Витрати виробництва. Їх критерії та класифікація

Постійні витрати (FC – Fixed Costs) – це витрати, величина яких в короткостроковому періоді не змінюється зі збільшенням або зменшенням обсягу виробництва. До постійних витрат відносять витрати, що пов’язані з використанням будівель, споруд і обладнання, з виплатою оренди, процентів за кредитом, зарплати управлінцям, витрати на охорону.

Змінні витрати (VC – Variable Costs) – це витрати, величина яких змінюється в залежності від збільшення або зменшення обсягу виробництва. До змінних витрат відносять витрати на сировину, матеріали, електроенергію, допоміжні матеріали, зарплату робітників, що беруть безпосередню участь у виробництві.

Тоді як загальні витрати (TC – Total Costs) – це сукупність постійних і змінних витрат фірми на виробництво продукції в короткостроковому періоді. Величину загальних витрат можна розрахувати за наступною формулою:

 

TC=FC+VC

 

де FC – постійні витрати;

VC – змінні витрати.

Отже, за змінами від обсягів  виробництва виділяють постійні та змінні витрати.

 

 

1.2.4 За способом віднесення витрат на собівартість

 

 

За способом включення у собівартість продукції витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі витрати  безпосередньо пов’язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути віднесені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати – прямі. До прямих витрат належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати. До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У деяких випадках певні види матеріалів, які є частиною виготовленої продукції, не включають  до складу прямих витрат. Прикладом таких матеріалів є цвяхи у виробництві меблів, нитки у пошитті одягу тощо. Такі матеріали розглядають як допоміжні (непрямі) і, виходячи з принципу економічної доцільності, включають до складу виробничих накладних витрат. До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим виготовленням продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і заробітну плату робітників, що не може бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові виплати тощо), включають до складу виробничих накладних витрат. До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація тощо. Непрямі витрати не можна безпосередньо віднести на окремі різновиди продукції, бо вони пов’язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будівель, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування і обліку. Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат. Наприклад, амортизація верстатів та опалення цеху є прямими витратами цього цеху, але є непрямими витратами для окремих видів продукції, що виготовляються у цьому цеху.

 

 

1.2.5 За цільовим призначенням

 

 

За цільовим призначенням (за статтями калькуляції) виділяють:

– прямі виробничі витрати;

– загальновиробничі витрати;

– адміністративні витрати;

– витрати на збут.

Прямі виробничі витрати – витрати, що можуть бути безпосередньо пов’язані з визначеною діяльністю чи видом продукції. Під загальновиробничими розуміють витрати на організацію виробництва й управління роботою цехів та інших підрозділів основного і допоміжного виробництва. Адміністративно витрати – це витрати, пов’язані з управлінням підприємством як цілісним комплексом (заробітна плата, страхування, додаткові виплати, виплати за навчання тощо; амортизація адміністративних приміщень та обладнання, витрати на їх утримання – оренда, податки, страхування, знос, ремонт, комунальні послуги; амортизація нематеріальних активів; оплата за юридичні, аудиторські, медичні та інші послуги; загальні витрати, витрати на реєстрацію підприємства тощо). Тоді як витрати на збут – це витрати, пов’язані з реалізацією продукції (товарів): витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

 

2. Проблеми та особливості формування витрат на підприємствах України

 

Діяльність  будь-якого суб’єкта господарювання розпочинається зі здійснення витрат. Спочатку підприємству необхідно придбати основні фонди, тобто будівлі, приміщення, устаткування, транспортні засоби, які будуть забезпечувати його діяльність протягом тривалого періоду часу. Потім треба закупити матеріальні ресурси, які в процесі виробництва будуть перетворюватися на готову продукцію. У процесі реалізації підприємство відшкодовує здійснені витрати, якщо воно працює ефективно, отримує прибуток. Чим більша величина понесених витрат і рівень їх віддачі, тим більше прибутку отримає підприємство. Своєю чергою, прибуток є джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, які знову можуть бути вкладені у виробництво. Це приводить до збільшення ринкової вартості підприємства, що за ринкових умов господарювання є основною метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Пошук шляхів управління витратами виробництва в сучасних умовах потрібно розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності та конкурентоспроможності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон’юнктури ринку, що стане реальним досягненням довготривалого економічного зростання підприємств. Виходячи з цього, перед організаціями постає завдання по-новому вирішувати проблему виживання та розвитку, створювати механізми, що дають змогу приймати скоординовані та ефективні управлінські рішення. Управління витратами є однією з найважливіших складових частин процесу управління підприємством. Процес управління витратами є досить складним, він складається з декількох елементів. Загальну схему управління витратами підприємства наведено на рисунку 2.1.

 

Рисунок 2.1 – Схема управління витратами на підприємстві

Управляти витратами  означає: організувати облік витрат по кожному підрозділу, аналізувати  структуру витрат та її вплив на результати діяльності підприємства; приймати обґрунтовані управлінські рішення; планувати рівень витрат; планувати  прибуток з урахуванням обсягів здійснюваних витрат та змін у ринковому середовищі; формувати дієву систему мотивації працівників до контролю та зменшення витрат; контролювати рівень витрат та вживати заходів для їх зменшення.

Ефективне управління витратами передбачає своєчасний аналіз та контроль за кожною із складових цих витрат. Відповідно до бухгалтерського обліку, поточні витрати визначають як добуток собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат. Тому під час визначення величини витрат, її відхилень від планових показників, потрібно звертати увагу на те, за рахунок чого, якої з її складових, відбулася зміна. Ще одним основним аналізом витрат у здійсненні виробничо-господарської діяльності є аналіз операційних витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції. Визначення структури витрат за економічними елементами дає змогу визначити роль окремих елементів у загальних витратах, виявити резерви подальшого їх зниження. Як відомо, за елементами операційних витрат витрати поділяють на: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та ін. операційні витрати. Загалом, найбільшу частку серед усіх витрат переважно займають матеріальні витрати. Тому управлінню саме цими витратами потрібно приділяти особливу увагу, шукати шляхи їх зниження.

