Закономірності та шляхи переходу України від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання

Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.

Висновки

Ринок - досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ринкова економіка - це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентне виявляються у господарському житті, формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва.

Ринок як складне, полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура.

Ринкове середовище розмежовується за політико-адміністративними ознаками: ринки окремих областей, територій, регіонів, країн, коаліцій, континентів, світовий ринок. Крім того, в рамках конкретного ринкового середовища можуть функціонувати агенти різних форм власності та господарювання.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.

Перехід до ринку - одна з ключових проблем, вирішення якої визначить перспективи розвитку економіки України, подальшу долю української нації.

Загальним критерієм оцінки економічного устрою є спроможність підвищувати соціальну захищеність, добробут суспільства в цілому та кожного його члена.

Логіка переходу України до соціально орієнтованого ринкового господарства потребує здійснення державотворення через розбудову політичної незалежності країни та її національної економіки.

Україна має ставати на більш реалістичний, цивілізований шлях переходу до ринкових відносин з урахуванням наявних можливостей.

Перехідний стан до ринкової економіки означає наявність достатньої для створення конкурентного середовища кількості підприємств різноманітних форм власності: державних, колективних, змішаних, спільних, індивідуальних. Пропорційність між цими всіма формами власності має бути такою, щоб забезпечити функціонування ринку.

Економічний лад суспільства засновується на відносинах власності. Вони є соціальною формою привласнення насамперед засобів виробництва певними суб'єктами економічних відносин.

Необхідність існування різноманітних форм господарювання, а отже, і форм привласнення зумовлена вимогами об'єктивної дійсності. Досвід розвинених країн підтверджує, що науково-технічний прогрес не лише не виключає різноманітності форм господарювання, а, навпаки, залежить від такої різноманітності. Отже, різноманітність форм привласнення і господарювання - властивість не лише сьогоднішнього, а й завтрашнього дня.

Головною проблемою економічної політики перехідного періоду є співвідношення та взаємодія між приватною, колективною та державною формами розвитку економіки. Об'єктивною реальністю перехідного періоду від командної до ринкової економіки є протиріччя між державним і приватним секторами економіки. Розв'язати це протиріччя можна тільки шляхом підтримки і достатнього розвитку колективної і приватної форми власності.

Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР).-1996.-№30.-с.141.
2. Закон України "Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2002 рік", 17.09.2001.
3. 10 років незалежності / Аналітичний матеріал Національного інституту стратегічних досліджень, 2002.
4. Бонсал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник.-К.: Заповіт, 1996.
5. Гальчинський А. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1996.
6. Доповідь про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році / Міністерство економіки України.-2006.
7. Доповідь про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2004 році / Міністерство економіки України.-2005.
8. Дорогунцов С., Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і практика // Економіка України.-2001.-№1.
9. Єрохін С. Динаміка та ефективність структурних трансформацій економіки України // Економіки України.-2001.-№10.
10. Климко Г.Н., Несторенко В.П., Каніщенко Л.О. Основи економічної теорії: Підручник.-К.:Вища школа, 1994.-559с.
11. Коломієць Г.М., Ушакова Н.Г. Загальні принципи політико-економічної стратегії України в сучасному геофінансовому просторі. Материалы Круглого стола // Международная экономика и международные отношения.-2004.-№ 4.
12. Мочерний С.В. Основи економічної теорії.-Тернопіль: АТ Тарнекс, 1993.
13. Основи економічної теорії / Під редакцією Чухно А.А.– Київ, 1994.
14. Основи ринкової економіки / Під редакцією Савлука М.І. - Київ: Либідь, 1995.
15. Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2000 - 2003 роках та завдання на 2004 рік / Міністерство економіки України.-2004.
16. Рывок в рыночную економику / Под ред. Л Хоффмана и А. Зиденберга - К.:Феникс, 1997.
17. Соціально-економічний розвиток України у 1 кв. 2006 року / Міністерство економіки України.-2006.
18. Статистичний щорічник України за 2005 рік.-К.: Техніка, 2006.
19. Україна на перехідному етапі: Політика, економіка, культура / За ред. Т. Степанкової, П. Дуткевича, М. Трош.-К.: Академія, 1997.
20. Україна на роздоріжжі / За ред. Акселя Зіденберга та Лутца Хоффмана.-К.: Фенікс, 1998.