки, є центральним елементом корпоративної етики. Сьогодні їх мають майже всі великі корпорації й біля половини дрібних фірм;

                  «карти етики» - набір етичних правил і рекомендацій, що конкретизують етичний кодекс корпорації для кожного співробітника компанії. Вони містять також ім'я й телефон консультанта компанії з етичних питань. Даний метод активно застосовується в японських компаніях;

                  комітети (або окремі фахівці) з етики покликані виробляти етичну політику організації, а також вирішувати конкретні етичні проблеми, що виникають у ході повсякденної практики;

                  навчання співробітників і керівників етичній поведінці проводиться, як правило, на базі семінарів і короткострокових курсів. Етична проблематика також активно інтегрується в систему вищої освіти. Так, великий бізнесмен і колишній посол США в Нідерландах Дж. Шед дав 20 млн. доларів Гарвардському університету на створення програми з етики бізнесу. Її ціль він бачив у тому, щоб випускники, що прослухали курс, мали такі моральні переконання, які обертали б їхні професійні знання на благо суспільства, а не на шкоду йому. Для цього, вважав Шед, треба: по-перше, відсівати кандидатів з спотвореними моральними принципами вже на стадії прийому до університету; по-друге, зробити етичну проблематику невід'ємною частиною кожної дисципліни, не обмежуючись одним курсом з етики [29, с. 74-75];

                  етична експертиза являє собою всебічний аналіз конкретного аспекту діяльності організації або окремого проекту. Результатом такої експертизи стає система пропозицій, спрямованих на поліпшення морального клімату в організації, її іміджу в очах громадськості, внесення корективів у діяльність організації. Коли з тих або інших причин проблеми організації не можуть бути вирішені власними силами, запрошуються незалежні консультанти по етиці зі сторони.

Слід зазначити зростаюче значення загальнонаціональних і міжнародних регуляторів ділової етики й трудових відносин. Міжнародні зводи правил ведення бізнесу прийняті Організацією Об'єднаних Націй, Міжнародною торговельною палатою й Організацією економічного співробітництва й розвитку. Прообраз світової системи етичних стандартів можна побачити в «Принципах ведення бізнесу» «Круглого стола Ко». Вони були прийняті в 1994 році у швейцарському містечку Ко лідерами бізнесу Японії, Західної Європи й Сполучених Штатів і до сьогоднішнього дня завоювали загальне визнання в міжнародному діловому співтоваристві. У ньому почата спроба виробити єдиний кодекс поведінки для бізнесменів двох систем ділової поведінки: західної й східної (азіатської), що істотно відрізняються одна від одної [21, с. 154-155].

Декларація відстоює наступні принципи відношення компанії до своїх співробітників: «Ми надаємо великого значення повазі всіх працівників, серйозному відношенню до їхніх інтересів. Отже, ми маємо перед ними наступні зобов'язання:

                  забезпечувати своїх працівників роботою й заробітною платою, які підвищують їхній рівень життя;

                  створювати такі умови праці для працівників, які не завдають шкоди їхньому здоров'ю й людському достоїнству;

                  бути чесними в комунікаціях зі своїми працівниками й забезпечувати ним відкритий доступ до інформації, обмеженої лише рамками закону й умовами конкуренції;

                  прислухатися й по можливості реагувати на пропозиції працівників, їхні ідеї, вимоги й скарги;

                  у випадку виникнення конфліктів брати участь у відкритих переговорах із працівниками;

                  уникати дискримінаційної політики й гарантувати працівникам рівні права й можливості незалежно від статі, віку, расової приналежності й релігійних переконань;

                  стимулювати в рамках свого бізнесу використання праці працівників з різним професійним рівнем на тих робочих місцях, де вони можуть принести найбільшу користь;

                  забезпечувати охорону праці працівників, щоб уникнути нещасних випадків і професійних захворювань;

                  заохочувати працівників і допомагати їм у розвитку необхідних навичок і знань, уважно ставитися до серйозних проблем зайнятості, часто пов'язаними із прийняттям рішень у бізнесі, а також співробітничати з урядовими органами, трудовими об'єднаннями, іншими службами й один з одним з питань розміщення робочої сили» [12].

2.3. Міжнародні стандарти

Істотний вплив на формування корпоративної етики мають стандарти, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП) і багато в чому сприйняті на національному рівні державним законодавством. Зараз налічується близько 200 міжнародних конвенцій і рекомендацій, які в якості міжнародних трудових норм націлені на гуманізацію й демократизацію світу праці, соціальну захищеність і створення сприятливих умов праці. У Європі відповідні основні демократичні норми зафіксовані у вигляді «Хартії основних соціальних прав трудящих» («Соціальна хартія ЄС») [8, с. 279-280].

2.4. Етичні принципи в практиці підприємництва

У практиці підприємництва все більшого значення набуває слідування етичним нормам - свого роду правилам поведінки, вироблених людством. Адже в повсякденному діловому житті нерідко виникають ситуації, які вимагають ясної етичної оцінки. Але у світовому бізнес-співтоваристві здавна склалася ділова етика. У наш час вона стає надбанням і потребою все більшого числа ділових людей. Це відбувається, як мінімум, по двох причинах:

-         масштаби бізнесу постійно зростають;

-         наслідки неетичної поведінки бізнесменів стають все більше руйнівними [6, с. 32].

Усередині бізнесу все ширше й ширше розвивається корпоративна форма організації, а це значить, що більшість господарюючих суб'єктів приймають організаційно-правові форми існування: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні товариства (повні, командитні, на вірі й т.д.), виробничі кооперативи (у тому числі й сільхозпризначення) та ін.