Вирішенням  є пошук вигідних джерел поставок сировини, матеріалів, а також, можливо, збільшення розмірів одноразових закупівель з метою отримання знижок тощо. Значну частку витрат займають витрати на оплату праці, тому необхідно шукати шляхи зростання продуктивності праці працівників. Зокрема, потрібно підвищити ефективність використання робочого часу, використовувати системи матеріального і морального стимулювання з метою зростання результативності роботи, підвищувати рівень кваліфікації працівників, а також оптимізувати чисельність працівників. До інших операційних витрат відносять втрати від браку, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані економічні санкції, витрати на відрядження управлінського персоналу, витрати на проведення рекламних заходів і інші операційні витрати. Висока питома вага вказаних витрат свідчить про істотні прорахунки у веденні господарства.

Тому адміністративному  персоналу необхідно приймати оптимальні управлінські рішення, прогнозувати їх вплив на фінансові результати діяльності підприємства і таким чином уникати  малоефективних і збиткових дій. Ефективність виробництва визначають і оцінюють за спільним для всіх ланок народного господарства принципом і єдиним критерієм зіставлення результатів виробництва і затрат. Крім загальних для всіх рівнів управління показників ефективності виробництва, застосовують специфічні показники, перелік яких визначається галузевими методиками планування ефективності виробництва.

Економічні  показники є важливим інструментом оцінки планування та управління діяльністю підприємства.

На підприємствах є певна система економічних показників для оцінки ефективності формування витрат, до яких, зокрема, можна віднести: коефіцієнт покриття виробничих витрат, коефіцієнт окупності виробничих витрат, коефіцієнти покриття та окупності реалізованих виробничих витрат, коефіцієнт ефективності загальногосподарського управління, коефіцієнт ефективності постійних витрат, валова рентабельність виробничих витрат та ін. Аналіз цих показників проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства. Це дає змогу знайти недоліки у роботі підприємства та підвищити економічну ефективність виробництва. В умовах ринкової економіки виробники зацікавлені у зниженні витрат, оскільки це прямо пов’язано з прибутковістю роботи. Разом з тим, зниження витрат виробництва не повинно негативно вплинути на якість продукції, ефективність виробництва. Оскільки головною метою управління витратами підприємства є підвищення конкурентоспроможності та ефективності його діяльності.

Тому питання  зниження витрат виробництва розглядають у сукупності з іншими важливими показниками ефективності господарювання. При цьому ефективність управління витратами виробництва підвищується тоді, коли результати виробництва – обсяги виробництва, прибуток – збільшуються вищими темпами, ніж зростають витрати. Витрати виробництва як предмет управління ними потрібно розглядати з позицій активного і своєчасного впливу на них з метою зниження рівня непродуктивних витрат, уникнення втрат виробництва, зниження впливу факторів, які підвищують витрати виробництва і знижують ефективність роботи підприємств.

Одним із напрямів підвищення ефективності управління витратами  потрібно вважати формування її комплексної  системи. Важливими умовами формування системи управління витратами виробництва  є:

– оперативне забезпечення інформацією адміністрацію підприємств, яка необхідна для прийняття ними управлінських рішень з питань регулювання витрат виробництва з урахуванням економічних наслідків, прийнятих рішень і їх вплив на ефективність роботи підприємства;

– спостереження  і контроль за фактичним рівнем витрат відповідно до визначених у плановій або нормативній документації величин;

– виявлення  відхилень фактичних витрат від  установлених нормативів і оцінка їх впливу на показники ефективності виробництва;

– систематизація інформації управлінського обліку виробничої діяльності підприємств;

– вироблення заходів  щодо зниження витрат виробництва із забезпечення заданих параметрів ефективності: рентабельності виробництва, якості продукції, прибутковості роботи підприємства, забезпечення стабільності його фінансового стану. Отже, витрати є необхідною умовою функціонування підприємства.

Величина витрат істотно впливає на формування фінансових результатів, а також є основою  для оцінки ефективності діяльності підприємства. Тому зважене й обдумане вирішення питань щодо управління витратами на підприємстві забезпечить високий рівень ефективності його діяльності.

Треба пам’ятати, що ефективне управління витратами передбачає не тільки оперування кінцевим показником витрат.

Важливим є  збір, нагромадження, контроль і аналіз витрат не лише на стадії виготовлення продукції, а на усіх без винятку  стадіях життєвого циклу продукту. Потрібно приділяти увагу прогнозуванню  основних показників витрат, виявленню  та усуненню негативних відхилень. Також ефективне управління витратами неможливе без детального вивчення структури витрат, питомої ваги кожної із її елементів.

Разом з тим, зниження витрат виробництва не повинно  негативно вплинути на якість продукції, ефективність виробництва. Тому питання зниження витрат виробництва розглядають в сукупності з іншими важливими показниками ефективності господарювання.

 

3. Проблеми управління витратами на підприємстві та способи їх вирішення

 

 

3.1 Джерела фінансування витрат підприємства

 

 

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції щодо класифікації внутрішніх джерел фінансування підприємства.

Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий – на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. Наприклад, величина виручки від реалізації продукції, відображена у звітності, може не збігатися з грошовими надходженнями від реалізації в тому ж періоді. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов’язані з грошовими видатками.