Перед всіма учасниками корпоративного управління відповідно виникають різні етичні проблеми. Але бізнес існує в конкурентному середовищі. Конкуренція й формує ряд проблем, рішення яких сполучене з етичними питаннями. Недружнє поглинання підприємств, вивід активів з компаній всупереч інтересам власника, використання адміністративного ресурсу при рішенні фінансових завдань, торгівля інсайдерською інформацією, навмисне банкрутство й ін. - все це етичні проблеми.

Для дотримання етичних норм людське суспільство створило ряд правил, зібраних у різні документи: «Хартія ділової й корпоративної етики», «Кодекс корпоративної поведінки» та ін.

У нашій країні є значна кількість бізнесменів з тих, хто збагатився в 1992 р., використавши для збагачення механізми, які були введені державою, не хочуть сьогодні ні підкуповувати, ні вбивати, а прагнуть виробити загальні цивілізовані правила поведінки. Вони розуміють, що якщо продовжувати йти по колишньому шляху, він приведе їх до самознищення. Це усвідомлення - важливий поворот до розуміння необхідності ділової етики, її поваги й дотримання [6, с. 34-35].

Пропонуємо зразковий документ, що допоможе орієнтуватися в сфері норм і прав корпоративної поведінки - «Кодекс корпоративної етики й норм ділового спілкування»:

1. Загальні ціннісні принципи діяльності акціонерного товариства.

Акціонерне товариство (найменування) дотримує наступних принципів:

- будує відносини із клієнтами й партнерами на основі правових, моральних і етичних норм;

- несе повну відповідальність перед споживачами за якість своєї продукції й своєчасне виконання договірних зобов'язань;

- створює й підтримує взаємовигідні комерційні відносини з постачальниками й споживачами, керуючись засадами взаємоповаги й компромісу;

- визнає трудові заслуги своїх працівників і прагне забезпечити їм справедливу винагороду відповідно до рівня результатів праці, якістю й кількістю вкладеного в роботу ретельності;

- забезпечує соціальні гарантії працівникам суспільства, екологічно чисті й безпечні умови праці, можливість підвищення кваліфікації праці й професійного росту;

- співробітничає з державними й муніципальними органами влади, підтримує добродійність, зберігає навколишнє середовище, впроваджуючи екологічно чисті технології виробництва продукції [6, с. 38].

2. Колективні принципи поведінки.

Всі працівники акціонерного товариства (найменування) прагнуть забезпечити в процесі трудової діяльності наступні принципи:

- турбота про спільних інтерес акціонерного товариства й кожного трудівника окремо;

- забезпечення росту корпоративних цінностей, корпоративної культури, духу згуртованості в колективі;

- створення й підтримка високого ділового іміджу, бездоганної репутації, дотримання норм ділового спілкування;

- підтримка загальної стратегії й пріоритетів, вироблених адміністрацією суспільства;

- неприйняття використання іміджу акціонерного товариства для досягнення особистих корисливих цілей на шкоду суспільству;

- заборона ведення сторонньої комерційної діяльності, якщо вона суперечить економічним інтересам суспільства, завдає шкоди його іміджу й діловій репутації;

- забезпечення конфіденційності отриманої інформації, невикористання цієї інформації на шкоду суспільству, для цілей особистої вигоди, або в інтересах третіх осіб;

- обмеження можливості політичної діяльності працівників суспільства рамками позаробочого часу, невикористання в цій діяльності майна суспільства, а також ім'я й авторитету його керівників [6, с. 40].

3. Етичні принципи службових відносин.

Кожний працівник акціонерного товариства (найменування) повинен:

- з повагою ставитися до всіх навколишніх його людей, цінувати особистість у кожній людині;

- дотримуватися єдності слова й справи, завжди виконувати дані обіцянки;

- бути терпимим до чужої думки, навіть якщо вона йому не подобається;

- бути ввічливим і коректним у будь-якій ситуації, ніколи не втрачати самовладання;

- не втручатися в приватне (особисте) життя іншої людини, якщо тільки та про це не просить сама, або якщо обставини загрожують її життю або здоров'ю;

- мати охайний діловий вид [6, с. 41-42].

2.5. Корпоративні кодекси

З розвитком ринку й появою безлічі організацій, що займаються бізнесом, стало актуальним питання створення корпоративних кодексів етики, які визначають етику взаємин усередині корпоративних співтовариств, завдяки чому підвищується конкурентоспроможність, авторитет компанії.

Перетворення етики в певне обмеження діяльності й в інструмент управління компанією здійснюється за допомогою створення етичної програми, завдання якої - встановлення етичного процесу, спрямованого на впровадження етичних стандартів в усі операції й процедури бізнесу. Елементами такої програми є: кодекси поведінки, або етичні кодекси; етичні тренінги й навчання; етичні комітети з етики; соціальний/етичний аудит [9, с. 11].

Центральне місце в етичному процесі займає етичний кодекс. Корпоративний кодекс звичайно містить загальні принципи для професії, розроблені громадськістю, і свої власні правила поведінки, що відбивають принципи даної корпорації.

Етичні кодекси визначають правила, яким повинні слідувати корпорація і її працівники, і включають етичні цінності, принципи й правила.

Цінності характеризують ідеал, до якого прагне фірма спільно зі своїми партнерами: довіра, вірність і відданість, повага, прагнення уникати конфліктів, а також інновації в команді, безперервне поліпшення роботи й задоволення потреб споживачів. Вони визначають напрямок, у якому рухається компанія в реалізації своїх цілей.